Постановление суда № 126791869, 22.04.2025, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Єдиний унікальний номер 175/5045/25

Провадження №1-кс/175/644/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року селище Слобожанське

Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області у складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: підозрюваного ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Краматорської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Новодонецьке Добропілля Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, по кримінальному провадженню № 12025052390000464, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшло вищевказане клопотання старшого слідчого про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025052390000464 від 21 квітня 2025 року відповідає вимогам ст.ст. 177, 184 КПК України.

Старший слідчийобґрунтовує клопотаннятим,що слідчими слідчого відділу Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, під процесуальним керівництвом Краматорської окружної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025052390000464 від 21 квітня 2025 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.04.2025 близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи біля буд. №8 по вул. Шкільна в смт. Новодонецьке, Краматорського району Донецької області, розпивав спиртні напої разом зі своїм знайомим ОСОБА_7 .

Того ж дня, близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_3 побачив свого знайомого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив поруч з ними. На ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 наніс правою рукою один удар в область шиї ОСОБА_8 та після того як останній став чинити спротив, обхватив тулуб ОСОБА_8 обома руками, штовхнув та повалив на спину.

Після чого ОСОБА_3 наніс не менше 7 ударів почергово кулаками обох рук в область голови та обличчя ОСОБА_8 , а потім наніс два удари правою ногою в область правого боку ОСОБА_8 ..

В результаті злочинних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_8 заподіяно наступні тілесні ушкодження: тупа травма живота, розрив селезінки, внутрічеревна кровотеча. Проведено хірургічне втручання та видалено пошкоджену селезінку.

Отримані тілесні ушкодження відносяться до тяжких та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із діями ОСОБА_3 ..

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється в нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило втрату органу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

21 квітня 2025 року ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

21 квітня 2025 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило втрату органу.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ст. 121 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом огляду, допитами свідків, протоколами слідчих експериментів та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі необрання йому запобіжного заходу;

- незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний мешкає з ними в одному населеному пункті, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків та потерпілого, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до них. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого та дослідження їх судом.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_3 повинен повернутися до місця мешкання, що створить умови та змогу ОСОБА_3 здійснювати вплив на свідків, потерпілого та переховуватися від органу досудового розслідування.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_3 зареєстрований на фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , тобто ж в тому населеному пункті, де мешкають свідки та потерпілий, що також створить умови та змогу ОСОБА_3 здійснювати вплив на свідків та потерпілого.

Крім цього, суд, при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, повинен з`ясувати технічні можливості реалізації вказаного виду запобіжного заходу та наявність електронних засобів контролю, які передбачені для виконання даного виду запобіжного заходу, з метою забезпечення своєчасного запобігання можливим спробам підозрюваного невиконання вимог обраного відносно нього запобіжного заходу.

Водночас, необхідно брати до уваги і саму особистість підозрюваного, враховуючи його репутацію, соціальні зв`язки тощо.

Крім того, можливість незаконного впливу на свідків, спрямованих на зміну їх показів в суді, наданих ними органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначений ст. 22 КК України. З огляду на це, такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не є достатнім і не виправдовує настання ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, те, що підозрюваний ОСОБА_3 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків та потерпілого, суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_3 , для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними.

Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.

Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під варту ОСОБА_3 ..

Прокурор у судовому засідання клопотання підтримав, вважав, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим не можливо застосувати відносно нього більш м`яких запобіжних заходів забезпечення кримінального провадження.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобово домашнього арешту.

Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобово домашнього арешту.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 21.04.2025, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України, відомості про зазначене кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025052390000464, за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 121 КК України.

21 квітня 2025 року ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

21 квітня 2025 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило втрату органу.

Так, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, оскільки санкція ч.1 ст. 121 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, що відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, у зв`язку з чим, до нього відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів дізнання та/або суду;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному проваджені;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частини другої цієї статті підставою запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Пункт b частини 1 Європейської Конвенції з прав людини дозволяє позбавлення волі для забезпечення виконання будь-якого обов?язку встановленого законом.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Також практикою Європейського суду з прав людини, зокрема сформульовану в рішеннях «Марченко проти України» та «Лабіта проти Італії», згідно з якими тримання під вартою є виправданим у певному випадку, а саме тоді, коли суспільний інтерес, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя вважає, що слідчим у клопотанні та доданих до нього документах, а також прокурором у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Також слідчий суддя приходить до висновку про те, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим передбачених п. п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі необрання йому запобіжного заходу; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний мешкає з ними в одному населеному пункті, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків та потерпілого, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до них. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, тому до підозрюваного ОСОБА_3 слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою виключення в майбутньому існування ризиків. У свою чергу, такі запобіжні заходи, як особисте зобов`язання та домашній арешт у даному випадку є занадто м`якими і вони не будуть сприяти запобіганню вищезазначених ризиків, а з особистою порукою до суду ніхто не звертався.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 182 КПК України розмір застави визначається п. 2 щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи обставини та характер кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, дані про його особу та ризики, розмір застави, який достатньою мірою буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього, слід визначити в розмірі 90 840 грн., що становить 30 прожиткових мінімумів для працездатної особи.

Крім цього, застосовуючи до підозрюваного альтернативний запобіжних захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього ряд обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного слідчий суддя вважає доцільним застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», строком на 60 днів, а саме: з 21 квітня 2025 року по 19 червня 2025 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-179, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», строком на 60 днів, а саме: з 21 квітня 2025 року по 19 червня 2025 року.

Відповідно до ст. 296 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Визначити відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу у кримінальному провадженні № 12025052390000464 від 21 квітня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідає сумі 90 840 гривень.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на депозитний рахунок:

Одержувач платежу: ДКСУ, м. Київ, Код ЄДРПОУ 26239738, Код банку отримувача МФО 820172, Рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442.

Призначення платежу:

- застава, як міра запобіжного заходу за (ПІБ особи, за яку внесено заставу), постанова (Дніпропетровського районного суду №____ справи, дата постанови), ПІБ особи, яка вносила кошти;

- частка майна по справі №____(номер справи) Дніпропетровського районного суду.

У разі внесення підозрюваним визначеного розміру застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з під варти та покласти такі обов`язки:

1) за першим викликом з`являтися до слідчого, прокурора чи суду;

2) не відлучатися із Донецької області, Краматорського району, смт. Новодонецьке, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) здати паспорт для виїзду за кордон до районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.

Підозрюваний звільняється з-під варти у разі внесення застави, визначеної в ухвалі суду.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити два місяця з дня внесення застави, по 19 червня 2025 року.

В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відмовити.

Дата закінчення дії ухвали 19 червня 2025 року.

Вручити копію ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУ НП в Донецької області майора поліції ОСОБА_6 ..

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1