Решение № 126644441, 16.04.2025, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1952/19

Провадження № 2/177/41/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 квітня 2025 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом та просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 6235,40 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.09.2019, станом на 13.09.2019 за курсом 24.83 складає 154824,98 грн, із яких 6235,40 доларів США заборгованість за кредитом (тіло кредиту).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 18.09.2008 укладено кредитний договір KRHGGR0000000253, за умовами якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 6386,00 доларів США на термін до 18.09.2018, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитним коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідач повинен був надавати банку грошові кошти щомісяця на погашення кредиту, відсотків, комісії та інших витрат. У випадку порушення зобов`язань за договором, відповідач має сплатити банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором виконав, видав ОСОБА_1 кредит у розмірі 6386,00 доларів США, однак відповідач не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв`язку з чим, станом на 13.09.2019 утворилась заборгованість у розмірі 71465,13 доларів США, із яких: заборгованість за кредитом 6235,40 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 8718,87 доларів США, заборгованість за комісією за користування кредитом у розмірі 2289,01 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 54221,85 доларів США. Користуючись своїм правом, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути частину нарахованої заборгованості, а саме заборгованість за кредитом у розмірі 6235,40 доларів США.

Між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено договір поруки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором KRHGGR0000000253, укладеним із ОСОБА_1 . Направлена відповідачам письмова вимога щодо виконання покладених зобов`язань залишена без задоволення, у зв`язку з чим, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01.10.2020 позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253 у розмірі 6235,40 доларів США, що станом на 13.09.2019 складає 154824,98 грн, та в рахунок сплати судового збору по 1161,19 грн із кожного.

Ухвалою суду від 06.11.2024 заочне рішення від 01.10.2024 скасовано, справа призначена до судового розгляду.

Відповідачем ОСОБА_1 27.11.2024 подано відзив на позовну заяву, в якому він просить застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Незгоду з позовом мотивував тим, що 17.08.2012 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 420/2636/12) у рахунок погашення всієї суми заборгованості за договором від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253 у розмірі 18350,35 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6252,01 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 4303,01 доларів США, заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 5734,65 доларів США, штрафу (фіксована частина) у розмірі 31,29 доларів США, штрафу (процентна складова) у розмірі 872,34 доларів США. Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.02.2013 у справі № 420/2636/12 позовні вимоги задоволено частково, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253 у розмірі 18359,35 доларів США, що в гривневому еквіваленті на 17.07.2012 становило 146619,26 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належала ОСОБА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки. Таким чином, звернувшись 17.08.2012 до суду з таким позовом, позивач змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісії а також неустойки за умовами договору поза межами строку кредитування. У пункті 5.5 кредитного договору № KRHGGR0000000253 сторонами встановлено термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки, тривалістю 5 років. Останні платежі на погашення боргу за договором внесені ОСОБА_1 19.01.2009 на суму 50,00 доларів США (сплата процентів), 23.02.2010 на суму 15,94 доларів США (сплата пені) та 26.04.2010 на суму 11,51 доларів США (сплата пені), про що вказано у наданому банком розрахунку. Із даним позовом банк звернувся 06.12.2019, поза межами строку позовної давності, який сплинув 17.08.2017. Відповідач вказує, що після 26.04.2010 ним не вчинялися дії з погашення боргу, що могло б свідчити про визнання ним боргу та переривання строків позовної давності. Оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не підлягають задоволенню, а позовні вимоги до поручителя є похідними, тому в їх задоволенні також слід відмовити. Також у відзиві ОСОБА_1 просить покласти на позивача понесені ним судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення в розмірі 605,60 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн (а.с.124-135).

Представником позивача ОСОБА_3 20.12.2024 подано відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначає, що Криворізьким районним судом Дніпропетровської області 28.02.2013 ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки квартири, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253 у сумі 18359,35 доларів США, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Станом на сьогоднішній день предмет іпотеки не реалізовано. За кредитним договором зобов`язання відповідача не припинилися, право вимоги банку про повернення кредиту і сплату процентів залишилося дійсним і підлягає судовому захисту. Між сторонами не укладалися додаткові угоди щодо зміни строку виконання зобов`язань, отже вказаний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, тому строк звернення до відповідача не минув. кредитний договір чинний та продовжує свою дію. Також, представник позивача заперечує щодо відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн, що не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості (а.с.145-157).

Відповідачем ОСОБА_2 09.01.2025 подано клопотання про застосування строку позовної давності до усіх позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.161).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, що наведені в ньому та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 в тексті відзиву на позовну заяву просив розглядати справу без його участі.

Відповідачем ОСОБА_4 подано клопотання про проведення розгляду справи без її участі, проти позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заперечує, просить відмовити у його задоволенні.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення сторін, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі поданих ними заяв, що не суперечить вимогам ст. 223 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено,що між ОСОБА_1 та АТКБ «ПРИВАТБАНК»укладено кредитнийдоговір № KRHGGR0000000253, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти на строк із 18.09.2008 по 18.09.2018, включно, у вигляді строкового кредиту, у розмірі 6386,00 доларів США, із яких 6200,00 доларів США на капітальний ремонт шляхом видачі готівки через касу, та 186,00 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту в момент надання кредиту (а.с.12-14).

Кредит надається в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди в зазначені в договорі строки.

Забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає 2-кімнатна квартира, загальною площею 42,20 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_1 , та договір поруки від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253/2, укладений із ОСОБА_2 .

Пунктом 2.3.3 договору обумовлено, що банк на власний розсуд має право змінити умови договору зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України, щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається що строк настав у назначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі сплатити інші зобов`язання за договором.

У пункті 2.3.7 договору вказано, що банк має право стягнути кредит до настання дати, визначеної у договорі, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставне майно.

У графіку погашення кредиту, що є додатком № 2 до договору визначено щомісячне погашення відповідачем суми заборгованості в розмірі 147,21 доларів США у термін із 23.10.2008 по 18.09.2018 (а.с.15).

Для гарантуваннявиконання ОСОБА_1 договору № KRHGGR0000000253, між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 18.09.2008 укладено договір поруки № KRHGGR0000000253/1 (а.с.16).

Пунктом 2 договору поруки обумовлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Обставини укладення 18.09.2008 із АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитного договору № KRHGGR0000000253 та договору поруки № KRHGGR0000000253/1 сторонами визнаються та відповідачами не оспорюються, а тому, на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

В обґрунтування позовних вимог суду надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № KRHGGR0000000253, де станом на 13.09.2019 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становила 71465,13 доларів США, із яких: 6235,40 доларів США заборгованість за наданим кредитом, 8718,87 доларів США заборгованість за процентами, 2289,01 доларів США заборгованість за комісією, 54221,85 доларів США пеня (а.с.18-20).

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 18.09.2019 направив позичальнику ОСОБА_1 та поручителю ОСОБА_2 повідомлення про виконання кредитного зобов`язання з вимогою погасити заборгованість у повному обсязі, у випадку невиконання боргових зобов`язань, банк змушений буде звернутись за захистом своїх прав до суду. Відомостей про отримання відповідачами вказаного повідомлення матеріали справи не містять (а.с.21, 22, 23).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, у даному випадку відповідно до умов договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Як визначено ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, згідно зі ст. 1048 цього Кодексу.

На підтвердження обставин, вказаних у відзиві на позовну заяву, відповідачем ОСОБА_1 надано договір іпотеки від 18.09.2008, що укладений між ним та АТ КБ «ПРИВАТБАНК», предметом якого є надання в іпотеку нерухомого майна 2-кімнатної квартири загальною площею 42,10 кв.м, житловою площею 27,10 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 08.08.2008 № 20, у забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язання за кредитним договором від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253 із повернення строкового кредиту в сумі 6386,00 доларів США, у період із 18.09.2008 по 18.09.2018 включно, зі сплатою відсотків, щомісячного платежу, винагороди за надання фінансового інструменту, пені (а.с.90-92).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленого цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом, що визначено у ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Як слідує з розрахунку заборгованості за договором № KRHGGR0000000253, відповідач ОСОБА_1 у погашення кредитної заборгованості сплачував проценти востаннє 19.01.2009 у розмірі 50,00 доларів США та пеню 26.04.2010 у розмірі 11,51 доларів США (а.с.18-20).

У зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення, який заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.02.2013 задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253 у сумі 18359,35 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 17.07.2012 складає 146619,26 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки квартири загальною площею 42,10 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253) ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом із іншою особою-покупцем, із отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, із отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, із можливістю здійснення позивачем усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Заочне рішення набрало законної сили 19.03.2013 (а.с.93-95).

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.02.2013 у справі № 420/2636/12 встановлено, що за кредитним договором від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253, відповідач ОСОБА_1 станом на 17.07.2012 має заборгованість у розмірі 18350,35 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 6252,01 доларів США, заборгованості за відсоткаи за користування кредитом у розмірі 4303,01 доларів США, заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 1157,05 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 5734,65 доларів США, штрафу (фіксована частина) у розмірі 31,29 доларів США, штрафу (процентна складова) у розмірі 872,34 доларів США. Оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, унаслідок чого утворилась заборгованість, тому банк правомірно порушив питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповіді на відзив представник позивача обґрунтовує звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором тим, що до сьогодні предмет іпотеки не реалізовано.

Звернення стягнення на предмет застави повинно задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням і тільки у такому випадку ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.

Наявність невиконаногосудового рішенняпро зверненнястягнення напредмет іпотеки/заставине позбавляєкредитора правазадовольнити своївимоги заосновним зобов`язаннямшляхом стягненняз боржниказаборгованості закредитним договором,оскільки застосуваннякредитором іншогозаконного засобудля захистусвого порушеногота непоновленого боржникомналежним чиномправа неє подвійнимстягненням заборгованості, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 заяви про перегляд заочного рішення від 28.02.2013 по справі №420/2636/12 не подавалося, виконавчі листи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не отримував.

Окрім того, за даними з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/72494835, встановлено, що заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2018 (справа №177/2037/18), задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. від 09.02.2017, реєстровий номер 1289, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №KRHGGR0000000253 від 18.09.2008 станом на 16.08.2016 в сумі 46083,95 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти складає 1157167,98 грн.

Ухвалою Криворізького районного суду від 14.05.2018 заява ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перегляд заочного рішення від 26.02.2018 залишена без задоволення. Заочне рішення від 26.02.2018 у справі №177/2037/18 набрало законної сили 14.05.2018.

Вказаним заочним рішенням від 26.02.2018 встановлено, що 09.02.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1289, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що є правонаступником ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору № KRHGGR0000000253 від 18.09.2008 та розрахунку заборгованості за договором станом на 16.08.2016 грошових коштів у сумі 46083,95 доларів США, що за курсом 25,11 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.08.2016 року складає 1157167,98 грн з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6252,01 доларів США; заборгованості за відсотками у розмірі 7995,28 доларів США; заборгованості з комісії у розмірі 2095,42 доларів США; заборгованості з пені у розмірі 27537,28 доларів США; заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 9,96 доларів США; заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2194,00 доларів США, стягнення здійснюється за період з 18.092008 по 16.08.2016.

Боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц, провадження № 14-84цс19).

У справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суд встановлює законність підстав для його вчинення, зокрема наявність безспірного боргу на час його вчинення.

Заочним рішенням від 26.02.2018 у справі №177/2037/17 встановлено, що за оспорюваним виконавчим написом заборгованість за кредитним договором була стягнута поза межами строків позовної давності для вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, пенею, штрафом, а тому виконавчий напис нотаріуса №1289 від 09.02.2017 має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

При зверненні до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування позовних вимог суду надано розрахунок заборгованості за кредитним договором від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253, де за період з 22.09.2008 по 13.09.2019 на прострочену заборгованість за наданим кредитом 6235,40 доларів США банком нараховано проценти в розмірі 8718.87 доларів США, комісія в розмірі 2289,01 доларів США, пеню в розмірі 54221.85 доларів США (а.с.18-20).

Враховуючи те, що доказів про реалізацію предмета іпотеки та отримання позивачем коштів у результаті реалізації нерухомого майна, якщо така була проведена, сторони не надали, заборгованість за кредитним договором від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253 не погашена, зобов`язання поручителя ОСОБА_2 за договором поруки не припинилися, суд приходить до висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253 у розмірі 6235,40 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом.

Щодо застосування строку позовної давності.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 (а.с.124-129) та у клопотанні від 09.01.2025 відповідач ОСОБА_2 (а.с.160), кожен окремо, просять застосувати до усіх позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, із якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Так, у пункті 2.3.3 кредитного договору від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253, укладеним АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 , обумовлено, що банк на власний розсуд має право змінити умови договору зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.

У пункті 5.5 кредитного договору від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253, сторони погодили строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даним договором, тривалістю 5 років.

Пунктом 12 договору поруки від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253/1, укладеним АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 , визначено, що порука за договором припиняється після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Отже, сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання зобов`язання шляхом направлення банком письмового повідомлення позичальнику, що надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Заочним рішенням від 28.02.2013 у справі № 420/2636/12 встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 банком направлялося повідомлення про невиконання ним умов договору кредиту, необхідності усунення таких порушень, намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень, та пропонувалося добровільно виселитись із житлового приміщення, що є предметом іпотеки (а.с.26 справи № 420/2636/12).

Окрім того, заочним рішенням від 26.02.2018 у справ № 177/2037/17 встановлено, що для вчинення нотаріусом виконавчого напису АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253, список згрупованих поштових відправлень від 24.11.2016 та опис вкладення. Будь-яких документів, які б підтверджували отримання позичальником вимоги банку приватним нотаріусом не надано. Із наданих документів видно, що лист ОСОБА_1 було відправлено під номером 4930004269286. Роздруківкою з сайту Укрпошти підтверджується, що це поштове відправлення вручене під час доставки не було, знищене (а.с.64-65 справи № 177/2037/17).

До даної позовної заяви позивачем надано повідомлення від 18.09.2019, які направлені відповідачам про виконання кредитного зобов`язання, із вимогою погасити заборгованість у повному обсязі, однак відомостей про отримання відповідачами вказаного повідомлення матеріали справи не містять (а.с.21, 22, 23).

У постанові від 04.07.2018 в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Отже, банк використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, пені та штрафів за порушення умов кредитного договору від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253, шляхом пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в справі № 420/2636/12, чим змінив умови та строк дії кредитного договору, а тому строк позовної давності, узгоджений сторонами у п. 5.5. кредитного договору від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253, сплинув не 17.08.2017, як вказує у відзиві відповідач ОСОБА_1 , обчислюючи строк із дати звернення банку до суду (17.08.2012) із позовом про звернення стягнення, а 28.02.2018, оскільки саме заочним рішенням від 28.02.2013 у справі № 420/2636/13 засвідчено такі зміни.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Отже, в разі реалізації кредитором свого права вимоги на дострокове повернення кредиту відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, строк звернення кредитора до суду з вимогами до поручителя необхідно обраховувати з моменту настання строку дострокового повернення кредиту, що узгоджується з висновком Верховного Суду в постанові від 31.08.2022 у справі № 487/4327/16-ц (провадження № 61-1214св22).

Враховуючи, що строк дострокового повернення кредиту за кредитним договором від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253, змінено, строк позовної давності сплинув 28.02.2018, а банк звернувся до суду 06.12.2019, порука ОСОБА_2 за укладеним договором поруки від 18.09.2008 № KRHGGR0000000253/1 є припиненою, а отже, немає правових підстав для задоволення позовних вимог, пред`явлених банком до позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, зважаючи на сплив строку позовної давності, у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1,2 ст. 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь відповідача ОСОБА_1 у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого при подання заяви про перегляд заочного рішення 605,60 грн (а.с.102, 103).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Матеріали справи свідчать про те, що інтереси відповідача ОСОБА_1 у справі за вищевказаним позовом, в частині перегляду заочного рішення від 01.10.2019, представляла адвокат Співак В.А. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 05.09.2024 № 05/09/24, до якого долучено додаток № 1 від 05.09.2024, додаткова угода від 14.10.2024, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, акт приймання-передачі наданих послуг від 14.10.2024, де вказано найменування наданої адвокатом послуги (усна консультація, ознайомлення з матеріалами справи в суді, складання заяви про перегляд заочного рішення), вартість яких склала 6500,00 грн, ордер від 05.09.2024 серії АЕ № 1315206, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3236 (а.с.84, 85, 96-101).

З огляду на наявність в матеріалах справи доказів фактичного надання адвокатом Співак В.А. професійної правничої допомоги позивачеві, враховуючи співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відмовити.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1д, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) у рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок, та понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2025

Суддя: