Решение № 127248839, 08.05.2025, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2025 Справа № 917/145/25

За позовною заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз", Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "ШЛЯХ", вул. Софіївська, 36 Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 2 348 726,02 грн

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Сьомкіна А. В.

Представники учасників справи:

від позивача: Ганченко М.О.,

від відповідача: не з`явився

21.01.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "ШЛЯХ" про стягнення заборгованості за договором №2401000049 про закупівлю товарів (матеріально - технічних ресурсів) від 18.01.2024 року у розмірі 2 348 726,02 грн, з яких: 1 509 895,30 грн - пеня, 838 830,72 грн - штраф (вх. № 147/25).

Ухвалою від 29.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. ухвалено справу розглядати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.02.2025 року на 11:00 год.

24.02.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з перебуванням представника у відпустці та неможливістю явки в засідання (вх.№2496).

Відповідач в судове засідання 25.02.2025 року свого представника не направив, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа (ухвали від 29.01.2025 року). Заяв та клопотань не подавав.

Ухвалою суду від 25.02.2025 року відкладено підготовче засідання на 27.03.2025 на 09:00 год.

Сторони в судове засідання 27.03.2025 року не з`явилися.

27.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з технічними проблемами доступу до електронного кабінету користувача "Електронний суд", в якому також просив суд продовжити строки підготовчого провадження (вх.№ 4151).

27.03.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою надання додаткового часу для укладення договору про правничу допомогу з метою формування правової позиції по справі (вх.№4122).

Ухвалою від 27.03.2025 року суд ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 10.04.2025 р. на 10:00 год., забезпечити проведення підготовчого судового засідання у справі № 917/145/25, призначеного на 10.04.2025 на 10:00 год. для представника позивача - Ганченка М.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.

Відповідач в судове засідання 10.04.2025 року не з`явився.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 10.04.2024 року суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 08.05.2024 року на 09.00.

В судове засідання 08.05.2025 року відповідач також повноважного представника не направив, належним чином та завчасно був повідомлений про дату і час розгляду судових засідань, що підтверджується довідками про доставку ухвал суду в електронний кабінет відповідача ( арк. справи 33, 46, 59, 65).

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач правом на подачу заяв по суті спору (відзиву на позов) та доказів не скористався.

В судовому засіданні 08.05.2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

В судовому засіданні 08.05.2025 року за результатами розгляду справи суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз`яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У справі, що розглядається предметом доказування, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів, є питання встановлення наявності чи відсутності факту прострочення відповідача та застосування за таке прострочення штрафних санкцій, стягнення яких і є предметом даного позову.

Судом встановлено, між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (АТ «Укртрансгаз», Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «ШЛЯХ» ( ТОВ «СК «ШЛЯХ», Постачальник, відповідач) було укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2401000049 від 18.01.2024 з Додатками ( Договір, арк. справи 10-22).

При укладенні Договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

-Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця «Конструкції та їх частини (Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу (Лот № 2 Швидкоспоруджувальні захисні споруди цивільного захисту модульного типу)) код згідно ЄЗС ДК 021:2015 44210000-5 (далі - Товари), зазначені у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору (далі Специфікація), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

-Згідно п. 1.2. Договору, найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до Товарів зазначаються у Специфікації.

- ціна цього Договору становить 8 388 307,20 грн (вісім мільйонів триста вісімдесят вісім тисяч триста сім гривень 20 коп.), в тому числі ПДВ 1 398 051,20 грн (один мільйон триста дев`яносто вісім тисяч п`ятдесят одна гривня 20 коп.).Ціна за одиницю Товару наведена у Специфікації (п.п. 3.1, 3.3. Договору).

-Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє по « 30» червня 2024 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

-Пунктом 5.1. Договору встановлено, що Постачальник зобов`язався передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

-Згідно з п. п. 6.3.1., 6.3.6., 6.3.7. п. 6.3. Договору, Постачальник зобов`язався забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені цим Договором; негайно письмово інформувати Покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим Договором або про наявність обставин, що впливають на якість Товарів, строки поставки Товарів; належним чином виконувати інші обов`язки, передбачені чинним законодавством України та цим Договором.

-Відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору), Постачальник зобов`язаний виконати поставку Товарів передбачених Договором в строк 150 (сто п`ятдесят) календарних днів з дати укладення Договору.

-Пунктом 7.1. Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

-Відповідно п. 7.4. Договору, за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості Товарів, поставка яких построчено та/або недопоставлена, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Постачальник свій обов`язок щодо поставки Товарів передбачених Договором та Специфікацією не виконав в повному обсязі, що є невиконанням та порушенням умов Договору та взятих на себе зобов`язань, а також порушенням прав та законних інтересів АТ «Укртрансгаз». Вартість непоставленого Постачальником Товару складає 8 388 307,20 гривень.

За невиконання зобов`язань, передбачених п. 5.1. Договору та Специфікацією (додаток № 1 до Договору), Відповідач повинен сплатити на користь Позивача грошові кошти в загальному розмірі 2 348 726,02 грн, з яких 1 509 895,30 грн - пені та 838 830,72 грн - штрафу, нарахованих відповідно до умов п. 7.4. Договору, які позивачем і заявлено до стягнення.

З посиланням на ст. ст. 11, 15, 16, 202,253, 254, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 598, 599, 610-612, 626, 628, 629, 631, 663, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193, 216-218, 230-232, 265, 267 ГК України позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що на підставі статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать статті 174 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Спірні правовідносини між сторонами виникли в зв`язку з укладенням та виконанням договору поставки.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У ч.1 ст. 662 ЦК України вказано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У статті 664 ЦК України вказано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ст.631 ЦК України).

Отже, укладений між сторонами Договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2401000049 від 18.01.2024 року є належною підставою для виникнення прав та обов`язків у сторін.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами Договору та Специфікацією відповідач був зобов`язаний поставити Товар протягом 150 (ста п`ятдесяти) календарних днів з дати укладення Договору, тобто поставка в повному обсязі Товару повинна була бути здійснена Постачальником в строк до 17.06.2024 (включно).

Взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав у повному обсязі, наведене відповідачем не спростовано і не заперечувалось в ході розгляду справи, доказів протилежного відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п.7 ст.193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання. Крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судом не встановлено обставин, які б звільняли відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно п. 7.4. Договору, за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.

На підставі п. 7.4 Договору позивач нарахував та заяви до стягнення з відповідача 2 348 726,02 грн, з яких 1 509 895,30 грн - пені та 838 830,72 грн штрафу.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, наведені позивачем у розрахунку в позовній заяві, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевірка правильності розрахунку пені та штрафу здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга. Закон».

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені та штрафу суд врахував також правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 №904/5770/18. Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Отже, невиконання стороною прийнятих на себе зобов`язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони мали передбачити при укладенні Договору за загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності, а тому наслідки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором покладаються на нього.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.

У суду відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором.

Клопотання про зменшення розміру штрафу відповідач не заявляв.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного:

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "ШЛЯХ" (вул. Софіївська, 36 Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44998832) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз", Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30019801) 1 509 895,30 грн пені, 838 830,72 грн штрафу та 28 184,71 грн судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 12.05.2025 року

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимощенко О.М.