Решение № 126760265, 21.04.2025, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Миргородський міськрайоннийсуд Полтавськоїобласті

вул.Гоголя, 133, м.Миргород, Миргородський район, Полтавська область, Україна, 37600

Справа № 541/1167/25

Провадження № 2-а/541/42/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради

про скасування постанови серії ЛВ №00744801 від 10.01.2025 р. про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.152-1 КУпАП,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Свої вимогимотивує тим,що 14.02.2024нею булоотримано постановусерії ЛВ№00744801від 10.01.2025про накладенняадміністративного стягнення.Вищевказаною постановоюпозивача визнановинною увчиненні адміністративногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.152-1КУпАП танакладено адміністративнестягнення увигляді штрафуу розмірі300,00грн.Із зазначеноїпостанови вбачається,що 25.11.2024року о16год12хв.водієм транспортногозасобу MERCEDES-BENZA180д.н.з. НОМЕР_1 здійснено користуваннямайданчиком дляплатного паркування,що знаходитьсяза адресою:вул.ПилипаОрлика,м.Львів,з неоплатоювартості послугз користуваннямайданчиком дляплатного паркуваннятранспортних засобівбільше якза 10хвилин користуваннямайданчиком дляплатного паркування,чим порушеновимоги абз.2п.26Правил паркуваннятранспортних засобів,затверджених постановоюКМУ від03.12.2009№1342.Однак,вказана постановає незаконною,адже позивачвважає,що Правилпаркування транспортнихзасобів непорушувала,оскільки вказанимавтомобілем некерувала тана моментвчинення правопорушенняне булавласником транспортногозасобу,тому неможе бутисуб`єктом адміністративногоправопорушення,відповідальність заяке передбаченач.1ст.152-1КУпАП.20.02.2025позивачем булонаправлено відповідачуповідомлення,в якомубули викладеніобставини,які свідчатьпро те,що намомент вчиненняадміністративного правопорушення25.11.2024власником автомобіляMERCEDES-BENZA180,а відтак,і суб`єктомадміністративного правопорушеннябула ОСОБА_2 19.03.2025від Департаментуміської мобільностіта вуличноїінфраструктури Львівськоїміської радинадійшла відповідь,в якійзазначено,що заданими Єдиногодержавного реєструтранспортних засобівнадійшла відповідь,де зазначено,що станомна моментвчинення адміністративногоправопорушення,відповідальною особоюзазначалася позивач ОСОБА_1 . Однак, позивач вказує, що на момент вчинення правопорушення вона вже відчужила транспортний засіб MERCEDES-BENZ A180. Просила скасувати постанову про накладення на неї адміністративного стягнення як незаконну, а провадження у справі закрити.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 березня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами розгляду спрощеного позовного провадження.

31березня 2025року представниквідповідача надіслаладо судувідзив,в якомупросила відмовитиу задоволенніпозову.Вказала,що технічніможливості інспекторівз паркуванняуправління безпекита вуличноїінфраструктури департаментуміської мобільностіта вуличноїінфраструктури Львівськоїміської радине дозволяютьвстановити відповідальнуособу,зазначену участині першійстатті 14-2КУпАП,на місцівчинення правопорушення,тому налобовому склітранспортного засобурозміщують повідомленняпро притягненнядо адміністративноївідповідальності. 10.01.2025року інспекторомз паркування,після отриманнявідомостей зЄдиного державногореєстру транспортнихзасобів,винесено постановупро накладенняадміністративного стягненняЛВ №00744801щодо власникатранспортного засобуMERCEDES-BENZз державнимномерним знаком НОМЕР_2 ОСОБА_1 ,який 25.11.2024року о16:12год.було зафіксованов моментвчинення правопорушення неоплатипаркування наплатному паркувальномумайданчику заадресою:м.Львів,вул.ПилипаОрлика,за якепередбачена відповідальністьч.1ст.152-1КУпАП. Заява про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення 25.11.2024 року у м.Львові по вул.Пилипа Орлика (неоплата паркування на платному паркувальному майданчику) у встановленій формі та у встановлений строк на адресу департаменту від позивача не надходила. Відомостей про належного користувача транспортного засобу MERCEDES-BENZ з державним номерним знаком НОМЕР_2 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів немає. При цьому, повідомлення про притягнення адміністративної відповідальності, яке залишено на лобовому склі транспортного засобу, містило інформацію про порядок звільнення від адміністративної відповідальності особи, зазначеної у ч.1 ст.14-2 КУпАП. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання представників не направив. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Заслухавши позицію позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00744801 від 10.01.2025, 25 листопада 2024 року о 16 год 12 хв. водієм транспортного засобу MERCEDES-BENZ A180 д.н.з. НОМЕР_1 здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: вул.Пилипа Орлика, м.Львів, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більше як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абз.2 п.26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 №1342, чим скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Частиною 1 статті 152-1 КУпАП передбачено порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Кодекс України про адміністративні правопорушення містить спеціальні норми щодо притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, зафіксованих інспектором з паркування.

