Решение № 126986879, 30.04.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1388/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - третя особа), яким просить суд:

1.Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , інд.код НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №072050012316 від 14 жовтня 2024 року.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063, юридична адреса: 88008, м.Ужгород, пл.Народна, 4) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , інд.код НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) з 27 жовтня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахувавши до пільгового стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 період роботи з 23 травня 1984 року по 15 жовтня 1997 року на посаді «шліфувальник» на заводі «МУКАЧЕВОПРИБОР».

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,40 гривень та 5000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з огляду на наявність необхідного стажу роботи, зокрема, на заводі «Мукачівприлад», правонаступник ПрАТ «Мукачівприлад» з 23 травня 1984 року (наказ №249 від 17.05.1984 р) по 15 жовтня 1997 року (наказ №132 від 16.10.1997 р) на посадах: шліфувальниці інструментальний цех №21, яка відносить до Списку №2 позивач набула право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

27 жовтня 2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила призначити пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку передбаченого пунктом «б» ч.1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки в неї наявний пільговий стаж 8 років 2 місяці (з 17 травня 1984 р по 21.08 1992 р, так як 21 серпня 1992 року набрав чинності Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, то починаючи з 21.08.1992 до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах враховуються періоди з урахуванням результатів атестації відповідних робочих місць за умовами праці).

19 грудня 2024 року на електронну адресу адвоката Глагола Г.П. ГУ ПФУ в Закарпатській області надіслало відповідь про прийняте рішення щодо призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі №260/3668/24.

Листом №56704/03-16 від 17.10.2023 р ГУ ПФУ в Київській області надало позивачу Рішення про відмову у призначенні пенсії №072050012316 від 14.10.2024 року.

Так, ГУ ПФУ в Київській області відмовив у призначенні пенсії за заявою ОСОБА_1 , яка була подана 27 жовтня 2023 року. У рішенні зазначено, що пільговий стаж за Списком №2 відсутній, оскільки заявницею не надано пільгову довідку. Одночасно повідомлено: заявницею надано скан копію з ксерокопії паспорта.

Відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявниця не набула необхідного пільгового стажу.

Позивач вважає, що рішення №072050012316 від 14.10.2024 року є протиправним, таким, що порушує соціальні права право ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, а тому просить скасувати це рішення.

Ухвалою суду від 07 березня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на їх обґрунтування.

16 квітня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого є аналогічним змісту оскаржуваного рішення. Згідно поданого відзиву просить суд відмовити у задоволенні позову.

18 березня 2025 року до суду від Головного управління надійшли письмові пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. Крім того, відповідач посилається на дискреційні повноваження пенсійного органу в питаннях призначення (перерахунку) пенсії та обрахунку, зокрема, пільгового стажу роботи.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 жовтня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просила призначити пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку передбаченого пунктом «б» ч.1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом №0700-0201-8/62744 від 08.11.2023 р Відповідач надав Позивачу Рішення про відмову у призначенні пенсії №072050012316 від 03.11.2023 року. Так, Відповідач повідомив: «страховий стаж особи становить 27 років 7 місяців 22 дні; необхідний пільговий стаж на роботах із важкими і шкідливими умовами праці визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(список №2) становить 10 років.

Відповідно до пункту 20 «Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджених постановою КМУ від 12.08.1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку , визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

За даними документами пільговий стаж відсутній. Відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 частини другої статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (список №2), оскільки заявниця не набула необхідного пільгового стажу.

Відповідно до ст. 105 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовлено в призначенні на пенсії за віком на пільгових умовах.

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом щодо оскраження Рішення про відмову у призначенні пенсії №072050012316 від 03.11.2023 року, справа № 260/3668/24.

За результатами розгляду справи №260/3668/24 прийнято рішення про задоволення позову частково. Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року позов ОСОБА_1 , в особі представника Глаголи Галини Петрівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 072050012316 від 03 листопада 2023 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 жовтня 2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення. Рішення набуло законної сили 02 жовтня 2024 року.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем було повторно розглянуто заяву позивача від 27.10.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №072050012316 від 14.10.2024 року, в якому відповідач посилається на приписи Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV та зазначає про право на пенсію незалежно від віку за умови наявності необхідного пільгового стажу (25 років).

У рішенні зазначено, що страхових стаж особи становить 26 років 6 місяців 26 днів. Пільговий стаж за Списком №2 відсутній, оскільки заявницею не надано пільгову довідку.

Крім того, у вказаному рішенні відповідач знову посилається на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зазначає, що заявницею надано сканкопію з ксерокопії паспорта.

Позивач вважає рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а не зарахування періодів його роботи до пільгового стажу необгрунтованим, а тому, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

У відповідності до частини 2 статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Згідно частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами статті 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За змістом частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Частиною 5 статті 114 № 1058-IV встановлено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Приписами статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону №1788-ХІІ визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Отже, положення частини 1 статті 14 Закону №1788-ХІІ аналогічного змісту положенню частини 3 статті 114 Закону №1058-IV.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону №1788-XIІ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у відповідному Списку, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Так, постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, від 16.01.2003 року № 36, від 24.06.2016 року № 461 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до якого право на пільгову пенсію мають респіраторники, командири взводів, командири відділень, їх заступники (помічники).

Крім того, вказані посади та професії передбачені Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Згідно Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Приписами пункту 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто, використання норм Порядку № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Також, суд звертає увагу на те, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, копія трудової книжки серії НОМЕР_2 містить наступні записи, зокрема відповідно до записів №1, №2, №3, №4 позивач працювала на заводі Мукачівприлад, правонаступник ПрАТ «Мукачівприлад» 23 травня 1984 року (наказ №249 від 17.05.1984 р) по 15 жовтня 1997 року (наказ №132 від 16.10.1997 р) на посадах учениця шліфувальника, шліфувальник 2 розряду, шліфувальником, яка відносить до Списку №2 .

Вказані записи виконані послідовно, без виправлень та скріплені печатками і підписами відповідальної особи.

Період роботи позивача з 23 травня 1984 року по 15 жовтня 1997 року на посадах учениця шліфувальника, шліфувальник 2 розряду, шліфувальником відносяться до посад та професій, які передбачені частиною 2 статті 114 Закону № 1058-ІV та вищевказаними Списками робіт і професій.

Означені документи містять відомості щодо характеру роботи позивача у відповідний період на посадах, робота на яких визначає його право на призначення пенсії на пільгових умовах.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що періоди роботи з 23 травня 1984 року по 15 жовтня 1997 року згідно записів трудової книжки позивача підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 .

При цьому, суд зауважує, що основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній) на підтвердження стажу роботи, є трудова книжка.

Загальне посилання відповідача у спірному рішенні на положення статті 114 Закону № 1058-ІV щодо наявності необхідного пільгового стажу та без обґрунтування причин неврахування періодів трудової діяльності за трудовою книжкою у пільговий стаж, свідчить про необґрунтованість такого рішення, оскільки ставить позивача у стан правової невизначеності, що безумовно є порушенням прав останнього.

Доводи відповідача стосовно документального підтвердження спірного періоду роботи позивача пільговою довідкою не беруться судом до уваги, оскільки записи про періоди трудової діяльності за Списком№2 наявні у трудовій книжці, яка була подана відповідачу.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За таких обставин, рішення № 072050012316 від 14.10.2024 року не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки відповідачем в оспорюваному рішенні хоч і наведено норми законодавства для призначення пільгової пенсії відповідно до статті 114 Закону №1058-IV, однак не обґрунтовано підстави для відмови у такому призначенні, насамперед, що стосується пільгового стажу позивача.

Так, записами у трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджено її зайнятість на заводі Мукачівприлад, правонаступник ПрАТ «Мукачівприлад» 23 травня 1984 року (наказ №249 від 17.05.1984 р) по 15 жовтня 1997 року (наказ №132 від 16.10.1997 р) на посадах учениця шліфувальника, шліфувальник 2 розряду, шліфувальником, яка відносить до Списку №2 .

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування вказаних періодів роботи до пільгового стажу, що надає право пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону №1058-IV.

Стосовно посилання відповідача у рішенні від 14.10.2024 року за № 072050012316 в якості підстави для відмови у призначенні пенсії на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, а саме, неможливість призначення пенсії з огляду на подання сканкопії з ксерокопії паспорта, то суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 44 Закону №1058-VI призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846.

Так, відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Згідно пунктів 1.8, 1.9 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3,4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Згідно пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Пунктом 4.2 розділу Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини 3 статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Так, судом встановлено, що у спірному рішенні відповідач посилається на те, що позивач під час подання заяви про призначення пенсії додала скановані копії документів з їх ксерокопії паспорта, а тому відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд вважає вказану обставину надмірним формалізмом відповідача, який є неприпустимим.

Означене свідчить про створення штучних та необґрунтованих перешкод відповідачем у можливості призначення пенсії.

Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій (бездіяльності) та рішень органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист.

Також положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких дала Верховна Рада, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У статті 1 Першого протоколу до конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до конвенції має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть уважатися правом власності, а отже, і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 2.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано 3 критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (утручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Утручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Утручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу втручання держави в право на мирне володіння майном за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з утручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від утручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, а також з урахуванням дискреції пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, а також з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 з 23 травня 1984 року по 15 жовтня 1997 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за частиною 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV та відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 цього Закону, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, відтак на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, який підлягав сплаті за даною позовною заявою в розмірі 1211,20 грн.

Також у позовній вимозі представник позивача просить про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн, разом з тим, документального підтвердження щодо понесення вказаних витрат позивачем (представником позивача) суду не надано, відтак, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (04080, м.Київ,-80, вул.Терьохіна, 8а, код ЄДРПОУ 22933548), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним рішення та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 14.10.2024 року за № 072050012316 про відмову у призначенні пенсії.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, яка полягає в не зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV періодів роботи з 23 травня 1984 року по 15 жовтня 1997 року включно на посадах учениці шліфувальника, шліфувальник 2 розряду, шліфувальником згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.05.1984 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового страхового стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV періоди роботи з 23 травня 1984 року по 15 жовтня 1997 року включно на посадах учениці шліфувальника, шліфувальник 2 розряду, шліфувальником згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.05.1984 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Україні в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за частиною 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV та відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 цього Закону, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

У задоволенні позову у частині решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (04080, м.Київ,-80, вул.Терьохіна, 8а, код ЄДРПОУ 22933548) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору