Постановление суда № 126913963, 09.04.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14592/25-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020210000000481 від 24.11.2020, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти в сумі 835 920 гривень, 8000 дол. США та 17 500 російських рублів, які вилучено 29.03.2025 у ОСОБА_4 в ході обшуку за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що грошові кошти є речовими доказами відповідно до постанови слідчого від 27.03.2025, оскільки вони відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів, яка відповідає п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу на підставі абз. 1 ч. 3 цієї статті підлягають арешту.

До початку розгляду клопотання учасники судового провадження подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Представник власника майна ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечувала, вказав, що органом досудового розслідування жодним чином не обґрунтовано та не доведено причетність власника майна до розслідуваного кримінального правопорушення, а також відповідності вилучених у нього під час обшуку грошових коштів, критеріям зазначеним у ст.ст. 98 КПК України, а тому відсутні підстави для їх арешту.

Вивчивши клопотання прокурора, письмові заперечення представника власника майна, дослідивши додані до них документи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів відділу Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020210000000481 від 24.11.2020 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

Як убачається із тексту клопотання, у даному кримінальному провадженні досліджуються обставини за яких на території України діє організована група осіб, до складу якої входять керівники суб?єктів господарської діяльності, зокрема ПІ «НАФТОАГРОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 32872463), ТОВ «ПРОМТОПРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 41513188), ТОВ «ЗАХІДМАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 45355935), ТОВ «Ресурси Батьківщини» (код ЄДРПОУ 45635427), ТОВ «РАЙДЕР-ІНТРАСТ» (код ЄДРПОУ 43828364), ТОВ «ЕНЕРГО ВОСТОК АНТРАЦИТ» (код ЄДРПОУ 40332955), а також інші задіяні особи, які діючи спільно зі службовими особами ДП та за попередньою змовою між собою, зловживаючи владою та службовим становищем здійснюють заволодіння бюджетними коштами під час проведення державних закупівель вугілля, що спричиняє тяжкі наслідки.

Відповідно до тексту клопотання прокурора, учасники організованої групи, зловживаючи своїм службовим становищем, створили групу підконтрольних товариств таких як ПП «НАФТОАГРОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 32872463), ТОВ «ПРОМТОПРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 41513188), ТОВ «ЗАХІДМАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 45355935), ТОВ «Ресурси Батьківщини» (код ЄДРПОУ 45635427), «РАЙДЕР-ІНТРАСТ» (код ЄДРПОУ 43828364), ТОВ «ЕНЕРГО ВОСТОК АНТРАЦИТ» (код ЄДРПОУ 40332955) та інших суб`єктів господарської діяльності, у тому числі фізичних осіб підприємців, які створюючи уявлення проведення прозорих торгів, забезпечують перемогу підконтрольним підприємствам, які в подальшому здійснюють постачання товарів (вугілля) до закладів освіти та інших державних закладів за значно завищеними цінами, різниця від яких переводиться у готівкові кошти, що розподіляються між учасниками організованої групи.

27.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.03.2025 у справі № 757/9818/25-к проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , у ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 835 920 гривень, 8000 дол. США та 17 500 російських рублів.

Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 від 27.03.2025 зазначені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

На даний час прокурор вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження, а також з метою збереження речових доказів виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі на кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках, чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею встановлено, що відповідність майна, на арешті якого наполягає прокурор, критеріям речового доказу у кримінальному провадженні № 12020210000000481, належним чином не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, виходячи із наступного.

Визнаючи речовим доказом у кримінальному провадженні вказані корпоративні права та нерухоме майно, слідчий виходив із положень ч. 1 ст. 98 КПК України, проте мотивів прийнятого рішення щодо їх відповідності в даному конкретному випадку тим чи іншим ознакам у своїй постанові від 27.03.2025 не навів.

Слідчий суддя зауважує, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України може бути зроблений лише на підставі постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Мотивів щодо відповідності майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України в цьому контексті не зазначено й у клопотанні.

Водночас, в клопотанні прокурор зазначає, що 27.03.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 835 920 гривень, 8000 дол. США та 17 500 російських рублів. Під час вилучення цих грошових коштів, їх детального огляду не проведено, не описано їх серії, номерів, не відображено таких даних у протоколі обшуку.

Порядок вилучення маи?на врегульовано Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностеи? та іншого маи?на органами дізнання, досудового слідства і суду від 27.10.2010 за № 51/401/649/471/23/125. Факт вилучення будь-якого маи?на відображають у протоколі слідчоі? діі?. У ньому має бути перелічено всі предмети та щодо кожного з них зазначено точне наи?менування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуальні ознаки, а також місце, де відповіднии? об`єкт було виявлено. У разі вилучення грошових коштів, фіксаціі? у протоколі підлягає кількість купюр, номінал, серія та номер кожноі? купюри. Вилучені предмети надають для огляду понятим та упаковують у спеціальні пакети.

Вказаних вимог Інструкції № 51/401/649/471/23/125 слідчим не дотримано.

Крім викладеного вище, в клопотанні прокурором не наведено існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що грошові кошти, вилучені у ОСОБА_6 є доказом злочину. Також з клопотання не вбачається наявність достатніх підстав вважати, що саме ці грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а саме набуті кримінально протиправним шляхом, та можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.

Тому, на думку слідчого судді, за відсутності даних про наявність сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вказані грошові кошти, на арешті яких наполягає прокурор є доказом розслідуваних злочинів, сам факт їх визнання речовими доказами (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), не може бути правовою підставою для їх арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.03.2025 у справі № 757/9818/25-к дозвіл на обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукування та вилучення грошових коштів не надавався.

Враховуючи наведені мотиви та аргументацію клопотання прокурора, слідчий суддя вважає, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а тому у відповідності до ст. 94 КПК України слідчий суддя оцінюючи надані докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення, приходить до висновку, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечивши збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом, а тому у задоволенні клопотання прокурора належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_8