Постановление суда № 126883875, 25.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

25 квітня 2025 року Справа №640/1371/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши матеріали адміністративної справи №640/1371/22 за позовом ОСОБА_1 доТериторіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області провизнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити певні дії,стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області (адреса: 02160, м.Київ, просп. Соборності, 15/17, код ЄДРПОУ 43162533), у якому позивач просить суд (з урахуванням уточненого позову):

- визнати Наказ № 352 о/с від 06.12.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби таким, що не мас юридичної сили;

- визнати рішення кадрової комісії Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області в частині не продовження ОСОБА_1 контракту про проходження служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київській області таким, що не має юридичної сили;

- поновити ОСОБА_1 на посаді Контролер II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, а в разі неможливості на рівнозначній посаді з 12.12.2021;

- нарахувати грошове забезпечення за період вимушеного прогулу та інші виплати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» з 12.12.2021 по час винесення рішення судом;

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області моральну шкоду та призначити компенсацію на підставі ст.237-1 КЗпП у розмірі середнього місячного матеріальне забезпечення в повному обсязі до поновлення на посаді або до рішення суду, але не менше 100000 грн 99 копійок;

- розмістити на інформаційних ресурсах через відділ Прес-служби Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді та спростувати інформацію про звільнення позивача;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві за Київській області вилучити характеристику Єнакієвської виправної колонії № 52 та будь-які її копії на будь якому носії вилучити, та знищити про що надати відповідний акт.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2022 відкрито провадження у адміністративній справі № 640/1371/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2022 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 12.02.2022 про витребування доказів відмовлено.

Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу №640/1371/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2025 справу прийнято до провадження та позовну заяву ОСОБА_1 доТериторіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області провизнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити певні дії,стягнення грошових коштів залишено без руху. Надано позивачу термін протягом п`яти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: документа про сплату (доплату) судового збору на суму 3977,21 грн. та пояснень щодо підстав об`єднання в одне провадження заявлених позовних вимог у відповідності до ч. 1 ст. 172 КАС України з наданням відповідних доказів за наявності та в іншому випадку визначитись з позовними вимогами, які залишаться на розгляді в рамках справи і надати відповідну позовну заяву для суду та відповідача.

Крім того, в ухвалі суду було звернуто увагу позивача на те, що позивачем у позовній заяві об`єднані вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Зазначено, що згідно з ч. 6 ст. 21 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Також вказано про необхідність надання позивачем пояснень щодо підстав об`єднання в одне провадження заявлених позовних вимог у відповідності до ч. 1 ст. 172 КАС України з наданням відповідних доказів за наявності.

Від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків та уточнена позовна заява, в якій викладено позовні вимоги наступного змісту:

- визнати наказ № 352 о/с від 06.12.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби, протиправним;

- поновити ОСОБА_1 на посаді Контролер II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, а в разі неможливості на рівнозначній посаді з 12.12.2021;

- стягнути грошове забезпечення за період вимушеного прогулу та інші виплати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» з 12.12.2021 по час винесення рішення судом.

Оглядом наданої заяви встановлено, що позивачем виключено позовні вимоги, зокрема, щодо стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області моральної шкоди.

Разом з тим, позивачем також надано заяву про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, в якій вказано, що у зв`язку з тим що позивач скоротив та змінив позовні вимоги, та через те що суд можливо винесе рішення про стягнення з відповідача моральної шкоди чи інші стягнення, позивач просить суд дати можливість сплатити судовий збір в процесі розгляду справи або після його завершення, або позбавити його від таких витрат та покласти витрати на відповідача. Також просив суд зауважити на важкий матеріальний стан викликаний військовими діями та відсутності способу заробітку на регулярній основі.

Враховуючи викладене, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на 7 днів з дня отримання копії даної ухвали. Констатовано, що позивачем недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі від 02.04.2025, не усунуті, оскільки позивачем виключено певну позовну вимогу, проте надано заяву про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати щодо виключеної позовної вимоги.

17.04.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, квитанція про сплату судового збору та уточнена позовна заява, в якій викладено позовні вимоги наступного змісту:

1. Визнати Наказ № 352 о/с від 06.12.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби таким, що не має юридичної сили;

2. Рішення кадрової комісії Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області в частині не продовження ОСОБА_1 контракту про проходження служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київській області таким, що не має юридичної сили;

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді Контролер II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, а в разі неможливості на рівнозначній посаді з 12.12.2021;

4. Стягнути грошове забезпечення за період вимушеного прогулу та інші виплати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» з 12.12.2021 по час винесення рішення судом;

5. Стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, ЄДРПОУ 43162533, місцезнаходження: Україна, 08153, Київська обл., Фастівський р-н, місто Боярка, вул.Білогородська, 13 моральну шкоду та призначити компенсацію на підставі ст.2371 КЗпП у розмірі середнього місячного матеріальне забезпечення в повному обсязі до поновлення на посаді або до рішення суду, але не менше 100000 грн 99 копійок.

6. Розмістити на інформаційних ресурсах через відділ Прес-служби Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді та спростувати інформацію про звільнення Позивача.;

7. Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області вилучити характеристику Єнакієвської виправної колонії № 52 та будь-які її копії на будь якому носії вилучити, та знищити про що надати відповідний акт.

Дослідивши зміст позовних вимог та матеріали позовної заяви суд зазначає наступне.

Так, ч. 1 ст. 172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Водночас відповідно до положень ч.ч. 4, 5 ст. 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Вирішуючи питання про наявність підстав для об`єднання позовних вимог, заявлених позивачем в одній позовній заяві, суд дійшов таких висновків.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Визначення поняття «адміністративна справа» наведено у п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пункт 2 ч. 1 ст. 4 КАС України містить положення, згідно з якими публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома конкретними суб`єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а цей суб`єкт відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 ст. 19 КАС України встановлено вичерпний перелік справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених п. 9, 10 ч. 1 цієї статті.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

В аспекті наведених правових норм суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому суд зазначає, що до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Так, 17.04.2025 від позивача надійшла, крім іншого, уточнена позовна заява, в якій викладено позовні вимоги наступного змісту:

1. Визнати Наказ № 352 о/с від 06.12.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби таким, що не має юридичної сили;

2. Рішення кадрової комісії Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області в частині не продовження ОСОБА_1 контракту про проходження служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київській області таким, що не має юридичної сили;

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді Контролер II категорії 2 відділення взводу охорони (Вищого антикорупційного суду) 4 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, а в разі неможливості на рівнозначній посаді з 12.12.2021;

4. Стягнути грошове забезпечення за період вимушеного прогулу та інші виплати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» з 12.12.2021 по час винесення рішення судом;

5. Стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, ЄДРПОУ 43162533, місцезнаходження: Україна, 08153, Київська обл., Фастівський р-н, місто Боярка, вул.Білогородська, 13 моральну шкоду та призначити компенсацію на підставі ст.2371 КЗпП у розмірі середнього місячного матеріальне забезпечення в повному обсязі до поновлення на посаді або до рішення суду, але не менше 100000 грн 99 копійок.

6. Розмістити на інформаційних ресурсах через відділ Прес-служби Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді та спростувати інформацію про звільнення Позивача.;

7. Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області вилучити характеристику Єнакієвської виправної колонії № 52 та будь-які її копії на будь якому носії вилучити, та знищити про що надати відповідний акт.

За висновком суду, позовні вимоги викладені позивачем в п.п.6,7 належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а не за правилами адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 201 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до ч. 5 ст. 277 ЦК України якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

За змістом ч.ч. 6 та 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила, та здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Отже, цивільним законодавством передбачено такий спосіб захисту порушеного права особи як спростування недостовірної інформації особою, яку цю інформацію поширила, про що, крім іншого, просить в адміністративного суду позивач у вищевказаних позовних вимогах.

Крім того, згідно з приписами пунктів 3, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 Цивільного кодексу України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 Цивільного кодексу України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (статті 278 Цивільного кодексу України) тощо.

Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб`єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб`єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

Окрім цього, відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» з урахуванням положень статті 15 Цивільного процесуального кодексу України та положень статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України справи про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим, незалежно від суб`єктного складу, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб`єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються у порядку господарського судочинства. Справи про захист гідності, честі та ділової репутації розглядаються в порядку цивільного судочинства і в тому випадку, коли стороною є органи державної влади та/або органи місцевого самоврядування (суб`єкт владних повноважень).

Обґрунтовуючи позовну вимогу про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області вилучити характеристику Єнакієвської виправної колонії № 52 та будь-які її копії на будь якому носії вилучити, та знищити про що надати відповідний акт, позивачем в позові зазначено, що під час комісії останньому повідомили, що він звільнений у зв`язку з закінченням терміну контракту. Зазначена позиція була обґрунтована тим, що у позивача, начебто, є пояснення, які його дискредитують. Також зазначив, що відповідач використав характеристику Єнакієвської виправної колонії № 52 у власних цілях з метою звільнення позивача та створення на її підставі фіктивних обставин щодо, нібито, неналежного виконання позивачем своїх посадових обов`язків.

Відтак, позовні вимоги про розміщення на інформаційних ресурсах через відділ Прес-служби Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді та спростування інформації про звільнення позивача та зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області вилучити характеристику Єнакієвської виправної колонії № 52 та будь-які її копії на будь якому носії вилучити, та знищити про що надати відповідний акт, не можуть бути предметом розгляду адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства судом загальної юрисдикції, навіть якщо стороною в ньому виступає суб`єкт владних повноважень.

З урахуванням зазначених обставин та норм процесуального права, спір в частині позовних вимог, викладених у п.п. 6, 7 позову, не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства судом загальної юрисдикції.

Інші позовні вимоги належать розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Отже, наведене свідчить, що позивачем у позовній заяві об`єднані вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Згідно з ч. 6 ст. 21 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

В ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2025 було звернуто увагу позивача на те, що позивачем у позовній заяві об`єднані вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом

Враховуючи те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог і відсутні підстави для застосування положень ст. 172 КАС України, суд дійшов висновку про залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 240 цього Кодексу.

Суд звертає увагу позивача, що згідно з ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 977,21 грн, що підтверджується відповідною квитанцією №FKKL-7QS1-KTZE від 17.04.2025.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Керуючись ст.ст. 172, 240, 243, 248, 256 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 доТериторіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області провизнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити певні дії,стягнення грошових коштів.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України сплачений при зверненні до суду згідно квитанції №FKKL-7QS1-KTZE від 17.04.2025 судовий збір у сумі розмірі 3 977 (три тисячі дев`ятсот сімдесят сім) грн. 21 коп.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені ст. 256 КАС України, і може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 25.04.2025.

Суддя Т.В.Загацька