Решение № 127194804, 30.04.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/3500/24

Провадження № 2/127/4855/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 квітня 2025 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Бойка В.М.,

при секретарі Мельник А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Вінницького районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 30.06.2023 року між ТОВ «Качай гроші» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії №00-8603967 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Позивач зазначає, що відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт ТОВ «Качай гроші» - https://kachay.com.ua/ та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Після цього добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані.

Позивач вказує, що відповідач ознайомився із умовами договору, погодився із ними, підписавши його, шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відразу після вчинених дій відповідача 30.06.2023 року ТОВ «Качай гроші» переказало кошти через компанію ТОВ «Платежі онлайн» на платіжну картку НОМЕР_2

Разом з тим, 18.12.2023 року ТОВ «Качай гроші» та ТОВ ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 1-18122023, згідно умов якого ТОВ «Качай гроші» відступило ТОВ ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «Ейс» прийняло належні ТОВ «Качай гроші» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 1-18122023 від 18.12.2023 року ТОВ ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 24 600,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 24 600,00 грн, з яких: 8 400,00 грн - заборгованість за тілом та 16 200,00 грн - заборгованість за відсотками, яку позивач і просить стягнути з відповідача, а також стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13.09.2024 року цивільну справу передано на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області, у зв`язку з тим, що зареєстрований місцем проживання відповідача є м.Вінниця.

В результаті автоматизованого розподілу, розгляд зазначеної справи призначено головуючому судді Бойко В.М.

Ухвалою суду від 08.10.2024 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачами відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач, будучи обізнаним про розгляд справи, оскільки 15.10.2024 року подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву, відповідно до якої просив позовні вимоги задовольнити, розглядати справу без його участі та у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

На підставі ст. 280 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Суд вирішив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом установлено, що 30.06.2023 року між ТОВ «Качай гроші» та відповідачем по справі ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-8603967 у формі електронного документа з використанням електронного цифрового підпису (а.с.9-13).

Згідно з п. п. 1.1-1.3 Розділу 1 кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконувати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредитного ліміту - 8 000,00 грн; строк дії кредитної лінії - 120 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит 28.10.2023 року.

Пунктами 1.3.1, 1.4 - 1.8 договору визначено, що позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату погашення процентів 20.07.2023 року та здійснювати чергові платежі по сплаті нарахованих процентів на кожний 20 день після рекомендованої дати за фактичне користування кредитними коштами протягом строку дії кредитної лінії; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка становить 2,50 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, визначеного в п.1.3.1 даного договору; комісія за надання кредиту - 250,00 грн; цільове призначення кредиту - на споживчі потреби; орієнтовна реальна річна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору - 6 941,67 %; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору - 32 400,00 грн.

Відповідно до п.2.8 договору датою видачі кредиту є дата перерахування кредитодавцем коштів в сумі 8 400,00 грн на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) №516875ХХХХ3726.

Також сторонами договору було погоджено та підписано графік платежів, який є невід`ємною частиною договору, та яким було встановлено кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, визначено загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку.

ОСОБА_1 ознайомився та погодився із умовами, визначеними паспортом споживчого кредиту, підписавши його електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (а.с.30-31).

ОСОБА_1 був ідентифікований ТОВ «Качай гроші» та підписав договір №00-8603967 від 30.06.2023 року одноразовий ідентифікатор - 8185L, направленим 30.06.2023 року о 09:09:50 год на номер телефону - НОМЕР_1 (а.с.32).

Тобто сторони договору уклали кредитний договір та погодили всі його істотні умови.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав.

Згідно інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 15.01.2024 року № 92/01 30.06.2023 року було проведено транзакцію на суму 8 000,00 грн на картку, маска картки НОМЕР_2 (а.с. 33-34).

Із виписки з особового рахунку слідує, що заборгованість за кредитним договором №00-8603967 складає 24 600,00 грн, з яких: 8 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 16 200,00 грн. - просрочені відсотки (а.с. 42).

18.12.20.23 року між ТОВ «ЕЙС» та ТОВ «Качай Гроші» укладений договір факторингу № 1-18122023, відповідно до умов якого ТОВ «Качай гроші» зобов`язується відступити ТОВ «ЕЙС» права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а ТОВ «Ейс», зобов`язується їх прийняти та передати суму фінансування в розпорядження ТОВ «Качай Гроші» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.43-45).

Реєстр боржників за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «ЕЙС» та ТОВ «Качай гроші» до договору факторингу № 1-18122023 від 18.12.2023 року, містить інформацію про кредитний договір № 00-8603967 від 30.06.2023 року, укладений з ОСОБА_1 із загальною сумою заборгованості в розмірі 24 600,00 грн. (а.с.49).

Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід відбувається у дату відступлення прав вимоги (п.2.5).

Датою відступлення прав вимоги є робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі реєстру боржників.

18.12.2023 року сторонами договору факторингу підписаний акт приймання-передачі Реєстру боржників (а.с.51).

Тобто ТОВ «ФК «Ейс» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Із виписки з особового рахунку за кредитним договором № 00-8603967 від 30.06.2023 року слідує, що станом на 13.06.2024 року заборгованість складає 24 600,00 грн, з яких: 8 400,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 16 200,00 грн - прострочена заборгованість за процентами (а.с.42).

Вказану суму заборгованості позивач і просить стягнути з відповідача.

З`ясовуючи обставини, пов`язані із правильністю здійснення вищевказаних розрахунків заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов такого висновку.

Надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують отримання відповідачем кредиту в сумі 8 000,00 гривень.

Належних доказів того, що відповідач здійснював погашення тіла кредиту за вищевказаним кредитним договором, матеріали справи не містять.

Водночас, як слідує із змісту позовних вимог, позивач вимагає стягнути з відповідача на його користь заборгованість за тілом кредиту в сумі 8 400,00 гривень.

Як слідує з матеріалів справи, позивач, пред`являючи вимогу про стягнення заборгованості за тілом кредиту, ототожнив поняття «комісія» і «тіло кредиту».

Так, п. 1.5 вищевказаного кредитного договору визначено, що за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити у останній день повного погашення кредиту одноразову комісію у розмірі 5 % від суми кредиту, що складає 400,00 гривень.

Слід відмітити, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Однак, суд звертає увагу, що комісія це плата за послуги, пов`язані, в даному випадку, із наданням кредитних коштів, а тіло кредиту це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб.

Тобто, правова природа комісії і тіла кредиту є різною.

Зі змісту позовних вимог слідує, що сума заборгованості за комісією за надання кредиту, визначена як заборгованість по тілу кредиту. Водночас судом установлено, що тіло кредиту становить 8 000,00 грн, а з вимогами про стягнення комісії позивач не звертався, а тому підстави стягнення комісії та розмір її заборгованості не є предметом спору.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 8 000,00 гривень. Відповідно вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в сумі 400,00 гривень задоволенню не підлягають.

Розмір ж заборгованості за процентами визначений відповідно до умов договору та в межах строку кредитування.

Суд зважає, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

В той же час відповідно до п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки, кредитний договір №00-8603967 від 30.06.2023 року був укладений до набрання чинності Закону №3498-ІХ, згідно умов договору продовження строку не передбачено, інформації про зміни умов договору відсутні, а тому відсутні підстави для застосування денної процентної ставки в іншому розмірі, ніж передбачено кредитним договором.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 24 200,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 16 200,00 грн - прострочена заборгованість за процентами

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача 2 383,60 грн судового збору (пропорційно задоволеним вимогам).

Щодо витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом статей 137,141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), співмірними, необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем в підтвердження своїх витрат надано: договір про надання правничої допомоги №17/06/24-01 від 17.06.2024 року, укладений між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс», додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №17/06/24-01 від 17.06.2024 року, копію довіреності від 30.10.2023 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4959 від 24 квітня 2012 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 17.06.2024 року.

Відповідно до умов договору сторонами узгоджені вартість послуг, порядок оплати та приймання-передачі послуг.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 17.06.2024 року до договору про надання правничої допомоги №17/06-01 від 17.06.2024 року, позивачу надано такі послуги: складання позовної заяви про стягнення заборгованості - 4 000,00 грн; вивчення матеріалів справи - 500,00 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500,00 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів- 500,00 грн., надання усної консультації - 500,00 (а.с.62).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Оцінюючи надані стороною позивача докази, зважаючи на результати розгляду справи та ухвалене судом рішення про часткове задоволення позову суд вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

При цьому, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням результатів розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

На підставі викладеного, керуючись ст. 514, 512, 526, 527, 530, 536, 610-611, 628, 629, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, Законом України "Про електронну комерцію", ст. 81, 133, 137, 141, 263-265, 273-279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором №00-8603967 від 30.06.2023 року в розмірі 24 200 (двадцять чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок, з яких: 8 000,00 грн - тіло кредиту, 16 200, 00 грн - відсотки, а також 2 383 (дві тисячі триста вісімдесят три) гривні 60 копійок судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф.2005, код ЄДРПОУ 42986956,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 05.05.2025 року.

Суддя: