Решение № 127023901, 29.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/25007/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язання вчинитидії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI від 02.09.2008 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити починаючи з 01.12.2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі визначеному статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI від 02.09.2008 року з врахуванням змін розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність визначеного Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік та з врахуванням раніше виплаченої пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримує пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання, отриманого під час роботи на шахті, і на неї поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 380/24480/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, відповідача зобов`язано здійснити з 01 липня 2020 року перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірі, визначеному статтею 8 Закону № 345-VI (не менше трьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

На виконання рішення відповідач встановив розмір пенсії 5136,00 гривень (виходячи з прожиткового мінімуму 1712 гривень станом на 01.07.2020), однак у подальшому, незважаючи на зростання прожиткового мінімуму, встановленого законами про Державний бюджет на 2020 (з 01.12.2020), 2021, 2022, 2024 роки, відповідач не здійснював відповідного перерахунку пенсії, продовжуючи виплачувати її у розмірі 5136,00 гривень.

Позивач зверталася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, однак отримала відмову (листи від 02.07.2024 та 05.09.2024), мотивовану тим, що попереднє рішення суду не містило зобов`язання проводити подальші перерахунки у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму.

Позивач вважає таку відмову та бездіяльність відповідача протиправними, оскільки стаття 8 Закону № 345-VI встановлює мінімальний розмір пенсії, прив`язаний до актуального прожиткового мінімуму, що передбачає обов`язок пенсійного органу автоматично перераховувати пенсію при кожній зміні цього показника. Просить задовольнити позовні вимоги та стягнути судовий збір.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у відзиві на позовну заяву проти її задоволення заперечив. Визнає, що позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок профзахворювання та на неї поширюється дія Закону № 345-VI.

Підтверджує, що на виконання рішення суду у справі № 380/24480/23 було проведено перерахунок пенсії з 01 липня 2020 року, виходячи з трикратного розміру прожиткового мінімуму станом на 01 липня 2020 року (1712 гривень * 3 = 5136 гривень).

Стверджує, що попереднє рішення суду виконано в повному обсязі, оскільки воно не містило зобов`язання проводити подальші перерахунки у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму.

Вважає, що підстави для проведення таких перерахунків з 01 грудня 2020 року та надалі відсутні, оскільки законодавством не передбачено автоматичного перерахунку пенсії шахтарям при зміні прожиткового мінімуму. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 17 грудня 2024 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відзив та відповідь на відзив подано сторонами. Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Суд, дослідивши позовну заяву, відзив на неї, відповідь на відзив, додані до них докази та матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, всебічно, повно та об`єктивно встановивши обставини справи, надав їм правову оцінку та

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок професійного захворювання з 19 червня 2017 року.

На позивача поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI від 02 вересня 2008 року (далі Закон № 345), оскільки її стаж роботи на підземних роботах за Списком № 1 становить більше 7,5 років.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 380/24480/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, яке набрало законної сили 20 червня 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 .

Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії у розмірі, визначеному статтею 8 Закону № 345, та зобов`язав відповідача здійснити з 01 липня 2020 року перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірі, визначеному статтею 8 Закону № 345, з врахуванням раніше виплаченої пенсії.

На виконання зазначеного рішення суду відповідач рішенням від 30 липня 2024 року № 913050164901 здійснив перерахунок пенсії позивача з 01 липня 2020 року, встановивши її розмір на рівні трьох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, станом на 01 липня 2020 року, а саме: 1712 гривень * 3 = 5136,00 гривень.

Як встановлено з довідки про доходи позивача № 1595195714552539 від 24 листопада 2024 року, відповідач продовжував виплачувати пенсію у розмірі 5136,00 гривень і в подальшому, зокрема, станом на вересень 2024 року, не здійснюючи її перерахунку у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України про Державний бюджет на відповідні роки.

Позивач зверталася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, однак отримала відмову (листи від 02.07.2024 № 16783-18003/Г-53/8-1300/24 та від 05.09.2024 № 21227-22739/Г-53/8-1300/24), мотивовану тим, що рішення суду у справі № 380/24480/23 не містило зобов`язання проводити такі перерахунки.

Вважаючи таку відмову та бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії з 01 грудня 2020 року протиправними, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, викладеним у позовній заяві, відзиві на неї та відповіді на відзив, суд керується такими нормами національного законодавства, основоположними принципами права та висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей принцип є непорушним і зобов`язує всіх суб`єктів владних повноважень, включаючи органи Пенсійного фонду України, дотримуватись меж, встановлених законодавством, унеможливлюючи свавільні дії та забезпечуючи передбачуваність їхньої діяльності для громадян.

Стаття 8 Конституції України проголошує принцип верховенства права, за яким Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і повинні їй відповідати.

Стаття 22 Конституції України гарантує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, яке повинно забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Правові засади пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію як шахтарі, зокрема через інвалідність внаслідок професійного захворювання, визначаються як загальним пенсійним законодавством (Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV), так і спеціальним законодавством, що встановлює додаткові гарантії для цієї категорії осіб, а саме Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI від 02 вересня 2008 року (далі Закон № 345).

Стаття 1 Закону № 345 поширює його дію, зокрема, на працівників, які видобувають вугілля та інші корисні копалини на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, а також на членів їх сімей.

Судом встановлено та підтверджено попереднім судовим рішенням у справі №380/24480/23, що позивач належить до категорії осіб, на яких поширюється дія Закону № 345, оскільки її стаж роботи на підземних роботах за Списком № 1 становить більше необхідних 7,5 років. Цей факт відповідачем не заперечується.

Стаття 8 Закону № 345 встановлює спеціальну норму щодо мінімального розміру пенсії для цієї категорії осіб: «Мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 , встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність».

Аналогічна норма міститься в абзаці третьому частини першої статті 28 Закону № 1058: «Мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", встановлюється у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) , але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність».

Ключовим у даному спорі є правильне тлумачення та застосування саме цієї гарантії «не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність». Відповідач вважає, що цей розмір (три прожиткові мінімуми) визначається один раз на дату призначення пенсії або на дату проведення перерахунку за рішенням суду (в даному випадку на 01 липня 2020 року) і надалі не змінюється автоматично.

Позивач стверджує, що це мінімальна гарантія, яка має забезпечуватися постійно, і розмір пенсії повинен переглядатися кожного разу, коли змінюється (збільшується) законодавчо встановлений прожитковий мінімум, щоб пенсія не була меншою за трикратний актуальний прожитковий мінімум.

Суд погоджується з позицією позивача з таких підстав.

По-перше, прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, який за визначенням статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV від 15 липня 1999 року є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Розмір прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення, в тому числі для осіб, які втратили працездатність, встановлюється щорічно Законом України про Державний бюджет України і є динамічною величиною, яка відображає вартість мінімального споживчого кошика в поточних цінах.

По-друге, стаття 8 Закону № 345 та абзац третій частини першої статті 28 Закону № 1058 встановлюють мінімальну гарантію розміру пенсії шахтаря, прив`язуючи її саме до цієї динамічної величини прожиткового мінімуму. Законодавець використовує формулювання «не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність». Слово «встановленого» в даному контексті слід розуміти як «встановленого законом на відповідний період», а не «встановленого на дату призначення/перерахунку пенсії». Мета встановлення такої гарантії полягає саме у забезпеченні поточного мінімального рівня життя для цієї категорії пенсіонерів, який має відповідати актуальному соціальному стандарту. Якби законодавець мав намір зафіксувати мінімальний розмір пенсії на рівні трикратного прожиткового мінімуму, що діяв на певну дату (призначення чи первинного перерахунку), він би прямо про це зазначив у законі (наприклад, "не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого на дату призначення/перерахунку"). Відсутність такого застереження свідчить про намір законодавця встановити динамічну гарантію, яка забезпечує, що пенсія шахтаря у будь-який момент часу не буде нижчою за три актуальні прожиткові мінімуми.

По-третє, такий підхід відповідає загальним принципам пенсійного забезпечення та соціального захисту, зокрема, необхідності підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат та захисту від інфляції. Прив`язка мінімального розміру пенсії до актуального прожиткового мінімуму є одним із законодавчих механізмів такого захисту.

По-четверте, Верховний Суд у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 205/8712/16-а, на яку посилається позивач, дійсно зазначив, що стаття 8 Закону № 345 передбачає не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. Це підкреслює особливий статус цієї норми, яка встановлює мінімальний поріг, нижче якого пенсія шахтаря опускатися не може. Ця гарантія має забезпечуватися державою постійно, доки діє зазначена норма закону. Зміна розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, є об`єктивною обставиною, яка вимагає від пенсійного органу перевірки відповідності розміру пенсії встановленому законом мінімальному рівню (три прожиткові мінімуми) та, у разі потреби, її підвищення до цього рівня.

Доводи відповідача про те, що рішенням суду у справі № 380/24480/23 не було прямо зобов`язано проводити подальші перерахунки у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, є формальними та не спростовують обов`язку відповідача застосовувати статтю 8 Закону № 345 у її правильному розумінні та забезпечувати гарантований цією статтею мінімальний розмір пенсії позивача протягом усього періоду її отримання.

Судове рішення у справі № 380/24480/23 встановило право позивача на отримання пенсії у розмірі, не меншому за три прожиткові мінімуми, з 01 липня 2020 року. Ця норма закону (стаття 8 Закону № 345) має триваючий характер дії. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний застосовувати чинне законодавство, включаючи норми про мінімальні соціальні гарантії, постійно, а не лише одноразово на виконання судового рішення. Відмова автоматично перераховувати (доводити до належного рівня) пенсію при кожній зміні законодавчо встановленого прожиткового мінімуму є по суті невиконанням вимог статті 8 Закону № 345.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності щодо непроведення перерахунку пенсії позивача у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 грудня 2020 року та в подальшому, покладається на відповідача. Відповідач не надав доказів та правових обґрунтувань, які б підтверджували правомірність його відмови у такому перерахунку.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, системного аналізу норм чинного законодавства та судової практики, суд доходить висновку, що дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії позивача у розмірі, не меншому за три прожиткові мінімуми, встановлені Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, починаючи з 01 грудня 2020 року, є протиправними.

Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01 грудня 2020 року, забезпечивши, щоб її розмір за кожен період виплати був не меншим за три розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний період, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивачем надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1211,20 гривень. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Оскільки позовні вимоги задовольняються, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії по інвалідності у розмірі, не меншому як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI від 02 вересня 2008 року, починаючи з 01 грудня 2020 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10; код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), починаючи з 01 грудня 2020 року, у розмірі визначеному статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI від 02.09.2008 року з врахуванням змін розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність визначеного Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік та з врахуванням раніше виплаченої пенсії.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10; код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29 квітня 2025 року.

Суддя Коморний О.І.