Решение № 126779892, 21.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2025 року м. Київ №320/58591/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу у порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Головний медичний клінічний центр міністерства внутрішніх справ України", Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної установи "Головний медичний клінічний центр міністерства внутрішніх справ України", Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, у якому просить суд:

- визнати необ`єктивним та скасувати свідоцтво про хворобу, видане госпітальною військово-лікарською комісією державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» від 24.09.2024 №829;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 01.10.2024 №515 о/с, визнати ОСОБА_1 придатним до служби в поліції в індивідуальному порядку та поновити на займаній посаді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для звільнення зі служби в поліції є власноручно написаний рапорт, проте звільнення позивача відбулося без його розуміння того, що він може бути придатний до служби на підставі довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , що дає підстави вважати, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача є протиправним, у зв`язку з чим слід його скасувати.

Державна установа "Головний медичний клінічний центр міністерства внутрішніх справ України" та Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України надали суду відзиви на позовну заяву, в яких заперечили проти задоволення позову та зазначали, що спірний наказ про звільнення позивача зі служби в поліції був прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Відповідачами наголошено, що в позовній заяві не наведено жодного обґрунтованого мотиву стосовно протиправності та незаконності спірного наказу, який прийнятий на підставі рапорту позивача про звільнення.

Також від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з його участю.

Розглянувши клопотання позивача, суд зазначає таке.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Водночас, зміст клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Більш того, позивач у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Дослідивши клопотання позивача, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 відкрито провадження у адміністративній справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час виникнення спірних правовідносин був капітан поліції, старшим оперуповноваженим управління протидії корупції (сектору інформаційно-аналітичного забезпечення) Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

10.05.2024 р. під час фізичного навантаження у позивача виник інтенсивний пекучий біль за грудиною, викликав КШД, при реєстрації ЕКГ діагностовано ГКС з елевацією сегменту ST. був госпіталізований в Олександрівську клінічну лікарню. 10.05.24 р. в ургентному порядку виконано КВГ виявлена оклюзія с/3 ОГ ЛКА 100%, стеноз п/3 ОГ ЛКА 30%; виконано стентування ОГ ЛКА.

З 10.05.2024р по 23.05.2024 позивач лікувався стаціонарно в Олександрівській клінічній лікарні м. Києва з діагнозом: ГХС: Гострий О-інфаркт міокарда задньо-бокової стінки ЛШ від 10.05.24р, Гостра лівошлуночкова недостатність, клас II за Killip. Стенозуючий атеросклероз коронарних артерій: оклюзія с/3 ОГ ЛКА. Стентування с/3 ОГ ЛКА 10.05.24р. Недостатність МК II ст. Недостатність АК II ст Недостатність ТК 1-II ст. Легенева гіпертензія І ст. Гіпертонічна хвороба ІІ ст, ступінь 1, ризик 4. СН ПА ст зі збереженою систолічною функцією ЛІШ, ІІ фи за NYHA.

З 24.05.2024р по 04.09.2024р позивач знаходився на амбулаторному лікуванні під спостереженням кардіолога ЦП МВС України.

Позивач звернувся з рапортом до керівника Департаменту, в якому зазначив, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я просить видати йому направлення для проходження військово-лікарської комісії, яку він буде проходити на ЦВЛК МВС України.

06.09.2024 ОСОБА_1 було видано направлення на ЦВЛК № 27, про що зазначено в згаданому вище рапорті.

16.09.2024р позивач був госпіталізований в кардіологічне відділення на медичний огляд ГВЛК для визначення придатності до подальшої служби.

Свідоцтвом про хворобу від 24.09.2024 № 829, виданого госпітальною ВЛК ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» на ім`я ОСОБА_1 , 1975 р.н., зазначено: «діагноз і постанова медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв`язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва): ІХС; Постінфарктний (Q-IM 10.05.2024р) кардіосклероз. Стенозуючий атеросклероз коронарних артерій, КВГ: оклюзія с/3 ОГ ЛКА, стентування с/3 ОГЛКА-1 10.05.24р. СН стадія В, ХСН Іст. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст, ступінь 1, ризик 3. Гіпертонічний ангіопатія обох очей. Початкова катаракта обох очей.»

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції.

У пункті 13 згаданого свідоцтва про хворобу від 24.09.2024 № 829 зазначено: «постанова медичної (військово-лікарської) комісії щодо ступеня придатності до служби: На підставі статті 40 а, 39 а, графи І Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого Наказом МВС України № 285 від 03.04.2017 р. із змінами.

НЕПРИДАТНИЙ ДО СЛУЖБИ В ПОЛІЦІЇ.

Дані відомості затверджені постановою Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» від 25.09.2024 № 202.

У подальшому, ураховуючи зміст свідоцтва про хворобу від 24.09.2024 № 829, ОСОБА_1 звернувся з рапортом на ім`я керівника Департаменту з проханням звільнити його зі служби в Національній поліції відповідно до пункту 2 (за станом здоров`я) (через хворобу) за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 01.10.2024. Свідоцтво про хворобу від 24.09.2024 № 829, видане 27.09.2024, додав до рапорту.

З огляду на вимоги пункту 22 Положення № 285, яким передбачено, що свідоцтво про хворобу з рішенням М(ВЛ)К про непридатність поліцейського до служби реалізується невідкладно, а також ураховуючи поданий ОСОБА_1 рапорт про звільнення зі служби в поліції, Департаментом видано наказ від 01.10.2024 № 315 о/с, яким відповідно до пункту 2 (за станом здоров`я (через за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 (0118129), старшого оперуповноваженого сектору інформаційно-аналітичної підтримки управління протидії корупції, із 01 жовтня 2024 року, установивши розмір премії за жовтень 2024 року в розмірі 455,736%.

Підстави: рапорт ОСОБА_1 від 30.09.2024, Довідка Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 30.09.2024 № 459д/38/вкз-2024 та свідоцтва про хворобу, видане госпітальною військово-лікарською комісією державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» від 24.09.2024 № 829.

Не погоджуючись з вищевказаними висновками медичної (військово-лікарської) комісії МВС, 22.10.2024р. позивач провів медичний огляд у військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , де діагноз та постанова цієї комісії про причинний зв?язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) відрізнявся: зазначена Гіпертонічна хвороба І ст. IXC, дифузний та постінфарктний дрібновогнищевий (10.05.2024) кардіосклероз, стенозуючий атеросклероз коронарних артерій за даними КВГ від 10.05.2024; оклюзія середньої третини ОГ ЛКА 100%, стеноз проксимальної третини ОГ ЛКА 30%. Стентування середньої третини ОГ ЛКА 10.05.2024. Недостатність МК II ст. АК, ТК. 1 ст. СН 1 ст. П.52.4 Пресбіопія, факосклероз обох очей. На підставі статей 39-6, 40-6, графи III Розкладу хвороб, графи, ТДВ - придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальний центрах, закладах (установах), медичний підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного наказу, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантований захист від незаконного звільнення.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таким чином, у контексті спірних правовідносин суд повинен з`ясувати або спростувати наявність факту або обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або наявність інших утисків прав та свобод позивача.

Разом з тим, суд враховує, що обсяг судового контролю в адміністративних справах, визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд повинен з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VІІІ).

Частиною першою статті 1 Закону № 580-VІІІ визначено, що Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною 1 ст. 2 Закону № 580-VIII визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до ст. 3 Закону № 580-VІІІ у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 6 Закону № 580-VIII визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 580-VIII, Національна поліція України діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 59 Закону №580-VІІІ, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до статті 59 Закону, з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими, розроблено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі Порядок № 1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі Перелік № 1235), які затверджені наказом МВС від 23.11.2016 № 1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року за № 1668/29798.

Призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону (ч.1 ст. 48 Закону №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 47 Закону №580-VIII призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (ч. 3 ст. 59 Закону).

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (ч. 4 статті 59 Закону №580-VIII).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 №1235 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок №1235).

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 1235 рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за станом здоров`я (через хворобу) за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Відповідно до розділу ІІ Порядку №1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, як звільнення зі служби в поліції.

Пунктами 2 та 3 розділу ІІІ Порядку №1235 встановлено, що підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235 (далі - Перелік).

До Переліку документів з питань проходження служби належать: 1.Рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; 2. Подання про призначення на посаду (додаток 1); 3. Подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення (додаток 2).

Частиною першою статті 77 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 9-1) у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави; 12) у разі надання особою завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції.

Отже, згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції та служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (ч.2 та 3 ст. 77 Закону № 580-VIII).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що поліцейський може бути звільнений зі служби в поліції, зокрема, за власним бажанням, тобто на основі власного волевиявлення поліцейського. У той же час, Законом №580-VIII не містить більш детальної регламентації звільнення поліцейського за станом здоров`я.

Відповідно до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2017 року за № 559/30427, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 28 квітня 2017 року за № 559/30427 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 травня 2024 року № 331) (далі Положення № 285) основним завданням військово-лікарської комісії (далі ВЛК) є визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності, крім цього, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), здобувачів вищої освіти за державним замовленням у ЗВО, придатності поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном.

Пунктом 3 Розділу ІІІ «Організація проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз» Положення № 285 передбачено, що направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, форму якого наведено в додатку 7 до цього Положення (далі Направлення на медичний огляд), оформлюється підрозділами кадрового забезпечення поліції, командуванням головного органу військового управління, оперативно-територіальних об`єднань, з`єднань, військових частин НГУ (далі - військові частини).

У пункті 4 Розділу ІІІ «Організація проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз» Положення № 285 зазначено, що в Направленні на медичний огляд зазначаються мета й питання, які підлягають розгляду М(ВЛ)К, а також: 1) для кандидатів на службу в поліції, поліцейських при вирішенні питання придатності для подальшої служби посада та графа Переліку захворювань, згідно з якими необхідно проводити експертизу.

Пунктом 22 Розділу ІІІ «Організація проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз» Положення № 285 передбачено, що рішення М(ВЛ)К про придатність поліцейського до служби може бути реалізоване у строк, що не перевищує 12 місяців від дати проведення медичного огляду. Рішення М(ВЛ)К про придатність кандидата на службу в поліції, кандидата на навчання в ЗВО може бути реалізоване протягом 6 місяців з дати проведення медичного огляду.

Свідоцтво про хворобу з рішенням М(ВЛ)К про непридатність поліцейського до служби реалізується невідкладно.

Предметом спору у цій справі є правомірність прийняття наказу про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного наказу, позивач зазначає про відсутність волевиявлення з його боку на звільнення зі служби в поліції з 01.10.2024, оскільки до проходження медичного огляду у ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 він не розумів, що він є придатним до проходження служби.

Однак, такі доводи позивача не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

Як встановлювалось судом вище, 30.09.2024 р. позивач звернувся з рапортом до відповідача, в якому зазначив, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я просить видати йому направлення для проходження військово-лікарської комісії, яку він буде проходити на ЦВЛК МВС України.

06.09.2024 ОСОБА_1 було видано направлення на ЦВЛК № 27, про що зазначено в згаданому вище рапорті.

У пункті 12 свідоцтва про хворобу від 24.09.2024 № 829, виданого госпітальною ВЛК ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» на ім`я ОСОБА_1 , 1975 р.н., зазначено: «діагноз і постанова медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв`язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва): ІХС; Постінфарктний (Q-IM 10.05.2024р) кардіосклероз. Стенозуючий атеросклероз коронарних артерій, КВГ: оклюзія с/3 ОГ ЛКА, стентування с/3 ОГЛКА-1 10.05.24р. СН стадія В, ХСН Іст. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст, ступінь 1, ризик 3. Гіпертонічний ангіопатія обох очей. Початкова катаракта обох очей.»

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції.

У пункті 13 згаданого свідоцтва про хворобу від 24.09.2024 № 829 зазначено: «постанова медичної (військово-лікарської) комісії щодо ступеня придатності до служби: На підставі статті 40 а, 39 а, графи І Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого Наказом МВС України № 285 від 03.04.2017 р.

НЕПРИДАТНИЙ ДО СЛУЖБИ В ПОЛІЦІЇ.

Вищезазначені відомості затверджені постановою Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» від 25.09.2024 № 202.

У подальшому, ураховуючи зміст свідоцтва про хворобу від 24.09.2024 № 829, ОСОБА_1 звернувся з рапортом на ім`я керівника Департаменту з проханням звільнити його зі служби в Національній поліції відповідно до пункту 2 (за станом здоров`я) (через хворобу) за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 01.10.2024.

Свідоцтво про хворобу від 24.09.2024 № 829, видане 27.09.2024, позивач додав до рапорту.

Суд наголошує, що ураховуючи, що у Положенні №285 вказано, зокрема, що свідоцтво про хворобу з рішенням ВЛК про непридатність поліцейського до служби реалізується невідкладно, а також те, що ОСОБА_1 поданий рапорт від 30.09.2024 про звільнення зі служби в поліції, Департаментом правомірно прийнято наказ від 01.10.2024 № 315 о/с, яким відповідно до пункту 2 (за станом здоров`я ( через хворобу) за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 (0118129), старшого оперуповноваженого сектору інформаційно-аналітичної підтримки управління протидії корупції, із 01 жовтня 2024 року, установивши розмір премії за жовтень 2024 року в розмірі 455, 736%.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що на момент складання та подання рапорту 30.09.2024 р. не усвідомлював того, що він може бути придатним до проходження служби в поліції на підставі довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.10.2024 № 27955, оскільки, по-перше, вказана довідка не визначає придатність до служби в поліції, по-друге, вказана довідка не передбачена Положенням № 285, яка, зокрема, стосується визначення придатності поліцейських до подальшої служби в поліції, по-третє, довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено придатність позивача до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Суд наголошує, що питання придатності до служби в поліції та придатності до військової служби є різними за правовою природою і регулюються окремими спеціальними нормативно-правовими актами.

Відтак, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 01.10.2024 №315 о/с.

При цьому, позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_1 придатним до служби в поліції та визнання необ`єктивним та скасування свідоцтва про хворобу, виданого госпітальною військово-лікарською комісією державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» від 24.09.2024 №829, є похідними вимогами від основної вимоги про скасування наказу від 01.10.2024 №315 о/с, а тому також не підлягають задоволенню.

З огляду на вищенаведене, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідачі діяли у межах вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано.

За визначенням ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні ч. 1 ст. 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ч. 2 вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.