Решение № 126771968, 21.04.2025, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа № 549/56/25

Провадження № 2/549/87/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року

Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Василюк Т. М.

за участю секретаря судового засідання - Давиденко Ю. В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернувся в Чорнухинський районний суд Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог зазначили, що 01 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 укладено договір №397054-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»

ТОВ «Бізнес Позика» 01 грудня 2021 року направлено ОСОБА_2 пропозицію (оферту) укласти договір № 397054-КС-001 про надання кредиту.

01 грудня 2021 року ОСОБА_2 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №397054-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою та підписала вказаний договір за допомогою одноразового ідентифікатору який був направлений на номер телефону НОМЕР_1 .

Таким чином, 01 грудня 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 було укладено договір №397054-КС-001 про надання кредиту, підписано, одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 договору кредиту, ТОВ « Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 20000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умов договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1.08188956 процентів за кожен день користування кредитом.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Договір було укладено на термін 24 тижні до 18.05.2022. Комісія за надання кредиту 3000 грн.

05 березня 2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 397054-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». П.1 договору кредиту відповідно до додаткової угоди викладено в новій редакції, а саме «Термін дії договору: до 25. 06.2022» та «Строк Кредиту: 207 днів».

15 грудня 2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №2 до Договору № 397054-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». П.1 договору кредиту відповідно до додаткової угоди викладено в новій редакції, а саме «Термін дії договору: до 15. 06. 2023» та «Строк Кредиту: 562 днів».

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 397054-КС-001 ОСОБА_2 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за договором №397054-КС-001 на загальну 22 999,32 грн.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 397054-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за Договором № 397054-КС-001 позичальника ОСОБА_2 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_2 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у відповідача станом на 14.09.2024 утворилась заборгованість за договором № 397054-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 42 956,12 грн, що складається : сума прострочених платежів по тілу кредиту - 9 930,68 грн; сума прострочених платежів по процентах - 31 099,74 грн; сума прострочених платежів за комісією - 1 925,70 грн.

Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 397054-КС-001 про надання кредиту від 01.12.2021 в розмірі 42 956,12 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою судді Чорнухинського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

19 лютого 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокат Антіховича В. В. через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі. Відповідач заперечує факт отримання кредитних коштів. Стверджує, що позивачем не було надано жодних документі на підтвердження виконанням кредитором умов договору. Вказані договори не можуть вважатися належним доказом боргових зобов`язань, оскільки вони не підписані належним чином сторонами цих правочинів. У матеріалах справи відсутні докази належного надання відповідачу одноразових ідентифікаторів. Нарахування заборгованості за процентами є неспівмірно завищена відповідно до суми тіла кредиту. Разом з тим відповідач не погоджується з нарахованими суми комісії за користування кредитом, та зазначає, що відповідно до висновку об`єднаної палати касаційного цивільного суду обов`язковою умовою можливості стягнення комісії є надання доказів наявності відповідної послуги переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.

21 лютого 2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив, де зазначив, що 01.12.2021 ОСОБА_2 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) від ТОВ «Бізнес позика» щодо укладення Договору № 397054-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора «G-1197» (направленого позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 , який було вказано останнім в заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення. Аналогічним чином шляхом обміну електронними повідомленнями 05.03.2022 була укладено Додаткова угода №1 до Кредитного договору № 397054-КС-001, у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», підписана з використанням одноразового ідентифікатора «G-4292». Також була укладена Додаткова угода № 2 до Кредитного договору № 397054-КС-001 у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», підписана з використанням одноразового ідентифікатора «UA-1449». ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котра була вказана позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Також позивач вказує, що доданий розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, плата за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення кредиту. Кредитним договором встановлюється орієнтований графік платежів за кредитним договором. Тобто, якщо позичальник сплачує заборгованість за кредитним договором згідно встановленого графіку платежів без порушень, йому дійсно потрібно було б сплатити за кредитним договором суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі. При цьому, порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення кредиту. Всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, його строк, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у правилах надання кредитів чи паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у кредитному договорі, який уклав відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Позивач погодилася на умови договорів позики, тому зобов`язана повернути нараховані відсотки у повному розмірі.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Бізнес позика» не з`явився, проте у заяві просив судові засідання проводити без його участі та позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явились.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поданих письмових поясненнях. Просив також у разу відхилення судом доводів сторони відповідача що договори не можуть вважатися належним доказом боргових зобов`язань, оскільки вони не підписані належним чином сторонами цих правочинів зменшити суму нарахованих відсотків за користування кредитом до 50% від суми кредиту, оскільки нараховані відсотки не є співмірними з сумою основного боргу по кредитному договору.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що 01.12.2021 ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 підписали електронними підписами одноразовими ідентифікаторами договір № 397054-КС-001 про надання кредиту, у якому зазначено, зокрема, тип кредиту - кредит; суму/ліміт кредиту - 20000 грн ; строк кредиту - 24 тижнів; термін дії договору - до 18.05.2022; мету отримання кредиту - споживчий кредит; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом, протягом 3 робочих днів; процентну ставку, відсотків річних - 394,88968940; тип процентної ставки - фіксована; порядок зміни змінюваної процентної ставки - не застосовується; процентна ставка: в день 1,08188956, фіксована; комісія за надання кредиту: 3000 грн; реальна річна процентна ставка, відсотків річних 7357,17; кількість та розмір платежів, періодичність внесення тощо.

01 грудня 2021 року ОСОБА_2 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитний договір № 397054-КС-001. Вказаний договір також підписаний ТОВ «Бізне Позика». Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону ОСОБА_2 .

Таким чином, вказаний договір був підписаний позичальником ОСОБА_2 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора G-1197, який був надісланий кредитором на номер телефону ( НОМЕР_1 ), зазначений позичальником, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору міститься код ідентифікатор відповідача, що і є її безпосереднім підписом.

У договорі позики від 01 грудня 2021 року № 397054-КС-001 зазначено прізвище, ім`я та по батькові відповідача, її рік народження, РНОКПП, серія та номер паспорта, адреса проживання, номер телефону, електронна пошта, рахунок, на який необхідно перерахувати кошти № НОМЕР_2 .

Доказів на спростування факту укладення вказаного кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Також факт отримання кредитних коштів підтверджує відповідь на запит суду від АТ «Універсал Банк», де відповідно до виписи про рух коштів за 01.12.2021 по рахунку картки № НОМЕР_2 , який був відкритий на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на який 01.12.2021 було нараховано кошти в розмірі 20000 грн від «TOV BP».

Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

05 березня 2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 397054-КС-001 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». П.1 договору кредиту відповідно до додаткової угоди викладено в новій редакції, а саме «Термін дії договору: до 25. 06.2022 р.» та «Строк Кредиту: 207 днів».

15 грудня 2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 до Договору № 397054-КС-001 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». П.1 договору кредиту відповідно до додаткової угоди викладено в новій редакції, а саме «Термін дії договору: до 15. 06. 2023 р.» та «Строк Кредиту: 562 днів».

Також сторонами погоджений новий графік платежів. Додаткова угода №1 та додаткова угода №2 підписана відповідачем аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора.

За встановлених обставин позивач ТОВ «Бізнес Позика» виконав свої зобов`язання, надавши відповідачці ОСОБА_2 кошти за договором про надання кредиту у встановленому розмірі та на узгоджених між ними умовах.

Оскільки відповідачка ОСОБА_2 належним чином не виконала зобов`язання щодо повернення тіла кредиту, то з неї на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9 930,68 грн.

Щодо прострочених платежів по процентах, які позивач просить стягнути у сумі - 31 099,74 грн, суд виходить з таких підстав.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановленихзаконом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (частина третя статті 207 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досяглизгоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови пропредмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхіднимидлядоговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми (частина перша статті 1047 ЦК України).

Особливості укладання договору позики в електронному вигляді визначені ЗакономУкраїни «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четвертастатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Зібраними у справі доказами підтверджено, що договори позики, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладені сторонами цих правочинів в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогамстатті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Матеріалами справи підтверджено факт підписання відповідачем договорів позики, за умовами яких їй передано у власність грошові кошти у погодженому розмірі та на погоджений сторонами цих правочинів строк, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача.

Зазначені договори укладені у вигляді електронного документа: шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно з Законом України «Про електронну комерцію».

Використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовимідентифікатором, який містить комбінацію цифр та букв, узгоджується ізвимогами законодавства. Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання листа на адресуелектронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету не є можливим.

У постанові Верховного Суду від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 зазначено, що «укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів».

Також Верховний Суд у постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 погодився з тим, що «без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору».

Ідентифікація ОСОБА_2 в інформаційно-телекомунікаційних системах кредиторів здійснена відповідно до вимог законодавства, звикористанням її особистих даних, а саме: паспорта, РНОКПП, місця реєстрації та проживання, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі ці дії вчинені відімені позивача не встановленими особами внаслідок шахрайських дій, матеріали справи не містять.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 червня 2024 року у справі № 523/13603/21.

У постанові Верховного Суду від 30 грудня 2024 року у справі № 174/968/23 викладено висновок про те, що «за правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа».

У цій справі встановлено, що договори позики його сторони уклали в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Зібрані в цій справі докази свідчать про дотримання письмової форми правочинів та укладення договорів позики, відповідно до умов яких відповідач отримала кошти у вигляді встановлених сум позики на банківський рахунок

Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанова Верховного Суду від 25 грудня 2024 року у справі № 501/2018/16-ц).

Отже, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за відповідним договором.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024року у справі № 298/825/15-ц.

Факт перерахунку отриманих відповідачем у борг коштів від кредитора на її банківський рахунок підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема, повідомленням (довідкою) АТ «Універсал Банк» від 26 березня 2025 року, наданим на виконання ухвали суду, та випискою по рахунку відповідача.

Отже, відповідач уклала договір позики, фактично отримані грошові кошти в добровільному порядку на користь як кредитора, так і позивача в повному обсязі не повернула, тому ТОВ «Бізнес Позика» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості. Крім того, слід вказати, що відповідач фактично не заперечує отримання кредитних коштів.

Доводи відповідача не спростовують факт укладення договорів позики та отримання коштів у борг, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог повністю.

З приводу твердження представника відповідача щодо того, що розмір відсотків за вказаними договорами значно перевищує суму боргу, а тому з огляду на ст.ст.11,18 Закону України"Прозахист правспоживачів" умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, а отже справедливим буде стягнення відсотків у сумі, що не перевищує 50 % від суми кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захистправ споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюванимизакономінтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд Українидійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Аналогічної позиції щодо можливості зменшення процентів за прострочення виконання грошових зобов`язань дотримується ВС і у постанові від 12 лютого 2025 року у справа № 679/1103/23 /провадження № 61-92св24/.

З огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2024 року у справі № 335/4646/22 вважав справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам справи, висновок судів про обмеження стягнення процентів річних. Вказував, що «стягнення заявленої суми процентів річних за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позикодавця, а його збагачення за рахунок позичальника, що несправедливо відносно боржника».

За наведеного суд вважає, що стягнення процентів у розмірі, що значно перевищує суму отриманого кредиту, не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, позивач не спростував доводів відповідача щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, а тому розмір заборгованості за процентами необхідно зменшити до розміру заборгованості за тілом кредиту, що становить 9930,68 грн.

Також,не підлягає задоволенню вимога про стягнення комісії у розмірі 1925,70 грн., оскільки, в кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які позивачем встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». На це вказав Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості: за договором позики від 01 грудня 2021 року № 397054-КС-001 у розмірі 19861,36 грн, з яких: 9930,68 грн заборгованість за основною сумою боргу та 9930,68 грн заборгованість за процентами за користування позикою.

Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду (частина перша статті 259 ЦПК України).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають задоволенню частково.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 року в справі № 444/9519/12, оскільки відповідач умови за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 397054-КС-001 від 01.12.2019 в загальному розмірі 19861,36 грн, з яких: 9930,68 грн заборгованість за основною сумою боргу, 9930,68 грн заборгованість за процентами за користування позикою.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1119,93 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273274, 279, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (б. Лесі Українки, 26,офіс 411 м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19861,36 ( дев`ятнадцять тисяч вісімсот шітсдесят одна) гривня 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 1119,93 (одна тисяча сто дев`ятнадцять) гривень 93 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Василюк Т. М.