Решение № 126582508, 14.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 рокусправа № 826/13333/16Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Аерофлот - російські авіалінії до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство Аерофлот - російські авіалінії до Державної авіаційної служби України, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову №7031 від 28 липня 2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2016 відкрито провадження у справі та вирішив розглядати справу колегією у складі трьох суддів, завершив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду.

Ухвалою від 07.11.2018 зупинив провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/10462/14 та зобов`язав сторін повідомити про усунення підстав, що зумовили зупинення провадження.

На виконання Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 передано судові справи Львівському окружному адміністративному суду

За результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З.

Ухвалою від 10.02.2025 прийнято до розгляду справу, вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово, поновлено провадження у справі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню, з огляду на те, що жодних повідомлень, від командира повітряного судна, органів ОПР або органів управління Повітряних Сил Збройних Сил, про факт порушення порядку використання повітряного простору України не було.

Зокрема, зверталась увагу суду на те, що в оскаржуваній постанові зазначено, що головою Державіаслужби України встановлено факт правопорушення правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні 15 березня 2016 року рейсу, а саме виконання рейсу без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України.

На думку позивача, станом на 15.03.2016 був відсутній факт правопорушення у галузі цивільної авіації, визначений положеннями пунктів 94 та 118 Положення про використання повітряного простору України.

Крім того, протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації складено державним інспектором без належних на те повноважень та з порушенням встановлених вимог Порядку та без доказів виявлення факту правопорушення, зазначеного в протоколі, оскільки державний інспектор мав право проводити інспектування у сфері безпеки авіації лише за умови проходження відповідної підготовки крім того під час складання протоколу інспектор не здійснював перевірку інформації, що стала підставою для встановлення фактів вчинення з боку позивача правопорушень у галузі цивільної авіації.

Представником відповідача подані до суду заперечення та відзив на позов, в обґрунтування яких зазначив, що Державіаслужбою України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені статтями 128 та 129 Повітряного кодексу України розглянуто справу про правопорушення в галузі цивільної авіації авіакомпанією Аерофлот - російські авіалінії та відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України за порушення правил та порядку використання повітряного простору України застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Звертав увагу суду на те, що при винесенні оскаржуваної постанови встановлено, що авіакомпанія Аерофлот - російські авіалінії 15.03.2016, виконуючи рейс, не мала права здійснювати переліт в забороненій зоні над півостровом Крим.

Крім того зазначив, що державний інспектор Державної авіаційної служби України при прийнятті оскаржуваної постанови Семакою В.І. діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені п.8 ч.1 ст.16 Повітряного кодексу України, розділом ІІ Порядку № 637, Положенням про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 09.02.2010 №68, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2010 за № 307/17602, а відтак підстави для скасування постанови та задоволення позовних вимог відсутні.

Також, представник відповідача зауважив, що процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення.

Представником позивача подано відповідь на відзив.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.03.2016 о 08 год. 38 хв. повітряне судно позивача, яке виконувало рейс AFL1620, здійснило політ з порушенням порядку використання повітряного простору України, незважаючи на заборону використання повітряного простору, чим порушено статтю 30 Повітряного кодексу України (далі - ПК України), пункти 94 та 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401 Про затвердження Положення про використання повітряного простору України, що зафіксовано шляхом складення протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації від 25.07.2016 №7031.

За результатами розгляду матеріалів справи про порушення ПАТ Аерофлот - російські авіалінії правил та порядку використання повітряного простору України, на підставі протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації від 25.07.2016, відповідачем встановлено порушення позивачем правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні рейсу AFL1620 о 08 год. 38 хв. 15.03.2016 без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України, що є порушенням статті 30 Повітряного кодексу України, пунктів 94 та 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401, за наслідком чого прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 28 липня 2016 року №7031, якою відносно позивача застосовано штраф у сумі 136000 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України від 19.05.2011 №3393-VІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).

Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Відповідно до частини другої статті 4 ПК України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

Згідно пункту 8 частини першої статті 16 ПК України державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки відповідно до частини шостої цієї статті мають право складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції.

Процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті визначено у Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 №637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2012 за №73/20386 (далі - Порядок №637).

Дія цього Порядку поширюється на суб`єктів авіаційної діяльності у разі здійснення ними правопорушення у галузі цивільної авіації та фізичних осіб у разі здійснення ними адміністративного правопорушення на повітряному транспорті (п.1.2 Порядку).

Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 637 справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядає Державіаслужба України, за результатами розгляду виноситься постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 2) або постанова про закриття провадження у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 3).

З наведеної норми вбачається, що за результатами розгляду протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації відповідач, як суб`єкт владних повноважень, може прийняти два рішення у вигляді постанов: про накладення штрафу або про закриття провадження у справі.

В силу положень пункту 3.1 Порядку №637 прийняття рішення за результатами розгляду протоколів про правопорушення у галузі цивільної авіації покладається на Державіаслужбу України.

Згідно з частиною першою статті 129 Повітряного кодексу України, підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол.

При цьому, суд зазначає, що статтею 128 Повітряного кодексу України встановлено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації мають право накладати стягнення у розмірі до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф може бути накладено на юридичну особу суб`єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. У разі вчинення юридичними особами суб`єктами авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.

Аналогічні строки накладення на юридичну особу суб`єкта авіаційної діяльності штрафу передбачено і в пункті 3.5 Порядку №637.

Тобто, що за своєю суттю передбачена статтею 128 Повітряного кодексу України фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України (далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.

Згідно з статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб`єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Так, стаття 128 Повітряного кодексу України та пункт 3.5 Порядку передбачають, що штраф може бути накладено на юридичну особу суб`єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Враховуючи те, що застосований згідно з оскаржуваною постановою штраф є адміністративно-господарською санкцією, то він мав би бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України, з урахуванням положень статті 128 Повітряного кодексу України.

При цьому, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1 ст.116 ГПК України).

Отже, за результатами аналізу норм ПК України та Порядку №637 суд вважає, що лише дотримання порядку та строків накладення штрафів за правопорушення в галузі цивільної авіації може бути належною підставою для винесення уповноваженим органом з питань цивільної авіації рішення про накладення штрафу.

В свою чергу, невиконання вимог ч.3 ст. 128 ПК України та п. 3.5 Порядку №637 призводить до визнання рішення про накладення штрафу безпідставним та до його скасування.

Водночас, згідно з п.121 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401, інформація про факти порушення порядку використання повітряного простору невідкладно доводиться до відома Державіаслужби, Украероцентру, командного центру Повітряних Сил Збройних Сил, штабу Антитерористичного центру при СБУ та відповідних органів ОПР.

Як вбачається з матеріалів справи, телеграма Украероцентру №151128 складена за фактом порушення 15.03.2016, відповідно, в силу вимог пункту 121 зазначеного Положення, доведена до відома Державіаслужби в той же день, тобто відповідач встановив факт вчинення правопорушення з боку позивача 15.03.2016, у зв`язку з чим початком відліку строку накладення уповноваженим органом з питань цивільної авіації штрафу на позивача є 15.03.2016.

Таким чином, шестимісячний строк для накладення уповноваженим органом з питань цивільної авіації штрафу на позивача закінчився 15.09.2016.

Оскаржувану постанову відповідачем прийнято 28 липня 2016 року, тобто в межах граничного строку притягнення суб`єкта авіаційної діяльності до відповідальності з часу його виявлення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що Державіаслужбою оскаржувану постанову про накладення штрафу прийнято з дотриманням строку, встановленого Повітряним кодексом України, щодо притягнення суб`єкта авіаційної діяльності до відповідальності з часу його виявлення.

Щодо доводів позивача про відсутність факту порушення правил та порядку використання повітряного простору України, суд зазначає наступне.

Згідно положень частин 1, 2 статті 29 ПК України, використання повітряного простору України здійснюється на підставі дозволів, що надаються органами об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України, крім випадків, передбачених пунктами 1 - 5 частини другої статті 24 цього Кодексу. У разі виконання польотів цивільних повітряних суден та літальних апаратів поза межами контрольованого повітряного простору України заявка на використання повітряного простору України не подається, за винятком випадків, зазначених у Положенні про використання повітряного простору України.

Використання повітряного простору України або його окремої частини може бути частково або повністю обмежено уповноваженим органом з питань цивільної авіації та органами об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України (стаття 30 Повітряного кодексу України).

Обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організовується та здійснюється в порядку, встановленому Положенням про використання повітряного простору України (ч.1. ст.33 ПК України).

Для виконання польоту необхідно отримати від уповноваженого органу з питань цивільної авіації дозвіл на виліт цивільного повітряного судна з аеродрому України, приліт повітряного судна до аеродрому України або на проліт територією України, за винятком випадків, установлених авіаційними правилами України. Порядок подання запиту щодо видачі такого дозволу, умови та порядок його видачі встановлюються авіаційними правилами України (ч. 6, 7 ст. 46 ПК України).

Наказом Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міноборони від 28.11.2005 №897/703 затверджено Правила надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України.

Згідно пп.1.2 вказаних Правил, останні встановлюють порядок отримання дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України ПС, порядок контролю Державної авіаційної служби України за виконанням вимог українськими та іноземними експлуатантами наданих дозволів під час здійснення міжнародних, внутрішніх та транзитних польотів.

Розділ 7 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401 Про затвердження Положення про використання повітряного простору України (далі - Положення №401) регулює питання заборон та обмежень використання повітряного простору.

Пунктом 61 Постанови №401 визначено, що органи управління Повітряних Сил Збройних Сил, Украероцентр здійснюють контроль за виконанням регулярних внутрішніх та міжнародних польотів, а також транзитних регулярних польотів та наданням органами ОПР послуг з обслуговування повітряного руху. З цією метою користувачі повітряного простору подають Украероцентру перелік повторюваних планів польотів не пізніше ніж за 14 діб до початку польоту, а зміни до цього переліку - за 7 діб до введення їх у дію. Украероцентр доводить перелік повторюваних планів польотів до РДЦ та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил.

Пунктами 74, 75 Постанови №401 передбачено наявність комплексного дозволу, який складається з: Дозволу на виконання польотів, який видається Державіаслужбою, Генеральним штабом Збройних Сил та Дозволу на використання повітряного простору, який видається Украероцентром, РДЦ на підставі відповідної заявки після отримання дозволу на виконання польотів.

Украероцентр та РДЦ, отримавши заявку на використання повітряного простору, приймають відповідне рішення, про що інформують заявника. У разі затвердження заявки на використання повітряного простору Украероцентр та РДЦ повідомляють про прийняте рішення органи управління Повітряних Сил Збройних Сил (пункт 76 Постанови №401).

Отже, дозвіл на виконання польотів та дозвіл на використання повітряного простору є різними речами (включаючи зміст та суб`єктний склад осіб, які їх видають).

З огляду на викладене, у позивача повинні бути відомості щодо направлення ним відповідних заявок та інформація про прийняті за результатом їх розгляду рішення, що передбачено пунктом 76 Постанови №401.

При цьому, згідно п.93 Постанови №401 зазначено, що в окремих частинах повітряного простору встановлюються заборона або обмеження на його використання, які публікуються в документах з аеронавігаційної інформації та/або включаються до плану використання повітряного простору. Форма та зміст плану використання повітряного простору визначаються інструкцією з управління використанням повітряного простору.

Заборона використання повітряного простору на постійній основі встановлюється Державіаслужбою за поданням відповідних державних органів, підприємств, установ та організацій і оприлюднюється в документах з аеронавігаційної інформації. Тимчасова заборона використання окремих частин повітряного простору встановлюється в інтересах користувачів, які подали відповідні заявки, з урахуванням пріоритетів, установлених цим Положенням, та принципів гнучкого використання повітряного простору відповідно до Європейської концепції гнучкого використання повітряного простору. Інформація про тимчасову заборону використання повітряного простору доводиться Украероцентром та службою аеронавігаційної інформації до відома всіх користувачів повітряного простору (п.101, 102 Постанови №401).

Статтею 11 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та частини 1 статті 8 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про повітряне сполучення і співробітництво в галузі повітряного транспорту до повітряних суден авіакомпанії Аерофлот під час їх перебування на території України застосовуються закони та правила України, які регулюють приліт і виліт з її території повітряних суден, що здійснюють міжнародні польоти, або експлуатацію чи навігацію цих повітряних суден.

Так, відповідно до підпункту п) пункту 5.1.1.1 розділу 5.1 Глави 5 Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. Служби аэронавигационной информации (далі - Додаток 15) та Doc. 8126 ИКАО Руководство по службам аэронавигационной информации (далі - Doc. 8126), які є обов`язковими як для України та і для Російської Федерації згідно зі статтями 37 та 38 вищезазначеної Конвенції, та згідно з абзацом 15 підпункту 3.2.1.2. Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України 01.07.2004 № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2004 за № 913/9512 (далі - Правила № 564), інформація щодо встановлення заборонених зон публікується шляхом видання повідомлень NOTAM, які є елементом об`єднаного пакету аеронавігаційної інформації (розділ 1.1 глави 1 Додатку 15).

Так, до управління забезпечення аеронавігаційного обслуговування польотів та до Міжнародної служби NOTAM (NOF) від Украероцентру, який є головним оперативним підрозділом об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 №1281), мережею авіаційного фіксованого електрозв`язку (AFTN) надійшов запит про встановлення забороненої зони над територією півострова Крим, який був затверджений уповноваженими особами Державіаслужби, що стало підставою для опублікування NOTAM А1391/14 та А1946/14 та в наступному NOTAM А2461/14.

Порядок затвердження Державіаслужбою аеронавігаційної інформації регулюється Порядком подання, розгляду, затвердження та публікації аеронавігаційної інформації, затвердженим наказом Державіаслужби від 29.07.2011 №142 (далі - Порядок №142).

Розділом 3 Порядку №142 регламентується порядок обробки запитів та видання NOTAM.

Так, запит на видання NOTAM (далі - запит) подається відповідно до вимог, визначених у підпункті 3.2.2 Правил №564, на адресу органу міжнародного NOTAM та департаменту аеронавігації та зовнішніх зв`язків.

Запит на видання NOTAM щодо планової інформації необхідно погодити з Державіаслужбою України (підпункт 3.2.2.2. Правил №564).

Після отримання запиту департаментом аеронавігації та зовнішніх зв`язків аналізується зміст отриманого запиту з метою визначення категорії наданої інформації (пункт 3.4. Порядку №142).

Згідно з додатком 5 Порядку №142 запит на встановлення заборонених зон має бути погоджений департаментом аеронавігації та зовнішніх зв`язків Державіаслужби України (пункт 3.6. Порядку № 142).

Погодження здійснюється у якомога найкоротший термін (не пізніше 1 години після отримання запиту) (пункт 3.7. Порядку №142).

У разі відсутності заперечень з боку відповідних департаментів/управлінь Державіаслужби України протягом 1 години після отримання запиту орган міжнародних NOTAM (NOF) видає NOTAM згідно із запитом. При цьому департамент аеронавігації та зовнішніх зв`язків інформує NOF за допомогою телефону про відсутність заперечень (пункт 3.8. Порядку №142).

Під час погодження начальник відповідного департаменту/управління Державіаслужби України (чи особа, яка його заміщує) візує текст запиту, що є дозволом для публікації (3.10. Порядку № 142).

Такий порядок розгляду, затвердження та опублікування аеронавігаційної інформації відповідає додаткам до Конвенції.

Зокрема, відповідно до пункту 2.1.1 розділу 2.1 глави 2 Doc. 8126 Авиационный полномочный орган государства должен распределить между техническими отделами своего центрального аппарата обязанности по подготовке исходных данных, которые требуются службе аэронавигационной информации (САИ) для NOTAM, предполетные информационные бюллетени (РІВ) Поэтому технические отделы должны обеспечить надежные и скоростные каналы связи с САИ.

Також, відповідно до пункту 1.1.2 розділу 1.1 глави 1 Doc. 8126 Об об`язанности командира воздушного судна ознакомиться со всей имеющейся информацией, относящейся к предстоящему полету, говорится в главе 2 Приложения 2. В отношении международного коммерческого воздушного транспорта существуют жесткие требования ИКАО, соблюдение которых можно обеспечить лишь путем предоставления такой информации, которая обычно подготавливается САИ. Пилоты должны быть знакомы с правилами и процедурами всех государств, которые они будут пролетать. В части I Приложения 6 указано, что на борту воздушного судна должны иметься определенные конкретные виды информационных материалов и что ни один полет не может выполняться до тех пор, пока не будет обоснованной уверенности в том, что необходимые для полета средства и обслуживание имеются в наличии и находятся в рабочем состоянии. Обеспечить соблюдение требований в отношении международной авиации общего назначения и полетов вертолетов (соответственно части II и III Приложения б) также можно лишь путем обеспечения такой информации, которая предоставляется службой аэронавигационной информации.

Тобто, виконуючи міжнародні рейси над територією України, пілоти не вивчають законодавство України та розпорядчі документи Державіаслужби. Вони керуються виключно опублікованою аеронавігаційною інформацією, в тому числі NOTAM.

Вимоги до змісту, правил видачі та опублікування NOTAM уніфіковані для всіх країн, що приєднались до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та містяться у Додатку 15 тa Doc.8126.

Зокрема, п.5.1.1 Додатку 15: NOTAM составляется и издается незамедлительно в тех случаях, когда подлежащая распространению информация носит временный и непродолжительный характер, или в случае введения в срочном порядке важных с эксплуатационной точки зрения постоянных изменений или временных изменений, носящих долгосрочный характер, исключая обширный текстовой и/или графический матеріал. п.5.2.2 Додатку 15: Текст NOTAM составляется с использованием значений/единообразной сокращенной фразеологии, предписанных для кода NOTAM ИКАО, дополненного за счет сокращений ИКАО, индексов, определителей,, указателей, позывных, частот, цифр и открытого текста.

Подробный инструктивный материал по подготовке NOTAM, содержится в документе Doc 8126, п.5.2.2.1 Додатку 15: Когда NOTAM отбирается для международной рассылки, в части, содержащие открытый текст, включается текст на английском языке.

NOTAM є складовою частиною об`єднаного пакета аеронавігаційної інформації, визначення якого міститься в розділі 1.1 Определения Глави 1 Додатку 15.

Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 глави 2 Правил №564, аеронавігаційна інформація затверджується Державіаслужбою України та публікується САІ (Служба аеронавігаційної інформації, яка входить до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - пункт 1.4 глави І Правил №564).

Матеріалами справи встановлено, що починаючи з з 09 год. 00 хв. 28.03.2014 року над півостровом Крим була встановлена заборонена зона як вбачається з наказу від 15.12.2014 року № 780Про затвердження та введення в дію змін до АІР Ukraine.

Вказане в силу положень Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року зумовлює відсутність підстав у позивача для виконання рейсів в забороненій зоні.

У той же час, як вбачається судом з протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації встановлено порушення яке полягає в тому, що в закритий авіапростір АР Крим здійснило вхід ПС, яке виконувало рейс AFL1624 незважаючи на заборону використання повітряного простору.

Оскільки рейс AFL1624, за наслідком виконання якого складено протокол та винесено рішення, мав місце в забороненій для польотів зоні над півостровом Крим, визначеної наказом від 15.12.2014 року № 780, та під час його дії, позивачем допущено порушення норм Положення про використання повітряного простору України, а відтак і положень Повітряного кодексу України.

При цьому, щодо тверджень позивача про порушення відповідачем Порядку розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, суд зазначає наступне.

Так, як встановлено вище, підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1. Протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники. Повноваження державних інспекторів підтверджуються посвідченням державного інспектора з авіаційного нагляду у Державіаслужбі України, а уповноважених на проведення перевірок посадових осіб Державіаслужби України - наказом Державіаслужби України про проведення перевірки та службовим посвідченням. Протокол складається за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації. (пп.2.1, 2.2, 2.3, 2.5 Порядку №637).

У відповідності до п.6.1 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України від 09.02.2010 №68 державний інспектор на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки має право безперешкодно перевіряти роботу суб`єктів та об`єктів авіаційної діяльності, у тому числі іноземних, на території України, виконання польотів з метою нагляду за забезпеченням безпеки авіації та додержанням авіаційних правил.

Таким чином, оскільки позивач не є суб`єктом авіаційної діяльності, який знаходиться на території України, об`єкти авіаційної діяльності (повітряні судна - порушники) розміщені, як за межами України, так і на анексованій Російською Федерацією території України - АР Крим, що в свою чергу унеможливлює проведення перевірки на місці (як того вимагає абз.2 ч.1 ст.16 Повітряного кодексу), суд вважає, що в такій ситуації невидача спеціального завдання на проведення перевірки, як того вимагає законодавство, не є істотним по суті, оскільки фактично відсутня можливість вказати об`єкт та місце перевірки. Разом з тим, відсутність такого завдання, в такій ситуації, на думку суду, не перешкоджає інспектору скласти протокол про правопорушення, що передбачено п.2.5 Порядку №637.

Вказане кореспондується нормам п.5.6 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України, згідно якого, якщо державному інспектору стає відомо, що діяльність або бездіяльність будь-якої особи загрожує або може загрожувати безпеці авіації, він зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів у межах своїх повноважень для усунення загрози безпеці авіації.

Суд звертає увагу, що політ позивача без дозволу на закритій території України є таким, що створював загрозу безпеці авіації, що зумовлює необхідність реагування державних інспекторів з авіаційного нагляду.

Вказані вище обставини унеможливлюють проведення належної самостійної процедури перевірки та, відповідно, складення акту. Разом з цим, згідно п.5.3 Порядку № 637 передбачається складення акту відносно суб`єкта авіаційної діяльності. Проте таке, як відносно позивача, з підстав, зазначених вище, так і відносно дій щодо перевірки фактів, є неможливим.

Щодо перевірки факту, правопорушення, то вказані обставини встановлюються під час розгляду справи, проте позивачем не було надано відповідачу доказів, які спростовують обставини порушень в галузі цивільної авіації.

У відповідності до положень п.10.1 Порядку №637 встановлено, що усі матеріали, що стосуються одного правопорушення Суб`єкта або фізичної особи, посадова особа уповноваженого органу з питань цивільної авіації, яка уповноважена розглядати справи про правопорушення та накладати стягнення, формує в одну справу про правопорушення. Справа формується з протоколу про правопорушення, відповідних актів обстеження об`єкта, висновків експертів, письмових пояснень, повідомлень, постанови про накладення стягнення, листування з порушником та інших документів, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа має бути прошита, сторінки пронумеровані та скріплені печаткою, з описом документів, що в ній зберігаються, з указівкою на номер аркуша (сторінки), завіряється підписом особи, яка винесла постанову, і здається на зберігання до архіву Державіаслужби України.

Вказаний пункт знаходиться в розділі Х Порядку №637, який регулює не порядок розгляду справ, а питання діловодства у справах про накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у галузі цивільної авіації, та адміністративних правопорушень на повітряному транспорті.

За наслідком розгляду справи суд вбачає відсутність дотримання відповідачем вказаних вимог законодавства щодо ведення діловодства, оскільки відповідних належним чином оформлених справ суду не було надано. Проте вказане не спростовує відсутність наданих відповідачем суду документів, на підставі яких приймалося оскаржуване рішення.

Зазначена правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №826/11572/14 та від 07.03.2018 у справі №826/10898/14.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв виключно в межах власних повноважень та в рамках діючого законодавства та, відповідно, до встановлених норм і правил у сфері авіаційної діяльності, а тому спірна постанова є правомірною.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку позивачем в порядку виконання обов`язку, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено суду достовірності своїх доводів, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

З урахуванням того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна