Решение № 127220474, 08.05.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/687/25

Провадження № 2-а/466/85/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2025року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Якубів І.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в залі судуадміністративну справуза позовноюзаявою ОСОБА_1 доУправління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, -

встановив:

23.01.2025 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася в суд з позовною заявою до поліцейського 1-го взводу 3 роти 2 батальйоеу Управління патрульної поліції у Львівській області Кузь Назарія Вікторовича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Позовну заяву позивач мотивує тим, що постановою поліцейського 1 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області, капралом поліції Кузь Н.В. серії ЕНА №3894308 від 19.01.2025 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн. У цій постанові зазначається, що позивач керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив пункт 31.4.3 «в» ПДР - керував з несправними зовнішніми світловими приладами, не горить ліва фара в темну пору доби в режимі ближнього світла.

Зауважує, що однією із головних умов притягнення до адміністративної відповідальності є встановлення суб`єктивної сторони складу правопорушення, яка полягає в наявності умислу. Тобто водій має усвідомлювати те, що він керує автомобілем з несправними габаритними вогнями.

З цього приводу зазначає, що перед від`їздом він пересвідчився що автомобіль є технічно справним, в тому числі всі ліхтарі (лампочки) на автомобілі теж справні (зокрема ліхтар лівої фари в режимі ближнього світла). Несправність виникла раптово піл час руху з невідомих йому причин, на які він не міг вплинути. Конструкцією транспортного засобу не передбачено повідомлення водія про працююче освітлення номерного знаку під час руху, тому під час руху він не міг знати можливу несправність.

Під час винесення відповідачем оскаржуваної постанови позивач хотів усунути технічну несправність свого автомобіля, про що повідомив інспектора поліції, сказав, що має запасні лампи і міг би відразу замінити їх на місці зупинення, однак ця пропозиція була проігнорована інспектором.

Вказує, що у вказаний день перед виїздом автомобіль перебував у повній технічній справності, у тому числі працювали всі зовнішні світлові прилади. Позивач не умисно їхав на автомобілі, у якого не горіла лампа лівої фари у режимі ближнього світла у темну пору доби і вказана несправність виникла не із залежних від нього причин, а відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП.

Вважає, що виявлена несправність транспортного засобу під час руху не є адміністративним проступком, а приводом для усунення цих недоліків на місці зупинки транспортного засобу.

Наголошує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, не зазначено доказів і в оскаржуваній постанові. Сама по собі копія постанови у справі про адміністративне правопорушення, що надана позивачем, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Органом поліції не виконано обов`язку доказування правомірності свого рішення і прийняття такого рішення відповідно до критеріїв, описаних у статті 2 КАС України. З урахування цього, відповідачем порушено процедуру прийняття рішення, отже, оскаржувана постанова не може вважатися законною, тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 31.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами ст. 286 КАС України (а.с.15).

12.02.2025представник відповідачаУправління патрульноїполіції уЛьвівській області Департаменту патрульної поліції Забродоцька Я.Р. подала відзив на позову заяву (а.с.24-32).

Відзив обґрунтований тим, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки водій транспортного засобу порушив ПДР, а поліцейський діяв правомірно, в межах діючого законодавства. Зазначила, що незгода позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності. Відтак просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого, справу розглядати без участі представника відповідача.

11.03.2025 позивачем подано відповідь на відзив, просить врахувати надані ним пояснення та скасувати дану постанову (а.с.39-41).

11.03.2025 від позивача поступило клопотання про заміну неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного-Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (а.с.36)

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 17.03.2025 замінено неналежного відповідача поліцейського Кузь Назарія Вікторовича на належного відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (а.с.47)

В судове засіданні позивач не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, однак у поданому відзиві просила розгляд справи проводити без участі представника відповідача, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 4ст. 229 КАС Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, відзив представника відповідача та заперечення на відзив позивача, перевіривши їх письмовими доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Відповідно до частини першої статті 2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною другою статті 19Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.2ст.286 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Стаття 280КпАПУкраїни закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Судом встановлено,щоОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн., за те, що 19.01.2025 о 20:46год. в смт. Брюховичі по вул. Весняна, 1А, водій керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив пункт 31.4.3 «в» ПДР, про що складено постанову серії ЕНА №3894308 від 19.01.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1ст.121 КУпАП.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлено Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306.

Відповідно до п.1.3ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.

Згідно ізч.1ст.121 КУпАПвідповідальність за вказаною нормою настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Як зазначає позивач, що перед виїздом його автомобіль перебував в повній технічній справності, а лампа лівої фари ближнього світла вийшла з ладу в дорозі. Більше того, позивач не знав і не міг знати про те, що в дорозі лампа лівої фари вийшла з ладу. Після того, як позивача зупинили працівники патрульної поліції та було виявлено технічну несправність автомобіля, він мав намір усунути зазначену несправність (мав запасні лампи) та продовжити безпечний рух.

Позивач зазначає, що суб`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, є наявність умислу, тобто водій повинен усвідомлювати, що він здійснює рух транспортним засобом за наявності певних несправностей транспортного засобу, в тому числі, роботи ліхтарів габаритних вогнів. З огляду на вказане, позивач (водій) не усвідомлював, що він здійснює рух транспортним засобом за наявності певних несправностей транспортного засобу.

Отже, відповідачем в порушення вимог статті 280 КУпАП не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.62Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Наголошує, що несправність виникла раптово під час руху та з невідомих йому причин, на які він не міг вплинути. А на пропозицію замінити лампи на місці зупинення його працівником поліції, така була проігнорована зі сторони відповідача. Конструкцією транспортного засобу не передбачено повідомлення водія про працююче освітлення номерного знаку під час руху, тому під час руху не міг знати можливу несправність.

Відповідно доп.8ч.2ст.2КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В даному випадку працівники поліції, які виявили під час руху позивача несправність освітлювального приладу мали право обмежити рух транспортного засобу для перевірки технічного стану та з`ясувати наявність події адміністративного проступку. Однак, виявлена несправність транспортного засобу під час руху не є адміністративним проступком, а приводом для усунення цих недоліків на місці зупинки транспортного засобу.

Згідно зіст.9 КпАП Україниадміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В свою чергу, згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається, зі змісту статті 251 КУпАП та частині першої статті 72 КАС України, доказами в зазначеній справі є будь-які фактичні дані, на основі яких компетентним органом (посадовою особою)/судом встановлюється наявність чи відсутність обставин, що мають значення для справи, в тому числі винність особи, обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту частини першої статті 73 КАС України слідує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом доказування у даній справі є протиправність оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за фактичне вчинення адміністративного правопорушення та її скасування.

Позивач факт вчинення ним адміністративного правопорушення заперечив. Вказує, що перед виїздом автомобіль перебував в повній технічній справності, а лампа лівої фари ближнього світла вийшла з ладу в дорозі. Стверджує, що після того, як його зупинили працівники патрульної поліції та було виявлено технічну несправність автомобіля, він мав намір усунути зазначену несправність та продовжити безпечний рух.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази умисних дій водія щодо керування автомобілем, у якого не горіла лампа лівої фари у режимі ближнього світла у темну пору доби.

Згідно з пунктом 31.5 ПДР у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Водій мав намір усунути зазначену несправність та продовжити безпечний рух, однак така була проігнорована працівником поліції.

Відповідачем ці доводи спростовано не було.

Також, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням вказаного, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Суд зазначає, що посилання представника відповідача на оскаржувану постанову як на беззаперечний доказ вчинення позивачем правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі. З наданих відповідачем відеозаписів суду не видається за можливе встановити, що позивачем справді було порушено ПДР, оскільки відеозапис пошкоджений, неможливо відкрити відео файл (а.с.31).

Згідно з приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскаржувана постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем вказаного адміністративного порушення та таких не було надано суду.

Візуальне спостереження за дотриманням ПДР працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Відтак, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Разом з цим, з наданих представником відповідача доводів суд не може встановити факт порушення позивачем ПДР.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за порушення, яке йому інкримінувалося.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати оскаржувану постанову, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з приписів частини першої статті 139 КАС України, якою визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з квитанцією № 1641-5271-8765-1261 від 23.01.2025 сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 605,60 грн.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь позивача 605,60грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,9,76,77,90,229,241-246,250,255,286, 293,295 КАС України,-

ухвалив:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Скасувати постанову поліцейського 1 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області капрала поліції Кузь Н.В. серії ЕНА №3894308 від 19.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 статті 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач:Управління патрульноїполіції уЛьвівській областіДепартамент патрульноїполіції, адреса:м.Львів,вул.Перфецького,19,код ЄДРПОУ 40108833.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 08.05.2025.

Суддя В. В. Свірідова