Постановление суда № 126989773, 28.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

28 квітня 2025 рокусправа №380/6895/25Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич Андрій Зіновійович, перевіривши матеріали позовної заяви Керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жовківської міської ради Львівського району Львівської області та Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області до Спільного українсько-німецького підприємства фірми «ТРИСТАЛКО» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення плати за землю, -

в с т а н о в и в :

Керівник Жовківської окружної прокуратури в порядку ст.131-1 Конституції України, ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Жовківської міської ради Львівського району Львівської області (ЄДРПОУ04056248) та Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090), в якому просить стягнути із Спільного українсько-німецького підприємства фірми «ТРИСТАЛКО» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (ЄДРПОУ 14338335) на користь Жовківської міської ради Львівського району Львівської області плату за землю в сумі 2913900,33 грн.

Ухвалою судді від 14.04.2025 року вищевказану позовну заяву залишено без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання через Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали: обґрунтованих пояснень щодо підстав звернення до суду в інтересах держави за наявності державних органів, уповноважених здійснювати функції захисту інтересів держави у сфері контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, здійснення погашення податкового боргу, та стягнення своєчасно несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

23.04.2025 року від позивача надійшла заява, в якій посилається на те, що бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області полягає в тому, що податковим органом не з`ясовано законність неподання СП «ТРИСТАЛКО» податкових декларацій з плати за землю за період 2021-2024 роки, а тому безпідставно не нараховано земельний податок, що потягнуло за собою відсутність у встановлені законом строки та у визначених розмірах запланованих надходжень до бюджету. Щодо підстав для представництва Жовківської міської ради зазначила, що з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, зазначеної у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, листом №14.53/05-38-4407вих-24 від 18.10.2024 року окружною прокуратурою в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» повідомлено Жовківську міську раду Львівського району Львівської області про виявлені порушення. За результатами розгляду вказаного листа окружної прокуратури, Жовківською міською радою надано відповідь №07-08/275 від 08.11.2024 року, згідно якої розраховано борг зі сплати земельного податку та зазначено, що радою не планується вжиття заходів до стягнення вказаного боргу. Враховуючи викладене, вважає, що станом на час пред`явлення позову мало місце нездійснення належних заходів Жовківською міською радою Львівського району Львівській області, як власника земельної ділянки, уповноваженого здійснювати заходи щодо захисту інтересів територіальної громади.

Постановляючи ухвалу, суддя враховує наступне.

У цій справі ключовим є питання щодо наявності у прокурора права звернутися до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Жовківської міської ради Львівського району Львівської області як органу місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади, та Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Право на звернення до суду та способи судового захисту регламентовані положеннями ст.5 КАС України, за загальним правилом частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 3 ст.5 КАС України визначено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

У свою чергу, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч.4 ст.5 КАС України).

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, керівник Жовківської окружної прокуратури, вважає, що несплата СП «ТРИСТАЛКО» земельного податку в сумі 2913900,33 грн тягне за собою відсутність у встановлені законом строки та у визначених розмірах запланованих надходжень до державного бюджету України. Посилаючись на вищенаведене, зазначила, що у спірному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.23 Закону №1697-VІІ, прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (ст.55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17, згідно з яким за змістом ч.3 ст.23 Закону №1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Таким чином, з урахуванням усталеної судової практики Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, а також, наведених вище положень законодавства, яке регламентує порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді, таке представництво реалізуються в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Суд враховує, що у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи викладене, слідує висновок, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Суд також враховує, що у п.п.8-9 ч.1 ст.4 КАС України визначено позивача як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.

Пунктами 3 та 5 ч.1 ст.19 КАС України визначено два спеціальних види спорів, у яких позивачем може виступати суб`єкт владних повноважень:

1) спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління - компетенційні спори, під якими слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі №915/478/18, від 13.11.2019 року у справі №826/3115/17 та постанова Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №826/6228/17);

2) спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. У цій категорії справ можливі два випадки (види): 1) прямо передбачено КАС України (ч.5 ст.46); 2) прямо передбачено спеціальним законом.

За загальним правилом, суб`єкти владних повноважень у некомпетенційних спорах мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч.4 ст.5 КАС України) та з метою реалізації покладених на них повноважень.

З огляду на вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.11.2019 року у справі № 826/3115/17 та від 04.12.2019 року у справі №826/6228/17, дійшла висновку, що, за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір.

Так, відповідно до ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з підп.14.1.137 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підп.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п.1 Положення про Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області), затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 року №643, ГУ ДПС у Львівській області є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. ГУ ДПС у Львівській області забезпечує реалізацію повноважень Державної податкової служби на території Львівської області. ГУ ДПС у Львівській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює адміністрування податків та зборів, інших платежів, єдиного внеску, контролює своєчасність подання платниками податків передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів, єдиного внеску, здійснює погашення податкового боргу стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів, звертається до суду у випадках, передбачених законом.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, є ГУ ДПС у Львівській області як контролюючий орган та орган стягнення за місцем розташування об`єкта оподаткування.

Відповідно до ч.1, п.«а» ч.2 ст.122 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Отже, власником спірних земельних ділянок та органом, уповноваженим на їх розпорядження від імені держави, є Жовківська міська рада Львівського органу Львівської області.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суддя приходить висновку, що прокурор фактично звернувся із позовом на захист прав та інтересів ГУ ДПС у Львівській області, який є територіальним органом Державної податкової служби України, що реалізує державну податкову та митну політику, тобто є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

Стосовно наявності підстав звернення до суду в інтересах Жовківської міської ради Львівського органу Львівської області суддя звертає увагу, що листом Головного управління ДПС у Львівській області від 11.11.2024 року №12810/5/13-01-04-08 повідомлено, що станом на 01.11.2024 року у СП «ТРИСТАЛКО» податковий борг відсутній. Станом на 05.11.2024 року стан платника « 4» - порушено провадження у справі про банкрутство. А тому, враховуючи вищевикладене, не зрозуміло яким чином Жовківська міська рада не здійснює чи неналежно здійснює свої повноваження.

Відповідно до п.7 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи викладене, суддя констатує, що прокурор у цій справі не виконала вимоги законодавства щодо обґрунтування наявності підстав для представництва та не дотрималася встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду. Як наслідок, нею не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, суддя приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених ч.4 ст.169 КАС України, а саме повернення позовної заяви позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що в силу вимог ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст.169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

п о с т а н о в и в :

позовну заяву Керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жовківської міської ради Львівського району Львівської області та Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області до Спільного українсько-німецького підприємства фірми «ТРИСТАЛКО» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення плати за землю повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЛанкевич Андрій Зіновійович