Решение № 127162113, 06.05.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1717/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач) у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 15.01.2025 №907600143821 щодо відмови у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII;

зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити переведення та виплату пенсії по віку ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з дати звернення (09.01.2025), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 03.10.2016 та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок для призначення пенсії державного службовця, виданих виконавчим комітетом Ковельської міської ради за №145/3.25/2-25 від 08.01.2025.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 09.01.2025 вона звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення (перехід) на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу». За принципом екстериторіальності її заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого від 15.01.2025 №907600143821 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із тим, що робота в органах місцевого самоврядування не відноситься до посад державної служби.

Позивачка не погоджується із таким рішенням відповідача. Стверджує, що період її роботи з 04.07.2001 по 03.10.2016 на посаді спеціаліста управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Як наслідок, в сукупності зі стажем державної служби, зарахованим відповідачем (06 років 05 місяців 27 дні), стаж її державної служби до травня 2016 року становить понад 20 років. Оскільки на момент звернення до органу пенсійного фонду вона досягла пенсійного віку, а її загальний стаж роботи становить понад 41 рік, вказує про наявність усіх вимог щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

З урахуванням наведеного просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на адміністративний позов представник ГУ ПФУ в Донецькій області позовних вимог ОСОБА_1 не визнала. В обгрунтування своєї позиції зазначила, що з 04.07.2001 року набрав чинності Закон України №2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001, відповідно до статті 21 якого пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши надані позивачем документи, встановлено, що за періоди з 05.01.1994 по 03.07.2001 ОСОБА_1 працювала на посадах, що відносяться до посад державної служби, що складає 6 років 5 місяців 27 днів. З 04.07.2001 по 03.10.2016 позивач працювала на посаді особи місцевого самоврядування, яка не відноситься до категорії посад державної служби.

Оскільки ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 не займає посади, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723- ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, та не має необхідного стажу роботи на посадах, що відносяться до посад державної служби, вважає, що ГУ ПФУ в Донецькій області правомірно прийнято рішення від 15.01.2025 №907600143821 про відмову в проведенні перерахунку - перехід на інший вид пенсії згідно заяви від 09.01.2025 №137.

Щодо позовної вимоги в частині проведення виплати пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з дати звернення, зазначає, що відсутні підстави для її задоволення, як передчасної. Спору в цій частині фактично не існує, оскільки відповідне призначення пенсії ще не проведено.

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.7).

09.01.2025 позивачка звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII (а.с.8-9).

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №907600143821від 15.01.2025 ОСОБА_1 відмовлено в переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Як зазначено у даному рішенні у період з 05.01.1994 по 03.07.2001 заявниця працювала на посадах, що відносяться до посад державної служби, що складає 6 років 5 місяців 27 днів. З 04.07.2001 по 03.10.2016 позивачка працювала на посаді особи місцевого самоврядування, яка не відноситься до категорій посад державних службовців (а.с.6).

Не погоджуючись із даним рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області, позивачка звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016.

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 цього ж розділу визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання слідує, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.

Отже, необхідною умовою для одержання пенсії державного службовця, у порядку, що діяв до набрання чинності Законом №889-VIII, є наявність у особи 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII , можуть розраховувати дві категорії осіб:

- державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889, станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України;

- особи, які на день набрання чинності Законом №889, мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2025 ОСОБА_2 звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII. На момент звернення із даною заявою вона отримувала пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV.

Відмовляючи у переведенні позивача на пенсію державного службовця, ГУ ПФУ в Донецькій області в спірному рішенні зазначило, що у період з 05.01.1994 по 03.07.2001 заявниця працювала на посадах, що відносяться до посад державної служби, що складає 6 років 5 місяців 27 днів. З 04.07.2001 по 03.10.2016 позивачка працювала на посаді особи місцевого самоврядування, яка не відноситься до категорій посад державних службовців

З такими доводами суд не погоджується з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 (а.с.14-17) ОСОБА_1 у спірний період (з 04.07.2001 по 03.10.2016) працювала на посадах: спеціаліста І категорії відділу бухгалтерського обліку, головного спеціаліста відділу комунального господарства управління житлово-комунального господарства відділу комунального господарства, заступника начальника відділу комунального господарства та головного спеціаліста відділу комунального управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради (записи 32-37 трудової книжки).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 14 Закону №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост ; сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Постанова №283), яка втратила чинність 25.03.2016, було затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, відповідно до якого до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування (пункт 2).

При цьому пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби визначено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Водночас згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Отже, вищезазначеними нормативно-правовими актами передбачено зарахування до стажу державного службовця періодів роботи в органах місцевого самоврядування.

Проте, відповідач протиправно не врахував до стажу державної служби ОСОБА_1 період її роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 03.10.2016 внаслідок чого дійшов хибного висновку, що позивачка станом на 01.05.2016 не має необхідного стажу державної служби і станом на вказану дату не займала посаду державної служби.

За вказаних підстав суд дійшов висновку, що спірне рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 15.05.2025 за №907600143821 є необґрунтованим, з огляду на що підлягає скасуванню як протиправне.

Разом з тим, при вирішенні спірних правовідносин суд враховує, що 02.07.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», набрала чинності з 20.07.2024, підлягає застосуванню з 01.01.2024, якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», зокрема, доповнивши його пунктами 4-1 та 4-2.

Так, згідно з пунктом 4-2 Порядку №823 для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, або які звільнилися до 1 січня 2024 року з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку.

При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 року, а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Постановою №823 визначені форми довідок про заробітну плату державних службовців, які видаються для призначення пенсій згідно із пунктами 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

З матеріалів справи слідує, що разом із заявою позивачка подавала довідки Виконавчого комітету Ковельської міської ради, проте відповідач при прийнятті спірного рішення не перевірив, чи відповідають подані довідки формі, передбаченій Постановою №823, яка набрала чинності 20.07.2024 та застосовується з 01.01.2024.

Крім того, у спірному рішенні відповідач не надав оцінку наявності у позивачки необхідного віку та страхового стажу, які необхідні для призначення пенсії державного службовця.

Отже, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця відповідач не надав юридичної оцінки усім обставинам, які повинні враховуватись при призначенні такого виду пенсії, а суд в свою чергу не вправі перебирати на себе такі повноваження пенсійного органу.

За встановлених обставин суд вважає, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію державного службовця без попередньої перевірки відповідачем виконання позивачем усіх умов, необхідних для такого призначення.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 15.01.2025 №907600143821, зобов`язання відповідача зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоду її роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 03.10.2016 та повторно розглянути її заяву від 09.01.2025 про перехід на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII з врахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

При цьому в задоволенні решти вимог позову слід відмовити.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 807,47 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.01.2025 №907600143821про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоду її роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 03.10.2016 та повторно розглянути її заяву від 09.01.2025 про перехід на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з врахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області судовий збір у розмірі 807,41 грн (вісімсот сім грн 41 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 06 травня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010).

Суддя Н. В. Стецик