Постановление суда № 127005950, 28.04.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 308/7178/20

Провадження № 1-кп/761/819/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070000000197 від 11.07.2019 року, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгорода Закарпатської області, українця, громадянина України, який здобув вищу освіту, не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2010 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст. 348 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Тереблі Тячівського району Закарпатської області, українця, громадянина України, який здобув вищу освіту, на час вчинення інкримінованих злочинів обіймав посаду оперуповноваженого Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та проживає за адресою: АДРЕСА_4 раніше не судимий,

за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ст. 348, ч. 2 ст. 357 КК України,

за участю:

секретаря - ОСОБА_6 ,

прокурора - ОСОБА_7 ,

захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070000000197 від 11.07.2019, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст. 348 КК України, та ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ст. 348, ч. 2 ст. 357 КК України.

Ухвалою суду від 10 березня 2025 року відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожного окремо, було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, строк дії якого визначено до 10 травня 2025 року включно.

Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні оголосив письмові клопотання, в яких просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обумовлюючи обставинами кримінального правопорушення, його ступенем тяжкості, наслідками його вчинення, даними, які характеризують обвинувачених та ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення.

Щодо заявленого захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_8 клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу із домашнього арешту на особисту поруку заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та заявив письмове клопотання про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу із домашнього арешту на особисту поруку. Так, адвокат зауважив, що ОСОБА_4 є Віце-Президентом Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України». За наказом Президента Федерації на ОСОБА_4 покладені повноваження координації співпраці з регіональними осередками Західного регіону, стосовно Єдиного календарного плану (далі - ЄКП) фізкультурно-оздоровчих, спортивних заходів та спортивних змагань на 2025 рік, затверджених Міністерством молоді та спорту України від 21.12.2023 №7645 (зі змінами), що потребує від ОСОБА_4 щільного графіку та координації відповідних узгоджень, пов`язаних з його постійними відрядженнями.

Таким чином, для виконання своїх обов`язків ОСОБА_4 має перебувати у зазначені у клопотанні періоди на спортивних заходах в різних куточках України, у зв`язку з чим виникає необхідність постійних відряджень та відсутності за адресою виконання ухвали суду в частині застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

У зв`язку із необхідністю часто їздити у відрядження Україною, виникла необхідність у зміні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на особисту поруку посадовим особам ФБУ. На переконання сторони захисту, Президент та Генеральний секретар ФБУ, які є фактично керівниками підзахисного ОСОБА_4 , мають засоби впливу на нього та зможуть при необхідності доставити його в суд на першу вимогу.

Також захисник зауважив, що ОСОБА_4 не порушував жодних умов запобіжних заходів, що були застосовані до нього раніше, зразково виконує свої процесуальні обов`язки та завжди з`являється до суду, має міцні соціальні зв`язки, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, постійне місце проживання.

Крім того, захисник вказав на те, що на даний час судом майже повністю досліджено наданий прокурором обсяг доказів, допитано потерпілого та пройшов значний період часу судового розгляду, а відтак, ризики ймовірного невиконання ОСОБА_4 своїх обов`язків значно зменшились. За час перебування на домашньому арешті не має підстав підозрювати ОСОБА_4 у спробах впливати на докази, потерпілого чи ймовірних свідків. Стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що ОСОБА_4 має намір не виконувати свої процесуальні обов`язки та переховуватись від слідства та суду.

У судовому засіданні ОСОБА_10 - Генеральний секретар Федерації боксу України заяву про взяття на поруки ОСОБА_4 підтримав та просив задовольнити. Вказав, що має із обвинуваченим робочі та дружні стосунки, останній є одним із одинадцяти віце-президентів Федерації. Запевнив, що зміна останньому запобіжного заходу значно полегшить роботу Федерації боксу України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_9 не заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора. Разом з тим, просила не продовжувати строк дії обов`язку носіння підзахисним електронного засобу контролю, який заважає останньому у побуті та натирає ногу. Клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 підтримала.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав свого захисника та просив змінити йому запобіжний захід. Вказав, що із грудня 2022 року він є Віце-Президентом ФБУ і за цей час не порушував покладених на нього як судом, так і кримінальним процесуальним законодавством обов`язків, активно займається тренерською діяльністю. Також зауважив, що ризики, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не доведені.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав свого захисника та просив звільнити його від обов`язку носити електронний засіб контролю.

Вислухавши доводи учасників провадження, вивчивши наявні у розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, а також проаналізувавши викладене у скерованих сторонами до суду клопотаннях, колегія суддів, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст. 181, 331 КПК України, приходить до такого висновку.

Проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які утворюють сукупність нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів, зокрема посягання на життя працівника правоохоронного органу, вчинене, згідно пред`явленого обвинувачення, із застосуванням вогнепальної зброї, за попередньою змовою групою осіб, міри покарання у виді довічного позбавлення волі, яка може бути призначена обвинуваченим у разі доведення їх винуватості, а усвідомлення обвинуваченими цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення.

При цьому, колегією суддів у контексті наявності ризику незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні враховується, що ОСОБА_4 обвинувачується в іншому кримінальному провадженні у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 345 КК України, а саме у погрозі вбивством слідчому у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_11 , що, на думку суду, свідчить про високу ймовірність наявності вказаного ризику для обвинуваченого ОСОБА_4 .

Також суд нагадує про те, що свідки у кримінальному провадженні не були допитані в судовому засіданні, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, а тому існує висока ймовірність настання такого ризику. Також слід зауважити, що проведення допиту в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_12 не спростовує доводів про існування ризику незаконного впливу на потерпілого, з огляду на те, що судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває. Водночас, потерпілий ОСОБА_12 раніше, особисто, в судових засіданнях, стверджував, що він боїться за свою безпеку у зв`язку з розглядом даного провадження.

Крім того, розглядаючи питання про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно врахувати, що у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується у викраденні, умисному знищенні та пошкодженні особливо важливих офіційних документів, які знаходились у матеріалах кримінального провадження №12019070000000197.

Отже, з`ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на які послався прокурор у своєму клопотанні, обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та чи переважають характеризуючі дані щодо осіб обвинувачених ці ризики, колегія суддів враховує, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.

Висунення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кожному окремо обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини, за яких їм інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує кожному з них у разі визнання винуватими у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у разі застосування до кожного більш м`якого запобіжного заходу.

Отже, суд, розглянувши питання про можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо кожного з обвинувачених та оцінивши доводи кожної сторони, з урахуванням наведених вище доводів, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що прокурором доведено, що при застосуванні до кожного обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не можна буде запобігти вказаним ризикам.

Щодо заявленого захисником ОСОБА_8 клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу із домашнього арешту на особисту поруку слід зауважити таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Так, ст. 180 КПК України передбачено, що особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

Крім того, однією з умов обрання такого запобіжного заходу є впевненість судді в тому, що поручитель дійсно може впливати на поведінку обвинуваченого та забезпечити його доставлення до суду на першу про те вимогу. При цьому важливою передумовою ефективної дії запобіжного заходу у вигляді особистої поруки є почуття довіри і поваги обвинуваченого до поручителя. Такі взаємовідносини гарантують, з одного боку, прагнення самої особи до дотримання цього запобіжного заходу, а з другого - забезпечують можливість реального впливу поручителів на її поведінку.

Тягар доказування обставин, що свідчать про те, що особи, які виявили бажання стати поручителями заслуговують на довіру або особливу довіру, а також обставин, що свідчать про фінансову спроможність вказаних осіб сплатити грошове стягнення у разі невиконання ними взятих на себе зобов`язань, покладається на сторону кримінального провадження, що заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у виді поруки.

При цьому, на думку суду, застосування особистої поруки є ефективним, коли для обвинуваченого розрив соціальних зв`язків з поручителем або підрив його авторитету є гіршим, ніж застосування більш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання можливим, передбаченим законом ризикам.

Разом з тим, заява ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не містить достатніх доводів на обґрунтування тверджень, що вони зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого в ході судового провадження, а також зможуть доставити ОСОБА_4 в суд на першу про те вимогу. Одна лише наявність робочих стосунків між вказаними особами та обвинуваченим, яка випливає зі спільної діяльності Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України», не дають підстав стверджувати, що ОСОБА_15 та ОСОБА_16 мають достатній вплив на обвинуваченого для того аби мати реальну можливість виконати зобов`язання, які можуть бути покладені на нього судом якби таке клопотання було задоволено.

Крім того, і в судовому засіданні ОСОБА_16 не надав достатніх доказів аналізуючи які, суд міг би поза розумним сумнівом зробити висновок, що він зможе ефективно виконати свої зобов`язання як поручителі, а ОСОБА_15 в судове засідання не прибув.

Аналізуючи зазначені вимоги чинного кримінального процесуального законодавства та дослідженні у судовому засіданні клопотання з долученими до нього документами, а також пояснення, надані особами, які виявили бажання бути поручителями обвинуваченого, суд приходить до висновку, що взаємовідносини ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з обвинуваченим ОСОБА_4 не гарантують реальний вплив на поведінку обвинуваченого, а застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки значно ускладнить контроль за повним та своєчасним виконанням обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків і не виключає наявних ризиків.

Більше того, зважаючи на тяжкість злочину та його суспільну небезпеку, суд вважає, що на даний час запобіжний захід у виді особистої поруки є неспівмірним з ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.

Проаналізувавши обґрунтованість доводів сторін провадження, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 з домашнього арешту на особисту поруку, оскільки вважає, що стороною захисту не доведено, що застосування пропонованого захисником запобіжного заходу зможе убезпечити суд від настання негативних ризиків, існування яких встановлено у ході судового розгляду.

З урахуванням викладеного суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що існує необхідність у задоволенні клопотань прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Крім того, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки, а саме: повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; прибувати за кожною вимогою до суду; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

При цьому, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки: повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; прибувати за кожною вимогою до суду; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали в частині застосування запобіжних заходів щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожного окремо, слід встановити до 28 червня 2025 року.

Враховуючи викладене, керуючись 177, 180, 181, 194, 195, 201, 331, 369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали про тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під домашнім арештом з покладенням на нього відповідних обов?язків, визначити до 28 червня 2025 року.

Виконання ухвали в цій частині покласти на орган поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборонивши йому у визначений час доби, а саме з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня, залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали про тримання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під домашнім арештом з покладенням на нього відповідних обов?язків, визначити до 28 червня 2025 року.

Виконання ухвали в цій частині покласти на орган поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 з домашнього арешту на особисту поруку - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголосити 30 квітня 2025 року о 11 год. 20 хв.

Судді