Постановление суда № 127072010, 17.04.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17800/25-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката: ОСОБА_4 ,

підозрюваного: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_6 , погоджене Прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, у кримінальному провадженні № 62025100130002412 від 15.04.2025 року, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, у кримінальному провадженні № 62025100130002412 від 15.04.2025 року.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 НГ України № 17 від 20.01.2025, солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

В подальшому згідно з наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 НГ України №15 о/с від 28.03.2025, солдат ОСОБА_5 призначений на посаду водія інженерно-позиційного інженерно-саперного взводу 3-го батальйону оперативного призначення.

Відповідно до ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. ст. 27, 28 Конституції України обов`язок держави - захищати життя людини, кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Стаття 68 Конституції України встановлює, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022, який у подальшому неодноразово продовжувався та який діє і на теперішній час.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

З огляду на ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Національну гвардію України», за вчинення протиправних дій та бездіяльність військовослужбовці Національної гвардії України несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до вступу Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, дія вказаних Статутів поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Згідно з вимогами ст. ст. 6, 11, 16, 49, 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем правоохоронного органу, під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, стримувати інших осіб від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей.

Вимоги ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язують кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, бути пильним, зберігати державну таємницю, додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

У той же час, майора ОСОБА_7 , з 04.09.2023 на підставі наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 НГ України №264 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

В подальшому, наказом командувача Національної гвардії України від 13.06.2024 №175, підполковника ОСОБА_7 призначено на посаду командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №175 від 13.06.2024, підполковник ОСОБА_7 вважається таким, що з 13.06.2024 приступив до виконання обов`язків командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Статтею 29 Статуту внутрішньої служби визначено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до статті 30 Статуту внутрішньої служби, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно зі статтею 32 вказаного Статуту, за своїми військовими званнями начальниками, серед іншого, є майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.

Відповідно до статті 58 Статуту внутрішньої служби зазначено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Також, згідно статті 101 вищевказаного Статуту, командир батальйону в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону, успішне виконання батальйоном бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.

Командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військове звання «підполковник» відноситься до старшого офіцерського складу, в той же час військове звання «солдат» відноситься до рядового складу.

Таким чином, ОСОБА_7 станом на 15.04.2025, проходячи військову службу разом із солдатом ОСОБА_5 у 3 батальйоні оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГ України, в силу свого військового звання «підполковник» та посади «командир батальйону» був військовим начальником для солдата ОСОБА_8 ..

Проте, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов`язки, визначені положеннями вищевказаних нормативно-правових актів та маючи можливість належно їх виконувати, вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, 15.04.2025 приблизно о 12 год 00 хв солдат ОСОБА_5 перебуваючи в пункті постійної дислокації 3 батальйону оперативного призначення на території військового містечка № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в складі військовослужбовців залучених до парко-господарських робіт, будучи невдоволеним тим фактом, що підполковник ОСОБА_7 зробив їм зауваження з приводу об`ємів та способу виконання робіт, з метою спричинення ОСОБА_7 фізичного болю і моральних страждань та демонстрації своєї уявної переваги, проявляючи зневажливе ставлення до підполковника ОСОБА_7 , вирішив нанести йому тілесні ушкодження.

З метою реалізації свого злочинного умислу, 15.04.2025 приблизно о 13 год 00 хв, солдат ОСОБА_8 перебуваючи в пункті постійної дислокації 3 батальйону оперативного призначення на території військового містечка № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що командир 3 батальйону оперативного призначення, підполковник ОСОБА_7 являється щодо нього прямим начальником та виконує обов`язки із військової служби, ігноруючи положення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень начальнику у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, для демонстрації своєї уявної переваги над начальником та підняття власного авторитету серед особового складу підрозділу, з метою досягнення злочинного результату, покарати начальника ОСОБА_7 за зроблене зауваження з приводу порядку та об`єму виконання парко-господарських робіт, підійшов до підполковника ОСОБА_7 і в присутності особового складу батальйону, назвав його нецензурним словом та висловив погрозу заподіяння тілесних ушкоджень. Враховуючи неправомірну поведінку солдата ОСОБА_9 підполковник ОСОБА_7 наказав останньому та командиру роти 8 роти НОМЕР_4 батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_10 пройти до його службового кабінету.

Цього ж дня, близько 13 год 00 хв солдат ОСОБА_9 перебуваючи в кабінеті підполковника ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на заподіяння тілесних ушкоджень (начальнику) командиру батальйону, підполковнику ОСОБА_7 , вчинив напад на нього, намагаючись повалити його на підлогу, цим самим вступивши з ним в боротьбу, в ході якої своїми руками та елементами форменого одягу наніс командиру батальйону, підполковнику ОСОБА_7 тілесні ушкодження.

15.04.2025 о 17:32 год. солдата ОСОБА_5 затримано слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, в порядку ст. 208 КПК України.

У вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Южноукраїнськ Миколаївської області, українець, громадянин України, з середньою-спеціальної освітою, не одружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .

16.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 405 КК України.

Таким чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України під час розгляду клопотання здійснювалось фіксування судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.

Захисник - адвокат ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання заперечував, посилаючись на недоведеність стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просив відмовити в задоволенні клопотання.

Підозрюваний щодо задоволення клопотання заперечував, підтримав свого захисника.

Вислухавши думку прокурора в обґрунтування заявленого клопотання, пояснення захисника, підозрюваного, вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Слідчими Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, дійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100130002412 від 15.04.2025, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.

В рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, 15.04.2025 о 17:32 год. солдата ОСОБА_5 затримано слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, в порядку ст. 208 КПК України.

16.04.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Южноукраїнськ Миколаївської області, українцю, громадянину України, з середньою-спеціальної освітою, не одруженому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 405 КК України.

Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема:

- повідомленням про скоєння кримінального правопорушення;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ;

- протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Копія клопотання та доданих до нього матеріалів, відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України, підозрюваному надана.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Як визначено у ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені в КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Таким чином, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, та знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винним, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тим самим може вчинити ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наявність ризику незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , потерпілий та свідки у кримінальному провадженні є військовослужбовцями, які проходять службу в одній військовій частині.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України.

Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, у подальшому може знову вчинити інше кримінальне правопорушення, у разі переховування ним від органу досудового розслідування та/або суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, у разі не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудове розслідування триває, на даний час не виконані всі слідчі та процесуальні дії, спрямовані на отримання та перевірку доказів, а тому ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може вчиняти ряд дій, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, обставини його ймовірного вчинення; дані, що характеризують особу підозрюваного; його вік та стан здоров`я, сімейний та майновий стан, міцність соціальних зв`язків, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, та виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту вказаних висновків не спростовують.

На підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави слідчим суддею не визначається.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 532, 534 Кримінального процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_6 , погоджене Прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, у кримінальному провадженні № 62025100130002412 від 15.04.2025 року - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням підозрюваного на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ).

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити до 17 год. 32 хв. 14.06.2025 року, але не більше строку досудового розслідування.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали буде оголошено о 10 год. 50 хв. 22.04.2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1