Решение № 126979518, 09.04.2025, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1830/24

провадження № 2/631/343/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2025 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В СТ АН ОВ ИВ:

Директор ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Марія Ткаченко звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за договором № 77413548 від 10 жовтня 2021 року у розмірі 16940 гривень 82 копійки, понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок й витрати на правову допомогу у розмірі 9000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 10 жовтня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77413548.

Відповідно до пункту 1 Договору позики ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалось надати позичальникові, тобто відповідачу, у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язалась повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

У пункті 2 Договору позики визначено, що сума кредиту становить 5000 гривень 00 копійок, процентна ставка 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою.

Відповідно до умов укладеного договору позичальник до моменту підписання вивчила цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, які її зрозумілі.

Як вказала представник позивача, договір позики укладено дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з пунктом 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

За твердженням позивача, підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору позики, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, проте ОСОБА_1 були порушенні свої зобов`язання, грошові кошти остання не повернула, проценти за користування коштами не сплатила.

22 лютого 2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики № 77413548 від 10 жовтня 2021 року.

У свою чергу, 10 січня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» був укладений Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до позичальників ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», у тому числі за Договором позики № 77413548 від 10 жовтня 2021 року, укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором позики № 77413548 від 10 жовтня 2021 року.

Позивач вказав, що станом на дату звернення до суду з даним позовом, заборгованість за наведеним вище договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню грошових коштів та оплаті процентів за користування кредитом, що підлягають стягненню з відповідача, ОСОБА_1 , відповідно до розрахунку заборгованості, становить 16940 гривень 82 копійки, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) у розмірі 5000 гривень 00 копійок; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги 11940 гривень 00 копійок, нараховані 3 % річних 0 гривень 82 копійки.

Таким чином, посилаючись на приписи частин 1 та 3 статті 512, статтей 514, 516, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 639, 1048, 1049 та 1050 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 16940 гривень 82 копійки. Також представник позивача окрім суми наявної заборгованості просить стягнути з відповідача понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійки та витрати на правову допомогу у розмірі 9000 гривень 00 копійок.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області суду від 16 грудня 2024 року позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

УхвалоюНововодолазькогорайонного суду Харківської області від 09 квітня 2025 року визначено про заочний розгляд справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі судом не вживалось.

Уповноважений представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися завчасно та відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розгляд цивільної справи провести за відсутності представника позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення заочного рішення не заперечують.

Крім того, скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України 09 квітня 2025 року з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи директор ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Марія Ткаченко звернулась на адресу суду з заявою, що була зареєстрована за вхідним № 1928/25-вх., відповідно до якої просила розгляд справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості провести за відсутності представника позивача.

Відповідач, ОСОБА_1 , у судові засідання, що призначались на 14 січня 2025 року, 07 лютого 2025 року, 28 лютого 2025 року та 09 квітня 2025 року, не з`являлась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України за адресою реєстрації місця проживання, вказаної у повідомленні Центру надання адміністративних послуг Нововодолазької селищної ради Харківської області. Судові повістки про виклик ОСОБА_1 , були повернуті на адресу суду з відміткою відділення УДППЗ «УКРПОШТА» «адресат відсутній за вказаною адресою».

До того ж, у судове засідання, призначене на 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 викликалась шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/1775264/).

Про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомляла, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності, а також відзив на позовну заяву, у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надсилала, станом розгляду справи не цікавилась.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В даному випадку відповідач вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання». Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та у постанові від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23 (провадження № 61-73св24).

Окрім цього,частиною 11статті 128Цивільного процесуальногокодексу Українивизначено,що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до частини 1статті 280 Цивільного процесуального кодексу Україниу зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц, в яких зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явилась у судове засідання, а сторона позивача звернулась на адресу суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, де зазначили, що проти ухвалення рішення в заочному порядку не заперечують, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Як убачаєтьсяз матеріалівсправи, 10 жовтня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 (далі позичальник) було укладено договір позики № 77413548 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), який відтворений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме шляхом направлення та використання позичальником одноразового ідентифікатора Gzg8wY6i80.

Відповідно пункту 1 Договору позики ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалось передати позичальнику у власність грошові кошти (позику), на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

У пункті 2 Договору позики визначено, що сума позики складає 5000 гривень 00 копійок, строк позики 30 днів, процентна ставка (базова, фіксована) 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою, строк позики 30 днів, дата надання позики 10 жовтня 2021 року, дата повернення позики (останній день) 09 листопада 2021 року.

Згідно з пунктом 4 Договору позики, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

У підпунктах 5.1 та 5.2 пункту 5 Договору позики сторони дійшли згоди, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, що передбачено статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної стави, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM» (перша позика 0,01 %) для споживачів фінансових послуг ТМ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»), розміщених за адресою https://mycredit.ua/ua/akcii/. Позичальник до моменту писання договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно підпункту 5.5 пункту 5 Договору позики, позичальник розуміє та погоджується, що у випадку неналежного виконання зобов`язань за цим Договором позикодавець має право залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, відступити право вимоги за Договором або звернутись до суду для примусового стягнення заборгованості.

Відповідно до пункту 10 Договору позики позичальник має право достроково виконати Договір шляхом повернення позики, сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, що встановлена пунктом 2 Договору.

У пункті 12 Договору позики визначено, що цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Додатком № 1 до Договору позики № 77413548 від 10 жовтня 2021 року є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який також підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Gzg8wY6i80. У вказаній Таблиці зазначено дату отримання кредиту 10 жовтня 2021 року, дату повернення кредиту 09 листопада 2021 року сума кредиту 5000 гривень 00 копійок, проценти за користування кредитом 2985 гривень 00 копійок на дату повернення кредиту тощо.

Відповідно пункту 6.1 «Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»», затверджених наказом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» від 12 серпня 2021 року № 12/08/2021 (далі «Правила»), за користування позикою позичальник сплачує товариству проценти у розмірах, визначених у договорі позики. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму позики та проценти за користування нею відповідно до умов укладеного договору.

Пунктами 6.2 та 6.3 «Правил» передбачено, що проценти за користування позикою нараховуються на суму позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування позикою. Нарахування процентів за користування позикою починається з дати зарахування коштів на платіжну картку позичальника та нараховується за процентними ставками, зазначеними в Договорі позики, за кожен день (календарну дату) користування позикою, включаючи день (дату) видачі позики та включаючи день (дату) її повернення.

У пункті 6.5 «Правил» визначено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Також укладаючи договір позики № 77413548 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Підписуючи цей договір із застосуванням процедури підпису, зазначеної у пункті 12 цього договір, сторони усвідомлюють та підтверджують, що відповідно до статті 639 та статті 1055 Цивільного кодексу України цей договір укладений сторонами у письмовій формі з дотриманням всіх вимог діючого законодавства України щодо процедури укладання та підписання договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем факту підписання нею 10 жовтня 2021 року Договору позики № 77413548 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до якого відповідач отримала кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом у погодженому сторонами розмірі.

Крім мотивів, викладених вище, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, в якій зазначено, що неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до статті 204 Цивільного кодексу Українисвідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.

Як свідчать наявні матеріали справи 22 лютого 2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі «Клієнт») відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі «Фактор») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77413548. Так, відповідно пункту 2.1 Договору факторингу Клієнт Первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 153 662582 гривні 15 копійки, а Фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченим цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новими кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і боржниками.

Відповідно пункту 2.4 Договору фактор одержує право вимагати від боржників належного виконання грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики.

Фактор має право здійснювати наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі (пункт 2.5 Договору факторингу).

Згідно з підпунктами 6.1.1 6.1.3 Договору факторингу за цим договором клієнт відступає, а фактор приймає право вимоги. Реєстр боржників в електронному вигляді (Додаток № 1) передається фактору за актом приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 2) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до розділу 7. Реєстр Боржників (Додаток № 3) передається фактору за актом приймання-передавання реєстру боржників (Додаток № 4) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до розділу 7.

22 лютого 2022 року директори ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» підписали акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 22/02/2022 від 22 лютого 2022 року, відповідно до якого Клієнт (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») передав, а фактор (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») прийняв Реєстр боржників кількістю 12130, загальна сума простроченої заборгованості складає 153662 582 гривні 15 копійок.

Згідно Додатку № 3 до Договору факторингу 22/02/2022 від 22 лютого 2022 року Реєстр боржників, під номером 4942 рахується ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , договір № 77413548 від 10 жовтня 2021 року, сума боргу 16940 гривень 00копійок, з них: заборгованість за тілом кредиту 5000 гривень 00 копійок, проценти 11940гривень 00 копійок.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, 10 січня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі «Первісний кредитор») та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі «Новий кредитор») укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до пункту 2.1 якого, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом «Основні договори». Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що є предметом цього договору належить первісному кредитору на підставі, зокрема, договору факторингу № 22/02/2022 від 22 лютого 2022 року між первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

У пункті 5.1 Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги сторони узгодили, що первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору реєстри боржників (в електронному та друкованому (підписаному) вигляді) та документацію на умовах та в порядку, визначених цим договором. Реєстр боржників в електронному вигляді (Додаток № 1) передається новому кредитору за актом прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 2) не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього договору. Реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 3) передається новому кредитору за актом прийому-передачі (Додаток № 4) не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього договору.

З моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги,новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів, за прострочення виконання грошового зобов`язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за договорами позики(кредитними договорами) (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені первісним кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики (кредитних договорів) (підпункт 5.4 Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги).

10 січня2023 року директор ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підписала акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року (Додаток № 4 до Договору) про те, що первісний кредитор (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») передав, а новий кредитор (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») прийняв реєстр боржників кількістю 207307. Після цього, з урахуванням умов Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня2023 року, від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня2023 року.

Згідно Додатку № 3 до Договору № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року Реєстр боржників, під номером 703706 рахується ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , договір № 77413548 від 10 жовтня 2021 року, сума боргу 16940 гривень 82копійки, з них: заборгованість за тілом кредиту 5000 гривень 00 копійок, проценти 11940гривень 00 копійок, відповідальність за порушення грошового зобов`язання за статтею 625 Цивільного кодексу України у сумі 0 гривень 82 копійки.

Таким чином, з наведеного убачається, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідача у загальній сумі 16940 гривень 82 копійки.

Як свідчать наявні матеріали справи, всупереч умовам Договору позики № 77413548 від 10 жовтня 2021 року, відповідач ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки попередніх кредиторів, а ні на рахунки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за договором позики № 77415348 від 10 жовтня 2021 року у розмірі 16940 гривень 82 копійки, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 5000 гривень 00 копійок; заборгованість за відсотками 11940 гривень 00 копійок, нараховані 3% річних 0 гривень 82 копійок, що підтверджується детальним розрахунком, зробленим позивачем.

При цьому відповідачем в ході розгляду справи не надано альтернативних розрахунків заборгованості за кредитним договором, а тому суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

У частині 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Так, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України).

За правилом, наведеним у частині 1 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статей626 та 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Абзац 2 часини 2 статті 639 наведеного кодифікованого закону України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Із прийняттям Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншихінформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію»).

У відповідності до частини 12 наведеної норми права, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі 127/33824/19 тощо.

Також Верховний Суд у своїх постановах від 22 вересня 2022 року у справі № 234/7163/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зазначив, що укладення сторонами договору в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором на підставіЗакону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію» відповідає положенням законодавства України та не має наслідком нікчемність або недійсність такого договору, якщо сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов і позивач не довів, що договір суперечить вимогам закону. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Тобто, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Як вже зазначалось вище, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

У даному випадку правовідносини між первісним кредитором ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем виникли на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору з використанням визначених сторонами ідентифікаторів особи, яка отримує кредитні кошти, що належним чином відповідає вимогам профільного законодавства, зокрема, статтям 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За обставинами даної справи відповідач, ОСОБА_1 , шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора Gzg8wY6i80, отриманого від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір договір позики (здійснила акцепт пропозиції), тобто відповідний договір вважається укладеним у відповідності до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

При цьому, як вже зазначалось, матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем факту підписання 10 жовтня 2021 року договору позики № 77413548.

Стаття 204Цивільного кодексуУкраїни закріплюєпрезумпцію правомірностіправочину.Ця презумпціяозначає,що вчиненийправочин вважаєтьсяправомірним,тобто таким,що породжує,змінює абоприпиняє цивільніправа іобов`язки,доки цяпрезумпція небуде спростована,зокрема,на підставірішення суду,яке набралозаконної сили.

Таким чином,у разіне спростуванняпрезумпції правомірностідоговору всіправа,набуті сторонамиправочину зацим договором,повинні здійснюватися,а створеніобов`язки підлягаютьвиконанню.

Приписи частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлюють обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами частин 1 та 2статті 1056-1 Цивільного кодифікованого закону України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

При цьому, згідно вимог статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями статті 614 Цивільного кодексу України регламентовано, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Отже, після підписання договору позики у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позичальника виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вимоги договору позики № 77413548 від 10 жовтня 2021 року відповідачем належним чином не виконані, що є порушеннямстаттей 526 530 Цивільного кодексу України.