Згідно зі ст.14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю, щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.26 Правил паркування користувач зобов`язаний:

- поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;

- сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування;

- розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки;

- після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

Згідно з положеннями постанови Вищого адміністративного суду України від 13.09.2006 року у справі №К-7375/06 усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії.

Відповідно до положень статті 34 Закону України «Про дорожній рух» (у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу від 06.11.2024 №8866/24/1/003496) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.

Правомірність придбання або використання технологічного транспортного засобу, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, може бути підтверджена будь-якими з наведених документів, зокрема: договором купівлі-продажу, міни, дарування, лізингу, позички, застави, біржовою угодою, договором про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності; договором оренди майна із зазначенням у ньому домовленості між сторонами щодо реєстрації технологічного транспортного засобу за орендарем та доручення на право керування і використання цього транспортного засобу.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 01.11.2022 року у справі №911/1278/20 дійшов висновку, що положеннями статті 34 Закону України «Про дорожній рух» та Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 06.01.2010 №8, регулюються та встановлюються обов`язки власників транспортних засобів та осіб, які використовують їх на законних підставах, зокрема, щодо зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу тощо. Однак реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього.

Нездійснення реєстрації (державної та/або відомчої) транспортного засобу не є підставою для оспорювання права власності набувача, зокрема за договором.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, правовий аналіз вказаних норм права свідчить про те, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.12.2020 у справі №278/3640/18, в якій, аналізуючи положення ст.334 ЦК України та ст.34 Закону України «Про дорожній рух», суд зазначив: «… правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу».

Суд виходить з того, що на момент вчинення адміністративного правопорушення, а саме 25.11.2024, позивач ОСОБА_1 вже не була власником транспортного засобу MERCEDES-BENZA180, що підтверджується договором комісії №8866/24/1/003496 від 05.11.2024 та договором купівлі-продажу транспортного засобу №8866/24/1/003496 від 06.11.2024. Позивач лише очікувала на подальшу перереєстрацію автомобіля на покупця, що не впливає на набуття особою (покупцем) права власності на транспортний засіб.

Позивачем доведено, що на момент вчинення вищевказаного правопорушення 25.11.2024, ОСОБА_1 не була власником т.з. MERCEDES-BENZA180, 2017 року випуску, колір червоний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 .

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Окрім того, у ст.62 Конституції України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Позивачем доведено той факт, що на момент вчинення адміністративного правопорушення 25.11.2024 вона втратила можливість здійснення контролю над автомобілем MERCEDES-BENZA180, д.н.з. НОМЕР_1 . Таким чином, в силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи щодо притягнення до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи те, що при розгляді справи відповідачем в обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови формально надано докази, які підтверджують факт порушення ч.1 ст.152-1 КУпАП, однак позивачем доведено факт продажу автомобіля та передачі його у власність іншій особі, що фактично унеможливлює здійснення подальшого контролю за транспортним засобом. ОСОБА_1 з моменту підписання договору купівлі-продажу транспортного засобу втратила право власності на нього, не могла вплинути на якомога швидшу перереєстрацію автомобіля покупцем, тому суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, адже притягнення до адміністративної відповідальності невинної особи порушувало б право на справедливий суд в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з такого.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 484,40 грн, суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 484,40 грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови підлягають задоволенню, а постанова серії ЛВ №00744801 від 10.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП до скасування.

Керуючись ст.ст.2, 6, 77, 205, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, про скасування постанови серії ЛВ №00744801 від 10.01.2025 р. про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.152-1 КУпАП задовольнити.

Постанову Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради серії ЛВ №00744801 від 10.01.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 300,00 грн визнати протиправною та скасувати, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (ЄДРПОУ44448833) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484грн 40коп.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22.04.2025.

Суддя О. А. Городівський