Решение № 127057451, 02.05.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року справа № 580/4066/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янківської В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

15 квітня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 971230142188 від 02.04.2025 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-XII від 16.12.1993.

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 18.03.2025 року, пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу, від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, № 53-Ф від 18.03.2025 та № 54-Ф від 18.03.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області всупереч вимог ст. 37 Закону України Про державну службу та п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889VIII протиправно відмовило у призначенні та здійсненні нарахування їй пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993 у розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, № 53-Ф від 18.03.2025 та № 54-Ф від 18.03.2025.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності 2-ї групи, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала на різних посадах, які відносяться до державної служби.

Позивач 18.03.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу №3723-XII.

В порядку екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.04.2025 №971230142188 відмовлено позивачу в переході на пенсію по інвалідності у відповідності до Закону України Про державну службу.

Не погоджуючись із рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України Про державну службу №889-VIII (далі Закон № 889-VIII).

Відповідно до п. 2 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України Про державну службу №3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону №3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону №3723-XII).

Суд встановив, що відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 28.03.1994 до 15.07.1994 працювала в Черкаському обласному управлінні Пенсійного фонду України, з 18.07.1994 до 31.08.1998 в Чорнобаївському районному відділі Пенсійного фонду України, з 01.09.1998 до 07.10.1998 в Чорнобаївській районній раді, з 07.10.1998 до 06.06.2002 Чорнобаївському районному відділі Пенсійного фонду України, з 06.06.2002 до 30.03.2017 в управлінні Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області, з 31.03.2017 до 31.01.2018 в Золотоніському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області з 01.02.2018 року до 09.12.2020 року в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, на посадах, віднесених до посад державної служби.

Згідно довідки МСЕК серії 12ААА № 543220, виданої 26.06.2017 позивачу з 26.06.2017 встановлено 2 групу інвалідності, загального захворювання, безстроково, та призначено пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, станом на 01.05.2016 мала відповідний стаж на посаді державної служби (понад 20 років), перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивачка має право на призначення пенсії згідно ст. 37 Закону № 3723-XII, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, що висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18.

Враховуючи вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 971230142188 від 02.04.2025 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-XII від 16.12.1993.

Щодо зобов`язальної частини позовних вимог, суд зазначає таке.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить ) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

За таких обставин суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2025 про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, № 53-Ф від 18.03.2025 та № 54-Ф від 18.03.2025, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №348/2160/15-а.

Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень дійшов висновку зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як територіального органу ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача, повторно розглянути заяву позивачки про переведення на інший вид пенсії, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 971230142188 від 02.04.2025 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-XII від 16.12.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2025 про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, № 53-Ф від 18.03.2025 та № 54-Ф від 18.03.2025, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА