Решение № 127092361, 05.05.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2025 р. №520/4483/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ-СТАР" (набережна Гімназійна, буд. 24, офіс 1109,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61010) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ-СТАР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2024/000629;

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.08.2024 року UA807000/2024/000516/2;

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ: 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ-СТАР» (61010, Харківська область, місто Харків, Гімназійна набережна, будинок 24, офіс 1109; код ЄДРПОУ: 39820150) понесені судові витрати у сумі судового збору у розмірі 4844.8 гривень (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ: 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ-СТАР» (61010, Харківська область, місто Харків, Гімназійна набережна, будинок 24, офіс 1109; код ЄДРПОУ: 39820150) понесені витрати на професійну правничу

допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

04.03.2024 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Від Харківської митниці, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Представник відповідача зазначив, що задекларований рівень митної вартості товару був нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, використані Позивачем відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також документи, подані Позивачем при митному оформленні, містять розбіжності, які суттєво впливають на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей стосовно ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Судом з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та компанією Weihai Longfeng Silica Gel Co., ltd, China у якості Продавця укладено Контракт №33, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти на умовах FOB Qingdao товар в кількості та асортименті, вказаному в інвойсі на кожну партію.

Пунктом 2.1. договору визначено, що ціна товару вказуються в інвойсі і встановлюються в доларах США. Ціни розуміються на умовах FOB Qingdao і включать вартість тари, упаковки і маркування.

Комерційним рахунком-фактурою №2024PT11 від 04.06.2024 року сторони погодили кількість та асортимент, а саме Загальна вартість товару: 15806,00 доларів США. Загальна кількість товару: 16000 пакетів, (1600 коробок).

Продавцем, Weihai Longfeng Silica Gel Co., Ltd., наданий прайс-лист на товар за Контрактом станом на 04.06.2024 року , за змістом якого Продавцем встановлена вартість Товару.

Позивачем частково сплачено вартість товару за рахунком №2024РТ011, а саме перераховано грошові кошти у розмірі 10806,00 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією №44 від 03.06.2024 року .

З метою митного оформлення товару, позивач подав митну декларацію №24UA807200012796U2 , митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору заявлений до декларування, визначивши митну вартість у сумі 15806.00 USD.

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією позивачем подано: 0271 (пакувальний лист) б/н від 04.06.2024; 0380 (рахунок-фактура) 2024РТ11 від 04.06.2024; 0705 (коносамент) 239595468 від 26.08.2024; 0722 (залізнична накладна УМВС) 31509429 від 14.08.2024; 0861 (сертифікат про походження товару) С246601570970439 від 06.06.2024; 3004 (рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг) №25 від 01.08.2024; 3004 (рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг) №29 від 13.08.2024; 3007 (документ, що підтверджує вартість перевезення товару) б/н від 13.08.2024; 3014 (прейскурант (прайс-лист) виробника товару) прайс-лист б/н від 04.06.2024; 3016 (висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією) висновок ДП «УПЗЕ» №1625 від 27.08.2024; m4104 (зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу) №33 від 03.09.2020; 4207 (договір про надання послуг митного брокера) №387 від 01.09.2023; 4301 (договір (контракт) про перевезення) ВК-16072022 від 15.07.2022; 5216 (заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів у товарах) б/н від 28.08.2024; 9610 (Копія митної декларації країни відправлення) 4227202400000477248 від 10.06.2024.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

На запит митного органу позивач надав лист №280824-2 від 28.08.2024 , у якому просив Відповідача визначити митну вартість товару на підставі вже долучених документів.

28.08.2024 року позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2024/000629 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA807000/2024/000516/2. Згідно з цим рішенням (графа 31) Відповідач здійснив митну оцінку товару за другорядним методом визначення митної вартості.

Декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України оформивши товар за митною декларацією: №24UA807200012858U0 та додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом.

У подальшому представник Позивача в порядку частини 8 статті 55 МК України засобами електронного зв`язку направив Харківській митниці заяву про надання додаткових документів до митного оформлення за інвойсом 2024РТ11 за вих. №07.11/24-01 від 07.11.2024 на підтвердження заявленої митної вартості Товару (вхідний митниці №11333/8.19/7.14-1 від 11.11.2024), до якої долучені наступні документи: витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ «ЛАКІ-СТАР» на 1 сторінці; Ліцензія на підприємницьку діяльність Weihai Longfeng Silica Gel co., ltd, China та її засвідчений переклад на українську мову на 2 сторінках; Лист Weihai Longfeng Silica Gel co., ltd, China та його засвідчений переклад на українську мову на 2 сторінках; Сертифікат кінцевого бенефіціара Weihai Longfeng Silica Gel co., ltd, China та його засвідчений переклад на українську мову на 2 сторінках ; Оборотно-сальдова відомість по рахунку 3712 за 01.06.2024 22.08.2024 на 1 сторінці; Оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за 24.07.2024 22.08.2024 на 1 сторінці; Лист ІСС UA №0908 від 27.08.2024 верифікація ЛАКІ-СТАР із додатками.

Відповідач у листі від 13.11.2024 за №7.14-1/15-02/8.19/7220 повідомив, що подані Позивачем додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів та відмовив у скасуванні Рішення №000516/2.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Суд вказує, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів вартості UA807000/2024/000516/2 від 28.08.2024 року.

У графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; згідно даних сайту www.searates.com коносамент №239595468 (контейнер CAAU6575721) відправлено з Китая по маршруту Qingdau, CN 03.06.2024- 16.06.2024 (13 діб), Ningbo, CN 22.06.2024 26.06.2024 (4 доби), прибув порт Tanjung Pelepas, MY 05.07.24 11.07.24 (6 доби), Gdansk, PL 07.08/2024- 11.08/2024 (4 доби), товар виїхав з Гливице Порт ПКП термінал-порт 14.08.2024 відповідно до СМГС №31509429, тобто простій та зберігання контейнера в портах на маршруті слідування товару склало 30 днів, таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в портах призначення та перевантаження товару, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ, ч. 2, 9, 10 та 21 ст. 58 МКУ;

- декларантом надана митна декларація країни відправлення, але умови поставки зазначенні FOB без зазначення географічного пункту, також код товару в ЕК МД не відповідає коду товару зазначеному у МД, тобто не враховані всі складові митної вартості;

- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- лист від 04.06.2024 б/н не можна вважати прайс-листом, тому що цей документ містить лише п`ять позицій, що безпосередньо є даною партією товару, відповідно інвойсу від 04.06.2024 №2024PT11. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника/ виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються продажу товарів; відсутній банківський платіжний документ, що підтверджує факт передплати, що зазначена в п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 03.09.2020 №33;

- наданий до митного оформлення Висновок експерта від 27.08.2024 № 1625 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами; контейнер прибув в порт Gdansk, але вантаж був відправлено ЖД №31509429 зі станції Гливице Порт ПКП, тобто не враховані всі складові митної вартості на маршруті Gdansk-Гливице;

- а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Ненадання декларантом повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість, суд, дослідивши документи, подані позивачем до митного оформлення дійшов висновку, що останні містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Щодо ненадання доказів підтвердження перерахування оплати за товар постачальнику, судо встановлено наступне.

Так, відповідач наголосив, що Позивачем не надано банківські платіжні документи, що підтверджують факт здійснення передплати товару за договором.

Разом із тим, позивач вказав, що він був позбавлений можливості надати відповідні платіжні інструкції у випадках, коли оплату товару постачальнику перераховано не було, або перераховано не у повному обсязі, адже Позивач не може надати доказ, якого не існує.

Розглядаючи вказані обставини суд зазначає, що виконання чи невиконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем та продавцем. В свою чергу, Відповідач не є тим органом, на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №815/137/17.

Обставини здійснення платежу можуть свідчити про невиконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.

Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №803/3649/15.

Крім того, слід наголосити увагу суду на тому, що факт часткової оплати Позивачем визначеної вартості товару виробнику у розмірі 10806.00 доларів США підтверджується платіжною інструкцією від 03 червня 2024 року №44.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно послався на відсутність підтвердження повної оплати вартості товару як на підставу прийняття оскаржуваного рішення.

Доводи митного органу щодо відсутності каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Суд також зауважує, що такі документи складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду від 27.01.2022 року у справі № 810/3667/15.

Крім того, як вже встановлено судом, позивачем надавався відповідачу прайс-лист станом на 04.06.2024 року, що не спростовано митним органом.

Разом із тим, суд зазначає, що прайс-лист не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 р. у справі № 810/690/17.

Митним Кодексом України не передбачено обов`язок декларанта надавати для митного оформлення товару інформацію та документи, які мали вплив на процес формування ціни. Це є лише правом декларанта в разі, якщо він заявляє митну вартість товару за визначенням митної вартості товарів на основі додавання вартості. Водночас, формування ціни товару здійснюється продавцем такого товару.

З огляду на те, що чинним законодавством України не встановлено обов`язкових реквізитів до прайс-листа, а долучений до матеріалів справи прайс-лист містить усі необхідні відомості на підтвердження вартості відповідного товару станом на момент укладання спірних правовідносин.

У наданих до суду прайс-листах зазначена вартість товару в залежності від асортименту та ваги упаковки, яка повністю узгоджується з вартістю товару, визначену у комерційному інвойсі та інших документах про вартість товару.

Отже, Відповідач безпідставно залишив поза увагою наданий Позивачем прайс-лист, який підлягає врахуванню в ході підтвердження заявленої Позивачем митної вартості товару.

Щодо зауважень митного органу щодо змісту митної декларації країни відправлення слід зауважити, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Суд зазначає, що оформлення митної декларації країни відправлення не регламентовано митним законодавством України, зокрема Митним кодексом України. При цьому, експортна митна декларація передбачена ч. 3 ст. 53 МК України як додатковий документи, який може витребуватись виключно якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що жодних розбіжностей чинеповних відомостей про складові митної вартості подані Позивачем до митного оформлення документи не містять.

При цьому, зауваження Відповідача щодо змісту митної декларації країни відправлення не заслуговують на увагу, адже не мають жодного значення для підтвердження задекларованої митної вартості товару.

Посилання Відповідача на відсутність у експортній митній декларації географічного пункту відповідно до умов поставки FOB, адже умови перевезення товару визначаються сторонами контракту №33 у відповідному комерційному інвойсі №2024РТ11 та підтверджуються низкою належних та достовірних транспортних документів, у тому числі коносаментом, пакувальним листом, транспортною накладною, договором надання експедиторських послуг, довідкою про транспортні витрати, рахунками на оплату, платіжними інструкціями та актами наданих послуг.

Щодо транспортних витрат, суд зазначає, що долучені Позивачем рахунки фактури, довідка про транспортні витрати, коносамент, пакувальний лист, транзитна декларація, товарно транспортна накладна достеменно підтверджують розмір понесених Позивачем витрат на транспортноекспедиційні послуги, адже містять всі необхідні відомості для встановлення транспортних витрат.

Верховний Суд у постанові від 02.07.2020 у судовій справі №804/4019/17 дійшов наступного правового висновку: «…Доводи відповідача щодо розбіжностей та невідповідності форми заявки на перевезення вантажу морським транспортом зразку наведеному у доповненні № 2 до договору транспортного експедирування від 21.07.2010 2107/10 Суд оцінює критично, оскільки заявка не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом та не обгрунтовує неможливість визначення митної вартості товарів за першим методом внаслідок цієї обставини…».

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 804/3901/17.

Враховуючи вищезазначене, Позивач належним чином підтвердив розмір понесених витрат на транспортування товару поза межами території України. Вищезазначені документи у повній мірі дають змогу визначити, який товар перевозився, за яким маршрутом, хто здійснював перевезення, вартість транспортних витрат заявлених декларантом для митного оформлення.

Таким чином, твердження Відповідача про те, що подані документи на підтвердження митної вартості, не містять усі даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним Позивачем є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству суд враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.

Крім того, суд зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення від 28.08.2024 року UA807000/2024/000516/2 про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняте відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ-СТАР" (набережна Гімназійна, буд. 24, офіс 1109,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61010) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2024/000629;

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.08.2024 року UA807000/2024/000516/2

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ: 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ-СТАР» (61010, Харківська область, місто Харків, Гімназійна набережна, будинок 24, офіс 1109; код ЄДРПОУ: 39820150) понесені судові витрати у сумі судового збору у розмірі 4844.8 гривень (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бідонько А.В.