Решение № 126574067, 07.04.2025, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/104/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

при секретарі судового засідання Катюха К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява обґрунтована тим, що 15квітня 2020року постановоюприватного виконавцявиконавчого округуміста КиєваЮхименко ОльгоюЛеонідівною буловідкрито виконавчепровадження №61833645на підставівиконавчого напису№11538від 27.03.2020року,вчиненого приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ХароюНаталією Станіславівною.Зі зміступостанови провідкриття виконавчогопровадження вбачається,що АТ«ПУМБ» ініціюваловчинення виконавчогонапису напідставі якогоз неїмає бутистягнуто заборгованість.Вважаю вчиненийвиконавчий написнезаконним,таким щоне підлягаєвиконанню таскасуванню знаступних підстав.Підставою виникненнязобов`язань єюридичний фактабо юридичнасукупність (фактичнийсклад),які породжуютьзобов`язання.Положеннями актівцивільного законодавствавизначено,що зобов`язаннявиникають зпідстав,встановлених ст.11Цивільного кодексуУкраїни.Нею невчинялися будь-якідії тане укладалисябудь-якіправочини врезультаті якихвиникло правовимоги уАТ «ПУМБ»до неї.Так самоі відсутнійбудь-якийакт адміністративногохарактеру,яким бибуло покладенона неїобов`язок здійснитиплатежі накористь відповідача.Виконавчий написє особливоюформою виконавчогодокумента напідставі якогоздійснюється стягненнязаборгованості впозасудовому порядку.Згідно зч.1ст.88Закону України«Про нотаріат»,п.п.3.1п.Зглави 16розділу II«Порядку вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України,затвердженого наказомМіністерства юстиціїУкраїни від22лютого 2012року №296/5»та п.пб)ч.2п.1Переліку документів,за якимистягнення заборгованостіпроводиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від29червня 1999року №1172,нотаріус вчиняєвиконавчі написи,якщо поданідокументи підтверджуютьбезспірність заборгованостіабо іншоївідповідальності боржникаперед стягувачем.При вчиненівиконавчого написунотаріус повиненкеруватися ч.1п.19ст.34,ст.ст.87,88,89Закону України«Про нотаріат»та п.2«Переліку документівза якимистягнення заборгованостіпроводиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від29червня 1999року №1172»,«Про затвердженняпереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпроводиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріуса» вредакції від10.12.2014року напідставі ПостановиКабінету МіністрівУкраїни №662від 26.11.2014року «Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпроводиться вбезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» (зврахуванням постановиКиївського апеляційногоадміністративного суду№ 826/20084/14від 22.02.2017).Крім того,при вчиненнівиконавчих написівнотаріус .відповіднодо п.2.3Порядку вчиненнянотаріальних дійнотаріусами Українизатв.Наказом Міністерстваюстиції Українивід 27.08.2018№ 2785/5(надаліНаказ МОУ)вчинення виконавчогонапису вразі порушенняосновного зобов`язаннята (або)умов іпотечногодоговору здійснюєтьсянотаріусом післяспливу тридцятиднів змоменту надісланихіпотеко держателемповідомлень -письмової вимогипро усуненняпорушень іпотекодавцюта боржнику,якщо вінє відміннимвід іпотекодавця.Повідомлення вважаєтьсянадісланим,якщо євідмітка іпотекодавцяна письмовомуповідомленні пройого отриманняабо відміткапоштового відділеннязв`язку провідправлення повідомленняна вказанув іпотечномудоговорі адресу.Відповідно доп.ЗГлави 16Наказу МЮУпередбачені умовивчинення виконавчогонапису,якими єбезспірність заборгованостіабо іншоївідповідальності боржникаперед стягувачем;виникнення прававимоги небільше трьохроків,а увідносинах міжпідприємствами,установами таорганізаціями -не більшеодного року.Стверджує проте,що вонане єборжником передАТ «ПУМБ»,жодних правочинівз зазначеноююридичною особоюне вчиняла.Більше того,жодних листіввід відповідачане отримувала.Відповідачем булонадано приватномунотаріусу таприватному виконавцюнеправдиву інформацію.Також стверджує,що привчиненні виконавчогонапису нотаріусомбуло проігнорованоряд встановленихзаконом умов,які надаютьпідстави вчинятивиконавчий напис,зокрема:виконавчий написможе бутивчинений заумови,що здня виникненняправа вимогиминуло небільше трьохроків;відповідно дорозділу 2Переліку документів,за якимистягнення заборгованостіпроводиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів затвердженогопостановою КабінетуМіністрів Українивід 29.06.1999р.№ 1172для одержаннявиконавчого написуподається засвідченастягувачем копіяписьмової вимогипро усуненняпорушення виконаннязобов`язання,що буланадіслана боржникута майновомупоручителю (вразі йогонаявності),з відміткоюстягувана пронепогашення заборгованості.Така письмовавимога немогла бутинадана приватномунотаріусу;відповідно дорозділу 1Переліку документів,за якимистягнення заборгованостіпроводиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів затвердженогопостановою КабінетуМіністрів Українивід 29.06.1999р.№ 1172виконавчий написвчиняється нанотаріально посвідченихдоговорах,що передбачаютьсплату грошовихсум,передачу абоповернення майна,а такожправо зверненнястягнення назаставлене майно.З оглядуна викладеневище,приватний нотаріусповинен буввідмовити увчиненні нотаріальноїдії зпідстав,передбачених статтею49Закону України«Про нотаріат»через те,що вчиненнятакої діїсуперечить законодавствуУкраїни,не подановідомості (інформацію)та документи,необхідні длявчинення нотаріальноїдії.Вчинення нотаріусомвиконавчого напису-це нотаріальнадія,яка полягаєв посвідченніправа стягуванана стягненнягрошових сумабо витребуваннявід боржникамайна.При цьомунотаріус здійснюєсвою діяльністьу сферібезспірної юрисдикціїі невстановлює правабо обов`язківучасників правовідносин,не визнаєі незмінює їх,не вирішуєпо сутіпитань права.Тому вчиненийнотаріусом виконавчийнапис непороджує правастягувана настягнення грошовихсум абовитребування відборжника майна,а підтверджує,що такеправо виниклоу стягуванараніше.Мета вчиненнявиконавчого напису-надання стягувануможливості впозасудовому порядкуреалізувати йогоправо напримусове виконаннязобов`язання боржником.Отже,відповідне правостягувана,за захистомякого вінзвернувся донотаріуса,повинно існуватина моментзвернення.Так самона моментзвернення стягуванадо нотаріусаіз заявоюпро вчиненнявиконавчого написуповинна існуватий,окрім того,також бутибезспірною,заборгованість абоінша відповідальністьборжника передстягувачем.Безспірність заборгованостічи іншоївідповідальності боржника-це обов`язковаумова вчиненнянотаріусом виконавчогонапису (ст.88Закону України«Про нотаріат»).Однак,характер правовогорегулювання цьогопитання даєпідстави длявисновку проте,що безспірністьзаборгованості чиіншої відповідальностіборжника длянотаріуса підтверджуєтьсяформальними ознаками-наданими стягувачемдокументами згідноз Перелікомдокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів.Захист правборжника впроцесі вчиненнянотаріусом виконавчогонапису відбуваєтьсяв спосіб,передбачений підпунктом2.3пункту 2Глави 16розділу IIПорядку,-шляхом надсиланняповідомлень -письмової вимогипро усуненняпорушень іпотекодавцюта боржнику,якщо вінє відміннимвід іпотекодаця.Натомість нотаріусвирішує питанняпро вчиненнявиконавчого написуна підставідокументів,наданих лишеоднієїо стороною,стягувачем,і незобов`язанний запитуватита одержуватипояснення боржниказ приводузаборгованості дляпідтвердження чиспростування їїбезспірності.Таким чином,вчинення нотаріусомвиконавчого написувідбувається зафактом поданнястягувачем документів,які згідноіз відповіднимПереліком єпідтвердженням безспірностізаборгованості абоіншої відповідальностіборжника передстягувачем.Однак сампо собіцей факт(поданнястягувачем відповіднихдокументів нотаріусу)не свідчитьпро відсутністьспору стосовнозаборгованості яктакого.З оглядуна наведенета зурахуванням приписівстатей 15,16,18ЦК України,статей 50,87,88Закону України«Про нотаріат»захист цивільнихправ шляхомвчинення нотаріусомвиконавчого написуполягає втому,що нотаріуспідтверджує наявнеу стягуванаправо настягнення грошовихсум абовитребування відборжника майна.Це правоіснує,поки судне встановитьзворотного.Тобто боржник,який таксамо маєправо назахист свогоцивільного права,в судовомупорядку можеоспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Від представника позивача - адвоката Романчук І.І. надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача АТ "ПУМБ" у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнає та просить його задоволити.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, 15 квітня 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною було відкрито виконавче провадження №61833645 на підставі виконавчого напису №11538 від 27.03.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з боржниц ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованості у розмірі 42558,53 грн. Строк,за якийпровадиться стягнення-з 07серпня 2019року по20лютого 2020року (а.с.12, 14).

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, зокрема неповідомлення боржника про вимогу кредитора, так і необґрунтованість вимог до боржника.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат`у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція викладена у постановах Великою Палатою Верховного Суду: від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.

Зі змісту ст. 87 Закону України "Про нотаріат" вбачається, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Аналогічні правила та умови вчинення нотаріусами виконавчого напису містить Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Водночас, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється таким чином: боржник повинен бути повідомлений не менш ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису, в разі порушення основного зобов`язання, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17.

Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця.

Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати в позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику в порядку, визначеному статтею 84 Закону України "Про нотаріат".

Отже, встановлена законом процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса не вважається дотриманою (виконана), якщо боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові 13 жовтня 2021 року (справа № 554/6777/17).

Водночас, як вказує Верховний Суд у своїх правових висновках, викладених у постановах від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17, у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", такими документами для одержання виконавчого напису є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Приватним нотаріусом Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис на підставі п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса", яким передбачено, що до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів належать оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів) та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Зважаючи на вказане вище, суд вважає, що позиція заявлена позивачем, з боку відповідача жодним належним і допустимим доказом не спростована.

У матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності права вимоги відповідача на час вчинення напису, розрахунок заборгованості, претензія про усунення порушень за кредитним договором, адресована боржнику, докази направлення такої претензії боржнику і докази її отримання боржником.

Як встановлено судом, жодних документів відповідачем на підтвердження своєї позиції надано не було.

Тобто, докази виконання вимог порядку щодо надання документів, що підтверджують безспірність вимог - відсутні.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

За ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Принцип змагальності сторін цивільного процесу, що закріплений в ст. 12 ЦПК України, забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі "Ващенко проти України" (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

У відповідності до вимог ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності та тих обставин, що саме відповідач у справі мав можливості довести зазначену обставину, чого ним зроблено не було та фактично бездоказово презюмовано дотримання порядку позасудового стягнення боргу. Суд констатує, що відповідачем не доведено дотримання вимог порядку щодо надання документів, що підтверджують безспірність вимог, що з урахуванням процесуальної поведінки відповідача по справі, який не надає жодних доказів на підтвердження правомірності своєї позиції та спростування доводів позивача, саме відповідач у цьому випадку несе ризик настання пов`язаного з цим процесуального наслідку у вигляді задоволення позову.

Отже, на підставі оцінки наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом без дотримання встановлених для того вимог, оскільки стягувачем не подано всіх документів, на підставі яких стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, отже нотаріус не міг переконатись належним чином у безспірності розміру заборгованості, що підлягає стягненню, і сама заборгованість та наявність права її вимоги відповідачем під час розгляду справи належним чином не підтверджена.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", у тому числі в частині доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Згідно з ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Тому постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року набрала законної сили цього ж дня 22 лютого 2017 року.

Тобто з 22 лютого 2017 року нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.

Таким чином, діючим на момент вчинення виконавчого напису та на сьогодні є Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26 листопада 2014 року №622, тобто без розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний виконавчий напис вчинений 27 березня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, що свідчить про те, що приватним нотаріусом Хара Н.С. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, вже не чинні.

Отже, суд вважає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити та визнати виконавчий напис №11538 від 27 березня 2020 року таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 142 ЦПК встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тобто, у разі визнання відповідачем позову, позивачу, який не звільнений від сплати судового збору, з державного бюджету повертається 50 відсотків судового збору, який був ним сплачений при поданні позову, а із відповідача стягуються (відшкодовуються) на користь позивача інші 50 відсотків судового збору.

З матеріалів справи слідує, що позивач не звільнена від сплати судового збору та при пред`явленні цього позову нею було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що стверджується квитанції №ПН3975145 від 07 січня 2025 року (а.с.26).

Таким чином, на користь позивача з відповідача стягується судовий збір у розмірі 605,60 грн. (50% від 1211,20 грн.). Позивачу також повертається з державного бюджету 50% судового збору сплаченого при подачі позову у розмірі 605,60 грн (50% від 1211,20 грн).

Водночас відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору-доручення на надання правничої допомоги від 04 грудня 2024 року (а.с.23), копію акту наданих послуг від 07 січня 2025 року, з якого вбачається, що вартість наданих послуг становить 5000 грн. (а.с.24).

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, наприклад у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

27 лютого 2025 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Романчук І.І. надійшла заява, в якій вона просить стягнути на користь позивача понесені судовитрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., у зв`язку із визнанням відповідачем позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача з відповідача стягуються витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 158, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 27 березня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за №11538 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості за кредитним договором №1001304910201 від 06 травня 2019 року в сумі 42558,53 грн. та плати за вчинення виконавчого напису в сумі 250 грн., а всього боргу на суму 42808,53 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на користь ОСОБА_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 50% судового збору, тобто 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок), сплаченого у розмірі 1211,20 грн. при подачі позову відповідно до квитанції №ПН3975145 від 07 січня 2025 року.

Стягнути з Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на користь ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829).

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, м. Київ, вул. Тарасівська, 18/12.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, секція 3, приміщення 250А/2,

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор