Решение № 127148995, 02.05.2025, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/2490/24

Номер провадження 2/530/177/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02травня 2025 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія "Фінтраст Україна", що знаходиться за адресою: м.Київ, вулиця Загородня,15,офіс 118/2 до ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

ТОВ "ФК"ФінтрастУкраїна"звернулосядо Зіньківськогорайонного судуПолтавської областіз позовомдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 63951,24 грн. та понесених судових витрат.

Відповідно до ч.5ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2025 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано п"ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня вручення копії ухвали та додатків до неї.

Відповідач, ОСОБА_1 , в установлений ч.7 ст.178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленою належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст.223,247 ЦПК України.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна зі сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідност. 10-13 ЦПК України- суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов"язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз"яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов"язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов"язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України,встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов"язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов"язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об"єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно дост. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

В судовому засіданні було встановлено, що 22.09.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492, місцезнаходження: Україна, 02081, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25 приміщення 318) (надалі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) (надалі - Відповідач) укладено Договір № 4000859 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір).

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов"язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов"язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов"язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 10000 грн..

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 22 09.2023 року по 16.09.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 10000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА".

1. В Розділі 6 «Особливості укладення кредитних договорів зі споживачами в електронній формі через ІТС товариства» Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», викладений алгоритм дії фізичних осіб з якими укладається Кредитний договір в електронній формі.

Кредитний договір з Клієнтом (споживачем) укладається в електронній формі за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit». З метою укладення Кредитного договору сторонами здійснюються визначені нижче дії:

Клієнт на Вебсайті обирає бажані умови кредитування, у тому числі суму та строк Кредиту, вказує контактні дані (мобільний номер телефону), вказує електронну адресу (за наявності і розпочинає Реєстрацію в ІТС Товариства через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit». При цьому, Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ ІТС Товариства.

Під час першого етапу Реєстрації в ІТС Товариства Клієнту надаються для ознайомлення та прийняття гіперпосилання на Правила, Публічну пропозицію на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогів підписів (Публічна пропозиція), текст Згоди на обробку персональних даних та доступ до своє кредитної історії. Натискаючи відповідну клавішу, яка виражає згоду Клієнта продовжувати дії в ІТС Товариства, Клієнт підтверджує що ознайомлений зі змістом Правил, Публічної пропозиції, приймає їх в повному обсязі та надає Згоду на обробку персональних даних та доступ до своє кредитної історії.

У разі згоди з її умовами, Клієнт акцептує Публічну пропозицію шляхом накладання електронного підпису Одноразовим ідентифікатором. Приймаючи Публічну пропозицію, Клієнт підтверджує використання з боку Товариства електронного підпису уповноваженої особи, як аналога власноручного підпису уповноваженої особи, та використання з боку Клієнта електронного підпису Одноразовим ідентифікатором як аналога власноручного підпису Клієнта з метою підписання Кредитних договорів, Паспорту споживчого кредиту у випадках, передбачених Законом України «Про споживче кредитування», інших документів які адресуються Товариству через ІТС Товариства та/або адресуються Клієнту у будь-який спосіб.

Після проходження Клієнтом першого етапу реєстрації, Товариство здійснює верифікацію телефонного номеру шляхом направлення Клієнту вказаними засобами зв`язку (на номер мобільного телефону) коду, який Клієнту необхідно ввести в спеціальну форму. За результатами такого вводу формується Електронне повідомлення Товариству. У разі правильно вказаного коду Товариство створює обліковий запис клієнта в ІТС Товариства, та Клієнт здійснює перший ідентифікований вхід до Особистого кабінету, де продовжує Реєстрацію. При наступних входах Клієнта в ІТС Товариства його ідентифікація в ІТС Товариства здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Після входу до Особистого кабінету Клієнт продовжує Реєстрацію в ІТС, заповнюючи необхідні поля електронної анкети та надає згоду (доступ) на отримання від третіх осіб персональних (ідентифікаційних) даних (зокрема, але не виключно, від системи BankID, Державного підприємства "ДІЯ", суб`єків первинного фінансового моніторингу в межах інструменту покладання, бюро кредитних історій тощо), додаючи необхідні файли, здійснюючи фотофіксацію себе та себе з документами у випадку необхідності

У процесі Реєстрації в ІТС Товариства, Клієнт (споживач): - надає інформацію та верифікує електронні платіжні засоби (платіжні картки) для перерахування коштів та здійснення погашення кредитної заборгованості.

Після завершення Реєстрації Клієнт ще раз підтверджує бажані умови отримання кредиту (у тому числі суму та строк) та надсилає Заявку на розгляд Товариству. Товариство повідомляє Клієнта про прийняття Заявки шляхом відповідного, інформаційного повідомлення у Особистому кабінеті.

У разі прийняття позитивного рішення Товариство ознайомлює Клієнта з Паспортом споживчого кредиту та після підписання Клієнтом Паспорта споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором робить Клієнту в Особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі Кредитного договору, що містить усі істотні умови та підписаний зі сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства відтворені засобами копіювання.

У випадку готовності Клієнта прийняти пропозицію (оферту) Клієнт натискає відповідну клавішу, що висловлює його згоду з умовами запропонованого договору, після чого Товариство надсилає Клієнту засобами зв`язку Одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, що є електронним підписом Клієнта.

У момент введення коду, зазначеного в пп.6.1.16 Правил, Клієнт направляє Товариству Електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), підписане електронним підписом Одноразовим ідентифікатором та підписує Кредитний договір.

Кредитний договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, якщо інший момент набуття чинності не передбачено умовами Кредитного договору. На підписаний сторонами Кредитний договір уповноваженим працівником Товариства накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу. Оригінал Кредитного договору обов`язково має містити електронний підпис Клієнта та кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу. 6.1.19. Товариство відправляє Клієнту в Особистий кабінет та/або на електронну пошту, вказану Клієнтом, інформаційне повідомлення про підтвердження укладення Кредитного договору, в якому відображає -інформацію, що вимагається відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», разом з яким направляє його примірник Кредитного договору у формі електронного документу, що є підтвердженням отримання Клієнтом свого примірника Кредитного договору. У випадку відправлення Кредитного договору в Особистий кабінет, Клієнт приймає та підтверджує, що дані Особистого кабінету є його контактними даними, які були ним зазначені під час укладення Кредитного договору та які дають можливість Клієнту переглядати укладений договір, завантажити на свій персональний комп`ютер або інший пристрій, створити копію на паперовому носії і таким чином отримати його у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

Треба зауважити про те, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами, отже цей прєвочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, до за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електро дній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій с тороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному } письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 Закону України " Про електронну комерцію).

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилань я) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласі и електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс- коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму..

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.

Відповідач, оформлюючи кредитний договір здійснив всі необхідні дії, викладені в розділі 2. «Процедура укладання електронного кредитного договору» цієї позовної заяви, що визначені розділом 6. «Особливості укладення кредитних договорів зі споживачами в електронній формі через ІТС товариства» Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», та уклав кредитний договір.

Відповідно до реквізитів Договору № 4000859 від 22.09.2023 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Х485».

Таким чином, Відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки Відповідач.

Враховуючи зазначене, той факт, що Договір між первісним кредитором та Відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, відповідно до вимог чинного законодавства України, не може бути спростовано.

Оскільки ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через систему paytech.com.ua, на підставі укладеного Договору про переказ коштів №210222-1 від 21.02.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА". ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № В0000338 від 2Г?.08.2021) та отримало Ліцензію Національного банка України.

За інформацією в листі ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА", відповідно до зазначеного договору № 4000859 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 10000 грн. на платіжну карту НОМЕР_2 .

Відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу 6 споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Крім того, Платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Надання Кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових: коштів, які відомі лише Відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і епос)б здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договор/.

З огляду на викладене вище, кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку НОМЕР_2 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,01 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв"язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4000859 від 22.09.2023 року у період з 22.09.2023 року по 24.05.2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 42985.25 грн..

У зазначений період Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту розмірі 10.01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 1012 грн..

Окрім зазначеного, слід врахувати висновок Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 р.: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу (відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду), що, у свою чергу, фактично прирівнюється до потвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням догово зу, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

В даному випадку часткова оплата Відповідачем процентів за користування кредитом, є підтвердженням волевиявлення відповідача на добровільне виконання умов Договору, серед іншого, зазначених п. 4.2 та п. 5.4.1. Договору.

Враховуючи зазначене, оплата відповідачем процентів за користування грошовими коштами є свідомим та вільним вибором відповідача, спрямованим на виконання умов Договору.

Тобто, оплата відповідачем суми нарахованих процентів за користування грошовими коштами на рахунок первісного кредитора є підтвердженням факту отримання боржником від первісного кредитора грошових коштів у сумі, що визначена п. 1.2. Договору.

Враховуючи вищенаведене, факт укладення правочину та отримання відповідачем коштів не може бути спростований, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.

Враховуючи зазначене, станом на 24.05.2024 року загальна сума заборгованості Відповідача за Договором № 4000859 від 22.09.2023 року склала: тіло кредиту - 9989,99 грн., заборгованість за процентами - 41973 25 грн., загальною сумою 51963,24 грн..

Первісний кредитор не здійснював нарахування штрафних санкцій за Договором на період, визначений п. 6 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування».

Умовами Договору, передбачено, що відповідно до п. 5.1.3. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов"язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № 1177 від 19.03.2019 року, видане Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має ліцензію на діяльність фінансової компанії з надання коштів та банківських металів у кредит, яка була видана Національним банком України від 21.03.2024 року.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», Позивач) є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000495 від 21.01.2022 року, видане Національним банком України, має ліцензію на діяльність фінансової компанії для здійснення діяльності з надання коштів та банківських металів у кредит та надання послуг факторингу, яка була видана Національним банком України від 03.04.2024 року. На підставі зазначеного ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» має право укладати договори факторингу.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 24.05.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов"язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

На виконання вимог ст.18, Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. І.3 Договору факторингу від 24.05.2024 року №24/05/2024, листом № 2910 від 01.07.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» про те, що в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS - повідомлень.

Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов' язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва: 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення праза грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» належне йому право вимоги.

Враховуючи зазначене, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу від 24.05.2024 року №24/05/2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4000859 від 22.09.2023 року загальна сума заборгованості склала 51963,24 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 9989,99 грн., заборгованості за процентами - 41973,25 грн..

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то зоно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи норми чинного законодавства України, зазначені вище, те, що за Договором факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло право грошової вимоги заборгованості до Відповідача, вимоги Позивача до Відповідача є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню у сумі 9989,99 грн..

2. За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 22.09.2023 року по 24.05.2024 року (Дата укладання Договору факторингу), у Відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 41973,25 грн..

Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за Договором факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло право грошової вимоги заборгованості до Відповідача, вимоги Позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до Відповідача є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню у сумі 41973,25 грн..

Проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 4000859 від 22.09.2023 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Відповідача у сумі 53961,25 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 41973,25 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» у сумі 11988 грн.).

Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Необхідно зауважити, що відповідно до п.9.9 Договору, Відповідач підтверджує, що:

перед укладенням цього Договору була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) вказана в ч.1,2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування;

він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», актуальна на дату укладання Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов?язується неухильно їх дотримуватися;

дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними.

Необхідно зазначити, що статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання.

Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», ані на рахунки первісного кредитора.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4000859 від 22.09.2023 року загальною сумою 63951,24 гри., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 9989,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 41973,25 нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за 60 календарних днів 11988 грн..

Відповідно до ч.І ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч.4-7 ст. 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Необхідно зазначити, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 (12-26гс22) зазначила, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Прб судовий збір». Ідентична позиція Верховного Суду викладена у Постанові від 01 червня 2022 року у справі №540/5134/21.

При поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог.

Враховуючи зазначене, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У додатковій постанові від 22 травня 2024 року у справі № 206/4841/20 (Провадження № 14-55цс22) Велика Палата Верховного Суду роз`яснила таке.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20,-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи, разом із позовною заявою до Суду надаються наступні документи:

1.Копія Договору про надання правової (правничої) допомоги № 17/07-2024 від

17 липня 2024 року, укладеного між Адвокатом Столітнім М.М., та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»;

2.Заявка на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року;

3.Рахунок на оплату до Договору про надання правничої (правничої) допомоги №- 17/07-2024 від 17 липня 2024 року;

4.Копія Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року.

Відповідно до умов Договору про надання правової (правничої) допомоги № 17/07- 2024 від 17 липня 2024 року, між Адвокатом Столітнім М.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено заявку на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року, в якій Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати певний перелік послуг професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості. Перелік послуг професійної правничої допомоги та гонорар Адвоката визначений та погоджений Адвокатом та Клієнтом.

Згідно із умовами Договору, викладених в п. 4 4., факт наданих послуг підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Сторонами також були погоджені умови оплати за зазначеним Договором, відповідно до п. 4.6 Клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом ЗО календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили.

Враховуючи зазначене, до Суду разом із позовною заявою надаються документи, що підтверджують факт надання адвокатом правничої допомоги, згідно із якими очікувані витрати позивача на правову допомогу становлять 10 000,00 грн..

Окремо треба зауважити, що у Постанові ВП ВС від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено наступний висновок:

«Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 141 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи; стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, Позивач вважає, що заявка на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року та детальний Акт про надання правничої (правової) допомоги, наданий до Суду разом із позовною заявою, є такими, що містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пп.1 ч.2. ст.141 ЦПК України зазначає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Витрати на правову допомогу відповідно до п. 1 ч. З ст. 133 ЦПК України належать до судових витрат.

Позивач просить покласти на Відповідача зобов`язання компенсувати Позивачу витрати на судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок).

13.

Суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись ст.ст.526,527,530,549,551,1049,1050,1054,ЦК України, ст.ст.1,2,4,7,8,12,13,19,30, 81, 210, 247, 258-259, 263-268, 274, 279,354 ЦПК України, ЗУ "Про судовий збір", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія "ФінтрастУкраїна",що знаходитьсяза адресою:м.Київ,вулиця Загородня,15,офіс118/2до ОСОБА_1 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором -задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» заборгованість загальною сумою 63951,24 грн. (Шістдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна гривня 24 копійки), яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 9989,99 грн. (Дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 99 копійок), суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 41973,2 5 грн. (Сорок одна тисяча дев`ятсот сімдесят три гривні 25 копійок), суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за 60 календарних днів 11988 грн. (Одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» витрати по сплаті судового збору 2422,40 грн. (Дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. (Десять тисяч гривень 00 копійок), а всього підлягає стягненню 12422 (дванадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Зіньківський районний суд Полтавської області в 30 денний строк з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р.Должко