Решение № 126954038, 28.04.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року Справа № 640/33233/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Головного управління ДПС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

Визнати протиправними дії Головне управління ДПС у Київській області, щодо призначення та проведення фактичної перевірки Товариства обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та скасувати Наказ ГУ ДПС у Київській області №1594-п від 03.08.2021 про проведення фактичної перевірки.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головною управління ДПС у Київській області №0253800707 від 22.10.2021 форми "С", про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені на суму 34 000, 00 грн.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 4540,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача були відсутні правові підстави для початку та проведення перевірки, що в свою чергу свідчить про протиправність організації та проведення фактичної перевірки, у зв`язку із чим наказ підлягає скасуванню підлягає скасуванню з підстав вищевикладених порушень. Податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню оскільки, в діях позивача відсутні порушення законодавства, про які йдеться мова в податковому повідомленні-рішенні №0253800707. Позивач просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, 22 грудня 2021 року подав відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ДПС у Київській області вважає, що пред`явлений адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Правом на недопуск посадових осіб ГУ ДПС у Київській області до проведення перевірки позивач не скористався.

За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області складено акт фактичної перевірки від 31.08.2021, від підписання та отримання його другого примірника особа, яка проводила розрахункові операції відмовилася, про що складені відповідні акти. TOB «Тріумф Девелопмент» включено до переліку суб`єктів господарювання, які підлягають фактичним перевіркам в зв`язку з отриманням оперативної інформації про порушення суб`єктом господарювання в сфері обігу підакцизної продукції. Обов`язок контролюючого органу вказувати в наказі інформацію про порушення вимог законодавства чи інші (фактичні) підстави для проведення перевірки, законодавством не встановлений, та не вбачає достатнім для причинно-наслідкового зв`язку з протиправністю податкового-повідомлення рішення. Перевіркою встановлено факт реалізації алкогольних напоїв за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та факт продажу тютюнових виробів без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України, підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні. Відповідач просив у задоволені позовної заяви відмовити у повному обсязі.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/33233/21 передана на розгляд та вирішення Запорізькому окружному адміністративному суду.

Справа № 640/33233/21 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 21 лютого 2025 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2025 року справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Богатинського Б.В.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року прийнято до провадження судді Запорізького окружного адміністративного суду Богатинського Б.В. адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Головного управління ДПС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Призначено розгляд справи спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

24 березня 2025 року відповідач повторно надав до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 28 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

На підставі п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80, ст.81, п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України заступником начальника Головного управління ДПС у Київській області прийнято наказ №1594-п від 03.08.2021 про проведення фактичної перевірки Товариства обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ ДЕВЕЛОПМЕНТ», з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних, товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно наказу фахівцям Головного управління ДПС у Київській області виписані направлення від 30.08.2021 на проведення фактичної перевірки.

31.08.2021 складений акт №14321/10/36/07/32558899 фактичної перевірки позивача, перевіркою встановлено:

- факт реалізації алкогольних напоїв за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме 24.04.2020 через РРО фіскальний номер 3000419261 та фіскальний номер 3000419263 реалізовано алкогольні напої на загальну суму 8357,90 грн, без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями;

- факт продажу тютюнових виробів без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а саме 24.04.2020 через РРО фіскальний номер 3000419261 та фіскальний номер 3000419263 реалізовано алкогольні напої на загальну суму 4728,12 грн без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

На підставі акта фактичної перевірки від 31.08.2021 №14321/10/36/07/32558899 за порушення ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0253800707 від 22.10.2021 форми "С", про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені на суму 34 000, 00 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення фактичної перевірки, а також податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції чинній під час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом41.1.1 пункту 41.1 ст. 41цьогоКодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зокрема, посилається на те, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки податковий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.

З цього питання суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа №804/1113/16), від 24.05.2019 (справа №826/16221/15), від 03.10.2019 (справа №820/850/16), від 16.10.2019 (справа №820/11291/15), від 22.11.2019 (справа №815/4392/15) тощо.

При цьому, у постанові від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, такими підставами позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відтак, аналіз обов`язкового до врахування висновку Верховного Суду дає підстави вважати, що позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, однак таке право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а не при оскарженні наказу про проведення перевірки.

Оцінка таких підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведеного, суд у першу чергу здійснює оцінку правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки за результатом якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пункт 80.2 статті 80 ПК України містить вичерпний перелік обставин, за наявності яких може бути проведена фактична перевірка.

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. (пп.80.2.2).

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками.

Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють. З огляду на викладене, Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки».

Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення.

Судом встановлено, що наказ про проведення фактичної перевірки від 03 серпня 2021 року містить правову підставу його прийняття з посиланням на положення, зокрема, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

При цьому, посилання на фактичні підстави для проведення перевірки такий наказ не містить, суд досліджуючи наявність таких підстав, встановив, що контролюючий орган посилається включення позивача до переліку суб`єктів господарювання, які підлягають фактичним перевіркам в зв`язку з отриманням оперативної інформації про порушення суб`єктом господарювання в сфері обігу підакцизної продукції.

Однак, згідно наданих до справи матеріалів фактичної, відомості щодо отримання відповідачем оперативної інформації про порушення суб`єктом господарювання в сфері обігу підакцизної продукції, відсутні.

Під час судового розгляду, до суду не надано жодних доказів, які б зумовлювали наявність фактичних підстав для проведення фактичної перевірки позивача відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Суд не приймає як обґрунтовані доводи відповідача у відзиві на достатність лише правової підстави для проведення перевірки, якою є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Враховуючи наведене, на момент призначення фактичної перевірки та прийняття наказу від №1594-п від 03.08.2021 про проведення фактичної перевірки Товариства обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ ДЕВЕЛОПМЕНТ», контролюючим органом не доведено наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, у відповідності до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Правильність оформлення наказу про проведення фактичної перевірки та його повнота є однією із найважливіших передумов для того, щоб контролюючий орган приступив до її проведення. Визначені у наказі юридична і фактична підстави окреслюють предмет перевірки, період - її межі, а вказівка суб`єкта, перевірка якого проводиться, свідчить про дотримання інших вимог щодо порядку її проведення.

У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Отже, зміст висновків наведених постанов Верховного Суду свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року по справі № 815/94/16, від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 та від 08 червня 2023 року у справі № 826/7929/16.

Разом з тим, як зазначено контролюючим органом, перевіркою встановлено:

- факт реалізації алкогольних напоїв за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме 24.04.2020 через РРО фіскальний номер 3000419261 та фіскальний номер 3000419263 реалізовано алкогольні напої на загальну суму 8357,90 грн, без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями;

- факт продажу тютюнових виробів без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а саме 24.04.2020 через РРО фіскальний номер 3000419261 та фіскальний номер 3000419263 реалізовано алкогольні напої на загальну суму 4728,12 грн без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Суд враховує, що основні засади державної політики щодо оптової і роздрібної алкогольними напоями, тютюновими виробами на той час були визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 15 Закону №481/95-ВР, визначала, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Частиною 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно із ч. 4 ст. 17 Закону 481/95-ВР, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що суб`єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних та тютюнових виробів, зобов`язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлюються на спеціальних бланках та повинні містити необхідні відомості, зокрема термін дії.

Нормами Цивільного кодексу України визначено як поняття «строку», так і «терміну», які не є тотожними.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. При цьому під терміном слід розуміти певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Аналіз вимог Закону № 481-95-ВР вказує, що поняття «термін дії ліцензії» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, який, відповідно до ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України, визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судовим розглядом встановлено, що позивач мав ліцензії: на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними виробами, зокрема, №10130308201901456 термін дії з 24.04.2019 по 24.04.2020, №10130308202001421 термін дії з 25.04.2020 до 25.04.2021; на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами №10130311201901238 термін дії з 24.04.2019 по 24.04.2020, №10130311202001252 термін дії з 25.04.2020 по 25.04.2021.

Суд вказує, що термін дії зазначених ліцензії встановлений повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення.

При цьому, дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв`язку з чим така прийменникова конструкція чітко вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що строк дії дозвільного документа, протягом якого суб`єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що оскільки контролюючим органом в ліцензіях самостійно зазначено кінцеву календарну дату дії «до 24.04.2020», то в діях позивача відсутні порушення вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизних товарів (алкогольних напоїв та тютюнових виробів) в останній день чинності ліцензій 24.04.2020.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду по справі №814/4170/15 від 28.08.2018, по справі № 815/4128/16 від 30.01.2019.

Суд вказує, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується.

Відповідно до ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахування вищезазначеного, наведені обставини свідчать про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Інші доводи сторін не мають суттєвого впливу на встановлені судом обставини, які тягнуть протиправність оскаржуваного рішення та не потребують детальної судової оцінки.

Суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача у цій справі є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головною управління ДПС у Київській області №0253800707 від 22.10.2021 форми "С", про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені на суму 34 000, 00 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, понесені позивачем витрати на оплату судового збору у розмірі 2270,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головною управління ДПС у Київській області №0253800707 від 22.10.2021 форми "С", про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені на суму 34 000, 00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ ДЕВЕЛОПМЕНТ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ ДЕВЕЛОПМЕНТ»(вул. Трьохсвятительська, буд. 13, кв. 1, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 32558899),

Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області(вул. Народного ополчення, 5А, м.Київ, 03151, код ЄДРПОУ 44096797).

Повне судове рішення складено 28.04.2025.

Суддя Б.В. Богатинський