Також суд бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, відповідно до якої суд вказав, що якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено умовами кредитного договору, який укладено між сторонами, то є правильним і обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування.

Приписами статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 516 Цивільного кодифікованого закону України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зістаттею 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В силу частини 1статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

При цьому слід зазначити, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним.

Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічний за змістом висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Позивач зазначає, що всупереч умовам договору позики № 77413548 від 10 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунок попередніх кредиторів.

Даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище договором у добровільному порядку відповідачем, ОСОБА_1 , за час розгляду справи в суді також не надано.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно достатті 617 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши кошти у кредит, своїх зобов`язань з їх повернення і сплати процентів за користування грошима належним чином не виконала.

З урахуванням наведеного, при заочному розгляді справи, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 77413548 від 10 жовтня 2021 року у розмірі 16940 гривень 82 копійки, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 5000 гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками 11940 гривень 00 копійок, нарахованих 3% річних 0 гривень 82 копійки підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, підтверджені належними доказами.

При цьому суд наголошує, що судове доказування це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 зробила правовий висновок, відповідно до якого принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі на виконання свого процесуального обов`язку, відповідачем не надано доказів повернення кредиту чи спростування встановлених судом обставин на час розгляду справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України № 3460-IX від 09 листопада 2023 року «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен був би сплатити судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

Водночас частиною 3 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З данимпозовом ТОВАРИСТВОЗ ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТЦЕНТР» звернуласьдо судуз використаннямпідсистеми «Електроннийсуд» Єдиноїсудової інформаційно-комунікаційноїсистеми,а тому,як убачаєтьсяз матеріалівсправи,позивачем приподачі позовноїзаяви досуду булосплачено судовийзбір з урахуваннямпонижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2422 гривні 40 копійок, що підтверджено платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 0477410034 від 28 листопада 2024 року АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОТП БАНК».

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягають задоволенню в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 гривні 40 копійок.

Крім того, згідно з пунктом 1 частини 3статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Положеннями статті 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, щоучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

З огляду на приписи частини 1статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з розподілом судових витрат на правничу допомогу адвоката здійснюється частинами 2 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, якими регламентовано, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 1012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 наведеного Закону України встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ФІЗИЧНОЮ ОСОБОЮ-ПІДПРИЄМЦЕМ ОСОБА_2 укладено договір № 04/10-2024 про надання правової допомоги від 04 жовтня 2024 року.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копію заявки на надання юридичної допомоги № 25 від 12 жовтня 2024 року, копію витягу з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 12 листопада 2024 року, які погоджені клієнтом, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», та виконавцем ФІЗИЧНОЮ ОСОБОЮ ПІДПРИЄМЦЕМ ТКАЧУК ОЛЕКСАНДРОМ ВІКТОРОВИЧЕМ, а також наданою копію тарифів на послуги ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_3 .

Положеннями статті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно достатті 131-2 Конституції Українидля надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Закономможуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України для цілей цьогоКодексумалозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даномувипадку предметомпозову усправі євимоги простягнення заборгованостіза договором,ціна позовускладає 16940гривень 82копійки,що неперевищує тридцятирозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,встановленого на01січня 2024року,а отжедана справаналежить докатегорії малозначних.

Відповідно до частини 2 статті 60 Цивільного процесуального кодексу Українипід час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених устатті 61 цього Кодексу.

Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.

Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом(абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частинивисновкуКонституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін доКонституції України(щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей157і158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року№ 4-в/2019).

Таким чином,витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини 4 статті 137,частини 7 статті 139та частини 3статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Вказаний правовий висновок викладений у поставі Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

З огляду на викладене, підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрат на правову допомогу у розмірі 9000 гривень 00 копійок суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 16, 202, 204, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 614, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1 5, 10 13, 17,19, 23, 60, 76,81, 89, 133, 137, 141, 206, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 283, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №77413548 від 10 жовтня 2021 року у розмірі 16940 (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок гривень) 82 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користьТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»понесені витратипо сплатісудового зборуу розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», адреса місцезнаходження: вулиця Мечнікова, будинок № 3, офіс 306, місто Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано суддею в одному примірнику 28 квітня 2025 року у зв`язку із перебуванням в період з 11 квітня 2025 року по 25 квітня 2025 року включно в нарадчій кімнаті справі з єдиним унікальним № 626/2849/21 (провадження№ 1-кп/631/18/25)за кримінальнимпровадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 липня 2021 року під № 12021221090000308, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.

Суддя Т. М. Трояновська