Постановление суда № 127257534, 07.05.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15099/22

провадження № 1-кп/753/657/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № № 12014250190000090, 62020000000000971, 42019000000000848, 12017250000000177 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 12. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 255 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження.

Стороною обвинувачення подано клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивоване тим, що в ході розгляду справи обвинувачений неодноразово ухилявся від явки до суду.

Так, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, ОСОБА_7 до суду 22.06.2022, 07.07.2022, 14.07.2022, в тому числі, і через застосований примусовий привід, не з`явився. У зв`язку з цим, 14.07.2022 судом винесено ухвалу про оголошення його в розшук.

26.07.2022 за дорученням прокурора стосовно обвинуваченого заведено оперативно-розшукову справу.

Ухвалою від 17.03.2023 задоволено клопотання прокурора про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який переховується від суду. Вказане клопотання заявлено з метою приводу ОСОБА_7 до суду для розгляду клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

22.04.2024 відповідно до ухвали суду обвинуваченого оголошено в міжнародний розшук.

При цьому наявні докази вчинення ОСОБА_7 особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє обрання стосовно нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування, сталі соціальні зв`язки в обвинуваченого відсутні.

Також, ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, зокрема 06.04.2001 Черемушкинским міжмуніципальним судом м. москва за ст. 222 ч. 1, ст. 327 ч. 3, ст. 69 КК РФ до 3 років 6 місяців та штрафу 30000 рублів; 10.05.2002 Деснянським районним судом м. Києва за ст. 94, 263 ч. 1, 70 КК України до 15 років позбавлення волі.

Наведені обставини свідчать про наявність ризику вчиняти нові кримінальні правопорушення та перешкоджанню процесові здійснення правосуддя, що вказує на недостатність обрання більш м`яких запобіжних заходів ОСОБА_7 , а тому розмір застави як альтернативний запобіжний захід згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України визначений бути не може.

В ході судового розгляду прокурор клопотання підтримала у повному обсязі. Також просила врахувати, що згідно відповіді Департамента карного розшуку НП України з метою розшуку ОСОБА_7 на території України здійснено перевірку наявних адрес його проживання та постійно перевіряються обліки Національної поліції, Державної прикордонної служби, Державної міграційної служби, Міністерства юстиції України щодо наявності актуальної інформації стосовно розшукуваного. Крім того, каналами Європолу вживаються заходи із встановлення місцезнаходження ОСОБА_7 за межами території України щодо перебування розшукуваного на території країн Європейського союзу. За допомогою Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції організовано внесення відомостей про ДНК-профіль ОСОБА_7 до обліків Генерального секретаріату Інтерполу. Водночас, звернуто увагу, що для вжиття додаткових заходів з встановлення місцезнаходження та затримання обвинуваченого, у тому числі за межами території України та внесення до Генерального секретаріату Інтерполу відомостей стосовно розшуку ОСОБА_7 з метою його арешту та екстрадиції в Україну, відповідно до вимог, передбачених Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 613/380/93/228/414/510/2801/5 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.09.2020 (далі - Інструкція) необхідна ухвала суду про обрання стосовно розшукуваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 категорично заперечив у задоволенні клопотання прокурора та зазначив, що вина обвинуваченого не доведена достатніми доказами, заявлені ризики нічим не підтверджені, також прокурором не доведено, що обвинувачений переховується, оскільки ОСОБА_7 зник на початку повномасштабного вторгнення рф, у тому числі до м. Києва, і його доля невідома. Також звернув увагу, що відповідь з Департаменту карного розшуку була направлена невідомо коли, оскільки дата відповіді не зазначена.

З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_7 оголошений у міжнародний розшук, розгляд цього клопотання, в силу ч. 6 ст. 193 КПК України, можливо проводити за відсутності обвинуваченого.

Вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши наявні матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У рішенні ЄСПЛ від 26.06.1991 року у справі «Летельє проти Франції» суд вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. Розглядаючи скаргу у справі «Мюрей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року ЄСПЛ підкреслив, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні особливої категорії злочинів». У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальше тримання під вартою.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997 року, § 57).

На думку суду, відомості, викладені в обвинувальному акті та Реєстрі матеріалів досудового розслідування в своїй сукупності можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому правопорушень.

При цьому судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, при цьому за п. 3, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Також суд враховує інформацію про обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, сімейний стан, характеристики, інформацію про попередні судимості. Крім того, судом не встановлено наявності таких міцних соціальних зв`язків, які б переважали встановлені судом ризики.

Обвинувачений ОСОБА_7 , який достовірно обізнаний про те, що відносно нього судом розглядається кримінальне провадження, до суду не з`явився, за останні три роки жодної активної діяльності на території України не здійснював, разом з тим офіційно державний кордон не перетинав. Наразі конкретне місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_7 не відоме, Національною поліцією України вжито всіх необхідних та можливих заходів спрямованих на здійснення міжнародного розшуку обвинуваченого.

За наведених мотивів суд вважає неспроможними твердження захисника про недоведеність ризиків та обґрунтованості підозри. Крім того, у відповіді Департамента карного розшуку НП України зазначена дата такої відповіді 24.04.2025 рік за № 60660-2025.

Таким чином, наведені обставини дають підстави для висновку про наявність високого ступеню ризику ухилення обвинуваченого від суду, з огляду на серйозність обставин обвинувачення, тяжкості наслідків, з урахуванням обсягу обвинувачення, та суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, а також ризику вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, і свідчать про те, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .

Міжнародним розшуком є комплекс слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів компетентних органів держави - ініціатора розшуку та запитувань зарубіжних держав, спрямований на виявлення, арешт та видачу (екстрадицію) розшукуваних осіб, що проводиться на території кожної з держав - учасниць розшуку відповідно до загальних норм та принципів міжнародного права, а також міжнародних договорів, укладеними між цими державами, та національного законодавства.

Ці положення кореспондуються з нормами розділу IX КПК України, яким передбачено засади міжнародного співробітництва, направлення запитів про видачу осіб для притягнення до кримінальної відповідальності та доручень про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів інших країн.

Відповідно до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13.12.1957 року однією із вимог щодо видачі правопорушника є наявність постанови (розпорядження) або рішення суду про обрання такому правопорушнику запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ст. 83 правил Інтерполу з обробки даних, «червоне повідомлення» для встановлення місцезнаходження та затримання підозрюваного, обвинуваченого метою його екстрадиції може бути опубліковане Інтерполом лише за наявності судового рішення про тримання цієї особи під вартою.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

При цьому необхідність тримання особи під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі «Lavents v. Latvia»).

На думку суду, обставинами, що дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є підвищена суспільна небезпека злочинів, що інкримінуються обвинуваченому, об`єктом яких є різноманітний спектр суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що один із злочинів, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , вчинений із застосуванням насильства та спричинив непоправні наслідки - загибель людини, суд вважає неможливим обрати інші, більш м`які, запобіжні заходи, як такі, що зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків та не визначає розмір застави.

Керуючись ст. ст. 331, 369-371 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язати невідкладно доставити обвинуваченого до Дарницького районного суду м. Києва, який не пізніше ніж через 48 годин часу доставки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розгляне питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя:

Судді: