Постановление суда № 126622650, 15.04.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

15 квітня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/487/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянув в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 40, ЄДРПОУ 26241445)

до відповідача-2 Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646 )

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_2 за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 (включно), виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_2 за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 (включно), виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо нарахування та виплати судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_2 суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 (включно), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградської області провести нарахування та виплату судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_2 суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 (включно) виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

У позовній заяві ОСОБА_3 просила суд поновити строк звернення до суду. Позивач вказала, що через воєнний стан, масштабні обстріли всіх територій нашої держави, тривалі повітряні тривоги, планові та аварійні відключення електропостачання, самостійне виховання двох неповнолітніх дітей та постійну зайнятість у виконанні своїх професійних обов`язків, вона мала об`єктивні перешкоди у своєчасному звернені до суду з позовом за захистом свої трудових прав.

Ухвалою суду від 31.01.2025 відкрито провадження у справі, яку суддя вирішив розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України. Доводи щодо пропущення строку звернення до суду суд при відкритті провадження у справі не оцінював.

Згідно ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зі змісту позову судом встановлено, що спір виник з приводу порушення законодавства про оплату праці.

Так, заробітна плата в розумінні частини першої статті 94 КЗпП України означає винагороду, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Варто зазначити, що норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

За ч.2 ст.233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У цій справі позивач звернулася до суду з позовом, в якому, визначила такі позовні вимоги:

- визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області бюджетними асигнуваннями на виплату суддівської винагороди та зобов`язання забезпечити такими бюджетними асигнуваннями;

- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області з нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн та зобов`язання провести нарахування та виплату позивачеві суддівської винагороди за цей період виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 3028 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з огляду на протиправність вказаної бездіяльності ДСА України та протиправності дій ТУ ДСА України в Кіровоградській області позивач недоотримала суддівську винагороду.

Надаючи оцінку доводам позову щодо строку звернення до суду з цим позовом, суд передусім виходить з того, що спір щодо визнання протиправною бездіяльності ДСА України, яка полягає у незабезпеченні Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області бюджетними асигнуваннями на виплату суддівської винагороди по своїй суті є спором з приводу проходження публічної служби в розумінні ч.5 ст.122 КАС України, а спір про визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області з нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди є спором про недотриманням роботодавцем законодавства про оплату праці.

За містом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, положення наведеної норми допускають при вирішенні справ в порядку адміністративного судочинства застосування строків, визначених не тільки КАС України, а й іншими законами.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Норми статті 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

За своїм змістом стаття 233 КЗпП України визначає строки, в межах яких є можливим судовий захист трудових прав, ці строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Наслідком пропуску таких строків є відмова у задоволенні позову, тобто відмова у наданні судового захисту.

Водночас, норма частини п`ятої статті 122 КАС України про місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби затверджена у КАС України в редакції, що почала діяти з 15 грудня 2017 року. Аналогічна норма була закріплена у частині третій статті 99 КАС України у редакції Закону №2453-VI від 07 липня 2010 року.

15 жовтня 2013 року Конституційний Суд України у справі №1-13/2013 надав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України у зв`язку з її непослідовним застосуванням судами та встановив, що ця стаття застосовується як до наявних, так і до оскаржуваних виплат, пов`язаних із заробітною платою.

З часу встановлення у статті 99 КАС України у редакції Закону №2453-VI від 07 липня 2010 року місячного строку для вирішення спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, практика судів адміністративної юрисдикції та Вищого адміністративного суду України у питаннях застосування положень статті 233 КЗпП України до визначення строків звернення до адміністративних судів для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці особам, які перебувають на публічній службі, була послідовною, незважаючи на наявність дискусій.

У практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду також превалює підхід про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України (висновки у справах № 380/15245/22, № 380/653/23, № 260/3564/22, № 460/17052/21, № 380/17776/22, № 280/6779/22, № 380/14039/22, № 280/1340/23, № 620/1201/23, № 380/653/23).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що чіткою та передбачуваною є позиція щодо необхідності застосування приписів статті 233 КЗпП України під час визначення строків звернення до адміністративних судів для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі.

Суд, оцінюючи правову природу спору в розглядуваній справі, виходить з того, що вимоги визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області з нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн та зобов`язання провести нарахування та виплату виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 3028 грн, є спором щодо стягнення недоотриманого заробітку за час виконання посадових обов`язків, як частини належної працівнику заробітної плати, тобто спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці особи, яка перебувала на публічній службі. Тому при вирішені питання про строки звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору у питанні оплати праці застосуванню підлягають норми статті 233 КЗпП України.

Водночас суд вважає, що до вимог про визнання протиправною бездіяльності ДСА України, яка полягає у незабезпеченні Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області бюджетними асигнуваннями на виплату суддівської винагороди по своїй суті є спором з приводу проходження публічної служби в розумінні ч.5 ст.122 КАС України, а тому у такому випадку підлягають застосуванню вимоги частини п`ятої статті 122 КАС України.

Позивач не заперечувала пропуску строку звернення до суду, однак просила їх поновити з мотивів наявності воєнного стану, масштабних обстрілів всіх територій, тривалих повітряних тривог, планових та аварійних відключень електропостачання, самостійного виховання двох неповнолітніх дітей та постійну зайнятість у виконанні професійних обов`язків судді.

Оцінюючи такі доводи, суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 з приводу того, що ДСА України не забезпечила фінансування, а тому її суддівська винагорода обраховується виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який повинен застосовуватися у такому випадку, та з приводу нарахування недоотриманого заробітку, зверталась під час воєнного стану до Кіровоградського окружного адміністративного суду чотири рази:

1) за період з 14.06.2022 по 31.12.2022, за період з 01.01.2023 по 31.10.2023 (рішення суду від 05.02.2024 справа № 340/9912/23);

2) за період з 01.11.2023 по 31.12.2023 (рішення суду від 15.04.2024 справа №340/584/24);

3)за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 (рішення суду від 03.06.2024 справа №340/2262/24);

4) за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 (рішення суду від 24.09.2024 справа №340/4765/24).

При цьому, з цим же самим позовом (період з 01.07.2024 по 30.09.2024) позивач зверталася в жовтні 2024 року. Ухвалою від 28.10.2024 позов залишено без руху. Ухвалою від 06.01.2025 позовну заяву разом з доданими документами повернуто позивачу в зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позову без руху.

За таких обставин суд критично оцінює посилання позивача на те, що вчасно звернутись до суду саме з цим позовом їй перешкодили наявність воєнного стану, повітряні тривоги, планові та аварійні відключення електропостачання, а також самостійне виховання двох неповнолітніх дітей та постійна зайнятість у виконанні професійних обов`язків судді.

З приводу посилання на масштабні обстріли всіх територій, суд зазначає, що територія проживання позивача не віднесена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відсутність постійних та масштабних обстрілів Олександрійського району та міста Олександрії Кіровоградської області є загальновідомим фактом та не потребує доказування у даному випадку.

Більш того, усі вказані позивачем причини несвоєчасного звернення до суду не перешкодили їй звернутися з вищенаведеними тотожними позовами за інші періоди роботи.

З огляду на викладене, суд вважає не поважними причини пропуску строку звернення до суду, а тому позов належить залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15-денний строк, передбачений ст.295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА