Решение № 126723606, 18.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 рокуСправа №160/2319/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/2319/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (49000, м. Дніпро, просп. О. Поля, код ЄДРПОУ: 30487219) до Одеської митниці (65089, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код ЄДРПОУ ВП: 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару від 31.10.2024 року №UA500500/2024/000554/1. Визнати протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001122.

08 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про ухвалення додаткового рішення, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Заява обґрунтована необхідністю розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додано докази на підтвердження таких витрат, а також докази її направлення відповідачу.

09 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення на клопотання про компенсацію судових витрат, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10 000 грн. становить 3, 3 прожиткових мінімумів на працездатних осіб, або 1, 25 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 208, 33 годин роботи. У той же час, вважаємо, що у даному конкретному випадку не можна вважати, що при встановленні заявленого позивачем розміру гонорару була врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10 000 грн є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року призначено заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №160/2319/25 до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 1 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Аналогічна норма міститься у статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.

Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.

Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:

1) Договір про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 року №08/02-19/1 (далі Договір);

2) Додаткову угоду від 21.01.2025 року №21-01/25 до Договору (далі Додаткова угода);

3) Протокол №1 про виконання робіт у справі №160/2319/25 від 07.04.2025 року (далі Протокол);

4) Акт здавання-приймання наданих послуг по Договору від 28.02.2025 року (далі Акт №2);

5) Платіжна інструкція від 06.02.2025 року (далі Квитанція №1);

6) Акт здавання-приймання наданих послуг по Договору від 31.01.2025 року (далі Акт №1);

7) Платіжна інструкція від 06.03.2025 року (далі Квитанція №2).

Договором погоджено надання позивачу правничої допомоги. За п. 3.1. Договору оплата здійснюється щомісячно згідно обсягу наданої правничої допомоги відповідно до акту здавання-приймання наданих послуг за звітний місяць.

Додатковою угодою погоджено надання правничої допомоги щодо оскарження індивідуальних актів відповідача, щодо яких заявлено позов у даній справі. Вартість послуг в суді першої інстанції визначено у розмірі 10000,00 грн, що включає в себе повне супроводження справи у суді першої інстанції.

Протоколом засвідчено надання позивачу правничої допомоги згідно Додаткової угоди на суму 10000,00 грн. Актом №1 та Актом №2 засвідчено надання позивачу послуг у січні-лютому 2025 року.

Квитанцією №1 та Квитанцією №2 сплачено послуги за відповідні місяці.

Суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати пов`язаними з розглядом справи. Водночас, суд не визнає такі витрати обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.

Судом враховані доводи відповідача щодо пропорційності розміру витрат.

Також суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.09.2022 року у справі №120/2696/19-а.

Суд переходить до застосування критеріїв згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розмір заявлених витрат є частково обґрунтованим та частково пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем не наведено, в т.ч. відсутні обґрунтування можливості, наприклад, припинення господарської діяльності позивача в залежності від результатів судового розгляду та ін.

Обставини згідно п. 3, 4 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлені.

Суд, з`ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, зазначає, що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також судова практика, про що свідчить в т.ч. виклад рішення суду.

Судом враховано і ціну позову, яка складає майже 208900,40 грн, в наявності і 1 позовна вимога немайнового характеру.

Зважаючи на вказане, суд констатує наявність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 10000,00 грн до 5000,00 грн за критеріями обґрунтованості та пропорційності.

Керуючись ст. ст. 132-143, 241-243, 246, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/2319/25 задовольнити частково.

Ухвалити у справі №160/2319/25 додаткове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Одеської митниці (65089, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код ЄДРПОУ ВП: 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (49000, м. Дніпро, просп. О. Поля, код ЄДРПОУ: 30487219) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко