Решение № 127198600, 07.05.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 рокусправа № 380/22889/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами про:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не зарахуванні до вислуги років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання період, на який було призупинено військову службу відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відносно ОСОБА_1 , а саме з 17.03.2022 по 14.03.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про зарахування до вислуги років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання період, на який було призупинено військову службу відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відносно ОСОБА_1 , а саме з 17.03.2022 по 14.03.2024;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення та іншого належного забезпечення за час призупинення військової служби відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме з 17.03.2022 по 14.03.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотримане грошове та інше належне забезпечення за час призупинення військової служби відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме з 17.03.2022 по 14.03.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період проходження позивачем військової служби, у зв`язку із внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення позивачем кримінального правопорушення у виді самовільного залишення військової частини (дезертирства), відповідачем на підставі ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» строк дії контракту про проходження військової служби було призупинено, в тому числі було призупинено виплату грошового забезпечення. Відповідно до витягу із наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №75 від 26.04.2022 року відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» лейтенанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади, призупено військову службу та дію контакту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України з 17.03.2022. Так, 07.12.2022 органом досудового розслідування прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42022151410000018 від 17.03.2022 року у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі ч.1 ст.284 КПК України. Про те, що кримінальне провадження є завершеним 07.12.2022 року сторона позивача дізналася лише на початку 2023 року після звернення із адвокатським запитом до органу досудового розслідування. 23.02.2023 року Офісом Генерального прокурора у відповідь на адвокатський запит було надано витяг з ЄРДР, у якому містилася інформація про закриття кримінального провадження, після чого сторона позивача звернулася до командування ДШВ та Військової частини про поновлення строку дії контракту та відновлення військової служби. Не дивлячись на вказаний документ, строк дії контракту не був поновлений, оскільки з відповідей Військової частини НОМЕР_1 та Командування ДШВ вбачалося, що поновлення дії контракту можливе за наявності постанови про закриття кримінального провадження. Лише 12.03.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 було видано наказ командира Військової частини №72, відповідно до якого, лейтенант ОСОБА_1 вважається таким, що прибув після самовільного залишення військової частини. Військовою частиною НОМЕР_1 строк призупинення військової служби (період з 17.03.2022 по 14.03.2024) не було зараховано до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Крім цього, за вказаний період відповідачем не було нараховано та виплачено позивачу недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення. З огляду на вище викладене, позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Ухвалою суду від 13.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 27.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 27.01.2025 строк розгляду справи продовжено на тридцять днів. Зобов`язано відповідача долучити до справи відзив на позовну заяву, а також належним чином завірену копію матеріалів особової справи ОСОБА_1 .

Станом на 27.02.2025 відзиву на позовну заяву та копії матеріалів особової справи ОСОБА_1 на адресу не надходили.

Ухвалою суду від 27.02.2025 витребувано у справі додаткові докази.

Ухвалою суду від 27.02.2025 строк розгляду справи продовжено на шістдесят днів для отримання додаткових доказів.

06.03.2025 за вх.№19219 від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 27.02.2025. Зазначив, що інформацію про те, що кримінальне провадження є завершеним 07.12.2022 сторона позивача дізналася лише на початку 2023 року після звернення із адвокатським запитом до органу досудового розслідування. Оскільки, позивач не був учасником кримінального провадження (підозрюваним чи обвинуваченим) постанова про закриття кримінального провадження йому не була скерована. Зазначив, що в період часу з 2022 року по 2024 рік, позивач тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, у зв`язку із отриманим пораненням, після чого був направлений на проходження ВЛК та МСЕК. В подальшому, позивач перебував у АДРЕСА_2 (очікуючи прийняття Військовою частиною НОМЕР_1 чи Командуванням ДШВ ЗСУ рішення про поновлення його на військовій службі, оскільки контракт був зупинений, а облікові документи відправили до ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

12.03.2025 за вх.№21124 від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов лист, до якого долучено витяг з послужного списку позивача.

16.04.2025 за вх.№31959 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі. Зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №939 від 14.03.2024 «Про призначення службового розслідування» визначено провести службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли невиконанню службових обов`язків лейтенантом ОСОБА_1 , самовільному залишенню 28.02.2022 місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 . Зазначив, що позивач з 28.02.2022 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 не перебував, а тому відсутні підстави для застосування статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в частині зарахування до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також виплати недотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення. Рапорт про поновлення на військовій службі не подавав позивач. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 22.04.2025 витребувано у сторін додаткові докази.

29.04.2025 за вх.№35388 від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 22.04.2025.

05.05.2025 за вх.№36926 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 в період часу з 20.06.2020 по 12.08.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на підставі укладеного контракту.

Наказом начальника Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Сагайдачного від 20.06.2020 №146 лейтенанта ОСОБА_1 випускника Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Сагайдачного, визначено таким, що вибув для подальшого проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №75 від 26.04.2022 відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» лейтенанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади, призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України з 17.03.2022.

Підставою для призупинення військової служби та нарахування грошового забезпечення позивачу став факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом самовільного залишення місця військової служби (дезертирства), на підставі якого було розпочато досудове розслідування.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2022 №115, лейтенанта ОСОБА_1 , командира 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину 28.02.2022, на підставі наказу командувача ДШВ ЗС України (по особовому складу) від 24.04.2022 №75, увільнено від займаної посади, призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 17.03.2022.

07.12.2022 органом досудового розслідування прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42022151410000018 від 17.03.2022 року у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі ч.1 ст.284 КПК України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.03.2024 №72, лейтенант ОСОБА_1 вважається таким, що прибув після самовільного залишення військової частини.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2024 №237 лейтенанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , помічника начальника відділення об`єднаної вогневої підтримки штабу військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 11 липня 2024 року №195, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати таким, що 12 серпня 2024 року справи та посаду здав.

Згідно з довідкою №5272/2 від 29.08.2024 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, встановлено, що у період серпня 2022 року по лютий 2024 року грошове забезпечення позивачу не нараховувалось.

Відповідно до інформації, зазначеної у копіях карток грошового забезпечення позивача за період 2022-2024 років, у період з квітня 2022 року по лютий 2024 року грошове забезпечення позивачу не нараховувалось.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №3263 від 02.09.2024 «Про оголошення вислуги років військовослужбовцям у 2024 році», календарна вислуга років позивача становить 06 років 00 місяців 2 дні, загальна вислуга років становить 07 років 05 місяців 22 дні.

Позивач вважаючи, що йому протиправно не зараховано до вислуги років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання період, на який було призупинено військову службу відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відносно ОСОБА_1 , а саме з 17.03.2022 по 14.03.2024, а також не було виплачено грошове забезпечення за вказаний період, звернувся з вказаним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Згідно з ч.1 ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон України №2232-XII).

Відповідно до ч. 2, 3 статті 2 Закону України №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Для військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні, з дня початку відбування такого покарання військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.

Військовослужбовці, яким судовим рішенням, що набрало законної сили, призначено кримінальне покарання у виді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 і 2 частини п`ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону, крім випадків, передбачених цим Законом.

Під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану для військовослужбовців, яким судовим рішенням, що набрало законної сили, призначено кримінальне покарання у виді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, звільнено від відбування покарання на підставі амністії, а також яких звільнено від відбування покарання з випробуванням, з дня прибуття їх до військових частин (місць проходження військової служби) військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для військовослужбовців.

За весь час безпідставного призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюється недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п`ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов`язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзацах сьомому, дев`ятому та дванадцятому цієї частини, з дня призупинення військової служби до дня її продовження виплата недоотриманого грошового, здійснення недоотриманого продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством України для військовослужбовців, не здійснюються.

Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.

Відповідно до Закону України № 2232-XII Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).

Згідно з п.п. 122, 144-1 Положення №1153/2008 усунення військовослужбовців від виконання службових обов`язків здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відповідно до п.144-2 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.

Пунктом 144-5 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "д" пункту 2 частини п`ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Звільнення військовослужбовців, військову службу яким призупинено, з військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу, крім військовослужбовців, які згідно із пунктом 225 цього Положення звільняються з військової служби Президентом України.

Пунктом 144-6 Положення №1153/2008 передбачено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.

Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Таким чином, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.

Суд зазначає, що законодавець пов`язав встановлення підстав для продовження військової служби та поновлення виплати грошового забезпечення саме із встановленням судом невинуватості особи (виправданим вироком) або закриття кримінального провадження, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, встановлення відсутності події кримінального правопорушення; встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Так, судом встановлено, що згідно з витягом із наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №75 від 26.04.2022 відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» лейтенанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади, призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України з 17.03.2022.

Підставою для призупинення військової служби та нарахування грошового забезпечення став факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення самовільного залишення місця військової служби (дезертирства), на підставі якого було розпочато досудове розслідування.

Суд зауважує, що позивач наказ щодо призупинення військової служби не оскаржує.

Судом також встановлено, що у період з 28.02.2022 по 01.03.2022 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня» ВМР».

У період з 02.03.2022 по 23.03.2022 та з 18.04.2022 по 19.05.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. Пирогова Вінницької обласної ради».

З 23.03.2022 по 18.04.2022 перебував на лікуванні у КНП «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради».

Представник позивача стверджує, що 20.05.2022 позивачем було подано рапорт до військової частини НОМЕР_1 з повідомленням про прибуття із СЗЧ і проханням надати направлення на ВКЛ.

У матеріалах справи наявна копія направлення від 15.07.2021, виданого прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України щодо проходження військово-лікарської експертизи ОСОБА_1 в цілях визначення ступеня придатності до військової служби.

У вказаному направленні зазначено, що станом на 15.07.2022 досудовим розслідуванням встановлено, що діагностовані ОСОБА_1 тілесні ушкодження (вогнепальні поранення) отримані ним під час затримання після спроби втечі після попереднього затримання (повторне затримання) за фактом вчинення самовільного залишення військової частини.

У період з липня 2022 року по вересень 2022 року позивач проходив військово-лікарську комісію.

07.12.2022 органом досудового розслідування прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42022151410000018 від 17.03.2022 року у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі ч.1 ст.284 КПК України.

Суд зауважує, що відповідно до абзацу 12 статті 24 Закону України №2232 військовослужбовці, зобов`язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання ухвалою законної сили, прибути до військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.

За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Застосовуючи вказані положення законодавства до обставин справи суд зазначає, що рапорт як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.

Відтак, командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов`язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань чи прийняти відповідне рішення. При цьому суд не ставить під сумнів право командира діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення з цього приводу.

Доказів звернення з рапортом щодо поновлення на військовій службі позивачем до суду не подано. Таких доказів війсськовою частиною теж не подано.

В матеріалах справи наявна копія рапорту позивача від 20.05.2022, в якому останній доповів про прибуття із самовільного залишення військової частини. Однак рапорт не відповідає вимогам, невідомо ким зареєстрований чи отриманий, як і доказів скерування поштою не надано. Просив дозволу на проходження військово-лікарської комісії. Однак, з 26.04.2022 року облікові документи позивача скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто позивач звертючись дол військової чвстини, а не перебуав на обліку у такій.

При цьому, будь-яких відміток щодо скерування чи отримання такого рапорту до військової частини ні позивачем, ні його представником до суду не подано.

В матеріалах справи наявна копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 №117/965 від 25.11.2023, в якій у відповідь на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що за інформацією, наданою військовою частиною НОМЕР_1 , жодних заяв-звернень, щодо прийняття рішення про відновлення військовослужбовця за контрактом ОСОБА_1 у зв`язку із закриттям кримінального провадження до військової частини НОМЕР_1 не надходило. Повідомлено про необхідність звернутись з рапортом до командування військової частини НОМЕР_1 для поновлення на військовій службі.

Також, відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_4 №117/140 від 06.02.2024 представника позивача повідомлено, що за період з грудня 2022 року по січень 2024 року, ОСОБА_2 не надавав інформації до свого безпосереднього начальника щодо закриття кримінального провадження №42022151410000018 від 17.03.2022 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 407 Кримінального кодексу України.

Згідно листа військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2024 за №690/93з/70, представника позивача повідомлено, про необхідність позивачу прибути в розташування військової частини НОМЕР_1 з особистими документами, що посвідчують особу (паспорт, посвідчення офіцера) та підтверджують наявність підстав для ініціювання кадрового рішення щодо поновлення позивача на військовій службі.

Вказане в свою чергу свідчить про те, що позивач до командування військової частини НОМЕР_1 щодо поновлення на військовій службі не звертався, доказів зворотнього позивачем не подано, а судом не здобуто.

При цьому, як зазначалось вище, з урахуванням абзацу 12 статті 24 Закону України №2232, позивач зобов`язаний був невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання ухвалою законної сили, прибути до військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. Вказаного обов`язку позивачем виконано не було.

Питання щодо поновлення військової служби у разі зупинення військової служби можливе лише після прибуття військовослужбовця до військової частини.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позивач не зазначає про таке прибуття до військової частини НОМЕР_1 , а належними доказами підтверджується, що з письмовими вимогами про поновлення позивача на службі звертався адвокат в його інтересах.

Відтак позивачем не дотримано вимоги, які є передумовою для продовження військової служби та дії контракту.

Більше того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.03.2024 №72, лейтенант ОСОБА_1 вважається таким, що прибув після самовільного залишення військової частини.

Таким чином, позивач вважається особою, яка 28.02.2022 самовільно залишила місце несення служби, та до 12.03.2024 його військова служба у Збройних Силах України призупинена і останній не входив до складу Збройних Сил України.

З огляду на наведене, підстав для зарахування до вислуги років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання період, на який було призупинено військову службу відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відносно ОСОБА_1 , а саме з 17.03.2022 по 14.03.2024, оскільки наказ командира військової частини НОМЕР_1 №63 від 18.03.2022 щодо самовільного залишення військової частини та наказ №72 від 12.03.2024 щодо прибуття після самовільного залишення військової частини позивачем не оскаржуються, а тому є чинними, з огляду на що відсутні підстави для зарахування вказаного періоду до вислуги років позивача.

Також наявний Наказ командира військової частини «Про оголошення вислуги років військовослужбовцям у 2024 році» від 02.09.2024 , який теж не оскаржений позивачем.

Суд зауважує, що наказом командувача ДШВ ЗС України (по особовому складу) від 14.03.2024 №61 позивачу продовжено військову службу та дію контракту і призначено помічником начальника відділення об`єднаної вогневої підтримки штабу НОМЕР_4 окремої десантно-штурмової бригади, а отже саме з цієї дати, відповідачем було правомірно зараховано періоди військової служби до вислуги років позивача.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що позивач у період 2022-2024 років не звертався до військової частини з рапортами щодо поновлення військової служби.

Позивач не надав жодних пояснень щодо того, чому в період з 28.02.2022 він не проінформував відповідача про своє місцезнаходження, і чому він не повернувся у 2022 році до місця розташування відповідача.

Суд звертає увагу, що запити представника позивача не є рапортом позивача, який ним особисто підписаний, відповідач не мав права приймати на їх підставі рішення по суті про продовження військової служби позивачу.

Звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач просить також визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення та іншого належного забезпечення за час призупинення військової служби відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме з 17.03.2022 по 14.03.2024 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про нарахування та виплату недоотримане грошове та інше належне забезпечення за час призупинення військової служби відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме з 17.03.2022 по 14.03.2024.

Як було встановлено судом раніше, згідно з витягом із наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №75 від 26.04.2022 відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» лейтенанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади, призупинено військову службу та дію контакту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України з 17.03.2022.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2022 №115, лейтенанта ОСОБА_1 , командира 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину 28.02.2022, на підставі наказу командувача ДШВ ЗС України (по особовому складу) від 24.04.2022 №75, увільнено від займаної посади, призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 17.03.2022.

Отже, наказом командира військової частини НОМЕР_1 увільнено позивача від займаної посади, призупинено військову службу та дію контракту про проходження військової служби, призупинено виплату грошового забезпечення позивачу.

Позивачем наказ, яким було призупинено виплату грошового забезпечення у межах даного спору не оскаржується, він є діючим, а отже виплати грошового забезпечення у спірний період припинено також і на виконання даного наказу.

Суд вказує, що призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини .

У матеріалах справи відсутній наказ про поновлення виплати грошового забезпечення з 17.02.2022 як і поновлення служби у військовій частині НОМЕР_1 після самовільного залишення частини.

Суд проаналізувавши вимоги позивача, дійшов переконання, що позивач звертаючись із вимогами про визнання протиправними дій частини НОМЕР_1 , які полягають у не зарахуванні до вислуги років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання період, на який було призупинено військову службу відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» саме з 17.03.2022 по 14.03.2024 і зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про зарахування до вислуги років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання період, на який було призупинено військову службу відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» обрав неналежний спосіб захисту.

Окрім того, зарахуванню передує Наказ командира від 12.08.2024 №237 (по стройовій частині), яким позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я і де проведено обрахунок вислуги років. Також щодо обрахунку вислуги років, то діям/бездіяльністю щодо зарахування позивачем періоду з 2022 по 2024 роки не долучено рапорту чи заяви до військової частини про зарахування, в матеріалах судової справи наявний Наказ від 02.09.2024 яким обраховано вислугу років станом на 12.08.2024 №3263 і в якому п.2 значиться про проведення нарахувань коштів, такий наказ теж не оскаржено позивачем. Щодо карток особових рахунків з 2022 року і до 2024 року, то в таких значиться виплати періоди: 2022 рік виплати січень, лютий, березень; 2023 рік виплати по особовому рахунку ОСОБА_1 відсутні, і станом на 03.07.2024 виплати проводилися березень, квітень, травень. Щодо зарахування періоду призупинення військової служби, то позивач при поновленні на військовій службі і продовженню контракту передував рапорт від 19.03.2024 року, і на такий рапорт реагування військової частини Наказ про продовження військової служби. Тобто покликання позивача про зарахування періодів з 2022-2024 років з підстави несвоєчасного отримання результатів кримінального провадження до вислуги років, здійснення виплат, а також що це правомірна підстава нез`явлення на службі, і відповідно отримання постанови/ухвали про закриття кримінального провадження є підставою для зарахування до вислуги років і для проведення перерахунку судом відхиляється. Окрім того, у відповідь представнику позивача від 18.03.2023 ТУДБР у м.Миколаєві скеровано витяг з матеріалів кримінального провадження, а по тексту відповіді значиться про скерування постанови про закриття кримінального провадження заявнику. Про наявність постанови позивач був обізнаний швидше, аніж 19.03.2024 (14.03.2024 рапорт). Тобто позивач не звертався із рапортом до військової частини і не повідомляв про прибуття на службу, як військовослужбовець. Щодо обрахунку виплат за спірний період, то суд встановив, що у період з 17.03.2024 по 14.03.2024 фактично не перебував на військовій службі, відтак і відсутні підстави для проведення виплат. Обставини, які унеможливлюють зарахування періоду самовільного залишення військової частини й виплати грошового забезпечення можуть бути різними, проте мають бути пов`язаними із фактичним невиконанням обов`язків з поважних причин. Суд не встановив таких причин із долучених доказів, саме неможливості прибуття до військової частини для несення служби.

Позивач самостійно залишаючи військову частину у 2022 році, і протягом періоду часу з 27.04.2022 і до 13.03.2024 був в очікуванні отримання результатів кримінального провадження не з`являючись на службу і не звертаючись з рапортом про поновлення на службі, а згодом просить зарахувати такі періоди до вислуги років і для проведення розрахунків грошового забезпечечння, то суд враховує як "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" так й Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а також Закони, де визначені права й обов`язки військовослужбця.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна