Постановление суда № 126895110, 24.04.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:2604/4163/2012

Провадження №: 1/755/6/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва колегіально судом у складі трьох осіб: головуючого судді ОСОБА_2, суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4. (далі - Суд), за участю секретаря судових засідань ОСОБА_5 та учасників процесу: прокурора ОСОБА_6, представника Міністерства оборони України ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про розшук підсудного у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального Кодексу України (далі - КК), та зупинення судового провадження, установив:

І. Історія провадження, пов`язана з питанням, що розглядається

Розгляд справи у 2024 році призначався на 09 січня, 06 березня, 10 і 30 квітня, 04 червня, 15 липня, 03 та 30 вересня, 16 жовтня, 18 листопада.

У всі ці засідання протягом 2024 року підсудний жодного разу не прибув.

Згідно поданих ним заяв він не зміг прибути на розгляд з таких причин:

? 09 січня - отримав травму(дата травмування не вказана) правої ноги при паданні (заява від 08 січня 2024 року без будь-яких додатків на підтвердження вказаних у зверненні обставин). Зауважив, що реабілітація триватиме від до 2 місяців (слід зауважити судом було страхова цей термін при визначені наступної дати);

? 06 березня - не відновився після травмування (заява від 05 березня 2024 року без будь-яких додатків на підтвердження вказаних у зверненні обставин), про котре вказував 09 січня 2024 року. Триває процес реабілітація (не надано копій матеріалів про відвідування певних процедур та графіку такого відвідування) щонайменше до кінця місяця (слід зауважити судом було страхова цей термін при визначені наступної дати);

? 10 квітня - труднощі переміщення, обумовлені тим, що здійснює рух на одній нозі на костилях, бо наступати на праву ногу не можна (заява від 09 квітня 2024 року без будь-яких додатків на підтвердження вказаних у зверненні обставин);

? 30 квітня - захисник перебував у відрядженні в іншому місті (заява від 29 квітня 2024 року без будь-яких додатків на підтвердження вказаних у зверненні обставин, як і не розкриває у собі, що безпосередньо підсудному перешкодило прибути в цю дату особисто);

? 04 червня - поїхав до міста Запоріжжя, бо 02 червня поінформував по телефону лікар, що його матір перебуває у критичному стані здоров`я (заява від 03 квітня 2024 року (ця дата є явною опискою, бо йдеться про червень місяць) без будь-яких додатків на підтвердження вказаних у зверненні обставин);

? 15 липня - захисник перебував у відпустці з родиною (заява від 12 липня 2024 року без будь-яких додатків на підтвердження вказаних у зверненні обставин, як і не розкриває у собі, що безпосередньо підсудному перешкодило прибути в цю дату особисто);

? 03 вересня - хвороба у т.ч. підозра на вірус (заява від 03 вересня 2024 року без будь-яких додатків на підтвердження вказаних у зверненні обставин);

? 30 вересня - захисник у відрядженні (заява від 28 вересня 2024 року без будь-яких додатків на підтвердження вказаних у зверненні обставин, як і не розкриває у собі, що безпосередньо підсудному перешкодило прибути в цю дату особисто);

? 16 жовтня - отримав травму (впав 12.10.2024) правої ноги при паданні (заява від15 жовтня 2024 року без будь-яких додатків на підтвердження вказаних у зверненні обставин);

? 18 листопада - не відновився після травмування (заява від 15 листопада 2024 року без будь-яких додатків на підтвердження вказаних у зверненні обставин), про котре вказував 15 жовтня 2024 року. Триває процес реабілітація (не надано копій матеріалів про відвідування певних процедур та графіку такого відвідування).

Також, в засіданні від 30 квітня 2024 року колегія суддів зобов`язала підсудного (ухвалу винесено,у порядку ст. 273 КПК, після наради суддів на місці з занесенням до протоколу судового засідання) надати докази поважності причин тривалого неприбуття на розгляд провадження, але ці дані на дату розгляду питання так і не надійшли.

Ухвалою суду від 03 вересня 2024 року застосовано відносно підсудного примусовий привід в судове засідання 30 вересня 2024 року. Виконання доручено ГУ Національної поліції в м. Києві, але у вказану дату ГУ НП виконання приводу не забезпечило. Жодних матеріалів до суду про прочини невиконання ухвали не надійшло.

Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року застосовано відносно підсудного примусовий привід в судове засідання 16 жовтня 2024 року. Виконання доручено Дніпровському УП ГУ НП в м. Києві.

Дніпровське УП поінформувало, що у ході виконання ухвали здійснено виїзд за можливим місцем проживання ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_1 . На місці здійснено неодноразові дзвінки до квартири, але двері ніхто не відкривав. Під час усної бесіди з мешканцями сусідніх квартир, які відмовились надавати свої анкетні дані, встановлено, що у вказаній квартирі протягом тривалого терміну ніхто не проживає. Раніше нібито проживав чоловік пенсійного віку, як його звати не знають, оскільки не підтримують ні з ким дружніх стосунків. Де може знаходитися на даний час не відомо.

Тому, ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року надано Дніпровському УП ГУ НП в м. Києві доручення на проведення слідчих (розшукових) дій з метою встановлення місця знаходження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), із подальшим забезпеченням його примусового приводу,у порядку передбаченому статтями 135, 136, 288 Кримінально-процесуального кодексу України, до Дніпровського районного суду міста Києва, 24, на 15:00 год. 18 листопада 2024 року.

Дніпровське УП поінформувало, ті ж самі обставини, що і на виконання ухвали від 30 вересня 2024 року та додатково вказало, що було встановлено номер мобільного телефону НОМЕР_1 , яким може користуватися ОСОБА_1 . Здійснено неодноразові телефонні дзвінки на вище вказаний номер, але на дзвінки абонент не відповідав.

В свою чергу, у 2025 році розгляд справи призначався на 16 січня, 13 лютого, 04 березня, 24 квітня.

У всі ці засідання протягом 2024 року підсудний жодного разу не прибув.

Згідно поданих ним заяв він не зміг прибути на розгляд з таких причин:

? 16 січня - захисник у відрядженні (заява від 15 січня 2025 року без будь-яких додатків на підтвердження вказаних у зверненні обставин, як і не розкриває у собі, що безпосередньо підсудному перешкодило прибути в цю дату особисто);

? 13 лютого - хвороба захисника (заява від 12 лютого 2025 року без будь-яких додатків на підтвердження вказаних у зверненні обставин, як і не розкриває у собі, що безпосередньо підсудному перешкодило прибути в цю дату особисто);

? 04 березня - хвороба у т.ч. підозра на вірус (заява від 03 березня 2025 року без будь-яких додатків на підтвердження вказаних у зверненні обставин);

? 24 квітня - захисник зайнятий в іншому процесі поза межами міста Києва (заява від 23 квітня 2025 року без будь-яких додатків на підтвердження вказаних у зверненні обставин, як і не розкриває у собі, що безпосередньо підсудному перешкодило прибути в цю дату особисто).

ІІ. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Прокурор у справі - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Колягін В.О. заявив клопотання про розшук підсудного, враховуючи обставини вказані у п. І ухвали, котрі вказують на ухилення підсудного від суду.

Зокрема, прокурор у т.ч. зазначає, що будучи належно повідомленим та достеменно знаючи про розгляд кримінальної справи Дніпровським районним судом м. Києва, підсудний ОСОБА_1 в жодне з вищезазначених судових засідань не прибув та не надав доказів на підтвердження свого не прибуття.

Відповідно до матеріалів відпрацювання Дніпровського УП ГУНП в м. Києві на виконання ухвал суду м. Києва про примусовий привід підсудного ОСОБА_1 було встановлено, що останній за встановленим органом досудового розслідування місцем проживання не з`являється.

Крім того, ухвалу суду про встановлення місцезнаходження виконати не вдалося у зв`язку із відсутністю ОСОБА_1 за місцем проживання та відсутністю з ним будь-яких засобів зв`язку.

У зв`язку з викладеним, прокурор вважає, що підсудний ОСОБА_1 переховується від суду та бажає уникнути кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, а тому у порядку ст. 262, 280 КПК України, вбачає слушним:

(1) оголосити в розшук підсудного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в рамках кримінальної справи № 54-3515;

(2) організацію виконання ухвали про оголошення в розшук доручити Дніпровському УП ГУ НП в м. Києві;

(3) зупинити це судове провадження в рамках кримінальної справи № 54-3515.

ІІІ. Позиції учасників процесу

Представник Міністерства оборони України ОСОБА_7 підтримав клопотання прокурора.

IV. Право, яким керувався суд

Кримінально-процесуальний кодекс України

Стаття 262. Участь підсудного в судовому розгляді

Розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов`язковою.

Стаття 280. Відкладення і зупинення розгляду справи

Коли справа не може бути розглянута в даному судовому засіданні в зв`язку з неявкою кого-небудь з викликаних осіб […], суд відкладає розгляд справи і вживає необхідних заходів […].

Коли підсудний ухилився від суду […], суд зупиняє провадження в справі щодо цього підсудного до його розшуку […]. Розшук підсудного, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду […].

V. Мотиви суду

Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, котрі пов`язані з питанням, що розглядається, приходить до наступного.

Принцип добросовісності - це загально правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до учасників кримінального провадження та котрий в тому числі проявляється в інформуванні завчасно у разі неможливості прибуття до суду з поважних причин, котрі настали в житті певного учасника справи.

Позаяк, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників процесу, заборона зловживати наданими правами (див., до прикладу, постанову ВС від 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19).

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям певну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (позиція, викладена у постанові ВС від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17).

Заборона зловживання процесуальними правами є загально правовим принципом і поширюється на всі галузі права (див. ухвалу Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к).

Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (див. постанову ВС від 09 квітня 2019 у справі № 306/1602/16-к).

Судом установлено, що обвинувачений заздалегідь був поінформований про розгляд справи за вказані дати з січня 2024 року до квітня 2025 року, однак у жодне із засідань не прибув, як і не надав протягом тривалого часу (з січня 2024 року до квітня 2025 року) певних доказів на підтвердження причин свого не прибуття. Апріорі, Дніпрвосьокму УП не вдолося встановити знаходження підсудного в цей час.

В частині заяв підсудного, то хоча, така засада кримінального провадження як змагальність, визначена ст. 16-1, 261 КПК, передбачає самостійне обстоювання учасниками процесу їхніх правових позицій. Таке обстоювання полягає не лише у повідомленні суду своєї позиції та її належній аргументації, а й у доведенні відповідними засобами доказування певних обставин чи фактів, на яких вона ґрунтується.

Кримінально-процесуальний закон зобов`язує суд ухвалювати рішення на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 65, 67 КПК, що є ознакою обґрунтованості судового рішення. А тому, при оцінці поважності причин неприбуття на виклик, Суд не може покладатися виключно на повідомлення учасника кримінального провадження щодо певних обставин, тобто презюмувати їх достовірність.

Адже, зловживання процесуальними правами - це також і неналежне використання учасником кримінального провадження наявних у нього процесуальних обов`язків, що виражається у винних процесуальних діях або бездіяльності.

У цій ситуації, враховуючи обставини вказані у п. І ухвали, йдеться про зловживання процесуальними правами, що виражається у винних процесуальних діях та бездіяльності.

При цьому Суд зауважує, що свідомий того, що апелювання до стану здоров`я є одним з поширених способів досягнення процесуальних цілей у поза процесуальний спосіб, який може використовуватися учасниками процесу з метою затягування розгляду справи, унеможливлення ухвалення певних процесуальних рішень та в інших формах протидії здійсненню провадження. Його поширеність обумовлена складністю відмежування таких форм процесуальної поведінки від об`єктивних медичних перешкод для участі у судовому засіданні, а також певною залежністю медичних висновків від суб`єктивних скарг особи.

Водночас, наразі у суду наявні вагомі підстави стверджувати про наявність факту зловживання обвинуваченим своїми процесуальними правами у формі створення перешкод для участі у судових засіданнях з посиланням на певні обставини, котрі він з 09 січня 2024 року так і не зміг підтвердити документально. Також, враховуючи систематичність неприбуття у судові засідання та невиконання у повній мірі свого обов`язку надавати докази поважності причин такого неприбуття, відсутні об`єктивні підстави виключати таку можливість надалі.

У будь-якому випадку станом на теперішній час Суд вимушений констатувати фактичну неможливість судового розгляду у зв`язку з систематичним неприбуттям підсудного у судові засідання, що свідчить про неможливість досягнення завдань кримінального провадження та, в свою чергу, покладає на Суд обов`язок застосовувати процесуальні механізми усунення таких перешкод. Вочевидь, можливість досягнення завдань кримінального провадження не може ставитися у залежність від намірів та поведінки підсудного.

Враховуючи, що Суд встановив численні випадки неналежного виконання підсудним своїх процесуальних обов`язків, які набули систематичного характеру та об`єктивно унеможливлюють подальший судовий розгляд кримінальної справи, наявні підстави для вжиття заходів визначених ст. 280 КПК України.

При цьому, хоча кримінально-процесуальний кодекс України не містить визначення розшуку, тож з метою визначення вказаного поняття, слід звернутися до Академічного тлумачного словника Української мови, де вказано, що розшук (юр.) - це система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник і т. ін.

Отже, аналіз положень КПК України в сукупності із зазначеним визначенням поняття "розшук" дає підстави зробити висновок, що розшук - це система слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на виявлення зниклої особи, що власне і має місце в цій справі, що, як наслідок, указує на слушність потреби оголошення особи в розшук у порядку ст.280 КПК.

Установлення місця перебування підсудного та доставлення його до суду є необхідною умовою для розгляду кримінального провадження в розумні строки. З цією метою відповідними суб`єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду.

Таким чином, аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних осіб.

Ураховуючи викладене, Суд уважає, що існують достатні підстави для оголошення підсудногов розшук, у зв`язку з чим провадження у справі слід зупинити згідно ст.280 КПК.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 11 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України, статтями 273, 280 Кримінально-процесуального кодексу України, Суд постановив:

клопотання - задовольнити.

Оголосити у розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судове провадження - зупинити.

Організацію розшуку доручити Дніпровському УП ГУ НП в м. Києві.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Дніпровську окружну прокуратуру міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення і підлягає безумовному виконанню на всій території України.

С у д д і ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4