Решение № 127262011, 07.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 рокуСправа №160/3073/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 2840 о/с від 19.12.2024 Департаменту патрульної поліції про звільнення позивача зі служби в поліції;

- поновити позивача на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції з 01.01.2025 року;

- стягнути за рахунок державних асигнувань Департаменту патрульної поліції середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 01.01.2025 року по день фактичного розрахунку;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі (службі) та виплати заробітної плати за один місяць;

В обґрунтування позовних вимог у заявах по суті позивач зазначив, що проходив службу на посаді інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції та 18.12.2024 року, подав рапорт про звільнення 01.01.2025 року. Після чого, у зв`язку зі зміною сімейних обставин, 25.12.2024 відправив рапорт про звільнення, однак попри це, його все одно звільнено зі служби оскарженим наказом. Позивач вважає цей наказ протиправним, посилаючись на п. 68 Положення № 114, із зазначенням того, що ним відкликано рапорт про звільнення в межах передбаченого тримісячного строку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Відповідач наполягає на правомірності спірного наказу про звільнення позивача зі служби в поліції за власним бажанням - 01.01.2025, оскільки цей наказ прийнятий за результатами розгляду поданого позивачем рапорту про звільнення, враховуючи зазначену у рапорті бажану дату звільнення. Відповідач зауважує, що позивач своїми діями та складеними ним особисто документами підтвердив дійсність свого наміру на звільнення зі служби - 01.01.2025 року, враховуючи також те, що у цей день позивач на службу не вийшов. Крім того, посилається на те, що рапорт позивача про відкликання його рапорту на звільнення з 25.12.2024 по 02.01.2025 Управлінням не реєструвався, оскільки адресувалися начальникові Департаменту патрульної поліції, про що його повідомлено листом від 27.12.2024 року

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що позивач проходив службу на посаді інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції та 18.12.2024 подав рапорт про звільнення з 01.01.2025 року. Також у вказаному рапорті міститься повідомлення про те, що від проходження військово-лікарської комісії позивач відмовляється, так як вважає себе здоровим, претензій щодо звільнення не має та наполягає на своєму звільненні.

За результатами розгляду рапорту, Департаментом патрульної поліції прийнято наказ від № 2840 о/с від 19.12.2024 року, яким позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з 01.01.2025 на підставі рапорту від 18.12.2024 відповідно до п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Також 14.01.2025 позивачем власноруч складено розписку, відповідно до якої він в день звільнення, серед іншого, отримав обхідний лист, витяг з наказу про звільнення. При цьому у цій розписці позивачем зазначено, що він претензій до звільнення не має.

Відповідно до обхідного листа, позивач здав службове посвідчення, спеціальний жетон, зброю та спеціальні засоби.

В той же час матеріали справи свідчать, що 25.12.2024 позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу Управління патрульної поліції в Д/о рапорт про відкликання рапорту на звільнення, складений на ім`я начальника Департаменту патрульної поліції.

Листом Управління патрульної поліції в Д/о від 27.12.2024 року №16884/41/19/01-(нерозбірливо) позивача повідомлено, що, у тому числі, цей рапорт повернуто без розгляду. Рекомендовано направити його на адресу Департаменту патрульної поліції.

Позивач, вважаючи наказ про звільнення протиправним, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що спірні правовідносин врегульовані Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII).

Відповідно до статті 59 Закону № 580-VIII:

- служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша);

- рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (частина третя);

- видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта);

- порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (частина п`ята).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Відповідно до частини другої статті 77 Закону № 580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби (частина третя статті 77 Закону № 580-VIII).

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затверджене постановою Кабінету Міністрів України 29.07.1991 № 114 (далі Положення № 114).

Згідно із пунктом 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків;

з) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;

и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 68 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016 № 1235 (далі - Порядок № 1235) розроблено відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими.

Згідно із пунктом 2 розділу І «Загальні положення» Порядку № 1235 рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу.

Розділом ІІ «Підстави для видання наказів по особовому складу» Порядку № 1235 встановлено, що підставою для видання наказів по особовому складу є, зокрема, такі зміни в службовій діяльності, як звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до розділу ІІІ «Порядок підготовки та видання наказів по особовому складу» Порядку № 1235:

- підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу (пункт 2);

- перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23.11.2016 № 1235 (далі Перелік).

Одним із документів з питань проходження служби відповідно до Переліку є рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм слід дійти висновку, що Закон України «Про Національну поліцію» не визначає умов щодо строків розгляду рапорту про звільнення за власним бажанням, як і строків реалізації такого рапорту шляхом видання наказу про звільнення.

Пунктом 4 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачено можливість застосування норм Положення № 114 при вирішенні питання щодо дотримання відповідачем процедури звільнення позивача зі служби в поліції.

Положенням № 114 передбачені особливості звільнення зі служби за ініціативою особи:

- підпункт «ж» пункту 64 - особи звільняються зі служби: за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків;

- підпункт «з» особи звільняються зі служби: у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;

- підпункт «и» пункту 64 - особи звільняються зі служби: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

- пункт 68 - особи, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Таким чином, особливостями звільнення зі служби з поліції, у разі звільнення з ініціативи особи, є:

- у разі звільнення за власним бажанням заявник має повідомити про наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків;

- у разі звільнення у зв`язку із переходом до служби у інший правоохоронних орган заявником має бути визначено про бажання звільнитись у зв`язку із таким переходом;

- у разі звільнення у випадках, визначених «Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 заявником має визначатись обставина, передбачена Переліком (у спорі що розглядається такі обставини судом не встановлені);

- у разі звільнення за особистим проханням - заявник має попередити прямого начальника про звільнення не пізніш ніж за три місяці до дня звільнення.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 160/3607/19 приписи пункту 68 Положення № 114 застосовуються як норми спеціального нормативно-правового акту у питанні регулювання терміну попередження позивачем про звільнення за власним бажанням, який, на відміну від КЗпП України, становить не два тижні, а три місяці. У межах передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору можуть домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 810/3376/16, від 20.12.2019 у справі № 826/375/17.

За змістом наведеного законодавчого регулювання слідує, що до закінчення тримісячного строку попередження особа має право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк. У разі якщо сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк, особа має право відкликати поданий рапорт про звільнення до спливу цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 815/1490/16, від 22.11.2019 у справі № 813/740/17.

Верховний Суд у постановах від 05.12.2011 у справі № 21-236а11, від 29.05.2012 у справі № 21-122а12, від 10.07.2012 у справі № 21-136а12, усуваючи розбіжності у судовій практиці щодо застосування пункту 68 Положення № 114, дійшов висновку, що до закінчення тримісячного строку попередження відповідні особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.

Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим статусом працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку тощо.

Враховуючи той факт, що позивач у рапорті до відповідача наполягав на звільненні саме 01.01.2025 року та приймаючи до уваги наявні у рапорті резолюції, а також зазначення в оскарженому наказі про звільнення дати звільнення саме 01.01.2025 року, суд доходить висновку, що сторони (позивач та відповідач) домовились про звільнення позивача зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку.

Отже, з огляду на зазначення позивачем у рапорті конкретної дати, з якої він має бажання звільнитися зі служби та згоду відповідача, як уповноваженого органу, звільнити цього працівника у визначений ним термін, між сторонами існувала домовленість про звільнення позивача у більш короткий строк, до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення № 114 тримісячного строку, у зв`язку з чим відповідач правомірно задовольнив рапорт позивача про звільнення зі служби, оскільки згідно із статті 43 Конституції України примусова праця заборонена.

Твердження позивача, що до моменту звільнення був поданий рапорт від 25.12.2024 року про відкликання рапорту про звільнення, є необґрунтованими, з огляду на недоведеність жодними належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що долучений рапорт від 25.12.2024 року не містить відмітки про його отримання відповідачем. При цьому, цей рапорт направлений засобами поштового зв`язку виключно на адресу Управління патрульної поліції в Д/о, а не на адресу Департаменту патрульної поліції. Листом Управління патрульної поліції в Д/о від 27.12.2024 року №16884/41/19/01-(нерозбірливо) позивача повідомлено, що, у тому числі, цей рапорт повернуто без розгляду. У цьому ж листі позивачеві рекомендовано направити рапорт на адресу Департаменту патрульної поліції.

Судом не встановлено, що до моменту припинення відносин публічної служби позивачем вчинялися активні дії щодо її продовження, як-от, наприклад, дублювання рапорту також на адресу Департаменту патрульної поліції та не тільки поштовим зв`язком, записи на прийом до керівного складу відповідача, вихід 01.01.2025 року на службу та інше. До того ж, 14.01.2025 року позивачем власноруч складено розписку, в якій зазначено, що він претензій до звільнення не мав.

Таким чином, під час розгляду справи, позивач своїми діями і складеними ним особисто документами підтвердив дійсність свого наміру на звільнення зі служби й навпаки, не підтвердив намірів щодо її продовження (до моменту припинення відносин публічної служби), у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати цей наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

За таких обставин, усі інші похідні від цього вимоги є також необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна