Решение № 126989827, 28.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/25311/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та дій, зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні з 29 січня 2020 року при обчисленні ОСОБА_1 розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового; і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 23.10.2024 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 23.10.2024 основних, додаткових та одноразових видій грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядовою і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 (включно) року в повному обсязі;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням у складі грошового забезпечення для її обрахунку суми індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням у складі грошового забезпечення для її обрахунку суми індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення до складу сум грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 у період з 2013 р до 2018 р грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої п.І статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за період з 2013 р до 2018 р, включивши до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється ця допомога, суму передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення за відповідний місяць та виплатити ОСОБА_1 донараховані суми грошової допомоги на оздоровлення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у відповідача з 14.10.2013 по 23.10.2024 (дата виключення зі списків особового складу). Вказує, що відповідач при нарахуванні йому грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 23.10.2024 протиправно не застосовував актуальний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного року, для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 (в редакції після скасування пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103).

Також стверджує про ненарахування та невиплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року. Крім того, вказує на протиправне невключення сум індексації до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та невключення сум індексації і щомісячної додаткової грошової винагороди (за Постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010) до розрахунку допомоги на оздоровлення за період 2013-2018 років.

Посилається на норми законодавства, судову практику та відповіді Міністерства соціальної політики України та Міністерства оборони України. Вважає, що його право на належне грошове забезпечення порушено. Зазначає, що про порушення права дізнався 27.11.2024 з відповіді відповідача на його заяву, а тому строк звернення до суду не пропущено. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує на звільнення від сплати судового збору.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , у відзиві на позовну заяву проти її задоволення заперечив. Щодо перерахунку за Постановою № 704 відповідач стверджує, що правомірно застосовував прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 згідно з пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103), а з 20.05.2023 розрахункову величину 1762 гривні згідно з Постановою № 481. Щодо індексації за 2015-2018 роки відповідач наполягає на застосуванні базового місяця грудень 2015 року (після підвищення доходів на виконання Постанови № 1013) та стверджує, що нарахована індексація за цей період становила 0,00 гривень; також вважає визначення базового місяця дискреційним повноваженням.

Щодо включення індексації та винагороди за Постановою № 889 до розрахунку допомоги при звільненні та допомоги на оздоровлення відповідач заперечує, вважаючи, що ці виплати (індексація та винагорода за Постановою № 889) не є постійними складовими грошового забезпечення, які мають враховуватись при розрахунку зазначених допомог, посилаючись на практику Верховного Суду України. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 23 грудня 2024 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відзив відповідачем подано. Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 14 жовтня 2013 року по 23 жовтня 2024 року (дата виключення зі списків особового складу).

Позивач 28 жовтня 2024 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату недоплачених сум грошового забезпечення за період з 2020 по 2023 року, індексації за 2015-2018 роки, а також перерахунок допомоги при звільненні та допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки з урахуванням індексації та додаткової винагороди.

Листом від 27 листопада 2024 року № 690/Л-716/250 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача.

Вважаючи таку відмову та ненарахування/невиплату зазначених сум протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, викладеним у позовній заяві та відзиві на неї, суд керується такими нормами національного законодавства, принципами права та висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей фундаментальний принцип діяльності публічної адміністрації означає, що суб`єкт владних повноважень може здійснювати лише ті повноваження та вчиняти лише ті дії, які прямо визначені для нього законодавством, і суворо дотримуючись встановленої процедури.

Стаття 8 Конституції України закріплює принцип верховенства права, за яким Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і повинні їй відповідати. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 22 Конституції України гарантує, що конституційні права і свободи є невичерпними, невідчужуваними та непорушними, і при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Право на належну винагороду за працю є одним із фундаментальних прав людини, гарантованих статтею 43 Конституції України, яка встановлює, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Це конституційне положення є основою для законодавчого регулювання оплати праці, включаючи грошове забезпечення військовослужбовців.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України), застосовуючи його з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд також забезпечує дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Щодо строку звернення до суду.

Суд першочергово розглядає питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду. Позивач стверджує, що проходив службу до 23 жовтня 2024 року. Із заявою про перерахунок та виплату недоплачених сум грошового забезпечення він звернувся до відповідача 28 жовтня 2024 року. Листом № 690/Л-716/250 від 27 листопада 2024 року відповідач відмовив у задоволенні заяви.

Позовна заява до суду подана 18 грудня 2024 року. Позивач вважає, що строк звернення слід обчислювати з 27 листопада 2024 року (дати отримання відповіді, з якої він дізнався про порушення права) і що застосуванню підлягає тримісячний строк, встановлений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону України № 2352-IX від 01.07.2022). Відповідач у відзиві питання пропуску строку звернення до суду не порушував.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Хоча частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює місячний строк для спорів щодо проходження та звільнення з публічної служби, до спорів щодо стягнення належної при звільненні чи під час служби заробітної плати (грошового забезпечення) Верховний Суд у своїй сталій практиці (зокрема, постанова від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21) вказує на необхідність застосування строків, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України як спеціальних.

Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону № 2352-ІХ) встановлює загальний тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Оскільки позивач дізнався про остаточну відмову відповідача у перерахунку та виплаті спірних сум з листа від 27 листопада 2024 року, а звернувся до суду 18 грудня 2024 року, тримісячний строк ним не пропущено.

Щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 23 жовтня 2024 року (застосування прожиткового мінімуму згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 704).

Право військовослужбовців на грошове забезпечення та його склад визначаються статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ. Порядок визначення розмірів основних складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням) та похідних від них виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704), що набрала чинності 01 березня 2018 року, було запроваджено нову систему розрахунку окладів. Пункт 4 Постанови № 704 у первинній редакції передбачав, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Ця норма передбачала щорічну індексацію базової величини для розрахунку окладів відповідно до зростання прожиткового мінімуму.

Однак, Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103), зокрема її пунктом 6, було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, зафіксувавши розрахункову величину на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 гривні).

Згодом, пункт 6 Постанови № 103 (в частині внесення змін до пункту 4 Постанови № 704) був визнаний протиправним та скасований постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, яка набрала законної сили 29 січня 2020 року. Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, скасування судом нормативно-правового акта (його частини) означає відновлення дії попередньої редакції норми. Отже, з 29 січня 2020 року відновила дію первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка вимагала застосовувати для розрахунку окладів розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Цей правовий висновок щодо необхідності застосування актуального (на 1 січня відповідного року) прожиткового мінімуму для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців за період після 29.01.2020 був неодноразово підтверджений Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, Верховний Суд детально проаналізував співвідношення Постанови № 704, Постанови № 103, рішення у справі № 826/6453/18 та пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII і дійшов висновку, що з 29.01.2020 розрахунковою величиною має бути саме прожитковий мінімум, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Аргументи про те, що примітки до додатків Постанови № 704 не були змінені Постановою № 103 або що Закон № 1774-VIII обмежує використання мінімальної заробітної плати, були відхилені як такі, що не спростовують прямої дії відновленого пункту 4 Постанови № 704 щодо застосування актуального прожиткового мінімуму.

Зазначена редакція пункту 4 Постанови № 704 діяла до 20 травня 2023 року, коли набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 481 від 12 травня 2023 року. Цією постановою пункт 4 Постанови № 704 було знову змінено, встановивши, що розрахунки окладів здійснюються виходячи з фіксованого розміру 1762 гривні (тобто, фактично повернуто підхід, який діяв до скасування пункту 6 Постанови № 103).

Отже, відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , при нарахуванні грошового забезпечення позивачу за період з 29 січня 2020 року по 23 жовтня 2024 року мав застосовувати наступні розрахункові величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням:

·з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (включно): розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного року (на 01.01.2020 2102 гривні; на 01.01.2021 2270 гривень; на 01.01.2022 2481 гривня; на 01.01.2023 2684 гривні);

·з 20 травня 2023 року по 23 жовтня 2024 року (включно): розрахункову величину 1762 гривні.

Відповідач у відзиві визнає, що застосовував для розрахунку окладів величину 1762 гривні (прожитковий мінімум на 01.01.2018) за весь період, посилаючись на редакцію пункту 4 Постанови № 704, внесену Постановою № 103, та ігноруючи факт скасування цієї редакції судом у період з 29.01.2020 по 19.05.2023. Така позиція є протиправною.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо незастосування актуальних розмірів прожиткового мінімуму при розрахунку окладів позивача у період з 29.01.2020 по 19.05.2023.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача в цій частині є протиправною. Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності (пункт 1 прохальної частини позову) та зобов`язання провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів, що залежать від розміру окладів) за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року з урахуванням актуальних прожиткових мінімумів, а за період з 20 травня 2023 року по 23 жовтня 2024 року виходячи з розрахункової величини 1762 гривні, підлягають задоволенню.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року (із застосуванням базового місяця січень 2008 року).

Право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення як державну соціальну гарантію встановлено статтею 9 Закону № 2011, статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-ІІІ, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078).

Відповідно до статті 2 Закону № 1282, індексації підлягає грошове забезпечення у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Стаття 4 Закону № 1282 та пункт 1-1 Порядку № 1078 встановлюють, що індексація проводиться у разі перевищення індексом споживчих цін порогу індексації (103% з 01.01.2016), а обчислення індексу проводиться наростаючим підсумком від «базового» місяця.

Визначення «базового» місяця регулюється пунктом 5 Порядку № 1078. У редакції, що діяла з 01 грудня 2015 року (після внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015), цей пункт чітко визначав, що місяць, у якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим. Підвищення доходу за рахунок інших складових (премій, надбавок) без підвищення окладів не змінює базового місяця.

Останнє підвищення саме посадових окладів та окладів за військовим званням для військовослужбовців до березня 2018 року відбулося на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, яка набрала чинності 01 січня 2008 року. Підвищення грошових доходів у грудні 2015 року на виконання Постанови № 1013 здійснювалось за рахунок збільшення премій та винагород, а не окладів.

Тому, як неодноразово підтверджував Верховний Суд у своїй сталій практиці (постанови у справах № 380/16102/22 від 07.02.2024, № 500/1719/22 від 19.07.2023, № 500/2895/22 від 24.01.2024, № 200/9297/19-а від 10.09.2020, № 580/3335/21 від 12.05.2022, № 600/524/21-а від 09.06.2022 та ін.), базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно залишався січень 2008 року.

Аргументи відповідача про базовий місяць грудень 2015 року, відсутність бюджетних асигнувань (що прямо суперечить висновкам Конституційного Суду України у рішеннях № 5-рп/2002, № 6-рп/2007 та практиці Європейського суду з прав людини у справах «Кечко проти України», «Сук проти України»), чи дискреційність визначення базового місяця (що спростовується чіткими нормами пункту 5 Порядку № 1078 та висновками Верховного Суду у постанові від 24.12.2019 у справі № 825/874/17 щодо відсутності дискреції при наявності чіткого алгоритму) є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не довів правомірності ненарахування та невиплати індексації за спірний період з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року є протиправною. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації.

Право на одноразову грошову допомогу при звільненні та порядок її обчислення визначаються статтею 15 Закону № 2011, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 та розділом XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам № 260, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року. Допомога обчислюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011, грошове забезпечення включає як основні, так і додаткові щомісячні види, до яких належить і індексація (як державна соціальна гарантія, що підтримує реальний рівень грошового забезпечення). Конституційний Суд України у Рішенні № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року вказав, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації, мають компенсаторний характер і є складовою належної працівникові заробітної плати (грошового забезпечення).

Верховний Суд також послідовно дотримується позиції, що індексація має систематичний характер і повинна враховуватись у складі грошового забезпечення для розрахунку інших виплат, зокрема пенсій та одноразової допомоги при звільненні (постанови від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19).

Отже, суми індексації, які були протиправно не нараховані позивачу за період служби (зокрема, 2015-2018 роки), повинні бути включені до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідач у відзиві належним чином не обґрунтував правомірність невключення сум належної індексації до бази розрахунку допомоги при звільненні.

Таким чином, дії (бездіяльність) відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням належної йому суми індексації грошового забезпечення є протиправними. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо перерахунку допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки з урахуванням індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди.

Право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення гарантоване статтею 10-1 Закону № 2011. Порядок її обчислення та виплати визначався розділом XXIII Порядку № 260 (з 01.03.2018) та відповідними нормативними актами Міністерства оборони України, що діяли до цієї дати. Базою для обчислення є місячне грошове забезпечення військовослужбовця.

Як встановлено вище, індексація є складовою грошового забезпечення і має враховуватися при обчисленні допомоги на оздоровлення за відповідний рік.

Щодо щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року (зі змінами, внесеними Постановою № 161 від 13 березня 2013 року), суд керується актуальною практикою Верховного Суду. У постановах від 19 жовтня 2020 року у справі № 826/2205/17 та від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 Верховний Суд дійшов висновку, що після змін, внесених Постановою № 161, ця винагорода набула ознак щомісячної виплати постійного характеру для всіх військовослужбовців Збройних Сил України (крім строковиків), оскільки її виплата не була поставлена в залежність від виконання особливих завдань чи досягнень.

Відповідно, вона має включатися до складу місячного грошового забезпечення для розрахунку допомоги на оздоровлення за ті роки, коли вона виплачувалася (з 2013 року). Посилання відповідача на застарілу практику Верховного Суду України 2014-2015 років, яка стосувалася періоду до внесення змін Постановою № 161, є не релевантними.

Таким чином, дії відповідача щодо не включення сум індексації (за період з 2015 по 2018 рік) та щомісячної додаткової грошової винагороди за Постановою № 889 (за період з 2013 по 2018 рік) до розрахунку допомоги на оздоровлення за відповідні роки є протиправними. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не надав доказів на обґрунтування правомірності своєї бездіяльності та дій щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, індексації та пов`язаних допомог у повному обсязі.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, комплексно проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, враховуючи встановлені обставини та судову практику, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір стосується стягнення складових грошового забезпечення (заробітної плати), позивач правомірно звільнений від сплати судового збору. Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 7, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ухвалив :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини, яка полягає у незастосуванні з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року 2024 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з 29.01.2020 по 23.10.2024 основних, додаткових та одноразових видій грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядовою і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.

5. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року (включно) в повному обсязі.

6. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018

7. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

8. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням у складі грошового забезпечення для її обрахунку суми індексації грошового забезпечення.

9. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням у складі грошового забезпечення для її обрахунку суми індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.

10. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення до складу сум грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 у період з 2013 р до 2018 р грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої п.І статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ.

11. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову допомогу на оздоровлення за період з 2013 р до 2018 р, включивши до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється ця допомога, суму передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення за відповідний місяць та виплатити ОСОБА_1 донараховані суми грошової допомоги на оздоровлення.

12. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 квітня 2025 року.

Суддя Коморний О.І.