Решение № 126859009, 24.04.2025, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 161/1834/25

Провадження № 2/163/183/25

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24квітня 2025року Любомльський районнийсуд Волинськоїобласті

в складі головуючого судді Шеремети С.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Указаний позов надійшов на розгляд Любомльського районного суду Волинської області за підсудністю з Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку ч.1 ст.27 ЦК України.

У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача 19250,00 гривень заборгованості за кредитним договором № 00-9974665 від 24 жовтня 2023 року з передбачених ст.ст.525, 526, 530, 610, 626, 628, 1050, 1054 ЦК України підстав.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного Договору кредитної лінії №00-9974665 від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5250 грн. Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, кредит у встановлений строк не повернув.

З наведених мотивів та підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 19250 грн, з яких 5250,00 гривень прострочена заборгованість, 14000,00 гривень прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також суму судових витрат у справі.

Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від представника відповідача через Електронний суд надійшла заява 20 березня 2025 року про визнання позовних вимог та розстрочення виконання судового рішення у справі на шість місяців.

Письмових заяв чи заперечень щодо поданої представником відповідача заяви зі сторони позивача на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24.10.2023 ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» договір кредитної лінії №00-9974665 від 24.10.2023, підписавши який відповідач підтвердив, що ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту, ознайомився з умовами укладення договору, графіками платежів з повернення та сплати відсотків за користування кредитом, погоджується з викладеним та зобов`язується виконувати умови договору.

ТОВ «Качай Гроші» виконало свою частину умов кредитного договору у повному обсязі та перерахувало ОСОБА_1 суму кредиту.

Право вимоги за цим договором кредитної лінії №00-9974665 від 24.10.2023 перейшло до позивача на підставі договору факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024 року та договору факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 року.

Відповідач у повному обсязі та належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Станом на 24 грудня 2024 року заборгованість відповідача становить 19250 грн, з яких 5250,00 гривень прострочена заборгованість по тілу, 14000,00 гривень прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, що стверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором №00-9974665.

Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушив умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Крім того, на підставі ч. 1 ст.141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

До стягнення представник позивача також заявив 7 000,00 гривень витрат на професійну правову допомогу.

На підтвердження цих витрат до позову додано: договір про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22 листопада 2024 року, укладений між адвокатом АБ "Тараненко та Партнери" та ТОВ «Фінансова Компанія "ЕЙС»; акт прийому-передачі наданих послуг від 22.11.2024, згідно якого АБ "Тараненко та партнери" надало послуги, визначивши загальну ціну 7000 грн; додаткову угоду 18 до Договору про надання правничої допомоги від 22.11.2024.

Питання витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.

Окрім положень цієї норми слід врахувати те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Крім цього суд враховує, що поданий в інтересах ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" позов для адвокатського бюро «Тараненко та партнери» є типовим, оскільки як свідчить загальнодоступний в мережі інтернет Єдиний державний реєстр судових рішень аналогічних по своїй суті позовів це адвокатське бюро в інтересах цього ж позивача подавало значну кількість.

Тому, враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, проте беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Зі змісту заяви представника відповідача ОСОБА_2 вбачається, що підставою розстрочення виконання рішення з боку відповідача є триваючий в країні військовий стан, а також фінансові можливості відповідача відносно суми боргу.

Сторона позивача не висловила жодних зауважень щодо такої заяви відповідача.

Вирішуючи вказане, суд враховує, що відповідач не намагається уникнути виконання рішення суду, має намір виконати його, відтак, суд вважає за можливе допустити розстрочку виконання рішення суду на десять місяців.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовакомпанія "ЕЙС" 19 250,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень заборгованості за кредитним договором № 00-9974665 від 24 жовтня 2023 року, яку становлять 5250,00 гривень кредитних коштів та 14 000,00 гривень процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Розстрочити виконання рішення Любомльського районного суду Волинської області від 11 квітня 2025 року у справі № 161/1834/25 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованості за кредитним договором на шість місяців рівними щомісячними частинами (платежами), а саме:

- до 20 травня 2025 року в розмірі 3 208, 33 (три тисячі двісті вісім) гривень 33 копійки;

-до 20 червня 2025 року в розмірі 3 208, 33 (три тисячі двісті вісім) гривень 33 копійки;

- до 20 липня 2025 року в розмірі 3 208, 33 (три тисячі двісті вісім) гривень 33 копійки;

- до 20 серпня 2025 року в розмірі 3 208, 33 (три тисячі двісті вісім) гривень 33 копійки;

- до 20 вересня 2025 року в розмірі 3 208, 33 (три тисячі двісті вісім) гривень 33 копійки;

- до 20 жовтня 2025 року в розмірі 3 208, 33 (три тисячі двісті вісім) гривень 33 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Найменування позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС"; місцезнаходження: Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, місто Київ; ЄДРПОУ 42986956.

Ім`я відповідача ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий : суддя С.А.Шеремета