Решение № 126927759, 28.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 рокусправа № 380/13814/24 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 12517/13-01-07-09 від 25.03.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом за результатами фактичної перевірки в належному позивачу магазині, яка проведена з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки в наказі контролюючого органу про проведення перевірки жодним чином не обґрунтовано, що саме зумовило необхідність проведення фактичної перевірки в позивача, наявність якої саме інформації стало приводом до її проведення. Отже, на думку позивача, були відсутні правові підстави для проведення фактичної перевірки.

По суті зафіксованих актом фактичної перевірки порушень щодо не ведення обліку товарних запасів, позивач вказує, що посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки не витребовувались документи, які підтверджують облік та походження товару. Крім того вказує, що позивачем станом на 28.04.2024 належним чином вівся облік товарних запасів, а відповідачем не доведений факт реалізації позивачем товару, не облікованого у встановленому законодавством порядку.

Щодо притягнення позивача до відповідальності за статтею 17 пункту 1 та 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким передбачені фінансові санкції за не проведення через ПРРО та не видачу розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції на суму 34000 грн вказав, що розрахункова операція як з купівлі так і з повернення товару була проведена через зареєстрований РРО, відповідний розрахунковий документ, встановлений законодавством зразка видано, а отже застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу суперечить чинному законодавству. Тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 02.07.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 17.07.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано суду відзив на позов (вх. № 37916 від 30.07.2024) та додаткові пояснення у справі (вх. № 22082 від 14.03.2025) в яких проти позову заперечив. Вказав, що ГУ ДПС у Львівській області відповідно до наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 26.02.2024 № 960-ПП та направлень на перевірку від 26.02.2024 № 1790, № 1791, № 1792 проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину «Apple Time» суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідком перевірки складено Акт фактичної перевірки (довідка) від 06.03.2024 № 8746/13/11/РРО/ НОМЕР_1 . На підставі Акта перевірки від 06.03.2024 року № 8746 ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення рішення від 25.03.2024 №12517/13-01-07-09, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 166700,00 грн.

Щодо підстав проведення перевірки зазначив, що в основу проведення перевірки покладено пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, відповідно до якого єдиною передумовою та підставою для призначення перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування.

Зазначив, що передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача була інформація про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, що викладена в листах ДПС України № 33155/7/99-00-07-04-03-07 від 29.12.2023, № 29844/7/99-00-07-04-03-07 від 27.11.2024 та доповідній записці № 45/13-01-07-09 від 12.02.2024.

Щодо здійснення позивачем реалізації товару без видачі розрахункового документу вказав, що позивачем реалізовано телефон Iphone Apple 14 pro 128 вартість 34 тис грн без реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа, або проведення її без використання розрахункової книжки, що є порушенням пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Щодо виявленого порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265, а саме ведення з порушенням порядку встановленого законодавством обліку товарів за місцем їх реалізації вказав, що пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження таких товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), вказує, що взаємодія правових положень абз. 2 п. 12 Закону № 265/95-ВР і п. 85.2 ст. 85 ПК України зобов`язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР такий обов`язок суб`єктів господарювання надавати контролюючим органам документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів визначено саме на початок проведення перевірки. Щодо документів, які підтверджують облік та походження товарів Форма обліку товарних запасів, визначена додатком до Порядку № 496 та первинні документи. Оскільки позивачем станом на початок проведення фактичної перевірки не надано документів, які б підтверджували походження товарів, які перебувають на реалізації, відповідачем встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Позивачем надано суду відповідь на відзив (вх. № 59026 від 01.08.2024) та додаткові пояснення у справі (вх. № 21972 від 14.03.2025), в яких вказано що в наказі на проведення перевірки не зазначено конкретних підстав його винесення, посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки не витребовувались документи, які підтверджують облік і походження товару, а акт перевірки не містить зобов`язання контролюючого органу щодо надання позивачем будь-яких документів до перевірки; вказав, що в акті не зазначено про реалізацію телефона без реєстрації РРО, в акті про таке порушення не вказано. Просив позов задовольнити.

Суд, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими вони обґрунтовуються, встановив таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 10.03.2016, РНОКПП НОМЕР_1 .

Видами діяльності позивача за КВЕД є:

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний);

95.12 Ремонт обладнання зв`язку;

47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах;

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпечення у спеціалізованих магазинах;

Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято наказ № 960-пп від 26.02.2024 Про проведення фактичної перевірки» на підставі статті 20 та підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, яким визначено провести фактичну перевірку магазину «Apple Тime», який знаходиться за адресою: м. Стрий, вул. Шевченка, 54 щодо дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору.

Відповідно до вищевказаного наказу від 26.02.2024 № 960-ПП Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 26.02.2024 № 1790, №1791, № 1792 Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину Apple Тime, що розташований за адресою: м. Стрий, вул. Шевченка, 54 тривалістю 10 діб.

За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки № 8746/13/11/РРО/ НОМЕР_1 від 06.03.2024.

Вказаним актом зафіксовано порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон № 265/95-ВР), а саме: перед початком перевірки була здійснена о 14:20 розрахункова операція (покупка телефону Iphone Apple 14 Pro 128 вартістю 34000,00 грн). Продавцем-консультантом дана розрахункова операція не була проведена через зареєстрований РРО, відповідний розрахунковий документ, встановлений законодавством не видано. Після надання наказу від 26.02.2024 № 960-ПП про проведення фактичної перевірки, продавцем консультантом о 14:40 дана розрахункова операція була проведена через РРО, відповідний розрахунковий документ на руки не видано. Також порушено Порядок ведення обліку товарних запасів (в редакції наказу № 496 від 05.09.2021 Міністерства фінансів України) на суму 132700,00 грн згідно додатку 3, який додається до акта перевірки та є невід`ємною його частиною. Не надано до перевірки документи, що є предметом перевірки та пов`язані з ним, а саме: банківські документи, виписки, облік товарних запасів, документи щодо походження товарів.

На підставі Акта перевірки від 06.03.2024 року № 8746/13/11/РРО/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Львівській області винесене податкове повідомлення рішення від 25.03.2024 № 12517/13-01-07-09, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, за порушення п. 1, 2, 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР в розмірі 166700 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

У відповідності до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України № 265/95-ВР.

Як передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України № 265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Щодо процедурних порушень, на які звертає увагу позивач (неналежне оформлення наказу на проведення перевірки; встановлення порушень не у спосіб визначений чинним законодавством).

Абзацом першим пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Зміст наказу на проведення перевірки від 26.02.2024 року за № 960-ПП та акт перевірки вказує на те, що відповідачем проведено фактичну перевірку.

Згідно із положеннями п. 80.1. ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пункт 80.2 згаданої статті передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підп. 80.2.2);

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підп. 80.2.3);

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підп. 80.2.7).

Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Так, у відповідності до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

В силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд, застосовуючи пункту 81.1 статті 81 ПК України, у п. 50 постанови від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 дійшов до таких висновків: Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником..

Більше того, у пунктах 58 та 59 цієї ж постанови Верховний Суд дійшов до таких висновків:

Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

... Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним..

В матеріалах справи містяться листи Державної податкової служби України за № 29844/7/99-00-07-04-03-07 від 27.11.2023 року та № 33155/7/99-00-07-04-03-07 від 29.11.2023, доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Львівській області від 12.02.2024 року за № 45/3-01-07-09, зміст яких вказує на наявність інформації до призначення перевірки про можливі порушення щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів у сфері торгівлі побутовою технікою та електронікою.

Позивач здійснює свою підприємницьку діяльність у сфері торгівлі побутовою технікою та електронікою, що не заперечується сторонами.

Враховуючи наведені обставини та правовий висновок Верховного Суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, суд вважає, що наявність посилання у згаданому наказі на проведення перевірки на підп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, як на підставу проведення такої, фактичним підтвердженням чого є листи Державної податкової служби України № 29844/7/99-00-07-04-03-07 від 27.11.2023 року та № 33155/7/99-00-07-04-03-07 від 29.11.2023, доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Львівській області від 12.02.2024 року за №45/3-01-07-09-11, не може вказувати на протиправність такого наказу, та як наслідок такої перевірки.

У аспекті наведеного суд також звертає увагу на те, що наказ ГУ ДПС у Львівській області від 26.02.2024 № 960-ПП Про проведення фактичної перевірки» містить відомості, зокрема, про:

- мету перевірки дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору;

- вид перевірки -фактична перевірка;

- підстави для проведення перевірки - підпункти 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України;

- об`єкт, перевірка якого проводитиметься, магазин Apple Time за адресою: м. Стрий, вул. Шевченка, 54.

Тож з урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.

Щодо суті зафіксованих актом перевірки порушень, які стали підставою для застосування до позивача фінансових санкцій суд зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2).

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 2 Закону № 265/95-ВР:

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Отже, за змістом наведених вимог суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Відповідно до статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350 (далі Положення).

Відповідно до пункту 1 розділу I Положення, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу I).

Фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення (пункт 1 розділу II).

Фіскальний касовий чек видачі коштів (далі - видатковий чек) - розрахунковий документ/ електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій під час проведення розрахунків у разі видачі коштів покупцеві під час повернення товару, рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу та в інших випадках. Фіскальний касовий чек видачі коштів за формою № ФКЧ-2 наведений в додатку 2 до цього Положення (пункт 1 розділу III).

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №2 65/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23.

Як зазначено в акті перевірки контрольно-розрахункова операція при покупці товару: телефон Iphone Apple 14 pro 128 по ціні реалізації 34000 грн проведена без застосування РРО, при цьому не видано розрахункового документу встановленого взірця.

Наявним у матеріалах справи фіскальним чеком від 28.02.2024 підтверджується той факт, що такий видруковано о 14 год. 40 хв. 22 сек. після проведення контрольної розрахункової операції.

При цьому в Акті фактичної перевірки № 8746/13/11/РРО/3362900612 від 06.03.2024 вказано про початок перевірки 28.02.2024 о 14 год 30 хв, що свідчить про те, що продавцем-консультантом дану розрахункову операцію не було проведено через РРО.

При цьому у Протоколі № 223/13-01-07-09 Про адміністративне правопорушення від 28.02.2024, складеному на продавця-консультанта, який не провів через розрахунковий апарат і не видав документа за покупку мобільного телефона, міститься пояснення продавця про те, що порушення вчинив випадково, не навмисно.

Тому аргументи позивача про те, що розрахункова операція з купівлі телефона була проведена позивачем через зареєстрований РРО суд відхиляє.

Більше того, Акт перевірки підписаний без зауважень (п .4.1 та п. 4.2 розділу 4 акта перевірки), що вказує на те, що працівник позивача погоджувався з діями інспектора, який проводив перевірку та з висновками викладеними у акті перевірки.

Таким чином, наявними в матеріалах доказами, в сукупному аналізі з діями працівника позивача, присутнього під час перевірки, не спростовується обставина проведення розрахунків без видачі розрахункового документа у місці здійснення підприємницької діяльності згаданої фізичної особи - підприємця.

За таких обставин, судом не встановлено обставин невідповідності спірного податкового повідомлення-рішення у цій частині критеріям правомірності, передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України.

Щодо зафіксованих в акті перевірки порушень позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95- ВР, в частині не ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22, які, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.

Як зафіксовано актом перевірки від 06.03.2024 № 8746/13/11/РРО/ НОМЕР_1 під час проведення перевірки в магазині Apple Time за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) позивачем не надано документів, які є предметом перевірки, та пов`язані з ним, а саме: облік товарних запасів, документів щодо походження товарів.

При цьому, під час фактичної перевірки встановлено, що не заперечується позивачем, що ним реалізовується товар, зокрема, мобільні телефони.

Згідно з абзацом 60 статті 2 Закону № 265/95 термін "технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту" для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про захист прав споживачів". Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 251 статті 1 Закону № 265/95 технічно складні побутові товари непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.

Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 16.03.2017 № 231. Смартфони, мобільні телефони, пилососи, роботи-пилососи та навушники відносяться до даного переліку.

З врахуванням наведеного, оскільки позивач провадить діяльність з реалізації в тому числі, телефонів, що підлягають гарантійному ремонту то, відповідно, зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Позивач стверджує, що податковим органом під час проведення перевірки не витребовувалися документи, які підтверджують облік та походження товару. При цьому покликається на пункт 85.4 статі 85 ПК України. Вважає, що відповідно до положень цього пункту відповідачем повинен бути наданий відповідний запит не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Також стверджує, що позивачем станом на 28.04.2024 належним чином вівся облік товарних запасів, а відповідачем не доведено факт реалізації позивачем товару не облікованого у встановленому законодавством порядку. Надав суду форму обліку товарних запасів, а також документи про походження спірних товарів.

Вказав, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці документи належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З цього приводу суд зазначає таке.

За обставинами даної справи судом встановлено, що в ході перевірки позивачем до перевірки не надано копії документів, що підтверджують облік та походження товару

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР.

Розділ ІІ Закону № 265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

До 01 січня 2022 року п. 12 ст. 3 Закон № 265/95-ВР передбачав, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівкові та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Законом № 1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР викладено в наступній редакції: «Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)».

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним сааме на початок її проведення. Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не наддали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, диспозиція норми статті 20 Закону № 265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), які б підтверджували задекларовані об`єкти оподаткування, суми податкових зобов`язань, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою п. 85.4 ст. 85 ПК України.

Отже, взаємна дія правових положення абз. 2 п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР і п. 85.2 ст. 85 ПК України зобов`язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР такий обов`язок суб`єктів господарювання надавати контролюючим органам документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів визначено саме на початок проведення перевірки. Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначається законодавцем як самостійна підстава для застосування штрафних санкцій.

Таким чином, первинні документи на товар мають зберігатися в місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття (реалізації, списання, тощо) останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Платником податків не надано контролюючому органу первинних документів на товар, які підтверджують його облік, як і не надано заперечення на акт перевірки і не додано останніх до заперечень.

Відповідно до додатку № 3 до акта перевірки станом на 28.04.2024 при перевірці господарської одиниці магазину, що розташований за адресою м. Стрий, вул. Шевченка, 54 виявлено залишки товарних запасів на суму 132700 грн. У зв`язку з чим відповідачем відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, г/х та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР застосовано штрафну санкцію.

Враховуючи те, що позивачем ні на початок перевірки, ні під час її проведення ані до заперечень на акт перевірки не надано документів, які підтверджують облік та походження товарів, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію.

При цьому суд критично оцінює доводи позивача про те, що він належним чином веде облік товарних запасів і надав такі докази під час розгляду справи до суду, оскільки взаємна дія правових положень абз. 2 п. 12 Закону № 265/95-ВР і п. 85.02 ст. 85 ПК України зобов`язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в цій частині позов також є необґрунтованим і у його задоволенні слід відмовити.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 25.03.2024 № 12517/13-01-07-09 про застосування відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 166700,00 грн. відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування своєї позиції, не довів правопорушення позивача у сфері податкових правовідносин, а тому приймаючи оскаржуване рішення, діяв протиправно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовну.

В силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090).

СуддяР.П. Качур