Постановление суда № 126861024, 24.04.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6119/24

Провадження № 2/369/5159/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Херенковій К.К.,

за участі:

представника позивача Рябчун О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Рябчун Олесі Дмитрівни про забезпечення позову в цивільній справі №369/6119/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро малоповерхової забудови" про визнання попереднього договору купівлі-продажу земельних ділянок та будинку удаваним та застосування наслідків удаваного правочину, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області на розгляді перебуває цивільна справа №369/6119/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро малоповерхової забудови" про визнання попереднього договору купівлі-продажу земельних ділянок та будинку удаваним та застосування наслідків удаваного правочину.

20 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Рябчун Олеся Дмитрівна за допомогою системи «Електронний суд» подала до суду заяву про забезпечення позову, що зареєстрована в суді 21 січня 2025 року за вхідним №3125/25. Представник позивача просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бюро малоповерхової забудови», код ЄДРПОУ 41194081: земельну ділянку площею 0,0129 га, кадастровий номер 3222410600:01:017:5418, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачу в іпотеку) щодо зазначеного нерухомого майна.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться справа №369/6119/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро малоповерхової забудови» про визнання попереднього договору купівлі-продажу земельних ділянок та будинку удаваним та застосовуванням наслідків удаваного правочину.

Предметом позову є визнання удаваним та застосовування наслідків удаваного правочину попереднього договору №1Ф-12/6 ННС купівлі-продажу земельних ділянок та будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 24 липня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро малоповерхової забудови». Даний договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за №3774.

Позивач вважає, що договір є удаваним, оскільки укладався з метою приховання договору купівлі-продажу майнових прав, ціллю якого було зменшення бази оподаткування.

У відповідності до умов попереднього договору сторони зобов`язались в майбутньому укласти основний договір (договори) купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, а саме: - Земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Цільове призначення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею-0,011 га; 0,0016 га; 0,0016 га. Земельні ділянки на день підписання попереднього договору не були виділеними в натурі частинами та розташовувались за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 3222410600:01:017:5277; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд: площа 0,08 га, та належить ТОВ «Бюро малоповерхової забудови» на праві власності.

На адвокатський запит головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області 08.03.2024 року надало відповідь, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 3222410600:01:017:5277 була поділена на 15 менших земельних ділянок, серед яких є земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:017:5418 площею 0,0129 га.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2024 року по справі №369/10674/22 земельну ділянку площею 0,0129 га, з кадастровим номером 3222410600:01:017:5418 за адресою: АДРЕСА_1 повернуто у власність товариству з обмеженою відповідальністю «Бюро малоповерхової забудови». Постановою Київського апеляційного суду від 10.12.2024 року по справі №369/10674/22 рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2024 року залишено в силі.

Як зазначає представник позивача, представники адміністрації товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро малоповерхової забудови» на зв`язок не виходять, офіс відповідача за офіційною адресою реєстрації юридичної особи не працює.

Крім того, відносно відповідача раніше було відкрито виконавче провадження №72030966. Сторона позивача вважає, що є підстави вважати про наявні ризики продажу зазначеної земельної ділянки (кадастровий номер 3222410600:01:017:5418, адреса: АДРЕСА_1 ) в рамках виконання виконавчого провадження №72030966, або з ініціативи Відповідача, що в майбутньому утруднить чи зробить неможливим виконання судового рішення у справі 369/6119/24 у разі задоволення судом позовних вимог ОСОБА_3 і поновлення прав позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Рябчун Олеся Дмитрівна заяву про забезпечення позову підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.

Крім того, у даному випадку не вбачається співмірності між заходом забезпечення позову, який позивач просить застосувати та позовними вимогами, оскільки предметом вказаного позову є вимоги немайнового характеру про визнання попереднього договору купівлі-продажу земельних ділянок та житлового будинку удаваними, а тому в разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ними заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не надано доказів, що забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогам. Суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, так як доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому безпідставне вжиття заходів забезпечення позову порушить права інших осіб.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову, та співмірності відносно заявлених у позовній заяві вимог.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 258, 261, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову в цивільній справі № 369/6119/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро малоповерхової забудови" про визнання попереднього договору купівлі-продажу земельних ділянок та будинку удаваним та застосування наслідків удаваного правочину, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 24 квітня 2025 року.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА