Решение № 126791585, 22.04.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/10854/24

(2/199/1692/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

22.04.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог покликалось на те, що 28.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Служба миттєвого кредитування" був укладений Договір про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2108676820516, відповідно до умов якого, Кредитодавець надав відповідачу кредит, в розмірі 2000 грн., а відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами, в розмірі 2% за кожен день користування, строк кредитування 16 днів з моменту отримання кредиту. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Кредитного договору.

Крім того, 28.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Служба миттєвого кредитування" був укладений Договір про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2108770149473, відповідно до умов якого, кредитодавець надав відповідачу кредит, в розмірі 3200 грн., а відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами, в розмірі 2% за кожен день користування, строк кредитування 16 днів з моменту отримання кредиту. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.

01.12.2021 між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в т.ч. і за договорами № 2108676820516 та №2108770149473. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023 від 10.03.2023 року, у т.ч. за кредитними договорами 2108676820516 та №2108770149473, які укладені між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 .

Враховуючи положення ст.ст.514,516 ЦК України, згідно з якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги за договорами № 2108676820516 та №2108770149473 від 28.03.2021, які укладені між ОСОБА_1 та ТОВ "Служба миттєвого кредитування".

Загальний розмір заборгованості за договором № 2108676820516 від 28.03.2021 на дату відступлення права вимоги, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 35578,71 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 2000 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 33578,71 грн.

Загальний розмір заборгованості за договором № 2108770149473 від 28.03.2021, на дату відступлення права вимоги, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 56948,16 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 3200 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 53748,16 грн., які позивач просив стягнути з відповідача, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 січня 2025 року відкрито провадження по справі.

Відповідач правом на подачу письмово відзиву на позов не скористалась.

Судом по справі встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Служба миттєвого кредитування" був укладений Договір про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2108676820516, відповідно до умов якого, Кредитодавець надав відповідачу кредит, в розмірі 2000 грн., а відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами, в розмірі 2% за кожен день користування, строк кредитування 16 днів з моменту отримання кредиту. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Кредитного договору.

Крім того, 28.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Служба миттєвого кредитування" був укладений Договір про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2108770149473, відповідно до умов якого, кредитодавець надав відповідачу кредит, в розмірі 3200 грн., а відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами, в розмірі 2% за кожен день користування, строк кредитування 16 днів з моменту отримання кредиту. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.

01.12.2021 між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в т.ч. і за договорами № 2108676820516 та №2108770149473. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023 від 10.03.2023 року, у т.ч. за кредитними договорами 2108676820516 та №2108770149473, які укладені між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 .

Враховуючи положення ст.ст.514,516 ЦК України, згідно з якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги за договорами № 2108676820516 та №2108770149473 від 28.03.2021, які укладені між ОСОБА_1 та ТОВ "Служба миттєвого кредитування".

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦКУкраїни).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа; правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредитного договору № 2108676820516 в розмірі 2000,00 грн. та по тілу кредитного договору №2108770149473 в розмірі 3200,00 грн.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Судом встановлено, що заборгованість за відсотками відповідно до розрахунку заборгованості нарахована поза межами строку дії кредитних договорів № 2108676820516 та №2108770149473, а тому суд вважає за необхідне здійснити перерахунок даної заборгованості з урахування строків кредиту за вищевказаним договором, отже за кредитними договорами № 2108676820516 та №2108770149473, де строк кредиту 16 днів, а фіксована процентна ставка становить 2 % на добу - заборгованість по відсоткам складає 640 грн. по договору № 2108676820516 та 1024 грн. по договору №2108770149473, які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, прайс-лист затверджений адвокатським об`єднанням 01.11.2023, заявкою на надання юридичної допомоги № 50, витягом з акту № 3 про надання юридичної допомоги від 29.11.2024 на суму 16000 грн.

Враховуючи суть спору та причини виникнення такого, обсяг виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання позивачу правничої допомоги, складність справи, ціну позову, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу в розмірі 2000 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 11, 207, 525, 526, 530, 625, 626, 628, 638, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. №3, офіс №306) заборгованість за Договором про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2108676820516 від 28.03.2021 року в розмірі 2640,00 грн. з яких: 2000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 640,00 грн. - заборгованість за відсотками, та за Договором про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2108770149473 від 28.03.2021 року в розмірі 4224,00 грн. з яких: 3200,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1024,00 грн. - заборгованість за відсотками, судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., а всього 11286 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень 40 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В. Руденко