Решение № 126930719, 28.04.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року № 520/1620/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Червонозаводського районного суду м. Харкова (61001, м. Харків, м. Героїв Небесної Сотні, 36), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (61001, м. Харків, м. Героїв Небесної Сотні, 36) про визнання протиправним та скасування наказу -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Червонозаводського районного суду м. Харкова, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просила суд:

- визнати протиправним наказ Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 січня 2025 року № 02-03-/04 «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі» на підставі частини 2 пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059 - ІX, щодо встановлення надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, як такій стаж якої на державній службі становить понад 37 років та скасувати наказ Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 січня 2025 року № 02-03-/04 «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі» на підставі частини 2 пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059 - ІX;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі, у відповідності до статті 52 Закону «Про державну службу», на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу;

- відповідно до п.2 частини 1 статті 371 КАС України допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що наказ Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 січня 2025 року № 02-03-/04 «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі» на підставі частини 2 пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059 - ІX, щодо встановлення надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, як такій стаж якої на державній службі становить понад 37 років, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відзив на позовну заяву від Лозівського міськрайонного суду Харківської області до суду не надійшов.

Відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на посаді секретаря судового засідання Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Наказом керівника апарату Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.01.2025 року № 02-03/04, відповідно до частини 2 пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ, наказано, зокрема, встановити надбавку за вислугу років секретарю судового засідання ОСОБА_1 з 01.01.2025 по 31.12.2025 у розмірі 30% посадового окладу, як такій стаж якої становить понад 37 років.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (далі по тексту №889-VIII).

За визначенням статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ст.5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Згідно з ч.6 ст.155 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 2 червня 2016 року (далі по тексту - Закон №1402-VIII) правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України Про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.150 Закону №1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частинами 4, 6 ст.150 Закону №1402-VIII визначено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу.

Позивач посилалась на те, що при розрахунку надбавки відповідачем протиправно були застосовані приписи частини 2 пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059 - ІX.

Так, відповідно до частини 2 пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059 ІX надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

При цьому, згідно приписів частини 1 статті 52 Закону України «Про державну службу» надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Проте, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059 ІX зупинено на 2025 рік дію частини першої статті 52 Закону України "Про державну службу" в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад.

За таких обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування приписів частини 1 статті 52 Закону України «Про державну службу» під час визначення позивачу надбавки за вислугу років на 2025 рік.

Позивач також посилалась на те, що зупинення на 2025 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» дії приписів ряду законів може бути оскаржене у Конституційному Суді України і відповідні положення Закону, з великою вірогідністю можуть бути визнані неконституційними, що матиме негативні наслідки для правової та фінансової системи держави.

Проте, позивачем не надано доказів наявності вказаних обставин.

Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Червонозаводського районного суду м. Харкова (61001, м. Харків, м. Героїв Небесної Сотні, 36), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (61001, м. Харків, м. Героїв Небесної Сотні, 36) про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.