Решение № 126926293, 25.04.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/32557/23

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Житомирської області, які полягають у відмові призначити ОСОБА_1 пенсії за віком з моменту звернення в грудні 2022 року та у відмові врахувати до страхового/трудового/стажу період навчання з 01.09.1979 по 02.07.1983;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Житомирської області зарахувати до страхового / трудового / стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 по 02.07.1983 роки в Коростишівському педагогічному училищі імені І.Я. Франка, призначити пенсію за віком та здійснити нарахування та виплату з моменту звернення в грудні 2022 року.

- встановити контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копіі судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України Житомирської області із заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування". Однак, 06.07.2023 надано відповідь, у якій зазначено про те, що право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу на дату досягнення пенсійного віку у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 не менше 30 років. Повідомлено про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.07.2023 відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Вважаючи, що має право на зарахування вказаного страхового стажу, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про залучення до участі у справі другого відповідача- - задоволено. Залучено до участі у справі №240/32557/23 в якості співвідповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській областіта Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з тих підстав, що згідно з наданими документами її страховий стаж становить 27 років 04 місяці 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, надіслало до суду відзив на позовну заяву, у якому вказує, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 06.07.2023 Головни управлінням Пенсійного фонду в Житомирській області повідомлено позивача про те, що з урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та прийнято рішення від 05.07.2023 №063350024993 про відмову у призначенні пенсії.

У зазначеному рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 27 років 6 місяців 15 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.08.1983, зараховано всі періоди роботи з з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5). Крім того, за 2010-2019 та 2021 роки наявні місяці зі сплатою страхових внесків, які є меншими ніж мінімальний страховий внесок, за січень 2020 року - відсутні відомості про сплату внесків.

Додатково повідомлено, що до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1979 по 02.07.1983, згідно довідки від 16.03.2023 №55/23, оскільки в свідоцтві про одруження серії НОМЕР_2 від 11.03.2003, наданому для підтвердження зміни прізвища після одруження, не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_2 ). До страхового стажу не зараховано період здійснення догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до сповнення 3-річного віку (2004-2006 рр, у зв?язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб та довідки з управління праці та соціального захисту населення про період отримання допомоги по догляду).

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідачів у призначенні пенсії за віком, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон України №1058) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України №1788-XII).

Відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Абзацами 1-2 п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.

Вимоги щодо порядку ведення трудових книжок визначені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція №58), та до таких вимог серед іншого цією Інструкцією віднесено необхідність внесення до трудової книжки: відомостей про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення тощо (пункт 2.2.).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як вже зазначалося, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 05.07.2023 №063350024993 про відмову у призначенні пенсії позивачу. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 6 місяців 15 днів.

Вказано, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.08.1983, зараховано всі періоди роботи з з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5). Крім того, за 2010-2019 та 2021 роки наявні місяці зі сплатою страхових внесків, які є меншими ніж мінімальний страховий внесок, за січень 2020 року - відсутні відомості про сплату внесків.

Додатково повідомлено, що до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1979 по 02.07.1983, згідно довідки від 16.03.2023 №55/23, оскільки в свідоцтві про одруження серії НОМЕР_2 від 11.03.2003, наданому для підтвердження зміни прізвища після одруження, не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_2 ). До страхового стажу не зараховано період здійснення догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до сповнення 3-річного віку (2004-2006 рр, у зв?язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб та довідки з управління праці та соціального захисту населення про період отримання допомоги по догляду).

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд зобов`язати відповідача зарахувати зарахувати до страхового / трудового / стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 по 02.07.1983 роки в Коростишівському педагогічному училищі імені І.Я. Франка.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині не зарахування до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1979 по 02.07.1983, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 13.01.1963, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У свідоцтві про одруження від 11.03.2003, зазначено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 05.05.1984 укладено шлюб та позивачем змінено прізвище на ОСОБА_5 .

При цьому, в паспорті позивача серії НОМЕР_4 на сторінці сімейний стан зазначається, що сімейний стан зареєстровано з ОСОБА_4 1962 року народження Рогачівською сільською радою Баранівського району Житомирської області.

Також на 7 сторінці папорту позивачки серії ВН 545973 містяться записи про дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обкладинці трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 27.08.1983 зазначено прізвище ОСОБА_9 .

Крім того, позивачка звернулася до Українського бюро лінгвістичних експертиз та отримала експертний висновок від 17.10.2023 №056/1197-m зі змісту якого слідує, що прізвище ОСОБА_5 і ОСОБА_9 є ідентичними, а розбіжності виникли внаслідок відхилення від орфографічних норм і правил та принципів міжмовного перетворення прізвищ в ситуації контактного білінгвізму.

Виявлені відповідачем розбіжності щодо написання прізвища позивача, на переконання суду, ґрунтуються на неповному з`ясуванні усіх обставин, які мають значення у спірному випадку, оскільки не спростовують дійсність наданих позивачем документів.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин та усталеної судової практики, суд вказує, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення облікових документів.

Суд зазначає, що відповідно до наданого паспорту позивача прізвище позивача українською мовою « ОСОБА_9 », російською мовою " ОСОБА_10 ".

Однак, зазначення прізвища позивача " ОСОБА_5 " у свідоцтві про одруження від 11.03.2003, не може бути підставою для відмови позивачу у врахуванні інформації вказаної у такому документі.

Усі надані позивачкою документи вказують на повний збіг інших відомостей про її прізвище українською мовою. Зазначена помилка у документах, що складалися російської мовою за часів СРСР, а в подальшому перекладалися української мовою є досить поширеним явищем. Будь-які сумніви, що у цьому випадку є саме помилка у написанні прізвище, а не обман чи маніпулювання з боку позивача, у суду відсутні. Аргументів про протилежне учасниками справи не надано.

Суд зазначає, що до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1979 по 02.07.1983, згідно довідки від 16.03.2023 №55/23, оскільки в свідоцтві про одруження серії НОМЕР_2 від 11.03.2003, наданому для підтвердження зміни прізвища після одруження, не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_2 ).

Будь-яких інших підстав відмови у зарахуванні періоду навчання з 01.09.1979 по 02.07.1983, відповідачами суду не вказано та не повідомлено.

З огляду на викладене, вказаними доказами підтверджується наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивачки періоду навчання з 01.09.1979 по 02.07.1983 згідно довідки від 16.03.2023 №55/23.

Отже, рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.07.2023 №063350024993 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу є невмотивованим та необґрунтованим, оскільки прийняте без належної оцінки усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначення пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії та виплати пенсії, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення цієї пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі № 240/16372/23.

Щодо зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

З огляду на те, що саме відповідач наділений повноваженнями щодо розрахунку стажу, віку та призначення пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1979 по 02.07.1983 в Коростишівському педагогічному училищі імені І.Я. Франка та повторно розглянути заяву позивача від 27.06.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим, суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, з огляду на з`ясовані обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, 10003. ЄДРПОУ:13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ЄДРПОУ 20551088), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3, під., 2 пов., м. Харків, 61000, ЄДРПОУ: 14099344) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.07.2023 №063350024993 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1979 по 02.07.1983, повторно розглянути заяву від 27.06.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2025 року.

Суддя Р.М.Шимонович