Решение № 126746541, 18.04.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 квітня 2025 р. Справа № 120/4977/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в період з 08 березня 2022 року по 25 січня 2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та при виконанні бойового завдання щодо оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, а саме поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області отримав поранення під час артилерійського обстрілу.

27 січня 2023 року позивача звільнено з військової служби, а 30 травня 2023 року під час огляду ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2 йому встановлено 15% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Як зазначає позивач далі, у травні 2023 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності.

Проте листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30 грудня 2023 року позивача повідомлено, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення № 23 від 19 грудня 2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що заявника звільнено з військової служби 27 січня 2023 року, а ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, йому встановлено 30 травня 2023 року, тобто у строк, що перевищує три місяці після звільнення з військової служби.

Позивач із таким рішенням комісії не погоджується, а тому звернувся до суду із цим позовом з вимогою зобов`язати Міністерство оборони України та комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з втратою 15% працездатності без встановлення інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Окрім того, у позовній заяві як третю особу визначено ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розцінено судом як клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Ухвалою суду від 22 квітня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи залишено без задоволення. Цією ж ухвалою відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

01 травня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним об в`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Так, ОСОБА_1 звільнено з військової служби 27 січня 2023 року, а ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини йому встановлено лише 30 травня 2023 року, тобто із пропуском тримісячного строку після звільнення з військової служби.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктом 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, на думку представника відповідача, право на отримання одноразової грошової допомоги виникає при дотриманні наступних умов: 1) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин; 2) часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності має виникнути не пізніше ніж через три місяці після звільнення особи з військової служби.

Так, відповідно до копії довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності серії 12 ААА № 045207 від 30 травня 2023 року позивачу 30 травня 2023 року встановлено 15% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що сталася 16 червня 2022 року.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов`язків військової служби.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації. Закінчення проходження військової служби врегульовано частиною 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з якою закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до наказу командира Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України № 22-РС від 25 січня 2023 року ОСОБА_1 звільнено у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через такі сімейні обставини - у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи ).

Отже, позивача звільнено з військової служби в січні 2023 року, а ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, йому встановлено лише 30 травня 2023 року, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

За наведених обставин представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 26 квітня 2022 року № 4007/7137 ОСОБА_1 в період з 27 березня 2023 року приймав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

Як свідчить довідка військової частини НОМЕР_1 від 91 липня 2022 року № 2677, ОСОБА_1 16 червня 2022 року отримав поранення (травму лівого коліна, пошкодження зв`язкового апарату лівого колінного суглобу, синовіїт) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області близько 08 год. 40 хв. під час артилерійського обстрілу бойових позицій 1-ого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 січня 2023 року № 22-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи).

Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА № 045207 від 30 травня 2023 року, що видана Департаментом охорони здоров`я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу 30 травня 2023 року встановлено ступінь втрати професійної працездатності (15%).

У травні 2023 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, у якій просив виплатити одноразову грошовому допомогу відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

ІНФОРМАЦІЯ_3 подану позивачем заяву з долученими до неї документами скерував до Міністерства оборони України.

19 грудня 2023 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення у формі протоколу № 23/в, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що заявника звільнено з військової служби 27 січня 2023 року, а ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, йому встановлено 30 травня 2023 року, тобто у строк, що перевищує три місяці після звільнення з військової служби, що з урахуванням підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унеможливлює виплату відповідної грошової допомоги.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30 грудня 2023 року вих. № 952/9/13761 ОСОБА_1 повідомлено про прийняте комісією Міністерства оборони України рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Так, частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 16-3 Закону № 2011-XII).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Згідно з положеннями пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Абзацом 2 пункту 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Із системного аналізу наведених вище приписів Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 слідує, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено:

1) тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;

2) причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов`язків військової служби.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 отримав поранення під час виконання обов`язків військової служби, а тому наявна одна з умов для виплати одноразової грошової допомоги.

Водночас спірним у цій справі є те, що ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 встановлено з пропуском тримісячного строку з дня звільнення з військової служби, адже таке звільнення мало місце 27 січня 2023 року, а ступінь втрати працездатності йому встановлено 30 травня 2023 року.

Суд зазначає, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Вищезазначене підтверджується висновками Верховного Суду, що викладені зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17, від 12 березня 2019 року у справі №760/18315/16-а, у яких касаційний суд виснував, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2024 року, повертаючи справу № 540/3059/20 на новий судовий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки медико-соціальної експертної комісії у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином, встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби та є присічним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.

Суд установив, що наказом командира корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 січня 2023 року № 22-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи).

30 травня 2025 року медико-соціальною експертною комісією встановлено ступінь втрати ОСОБА_1 професійної працездатності 15%.

Відтак після звільнення ОСОБА_1 з військової служби та до встановлення йому ступеня професійної працездатності пройшло понад чотири місяці.

Разом із тим, як свідчить зміст направлення на медико-соціальну експертну комісію, що видане комунальним некомерційним підприємством "Тульчинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Тульчинської міської ради, ОСОБА_1 таке направлення отримав 13 квітня 2023 року.

При цьому відповідно до наявного в матеріалах справи листа комунального некомерційного підприємства "Тульчинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Тульчинської міської ради № 53 від 15 лютого 2024 року, що направлений представнику позивача у відповідь на адвокатський запит, слідує, що ОСОБА_1 надав документи для направлення на медико-соціальну експертну комісію на предмет визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках 17 квітня 2024 року, про що свідчить запис в журналі реєстрації виходу на інвалідність первинних хворих в працездатному віці під № 57.

Такі обставини, на переконання суду, свідчать про те, що процедуру для визначення ступеня професійної працездатності ОСОБА_1 розпочато у межах тримісячного строку з дня звільнення його з військової служби.

Водночас суд зауважує, що позивач не взмозі впливати на строки прийняття медико-соціальною експертною комісією рішення про встановлення ступеня професійної працездатності, що свідчить про існування обставин, які не залежали від ОСОБА_1 .

Відтак хоча позивачу і встановлено ступінь втрати професійної працездатності у строк понад 3 місяці з дня звільнення з військової служби, проте, на переконання суду, це не позбавляє звільненого з військової служби військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги, позаяк в даному випадку позивач вчинив всі необхідні дії для її виплати в межах визначеного законодавством строку та від нього жодним чином не залежав строк прийняття медико-соціальною експертною комісією відповідного рішення про визначення ступеня втрати професійної працездатності.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 19 грудня 2023 року № 23/в, в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо протиправності рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, а тому з метою ефективного захисту його прав та інтересів задоволенню підлягає також і позовна вимога щодо зобов`язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із частковою втратою працездатності, що настала внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене у вигляді протоколу від 19 грудня 2023 року № 23/в, в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із частковою втратою працездатності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідачі:

Міністерство оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034022)

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6)

Рішення суду в повному обсязі складено 18.04.2025

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович