Решение № 126574913, 27.02.2024, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 308/4496/22

Провадження № 2/302/15/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ ЕН ЕМ УК РА ЇН И

27.02.2024 року смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Царь О.В.,

за участю:

представника позивача адвоката Орбан Н.Л.,

представника відповідача адвоката Борисової Г.Й,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я в режимі відеоконференц-зв`язку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: м.Львів вул.Гоголя, буд.1 Львівської області, код ЄДРПОУ - 40075815), про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення утриманої та виплаченої премії,

В С Т А Н О В И В :

11.04.2022 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 , який поданий в особі представника позивача - адвоката Орбан Н.Л., до Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання незаконними та скасування наказів від 30.11.2021 року № 742/од та від 29.12.2021 року № 808/од, стягнення незаконно стягнутої заробітної плати (премії) та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що з 09.03.2021 він перебуває на посаді начальника загону виробничого структурного підрозділу «Мукачівський загін» воєнізованої охорони. За посадовими обов`язками його приймає на посаду та звільняє регіональна філія, а підпорядковується начальнику служби воєнізованої охорони. Мукачівський загін воєнізованої охорони є виробничим структурним підрозділом Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

10.01.2021 року з письмового повідомлення бухгалтера виробничого структурного підрозділу «Мукачівський загін» воєнізованої охорони ОСОБА_2 стало відомо, що має місце винесення наказу Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 30.11.2021 року № 742/од (додаток 11 до нього) про введення в дію протокольних рішень комісії з питань оплати праці апарату управління регіональної філії «Львівська залізниця» (протокольне рішення від 18.11.2021 року № 4) та наказу Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 29.12.2021 № 808/од (додаток 11 до нього) про введення в дію протокольних рішень комісії з питань оплати праці апарату управління регіональної філії «Львівська залізниця» (протокольне рішення від 22.12.2021 року №5).

Як вказує позивач, в результаті прийнятих рішень у грудні 2021 року з нього стягнено премію у розмірі 3600,00 грн., яка нарахована йому раніше, за жовтень 2021 року, а також у січні 2022 року з нього стягнено премію у розмірі 1021,47 грн. за грудень 2021 року, тобто заднім числом. З підставами винесення наказу Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 30.11.2021 року № 742/од та від 29.12.2021 року № 808/од його не було ознайомлено, не надано можливість подати пояснення, тим самим порушено його право на захист.

Позивач зазначає, що 10.01.2022 року він звернувся із запитом на отримання протокольних рішень комісії з питань оплати праці апарату управління регіональної філії «Львівська залізниця», які стали підставою винесення оскаржуваних наказів, а саме за 18.11.2021 року №4 та за 22.12.2021 року № 5, однак відповіді не отримав. В бухгалтерії після 10.01.2022 року було надано наказ регіональної філії «Львівська залізниця» від 29.12.2021 року №808/од, однак з наказом від 30.11.2021 року № 742/од та протокольними рішеннями, які стали підставою їх винесення, йому не надано.

У позові вказує, що відповідач не ознайомив його із змістом наказу від 30.11.2021 та протокольним рішенням комісії за 18.11.2021 року, яке слугувало підставою для винесення оскаржуваного наказу про застосування до позивача догани. При цьому, при винесені оскаржуваного наказу за 29.12.2021 року і станом на 22.12.2021 року (на дату протокольного рішення комісії) він перебував на лікарняному. Також, відповідач не ознайомив позивача за змістом наказу від 29.12.2021 року та протокольним рішенням комісії 22.12.2024 року, яке слугувало підставою для винесення оскаржуваного наказу про застосування до позивача догани. При цьому позивач як і при винесення оскаржуваного наказу за 29.12.2021 року, так і станом на 22.12.2021 року (на дату протокольного рішення комісії) перебував на лікарняному.

Позивач вважає, що ним не було допущено проступку оскарження наказів, а навпаки відповідачем допущено порушення норм законодавства України про працю. Відповідач його не ознайомив з матеріалами наказів та підставами їх винесення, йому не надано можливості надання пояснень та надання доказів невинуватості, а також оскаржувані накази винесені під час перебування його на лікарняному.

У позові зазначає, що в результаті прийнятих рішень стягнено премію, яка нарахована йому раніше у розмірі 3600,00 грн. за жовтень 2021, однак стягнули дану премію у грудні 2021 року, а у розмірі 1021,47 грн. за грудень 2021 року премію стягнули у січні 2022 року, тобто заднім числом. Та позивач вважає, що з нього утримано премію незаконно, у розмірі 4621,47 грн., яку просить стягнути з відповідача на його користь. Та у зв`язку з утриманням виплаченої премії в результаті винесення оскаржуваних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, з метою відновлення порушеного права шляхом стягнення утриманої премії та середнього заробітку за час затримки її виплати, позивач звертається до суду з даним позовом, та у пред`явленому позові просить: 1) визнати незаконним та скасувати наказ Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 30.11.2021 року № 742/од про введення в дію протокольних рішень комісії з питань оплати праці апарату управління Регіональної філії «Львівська залізниця» (протокольне рішення від 18.11.2021 року №4) в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ; 2) визнати незаконним та скасувати наказ Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 29.12.2021 року № 808/од про введення в дію протокольних рішень комісії з питань оплати праці апарату управління Регіональної філії «Львівська залізниця» (протокольне рішення від 22.12.2021 року №5); в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ; 3) стягнути з Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 утриману та виплачену премію в розмірі 4621,47 грн.; 4) стягнути з Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.01.2022 року по день винесення рішення суду по суті справи; 5) стягнути з Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.04.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Орбан Н.Л. - залишено без руху та надано позивачу семиденний строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду (т.1 а.с.59-62).

25.04.2022 року представником позивача адвокатом Орбан Н.Л подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано оригінали квитанцій про сплату судового збору в сумі 1109,60 грн. та в сумі 1984,80 грн. (т.1 а.с.68-72).

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.04.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця», про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення незаконно утриманої заробітної плати (премії) та стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку. Розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с.73-76).

25.05.2022 року представником відповідача Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі адвоката Борисової Г.Й. подано відзив на позовну заяву в порядку ст.178 ЦПК України, викладений в редакції від 24.05.2022 року, та який вмотивовано наступним. Відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, проти позову заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим. В обґрунтування заперечень відповідач вказує, що позов пред`явлено до Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з ідентифікаційним кодом юридичної особи в ЄДРПОУ 40081195. При цьому, регіональна філія «Львівська залізниця» не є юридичною особою, а тому, відповідно до ст.48 ЦПК України, не може бути стороною у справі.

Як зазначено у позовній заяві, ОСОБА_1 , який працює на посаді начальника виробничого структурного підрозділу «Мукачівський загін воєнізованої охорони», притягнуто до дисциплінарної відповідальності та йому оголошено догану. Відповідач вказує, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки позивач до дисциплінарної відповідальності не притягався та догана йому не оголошувалася.

За наслідками роботи позивача у жовтні 2021 року було виявлено ряд порушень, які зафіксовані у рапорті від 06.10.2021 року, складеному за результатами перевірки окремих питань службової діяльності підрозділів, охорони праці та стану умов зберігання зброї та боєприпасів, сховищ для зберігання зброї в Мукачівському загоні воєнізованої охорони.

Вказаний рапорт був розглянутий на оперативній нараді 23.10.2021 року та його результати розгляду зафіксовані в Протоколі оперативної наради під головуванням начальника служби воєнізованої охорони регіональної філії «Львівська залізниця» Орлика А.С. від 23.10.2021. За результатами розгляду зазначених у рапорті недоліків з організації забезпечення збереження зброї та проведення навчально-бойової підготовки, позивачем нараду проведено формально, не вжито заходів дисциплінарного впливу до відповідальних осіб за забезпечення збереження зброї і боєприпасів до неї, організацію і проведення навчально-бойової підготовки у навчальних групах, а також укомплектування вакантних посад Мукачівського загону. Крім того, оперативною нарадою було встановлено, що 18.10.2021 року позивач знаходився у відгулі за чергування відповідальним по загону у неробочий день. Згідно телеграми служби воєнізованої охорони від 14.06.2021 №НО-6/1036 надання відпусток і відгулів керівному складу штабів загонів воєнізованої охорони проводиться лише після погодження із заступниками начальника служби воєнізованої охорони за напрямком. При цьому позивач проігнорував встановлений порядок надання відгулів, про свій відгул не повідомив керівників служби воєнізованої охорони і заяв про надання такого відгулу в службу воєнізованої охорони не надавав.

Вказані порушення були враховані при складанні Протоколу №4 від 18.11.2021 року засідання комісії по розгляду премії за основні результати господарської діяльності керівників та їх заступників виробничих структурних підрозділів служби воєнізованої охорони за жовтень 2021 року. Відповідно до даного протоколу пропонувалося встановити позивачу - начальнику Мукачівського загону воєнізованої охорони, розмір премії 0%. Наказом від 30.11.2021 року №742/од «Про введення в дію протокольного рішення комісії з питань оплати праці апарату управління регіональної філії «Львівська залізниця»» було введено в дію протокольне рішення щодо виплати премії за жовтень 2021, зокрема позивачу, згідно додатку 11 до вказаного наказу.

За наслідками роботи у листопаді 2021 було складено Протокол №5 від 22.12.2021 засідання комісії по розгляду премії за основні результати господарської діяльності керівників та їх заступників виробничих структурних підрозділів служби воєнізованої охорони за листопад 2021 року. Відповідно до даного протоколу пропонувалося встановити позивачу, начальнику Мукачівського загону воєнізованої охорони, розмір премії 0 %. Наказом від 29.12.2021 року №808/од «Про введення в дію протокольного рішення комісії з питань оплати праці апарату управління регіональної філії «Львівська залізниця» було введено в дію протокольне рішення щодо виплати премії за листопад 2021 року, зокрема позивачу, згідно додатку 11 до вказаного наказу.

Та відповідач зазначає у відзиві, що позивач ОСОБА_1 не отримував премію за жовтень та листопад 2021 року у зв`язку з допущеними порушеннями та недоліками у роботі. Та відповідно, був позбавлений заохочення, яке застосовується за наслідками роботи та за відсутності зауважень до проведеної роботи. Щодо ознайомлення з протокольними рішеннями та наказами вказують, що таке ознайомлення не передбачене чинним законодавством. Стосовно стягнення премії з позивача вказують на те, що премія не стягувалася, а був проведений перерахунок надміру виплачених коштів, як вказано у повідомленні від 10.01.2022 року, яке надавалося позивачу та було долучене ним до позовної заяви. Вважають, що позивачем у даному випадку перекручуються факти щодо преміювання, яке, на його думку, повинно бути обов`язковим. Позивач вимагає стягнути утриману з нього премію, однак не наводить жодних документів, які б передбачали її обов`язковість. Також він посилається на нібито застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани, однак не надає жодних доказів чи наказів. За таких обставин вважають, що позовної вимоги щодо стягнення утриманої премії є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Також відповідач зазначив, що з позивачем щомісячно проводиться нарахування та виплата заробітної плати у повному обсязі, та заявлені позивачем вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за період з 01.01.2022 по 11.04.2022 року призведе до подвійної оплати праці у даний період. За таких обставин вимога позивача ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відсутній факт затримки розрахунку (т.1 а.с.91-94).

13.06.2022 представником позивача адвокатом Орбан Н.Л., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , подано в порядку ст.179 ЦПК України відповідь на відзив, яка викладена в редакції від 30.05.2022 року (т.1 а.с.132) та у якій зазначає, що з поданим відзивом позивач не погоджується з тих підстав, що як зазначає у відзиві відповідач, у жовтні 2021 року було ряд порушень позивача, та посилається на оперативну нараду, де значиться недотримання дисциплінарного впливу до відповідних осіб за збереження зброї, зокрема в даній оперативній нараді зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у відгулі. Також вказують, що премія є не обов`язковою для позивача і додають довідки про зарплату за період роботи у 2022 році, вказуючи, що має місце переплата ОСОБА_1 заробітної плати. Проте, надані докази відповідача вважають штучно створеними та такими, що не збігаються з обставинами справи.

Позивач додав табелі виходу позивача на роботу, де на час оперативної наради, на таку посилається відповідач, датуючи її 06.10.2021 і додаючи без резолюції рапорт, подано суду недостовірну інформацію.

Вказує позивач, що у відгулі він не перебував, був на робочому місці, згідно рапорту, який долучено відповідачем за підписом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (із резолюцією від 08.10.2021 року) не стосувалося розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 . Однак, відповідач належним та допустимим доказом не надав підтвердження спростування таких обставин: 1) при притягненні до дисциплінарної відповідальності особа повинна бути ознайомлена з матеріалами притягнення до відповідальності з метою реалізації права на захист, однак цього не було зроблено. З оскаржуваними наказами позивач ознайомився під час вже оскарження їх в суді; 2) оскаржувані накази винесені під час, коли позивач перебував на робочому місці з обґрунтованих обставин (відпустка, лікарняний); 3) жодним чином не спростовано ту обставину, що нарахована премія в той місяць, в якому накладено дисциплінарне стягнення (яке не доведено до відома працівника), не може бути стягнутим «заднім числом», і при цьому згоди на проведення стягнень із заробітної плати працівника реалізовуються виключно за його письмовою згодою або за рішення суду, проте позивач такої згоди не надав роботодавцю; 4) відповідач перекручує ту обставину, що позивачем надано підтвердження того. що 3600,00 грн. нарахованої за жовтень 2021 року премії стягнуто наказом від 30.11.2021 №742/од (додаток 11 до нього), а в січня 2022 стягнуто 1021,47 грн., нараховану премію за листопад 2021 року (т.1 а.с.132). Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К. від 24.06.2022 задоволено самовідвід у даній цивільній справі та матеріали справи № 308/4496/22 передані до канцелярії Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для виконання вимог, передбачених ст.33 ЦПК України (т.1 а.с.141-143).

30.06.2022 року представником відповідача Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвокатом Борисовою Г.Й. подано до суду заперечення на відповідь на відзив, викладені в редакції від 28.06.2022 року та в яких зазначено, що позивач ОСОБА_1 стверджує, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. При цьому, жодних доказів таких дій з боку роботодавця не надано. Також вказує, що позивач просить визнати незаконними та скасувати в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 накази регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 30.11.2021 року № 742/од (протокольне рішення № 4 від 18.11.2021 року) та наказ від 29.12.2021 року № 808/од (протокольне рішення № 5 від 22.12.2021 року), а також стягнути утриману та виплачену премію в розмірі 4621,47 грн. Проте, як зазначає відповідач у запереченнях, вказаними наказами ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягався. У даному випадку має місце позбавлення заохочення яке не є обовязковим і застосовується виключно за наслідками роботи за відсутності зауважень до проведеної роботи. Також позовна вимога про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, оскільки відсутній факт затримки розрахунку. Наголошують на тому, що позивачем ОСОБА_1 стверджуються як беззаперечні, неіснуючі факти, зокрема, факт притягнення його до дисциплінарної відповідальності, факт обов`язковості преміювання. За таких обставин відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконними наказів, стягнення утриманої премії, коштів за затримку розрахунків є безпідставними, необґрунтованими, вигаданими та такими, що не підлягають задоволенню (т.1 а.с.158-161).

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б. від 24.06.2022 цивільну справу № 308/4496/22 за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання незаконними та скасування наказів від 30.11.2021 р. № 742/од та від 29.12.2021 року № 808/од, стягнення стягнутої незаконно заробітної плати (премії) та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - передано за підсудністю на розгляд Міжгірському районному суду Закарпатської області, за територіальною підсудністю, зареєстрованим місцем проживання позивача (т.1 а.с.152-154).

Дана ухвала представниками сторін не оскаржена та набрала законної сили 12.07.2022 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2022 року, дану справу №308/4496/22 розподілено судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В.

За відомостями Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 01.11.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно реєстру територіальної громади Міжгірської селищної ради обліковується за адресою село Новоселиця буд..2 Хустського району Закарпатської області (т.1 а.с.172).

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.11.2022 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 308/4496/22 та визначено проводити розгляд даної цивільної справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) сторін, представників сторін (т.1 а.с.173-174).

25.01.2023 року через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Орбан Н.Л., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів по справі (т.1 а.с.214-217).

25.01.2023 через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Орбан Н.Л. подано до суду клопотання про витребування доказів (т.2 а.с.35-37).

25.01.2023 року через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Орбан Н.Л. подано до суду клопотання про заміну відповідача належним (т.2 а.с.39-41).

26.01.2023 року представником відповідача Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвокатом Борисовою Г.Й. подано до суду письмові пояснення щодо заявлених позивачем клопотань (т.2 а.с.50-51).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.01.2023 задоволено клопотання представника позивача адвоката Орбан Н.Л. та у справі № 308/4496/22 (провадження № 2/302/31/23) за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання незаконними та скасування наказів № 742/од від 30.11.2021 року та № 808/од від 29.12.2021 року, стягнення незаконно стягнутої заробітної плати (премії) та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - замінено первісного відповідача Регіональну філію «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на належного відповідача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ - 40075815) (т.2 а.с.60-62).

Ухвалою суду від 24.02.2023 року, постановленою в судовому засіданні та відображеною в журналі судового засідання (т.2 а.с.65-68), клопотання представника позивача Орбан Н.Л., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про витребування доказів, яке викладене в редакції від 25.01.2023 року залишено без розгляду за заявою представника позивача адвоката Орбан Н.Л.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24.02.2023 року закрито підготовче провадження по справі № 308/4496/22 (провадження № 2/302/31/23) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконними та скасування наказів № 742/од від 30.11.2021 року та № 808/од від 29.12.2021 року, стягнення незаконно стягнутої заробітної плати (премії) та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Призначено цивільну справу № 308/4496/22 до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін, представників сторін (т.2 а.с.70-72).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.04.2023 задоволено клопотання представника позивача адвоката Орбан Н.Л. та залишено без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 01.01.2022 по день винесення рішення суду, за заявою представника позивача адвоката Орбан Н.Л. (т.2 а.с.175-176).

08.08.2023 року представником позивача адвокатом Орбан Н.Л. подано до суду письмову промову, викладену в редакції від 08.08.2023 року (т.2 а.с.191-193).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Орбан Н.Л. підтримала у повному обсязі заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 . Просить позов задовольнити за наведеними у ньому підставами і обґрунтуваннями, а також доводами, викладеними у відповіді на відзив від 30.05.2022 року та письмовій промові від 08.08.2023 року та просить визнати незаконними і скасувати накази Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 30.11.2021 року №742/од від 29.12.2021 року №808/од «Про введення в дію протокольних рішень комісії з питань оплати праці апарату управління Регіональної філії «Львівська залізниця» в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 та стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 незаконно стягнуту премію в розмірі 4621,47 грн., та стягнути на користь позивача судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В судовому засіданні представник відповідача АТ «Українська залізниця» - адвокат Борисова Г.Й. позовні вимоги не визнає у повному осбязі, проти їх задоволення заперечує, посилаючись на заперечення, викладені у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив. Вказує, що оспорювані позивачем накази не є дисциплінарним стягненням, накази № 742/од від 30.11.2021 року та № 808/од від 29.12.2021 року є обґрунтованими, видані підставно, кожному наказу передував протокол. Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши у повному обсязі матеріали справи № 308/4496/22, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами на обґрунтування позову та доводами відповідача в обґрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення утриманої та виплаченої премії, задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першоютретьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 7678, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно ч.1,2 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті89 ЦПК України).

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що наказом Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 05.03.2021 року № 269/ос ОСОБА_1 призначений 09 березня 2021 на посаду начальника загону виробничого структурного підрозділу «Мукачівсьий загін воєнізованої охорони», з посадовим окладом згідно штатного розпису (т.1 а.с.8).

Згідно із ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.Охорона вантажів і об`єктів залізничного транспорту, нагляд за дотриманням вимог пожежної безпеки, ліквідація пожеж на залізничному транспорті загального користування, розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень здійснюються відомчою воєнізованою охороною АТ "Укрзалізниця", працівники якої під час виконання службових обов`язків мають права, які передбачені Положенням про відомчу воєнізовану охорону АТ "Укрзалізниця" та чинним законодавством України, застосовувати вогнепальну зброю та спеціальні засоби (наручники, гумові кийки, засоби зв`язування, сльозоточиві речовини) у випадках іпорядку, передбачених чинним законодавством України, а також гарантії правового та соціального захисту.

Положення про відомчу воєнізовану охорону Акціонерного товариства "Укрзалізниця"затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно з посадовою інструкцією начальника Мукачівського загону воєнізованої охорони, яка затверджена начальником ВСП «Служби воєнізованої охорони» Орлик А.С. 08.09.2021 року та з якою ознайомлено ОСОБА_1 09.09.2021 року (т.1 а.с.32) вбачається, що останній у своїй діяльності керується керівними документами Укрзалізниці, у тому числі головного управління воєнізованої охорони, регіональної філії, Положенням про загін, а також цією посадовою інструкцією (т.1 а.с.27-32).

Наказом Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 753/од від 28.12.2018 затверджено Положення про виробничий структурний підрозділ «Мукачівський загін воєнізованої охорони» Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (т.1 а.с.34-37). Згідно п.6 цього Положення, структурний підрозділ «Мукачівський загін воєнізованої охорони» безпосередньо підпорядкований виробничому структурному підрозділу «Служба воєнізованої охорони регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Предметом діяльності підрозділу, відповідно до п.12 Положення, є здійснення заходів, спрямованих на збереження вантажів, здійснення охоронної діяльності, надання послуг та виконання робіт протипожежного призначення; проведення робіт з мобілізаційної підготовки та цивільного захисту; здійснення заходів із забезпечення належного рівня охорони правил техніки безпеки, пожежної, санітарної та екологічної безпеки навколишнього природного середовища, ліквідації наслідків аварій, утилізації відходів, також вживання заходів щодо зміцнення трудової дисципліни, організації підготовки та перепідготовки кадрів, тощо.

Відповідно до пункту 8.1Положення про придбання, перевезення, облік, зберігання та застосування вогнепальної зброї та боєприпасів до неї підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 1336

від 24.12.2009 року,зброя та боєприпаси видаються особам рядового, начальницького складу відомчої воєнізованої охорони згідно із нормами тільки після складання заліку з поводження, використання, застосування та зберігання зброї та боєприпасів і отримання від органів внутрішніх справ індивідуального дозволу на право використання вогнепальної зброї.

Згідно п.8.15 вказаного Положення, у разі відмови органу внутрішніх справ видати індивідуальний дозвіл на право використання відомчої вогнепальної зброї працівнику відомчої воєнізованої охорони він не може бути допущений до виконання охоронних функцій.

Умови та порядок видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, облік, охорону, носіння, перевезення і використання зброї визначено Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року.

У пункту 5.2 зазначеної Інструкції визначено, що у разі наявності обставин, що перешкоджають одержанню згоди на укладення трудових договорів на виконання робіт, пов`язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, орган поліції у письмовій формі в місячний строк з дня надходження матеріалів повідомляє про це керівників цих підприємств, установ, організацій.

Як вбачається з рапорту від 06.10.2021 року, складеного старшими інструкторами СП «Служби воєнізованої охорони» ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за наслідками роботи позивача ОСОБА_1 на посаді начальника загону виробничого структурного підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у жовтні 2021 року було виявлено ряд порушень, які зафіксовані у вказаному Рапорті та відповідно до якого вбачається, що 28.09.2021 року проведено перевірки з окремих питань службової діяльності підрозділів, охорони праці та стану і умов зберігання зброї та боєприпасів та під час перевірки виявлено ряд порушень, які зафіксовані у вказаному рапорті (т.2 а.с.75). зокрема: зброя в сейфах збройної кімнати підрозділу потребує додаткової чистки; місце для заряджання-розряджання зброї заставлено сторонніми предметами (скляні банки); відсутні копії індивідуальних дозволів; в караульному приміщенні відсутній Алгоритм дій працівників ПАТ «Укрзалізниця» при отриманні інформації про вчинення (загрозу вчинення) діяння з ознаками терористичного характеру; в кімнаті прийому їжі застаріла інформація про відповідального за електробезпеку ( ОСОБА_6 вданому підрозділі не працює з 26.03.2021 року); журнал виході на роботу ведеться з порушеннями: більшість працівників не проставляє в журналі години приходу-уходу; диспетчер загону не володіє інформацією, де знаходяться працівники загону. Також виявлені чисельні недоліки при перевірці організації навчально-бойової та спеціальної підготовки особового складу ВСП «Мукачівський загін воєнізованої охорони», зокрема: при перевірці журналів форми ХУ-5 (облік бойової та службової підготовки) не зроблено записи про проведене підсумкове навчання в група 31,34,35; не наданий журнал облік бойової та службової підготовки окремої групи АДРЕСА_2 від стрілецької команди Батьово-сортувальна система; не надані затверджені плати проведення занять з особовим складом протягом навчального року; не надані конспекти проведення занять протягом навчального року та при проведенні підсумкових занять; додаткові заняття згідно телеграм та протокольних рішень проводяться вибірково, в журналі гр.31 останнє додаткове заняття проводилося 24.10.2018 року; додаткові заняття згідно телеграм та протокольних рішень проводяться вибірково, в журналі групи окремого пожежного поїзда ст..Мукачево - останнє додаткове заняття проводилося в березні 2021 року (т.2 а.с.75-76).

Як вбачається з Протоколу оперативної наради від 23.10.2021 року під головуванням начальника служби воєнізованої охорони регіональної філії «Львівська залізниця» Орлика А.С., за результатами розгляду зазначених у Рапорті від 06.10.2021 року недоліків з організації забезпечення збереження зброї та проведення навчально-бойової підготовки, начальником Мукачівського загону ОСОБА_1 проведено нараду формально, протокольним рішенням від 20.10.2021 року не вжито заходів дисциплінарного впливу до відповідальних осіб за забезпечення збереження зброї і боєприпасів до неї, організацію і проведення навчально-бойової підготовки у навчальних групах, та укомплектування вакантних посад Мукачівського загону. Вказана оперативна нарада була проведена також за участю ОСОБА_1 (т.1 а.с.99-101).

Також, оперативною нарадою встановлено, що 18.10.2021 року ОСОБА_1 знаходився у відгулі за чергування відповідальним по загону у неробочий день. Згідно телеграми служби воєнізованої охорони від 14.06.2021 року №НО-6/Ю36 надання відпусток і відгулів керівному складу штабів загонів воєнізованої охорони проводиться лише після погодження із заступниками начальника служби воєнізованої охорони за напрямком. Проте, ОСОБА_1 не дотримався встановленого порядку надання відгулів, та про свій відгул не повідомив керівника служби воєнізованої охорони, заяв про надання такого відгулу в службу воєнізованої охорони не надавав.

Вказані порушення були враховані при складанні Протоколу №4 від 18.11.2021 року засідання комісії по розгляду премії за основні результати господарської діяльності керівників та їх заступників виробничих структурних підрозділів служби воєнізованої охорони за жовтень місяць 2021 року. Відповідно до даного протоколу запропоновано встановити начальнику Мукачівського загону воєнізованої охорони ОСОБА_1 розмір премії 0 %. Вказаний Протокол № 4 затверджений 18.11.2021 року начальником служби воєнізованої охорони ОСОБА_7 та копія якого є в матеріалах справи (т.1 а.с.102-104).

Наказом виконавчого директора Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» Іщук Ю. від 30.11.2021 року №742/од «Про введення в дію протокольного рішення комісії з питань оплати праці апарату управління регіональної філії «Львівська залізниця» введено в дію протокольне рішення щодо виплати премії за жовтень 2021 року (т.1 а.с.105-106), зокрема позивачу ОСОБА_1 , згідно додатку 11 до вказаного наказу (т.1 а.с.107; т.2 а.с.94).

У вищевказаному наказі №742/од від 30.11.2021 року Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» зазначено, що відповідно до Положення про преміювання за основні результати господарської діяльності керівників структурних підрозділів, їх заступників і головних інженерів, працівників служб, регіонального центру управління рухом, працівників апарату регіональної філії «Львівська залізниця» та його приписних підрозділів, працівників району регіонального центру управління рухом апарату регіональної філії «Львівська залізниця», затвердженого наказом регіональної філії «Львівська залізниця» від 29.03.2016 року № 175-воН/од (зі змінами та доповненнями), та Положення про преміювання виробничого персоналу апарату регіональної філії та приписних підрозділів за основні показники роботи, затвердженого наказом регіональної філії «Львівська залізниця» від 29.03.2016 № 174-в.о.Н/од (зі змінами та доповненнями), протоколу засідання комісії з питань оплати праці апарату управління регіональної філії «Львівська залізниця» від 26.11.2021 року № 27, Наказано:ввести вдію пункти8,10,11протоколу комісіїз питаньоплати праціапарату управліннярегіональної філії«Львівська залізниця»від 27.11.2021№ 27та виплатитизгідно знаданими поданнямипремію заосновні результатигосподарської діяльностіза жовтень2021року:працівникам апаратууправління регіональноїфілії тайого приписнихпідрозділів,працівникам служб,керівникам структурнихпідрозділів -у розмірах,зазначених удодатках 1-11до цьогонаказу.Працівникам виробничогоперсоналу адміністративно-господарськоїслужби,центру науково-технічноїінформації ібібліотечно-бібліографічногообслуговування,дорожнього складубланків -у розмірах,зазначених удодатку 12до цьогонаказу.Позбавити преміїпрацівників,до якихзастосовано дисциплінарністягнення.Премію нарахуватина посадовіоклади (тарифніставки)за фактичновідпрацьований часу жовтні2021року.Начальникові службиорганізації праці,заробітної платиі структуруправління інформуватидорпрофсож Львівськоїзалізниці провстановлений розмірпремії заосновні результатигосподарської діяльностіза жовтень 2021 року. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника директора виконавчого регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики.

У додатку 11 до вказаного наказу № 742/од від 30.11.2021 року визначено: 1) виплатити премію за жовтень 2021 року в розмірах, зазначених нижче, начальникам та заступникам начальників виробничих підрозділів служби воєнізованої охорони: Львівського загону воєнізованої охорони - 25%; Івано-Франківського загону воєнізованої охорони - 25%; Мукачівського загону воєнізованої охорони - 25%. За проходження повного курсу вакцинації проти коронавірусу, виплатити премію з урахуванням збільшення одноразово розміру премії за виконання основних показників преміювання на суму, яка складає 300 гривень (до виплати працівнику після сплати податків), у розмірах, зазначених нижче, працівникам Івано-Франківського загону воєнізованої охорони: першому заступникові начальника загону ОСОБА_8 - 27,51%; заступникові начальника загону ОСОБА_9 - 27,5%; заступникові начальника загону ОСОБА_10 - 27.76%. Позбавити премії за недоліки в роботі (перевитрату фонду оплати праці з початку року) таких працівників виробничих підрозділів воєнізованої охорони: Федуня Ярослава - начальника виробничого структурного підрозділу «Львівський загін воєнізованої охорони»; Кабана Івана - начальника виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківський загін воєнізованої охорони». Позбавити премії за недоліки в роботі начальника виробничого структурного підрозділу «Мукачівський загін воєнізованої охорони» Довгомелю Василя згідно з протоколом засідання комісії по розгляду показників преміювання начальників та їх заступників виробничих підрозділів воєнізованої охорони від 18.11.2021 року № 4 (т.2 а.с.92-94).

В подальшому, за наслідками роботи у листопаді 2021 було складено Протокол №5 від 22.12.2021 засідання комісії по розгляду премії за основні результати господарської діяльності керівників та їх заступників виробничих структурних підрозділів служби воєнізованої охорони за листопад місяць 2021 року. Та відповідно до цього протоколу пропонувалося встановити начальнику Мукачівського загону воєнізованої охорони Довгомелі В.І. розмір премії 0 % (т.1 а.с.108-111).

Наказом виконавчого директора регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» Іщук Ю. від 29.12.2021 року №808/од «Про введення в дію протокольного рішення комісії з питань оплати праці апарату управління регіональної філії «Львівська залізниця» введено в дію протокольне рішення щодо виплати премії за листопад 2021 року (т.2 а.с.95-96), зокрема позивачу ОСОБА_1 , згідно додатку 11 до вказаного наказу (т.2 а.с.97).

У вищевказаномунаказі №808/одвід 29.12.2021року Регіональноїфілії «Львівськазалізниця» АТ«Українська залізниця»зазначено,що відповіднодо Положенняпро преміюванняза основнірезультати господарськоїдіяльності керівниківструктурних підрозділів,їх заступниківі головнихінженерів,працівників служб,регіонального центрууправління рухом,працівників апаратурегіональної філії«Львівська залізниця»та йогоприписних підрозділів,працівників районурегіонального центрууправління рухомапарату регіональноїфілії «Львівськазалізниця»,затвердженогонаказом регіональноїфілії «Львівськазалізниця» від29.03.2016року №175-воН/од(зізмінами тадоповненнями),та Положенняпро преміюваннявиробничого персоналуапарату регіональноїфілії таприписних підрозділівза основніпоказники роботи,затвердженого наказомрегіональної філії«Львівська залізниця»від 29.03.2016року №174-в.о.Н/од(зізмінами тадоповненнями),протоколу засіданнякомісії зпитань оплатипраці апаратууправління регіональноїфілії «Львівськазалізниця» від26.11.2021року №27, Наказано: ввести в дію пункти 7, 9, 10 протоколу комісії з питань оплати праці апарату управління регіональної філії «Львівська залізниця» від 21Л2.2021 № 29 та виплатити згідно з наданими поданнями премію за основні результати господарської діяльності за листопад 2021 року: працівникам апарату управління регіональної філії та його приписних підрозділів, працівникам служб, керівникам структурних підрозділів - у розмірах, зазначених у додатках 1 - 11 до цього наказу; працівникам виробничого персоналу адміністративно-господарської служби, центру науково-технічної інформації і бібліотечно-бібліографічного обслуговування у розмірах, зазначених у додатку 12 до цього наказу. Позбавити премії працівників, до яких застосовано дисциплінарні стягнення. Премію нарахувати на посадові оклади (тарифні ставки) за фактично відпрацьований час у листопаді 2021 року. Начальникові служби організації праці, заробітної плати і структур управління інформувати дорпрофсож Львівської залізниці про встановлений розмір премії за основні результати господарської діяльності за листопад 2021 року. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника директора виконавчого регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики. Розмір премії за основні результати господарської діяльності начальникам та заступникам начальників виробничих підрозділів служби воєнізованої охорони

У додатку 11 до вказаного наказу №808/од від 29.12.2021 року визначено: виплатити премію за листопад 2021 року в розмірах, зазначених нижче, начальникам та заступникам начальників виробничих підрозділів служби воєнізованої охорони: Львівського загону воєнізованої охорони - 25%; Івано-Франківського загону воєнізованої охорони - 25%; Мукачівського загону воєнізованої охорони - 25%. За проходження повного курсу вакцинації проти коронавірусу, виплатити премію з урахуванням збільшення одноразово розміру премії за виконання основних показників преміювання на суму, яка складає 300 гривень (до виплати працівнику після сплати податків), у розмірах, зазначених нижче, працівникам виробничих підрозділів служби воєнізованої охорони: Львівського загону воєнізованої охорони - першому заступникові начальника загону ОСОБА_11 - 27,94%; ІНФОРМАЦІЯ_3 заступникові начальника загону ОСОБА_12 - 29,57%; Мукачівського загону воєнізованої охорони - заступникові начальника загону ОСОБА_13 - 27,5%. Позбавити премії, за недоліки в роботі, згідно з протоколом засідання комісії по розгляду показників преміювання начальників та їх заступників виробничих підрозділів служби воєнізованої охорони від 22.12.2021 року № 5 начальника виробничого структурного підрозділу «Львівський загін воєнізованої охорони- Федуня Ярослава; начальника виробничого структурного підрозділу «Мукачівський загін воєнізованої охорони» - ОСОБА_14 . Позбавити премії заступника начальника виробничого структурного підрозділу «Львівський загін воєнізованої охорони»- ОСОБА_15 , за недоліки в роботі, які призвели до оголошення догани, наказ виробничого підрозділу від 30.11.2021 року № 8/с (т.2 а.с.95-97).

Вищевказані накази Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» №742/од від 30.11.2021 року та №808/од від 29.12.2021 року «Про введення в дію протокольного рішення комісії з питань оплати праці апарату управління регіональної філії «Львівська залізниця», на думку позивача, є незаконним та підлягають скасуванню.

Та як вбачається з вищезазначених документів, начальник Мукачівського загону воєнізованої охорони ОСОБА_1 , позивач у справі, не отримував премію за жовтень та листопад місяці 2021 року саме у зв`язку з допущеними порушеннями та недоліками у роботі.

Відповідно до Колективного договору між Адміністрацією та Дорпрофсожем Львівської залізниці, зі змінами та доповненнями (т.2 а.с.38-46) вбачається з п.3.3 розділу ІІІ (оплата праці), що адміністрація зобов`язується: проводити преміювання працівників за основні результати роботи, а також за спеціальними, додатковими системами преміювання та проводити одноразове заохочення, згідно з затвердженими керівництвом залізниці і відокремлених підрозділів положеннями, які є невід`ємною частиною колективних договорів.

Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.2 ст.64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Статтею 13КЗпП Українивизначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідност.18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" встановлено структуру заробітної плати. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Згідно ст.21 цього Закону працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Відповідно до методичних рекомендацій щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій, які затверджені Наказом Мінпраці від 29 січня 2003 року № 23 премія - це основний вид додаткової, понад основну заробітну плату, винагороди, яка виплачується працівникам за результатами їх трудової діяльності та виробництва в цілому за показниками та умовами оцінки цих результатів, визначеними підприємством.

Згідно статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.03.2021року у справі №127/20211/19.

Відповідно до частин першої, третьої статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення, якими є догана і звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. На роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від24 липня 2019 року у справі № 359/4316/17 (провадження№ 61-25878св18) та від30 березня 2020 року у справі № 489/7807/18 (провадження № 61-15378св19).

Згідно п.1.3 Положення про оплату праці працівників AT «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті, зазначено, що Положення є нормативно-правовим актом, який регламентує питання організації оплати праці, порядок і умови оплати праці та визначення індивідуальної заробітної плати працівників АТ «Укрзалізниця», у тому числі працівників апарату управління АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних підрозділів.

Пунктом 5.4. розділу 5 Положення визначено, що премія за основні результати діяльності нараховується за підсумками роботи за звітний період (місяць, квартал) на підставі оцінки рівня досягнення ключових показників ефективності за даними фінансової, статистичної, управлінської звітності, iнформацiйно - аналітичних матеріалів, розпорядчих та кадрових документів.

Пунктом 5.6 Розділу 5 Положення визначено, рішення з питань нарахування, виплати та розміру премії за основні результати діяльності працівників приймає Комісія з питань оплати праці вiдповiдного рівня управління згідно з розділом 10 цього Положення, іншими нормативними документами АТ «Укрзалізниця».

Згідно п.10.1 розділу 10 Положення, комісія утворюється наказом керівника відповідного рівня з метою забезпечення об`єктивної та справедливої оцінки результатів діяльності, встановлення максимально тісного зв`яжу між результатами роботи та оплатою праці, дотримання норм цього Положення.

Пунктом 10.2. розділу 10 Положення визначено, що комісія з питань оплати праці (далі Комісія) утворюється на рівні апарату управління АТ «Укрзалізниця», апарату управління регіональної філії, їх структурних підрозділів. Відповідно до норм цього Положення рішення щодо оплати праці, в тому числі встановлення, виплати та визначення розмірів премій, доплат, надбавок, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, приймається: працівників виробничих підрозділів, що не відносяться до номенклатури посад керівника регіональної філії, філії, - Комісією відповідного структурного підрозділу.

Пунктом 10.12 розділу 10 Положення визначено, що рішення Комісії оформляється протоколом засідання, який підписує голова Комісії, у разі його відсутності заступник голови Комісії.

Згідно п.10.15 розділу 10 Положення, Комісія, зокрема, визначає розмір премії відповідно до вимог цього Положення, діючих положень про преміювання, нормативних документів з оцінки результатів діяльності працівників АТ «Укрзалізниця»; приймає рішення про відсоток збільшення, зменшення (часткове позбавлення) премії, повне позбавлення або невиплату премії.

Відповідно до п.10.18. розділу 10 Положення, протокольне рішення Комісії вводиться в дію наказом керівника відповідного рівня за погодженням з відповідним профспілковим органом.

Питання преміювання працівників Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» регулюється Положенням про преміювання за основні результати господарської діяльності керівників структурних підрозділів, працівників служб, працівників апарату Регіональної філії «Львівська залізниця» та його приписних підрозділів, працівників оперативно-диспетчерської групи служби перевезень апарату Регіональної філії «Львівська залізниця» (т.2 а.с.111-128).

Вказане Положення про преміювання за основні результати господарської діяльності затверджено Наказом регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 29.03.2016 року за № 175-вон/од та погоджено Президією дорпрофсожу Протоколом від 25.03.2016 року № П-30 (т.2 а.с.108-110,111-128), та в подальшому до вказаного Положення про преміювання внесено зміни та доповнення Наказами № 490/од від 27.09.2018 року (т.2 а.с.129-139), № 665/од від 30.11.2018 року (т.2 а.с.144-154), № 70/од від 29.01.2019 року (т.2 а.с.141-143), № 48/од від 30.01.2020 року (т.2 а.с.155-162).

Відповідно до вищевказаного Положення про преміювання (п.п.2,4 загальні положення), преміювання проводиться за результатами роботи за місяць. За виробничі недоліки, які передбачені у додатках 1-4 до цього Положення, комісія з преміювання може зменшити розмір премії працівника або позбавити його премії повністю. Комісія з преміювання регіональної філії розглядає всі подання про преміювання, оформлює протоколами і надає на затвердження начальникові Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» Розміри преміювання затверджує начальник регіональної філії (п.6,7 Положення) (т.2 а.с.111).

У положенні про преміювання визначається коло працівників, на яких поширюється чинність преміальної системи, показники і умови преміювання щодо кожної категорії працівників, у тому числі й розміри премії.

Крім того, в положенні про преміювання можуть визначатися виробничі упущення, за які працівники позбавляються премії повністю або частково. Рішення про виплату премії та її розмір приймається керівником підприємства та оформляється наказом (розпорядженням) по підприємству, в якому вказані підстави невиплати або зменшення премії.

Стосовно виплати позивачу заохочення у виді премії до посадового окладу суд зазначає, що згідно з п.8.8 Положення про оплату праці працівників AT «Укрзалізниця» вказана виплата може бути нарахована та виплачена працівнику. При цьому, зі змісту п.п.10.1, 10.2, 10.15 вищевказаного Положення вбачається, що Комісія з питань оплати праці на рівні філії або структурного підрозділу може прийняти рішення щодо встановлення, виплати та розміру такого заохочення, яке не пов`язано з конкретними результатами праці.

Тобто, вищевказана одноразова виплата не є обов`язковою і здійснюється на розсуд спеціальної комісії, яка може прийняти відповідне рішення та встановити строк чи порядок цієї виплати.

Крім того, оспорювані позивачем накази є наказами по основній діяльності підприємства, а не по особовому складу (не кадровими) та стосуються на лише позивача. Дані накази видаються керівником підприємства в межах його повноважень та доводяться до відома всіх працівників засобами електронного зв`язку підприємства. Окремого ознайомлення з наказами по основній діяльності, під розпис всіма працівниками підприємства, не передбачено.

Таким чином, має місце позбавлення позивача ОСОБА_1 заохочення, яке не є обов`язковим і застосовується виключно за наслідками роботи за відсутності зауважень до проведеної роботи.

Отже,вказана комісія правомірно на свій розсуд встановила строк і порядок вищевказаної виплатипремії працівникам, у тому числі позивачу ОСОБА_1 з жовтень та листопад місяці 2021 року, оскільки п.8.8 Положення про оплату праці працівників AT «Укрзалізниця» передбачає дискреційні повноваження роботодавця щодо проведення вказаних виплат заохочень працівникам товариства.

За вказаний вище період роботи на посаді начальника Мукачівського загону воєнізованої охорони за виявлені порушення, допущені ОСОБА_1 у господарській діяльності виробничого структурного підрозділу, позивач до дисциплінарної відповідальності у виді догани чи звільнення не притягувався. Останній був позбавлений заохочень у виді премії за жовтень та листопад місяці 2021 року та які не є дисциплінарним стягненням, відповідно до положень ст.147 КЗпП України.

Крім того, судовому захисту підлягаєпорушенеправо. При вищевикладених обставинах, судом встановлено, що відповідачемнебуло порушено прав позивача.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Також слід зазначити, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/ підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Неправомірності дій керівництва Регіональної філії «Львівська залізниця» при винесенні оскаржуваних позивачем наказів, судом не встановлено.

За таких обставин позовні вимоги щодо визнання незаконними наказів є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з позивача ОСОБА_1 премії слід зазначити, що премія не стягувалася, а був проведений перерахунок надміру виплачених коштів, згідно довідки про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за період жовтень 2021 року - квітень 2022 року (т.1 а.с.121), а також наданих стороною відповідача розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2021 року (т.1 а.с.114), за листопад 2021 року (т.1 а.с.115), за грудень 2021 року (т1 а.с.116), за січень 2022 року (т.21 а.с.117), за лютий 2022 року (т.1 а.с.118), за березень 2022 року (т.1 а.с.119), за квітень 2022 року (т.1 а.с.120).

При цьому слід зазначити, що у заявлених позовних вимогах позивач ОСОБА_1 вимагає стягнути утриману з нього премію, однак ним не надано на підтвердження жодних документів, які б передбачали її обов`язковість. Також позивач ОСОБА_1 посилається на застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани, однак жодних документальних підтверджень застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, до матеріалів позовної заяви стороною позивача не додано.

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої Генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Частиною першою ст.ст.3,4 КЗпП України встановлено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору та підставі трудового договору.

Частиною першою ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Аналіз положень вищевказаних норм права дає підстави суду для висновку, що заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахунково-платіжна відомість.

Тобто, заробітна плата виплачується працівникові саме за виконану роботу.

Згіднозі ст.151 КЗпПпротягом строку дисциплінарного стягнення до працівника не застосовуються заходи заохочення.

Ст.143 КЗпПвстановлено, що відповідні заходи заохочення визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку або встановлюються у колективному договорі, іншому локальному нормативному акті роботодавця. Наприклад, заходом заохочення є премія до державних і професійних свят або ювілейних дат. Саме такі премії не виплачують протягом строку дисциплінарного стягнення.

Зазначене не стосується премій, передбачених системою оплати праці, оскільки відповідно дост.2 Закону України "Про оплату праці"премія є додатковою зарплатою і пов`язана з виконанням виробничих завдань і функцій.

Місячна, квартальна та річна премії виплачуються працівникам Підприємства за сумлінне і якісне виконання завдань, передбачених посадовими інструкціями, забезпечення належного рівня виконавчої та трудової дисципліни, з метою підвищення стимулюючої ролі премій у прийнятті і виконанні договірних зобов`язань, підвищення якості, зростання продуктивності праці, економії трудових і матеріальних ресурсів, а також досягнення високих кінцевих результатів праці.

Для визначення розміру місячної премії, пов`язаної з виконанням виробничих завдань і функцій, враховуються такі показники:

- виконання заходів, передбачених Положеннями про відповідний підрозділ;

- забезпечення виконання посадових обов`язків, зазначених у посадовій інструкції та дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку;

- дотримання трудової та виконавської дисципліни;

- виконання доручень у рамках посадових обов`язків, внесення особистого працівника в загальні результати роботи підрозділу.

Нарахування та виплата місячної премії працівникам Підприємства здійснюється наступним шляхом: розрахунок (нарахування) здійснюється у поточному місяці у співвідношенні до посадового окладу за фактично відпрацьований час; місячна премія працівникам виплачується у поточному місяці або у наступному за звітним разом з посадовим окладом.

Розмір премії кожному працівнику, в тому числі на філіях, визначається директором Підприємства за поданням керівників підрозділів (на філіях - за поданням директора філії) у відсотковому співвідношенні до посадового окладу, за фактично відпрацьований час, у періоді за який виплачується премія.

Згідно з частинами першою та другою статті 10ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10ЦПК України істаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Частиною першою статті 15ЦК України передбачено право кожної особина захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 16цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У §145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Такі правові позиції Верховний Суд виклав в постановах від 22.05.2019 року у справі №310/7353/13-ц та від 17 березня 2020 року у справі 274/4841/17.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Предметом позовних вимог, окрім визнання незаконними та скасування наказів регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», є матеріально-правова вимога, стосовно якої позивач просив ухвалити судове рішення, є стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 утриману та виплачену премію в розмірі 4621,47 грн.

Враховуючи наведене, як вбачається з позовної заяви, спір стосується незаконності виданих відповідачем наказів про депреміювання позивача ОСОБА_1 .

За таких умов належним способом захисту інтересів ОСОБА_1 є визнання наказів незаконним.

З урахуванням підстав та змісту позовних вимог ефективним способом захисту права, яке ОСОБА_1 вважає порушеним, є оскарження наказів про його депреміювання за жовтень та листопад місяці 2021 р.

Однак, позивач звернувся до суду також із позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 утриманої та виплаченої премії в розмірі 4621,47 грн. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом подання позову про стягнення з відповідача утриманої та виплаченої премії, сам по собіне сприяє ефективному поновленню права ОСОБА_1 .

Та як встановлено судом, оскільки накази про позбавлення позивача ОСОБА_1 премії за жовтень та листопад 2021 року винесено відповідачем правомірно, а тому відсутні передбачені Законом підстави для повернення утриманої з позивача премії за вказані місяці.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28.03.2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17),КЗпП Українивизначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників. Так,КЗпП Українивизначає можливість працівника оскарження наказу про його звільнення. Питання дотримання визначеної законом процедури звільнення працівника повинно бути з`ясовано в межах вирішення справи щодо законності такого звільнення та обрано засіб правового захисту у разі установлення порушеного права чи інтересу позивача.

З огляду на вищевикладене, звертаючись до суду з позовною вимогою про стягнення утриманої та виплаченої премії, позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту. А отже, відсутні підстави для захисту права ОСОБА_1 у обраний ним спосіб шляхом стягнення з відповідача утриманої та виплаченої премії.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення утриманої та виплаченої премії не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки премія є додатковою (заохочувальною) заробітною платою, не є обов`язковою виплатою, є правом роботодавця, виплата премій регулюються відповідними положеннями/правилами, отже, зменшення, або позбавлення працівника премії не належить кваліфікувати як порушення прав працівника, або погіршення умов його праці. Премія виплачується в межах розмірів, що визначені у Колективному договорі та Положенні про преміювання на підставі рішення керівника, виходячи з вкладу конкретного працівника у загальні результати роботи. Нарахування премії є виключним повноваженням роботодавця, а тому, суд не вправі брати на себе функцію призначення та нарахування премії замість органу, або посадову особу, на яких покладено такі повноваження.

Зазначені правові позиції висловлені Верховним Судом 24.03.2021 року у справі № 127/20211/19, 28.01.2021 року у справі № 810/1735/16, 15.06.2020 року у справі № 623/3181/16-а.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, у задоволенні позовних вимогпозивача ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» належить відмовити у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з приписами ч.ч.1,2,6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керуєтьсяположеннями ст.141 ЦПК України, а тому, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі п.2 ч.2ст.141 ЦПК України, суд відмовляє також і у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, у відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем. Та у той час як сторона відповідача - представник АТ «Укрзалізниця» адвокат Борисова Г.Й. не вказала про наявність будь-яких судових витрат, а отже, судові витрати, які підлягають розподілу, у даній справі № 308/4496/22, відсутні.

На підставівищевикладеного такеруючись ст.ст. 9,12,13,76,81,133,137,259,263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення утриманої та виплаченої премії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В.СИДОРЕНКО