Постановление суда № 126843740, 24.04.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19409/24

Провадження №: 2-з/755/79/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

"24" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва, у складі головуючої-судді Хромової О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа

№ 755/19409/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

16 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» ЄСІТС подав до суду заяву про забезпечення позову. Просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, а саме встановити заборону на відчуження 1/2 частини власності ОСОБА_2 в нерухомому майні, а саме: квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1602011980000, в межах суми, достатньої для забезпечення позову - 211 548,00 дол. США.

На обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_2 була співвласником нерухомого майна, а саме: 1) квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32075718, частка власності 1/2; 2) квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1602011980000, частка власності 1/2.

Після відновлення роботи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачем було виявлено, що ОСОБА_2 відчужила свою частку в об`єкті нерухомого майна - квартирі, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32075718.

Наразі ОСОБА_2 залишається співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1602011980000. Водночас, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в майбутньому.

Заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене нерухоме майно відповідають заявленим вимогам в сумі 211 548,00 дол. США, що еквівалентно 8 745 813,93 грн по курсу Національного Банку України на дату звернення з позовом, тобто є співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 квітня 2025 року, заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши додатки до неї, дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Заява про забезпечення позову має відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

Згідно із положеннями частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України, до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті

150 ЦПК України).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина десята статті 150 ЦПК України).

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із пунктами 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня

2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами виник спір з приводу стягнення заборгованості за договором позики, укладеним 05 лютого 2024 року у формі боргової розписки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 для придбання земельної ділянки отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 173 400,00 доларів США в термін до 31 березня 2024 року. Сторони встановили, що за користування коштами позичальник при поверненні суми позики зобов`язується сплатити 2 % від суми позики, а у випадку прострочення виконання зобов`язань позичальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20 % суми несвоєчасно повернутих коштів.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник зазначав, що існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду, оскільки спірне майно може бути відчужено на користь третіх осіб. Саме тому заявник просить накласти арешт на частину квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1602011980000.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 жовтня 2024 року № 400647745 встановлено, що ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на праві спільної часткової власності належить частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування частини квартири від 19 липня 2018 року № 467, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко К.М., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1602011980000.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 квітня 2025 року № 42779615, встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1602011980000, на праві власності належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування частини квартири від 19 липня 2018 року № 467, розмір частки - .

Водночас згідно з Інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 квітня 2025 року № 422804652 встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 957585580000, на праві власності належить ОСОБА_4 (розмір частки - 1/20) на підставі договору дарування від 22 березня 2025 року № 913, ОСОБА_5 (розмір частки - 1/20) на підставі договору дарування від 22 березня 2025 року № 913, ОСОБА_4 (розмір частки - 1/20) на підставі договору дарування від 22 березня 2025 року № 901, ОСОБА_5 (розмір частки - 1/20) на підставі договору дарування від 22 березня 2025 року № 900, ОСОБА_4 (розмір частки - 3/10) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10 березня 2025 року № 736, ОСОБА_6 (розмір частки - 1/2) на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя від 24 лютого 2025 року № 587.

Отже, право власності ОСОБА_2 на частку у праві власності на майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , припинено під час розгляду справи

№ 755/19409/24.

Таким чином, позивачем, у розрізі заявлених позовних вимог, враховуючи підстави та предмет позову, наведено обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу - ОСОБА_2 майно - частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1602011980000, розмір частки - , впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання рішення суду про ймовірне задоволення позовних вимог. При цьому, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися із предметом та підставами позову, відтак зважаючи на те, що позовні вимоги, у межах яких подано заяву про забезпечення позову, є майновими вимогами, то обраний представником позивача спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає меті забезпечення позову.

Разом з тим, оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано до суду достовірних відомостей про вартість належної ОСОБА_2 частки у праві власності на майно - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1602011980000, то суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на частку у нерухомому майні ОСОБА_2 , а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в межах ціни позову, що складає 8 745 813,93 грн.

Виходячи із викладеного, вивчивши матеріали справи, доводи заяви про забезпечення позову, додані до неї докази, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 149, 153 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Накласти арешт на частину об`єкта житлової нерухомості - квартири, загальною площею

107,7 кв. м, житлової площі - 46,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1602011980000, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

Строк пред`явлення ухвали для виконання складає три роки.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дані про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_4 .

Дані про боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_5 .

Суддя О.О. Хромова