Решение № 126926876, 25.04.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2025 року Справа № 640/24612/21 ЗП/280/153/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення є протиправними, а відтак підлягає скасуванню, оскількиконтролюючим органом не враховано, що визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях об`єкти оподаткування є непридатними для проживання, що підтверджується довідками інженера з інвентаризаціїнерухомого майна.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваного рішення діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

18.02.2025 матеріали адміністративної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Конишевій О.В.

Ухвалою суду від 24.02.2025 прийнято до провадження справу № 640/24612/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником таких об`єктів нерухомості:

-житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 з 25.03.2015;

-садового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 з 22.02.2016.

02.06.2021 Головним управління ДПС у м. Києві було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0626659-2408-2656, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2020 рік у розмірі 17855,63 грн.;

- № 0626660-2408-2656, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2020 рік у розмірі 502,28 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп.266.2.1 п.266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановленоперелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, будівель і споруд, які не є об`єктом оподаткування.

Так, абзацом «ґ» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, закріплено, що не є об`єктом оподаткування житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Тобто, законодавець вказує, що житлова нерухомість не є об`єктом оподаткування, у разі непридатності такої нерухомості для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, у разі визнання такою згідно з рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

При цьому, власник об`єкта житлової нерухомості може підтвердити, що житлова нерухомість непридатна для проживання саме рішенням органу місцевого самоврядування про використання непридатного для проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях об`єкти оподаткування є непридатними для проживання.

На підтвердження вказаного позивачем до матеріалів справи надано копії довідок інженера з інвентаризації нерухомого майна від 21.09.2020 № 15 та № 16 відповідно до змісту яких, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 та садовий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 непридатні для проживання, у зв`язку з проведенням ремонтних робіт.

Однак, суд вважає вказані довідки такими, що не підтверджують факт неналежності об`єктів нерухомості, визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, до об`єктів оподаткування, з огляду на таке.

Відповідно до статті 7 Житлового кодексу України непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнано в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Згідно з пунктами 5 та 10 пункту б) частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать делеговані (державні) повноваження щодо обліку житлового фонду, здійснення контролю за його використанням, а також щодо обліку об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.1984 № 189 та є чинним на цей час (далі Положення).

Цим Положенням визначено процедуру визнання жилих приміщень непридатними для проживання та їх переведення в нежилі для використання в інших цілях.

За пунктами 1, 3, 5, 6, 7 Положення жилі будинки державного і громадського житлового фонду підлягають плановому суцільному обстеженню з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам. Обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. У такому разі, для обстеження стану жилих будинків виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів призначає комісію, яка при визнанні жилого будинку (жилого приміщення) непридатним для проживання вносить виконавчому комітету місцевої Ради пропозицію з проектом відповідного рішення.

Згідно з пунктом 8 Положення рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання приймає виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів.

Пунктом 10 Положення передбачено, що виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів або утворювані ними органи управління, а також відповідні підприємства, установи, організації ведуть облік непридатних для проживання жилих будинків (жилих приміщень) та видають довідки (виписки з рішень виконавчого комітету місцевої Ради) про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає санітарним і технічним вимогам.

Якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконком відповідної місцевої Ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку.

Таким чином, належним, достовірним та достатнім доказом у розумінні статті 73, 75-76 КАС України непридатності житлового будинку, що належить позивачу, до проживання, знаходження його в аварійному стані, є саме рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Водночас, позивачем доказів прийняття органом місцевого самоврядування таких рішень, як власне й самих рішень, до суду не надано.

Враховуючи відсутність належних доказів, що житловий та садовий будинки, які належить позивачу, не є придатними для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнані таким згідно з рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, а надані позивачем докази не є належними, суд не погоджується з доводами позивача про те, що житлова нерухомість, яка належить позивачу, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розумінні абзацу «ґ» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Відповідно, оскільки житлова нерухомість, що належить позивачу, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд приходить до висновку про обґрунтованість визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік, визначеного оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв у порядку та спосіб визначені Конституцією та законами України, а відтак підстави для їх скасування та задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011)-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 25.04.2025.

Суддя О.В. Конишева