Постановление суда № 126512597, 10.04.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4825/25

Провадження № 2/750/1638/25

У Х В А Л А

10 квітня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П., розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживачів,

третя особа Головний сервісний центр МВС,

в с т а н о в и в :

09 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», в якому просить визнати за нею право власності на автомобіль.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК).

Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26-30 ЦПК).

Згідно ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

При подачі позову до Деснянського районного суду м. Чернігова позивач обрав підсудність справи відповідно до частини п`ятої статті 28 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як вбачається зі змісту позовної зави, позивач просить в порядку ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 328, 806ЦК України визнати за нею право власності на автомобіль марки «Citroen C4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , оскільки остання, як лізингоодержувачем, сплатила в повному обсязі заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» (лізингодавець) за договором фінансового лізингу № CNGLА!00000081 від 12 травня 2020 року.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 22 статті 1Закону України«Про захистправ споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни №5від 12.04.1996«Про практикурозгляду цивільнихсправ запозовами прозахист правспоживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Позивачем не обґрунтовані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», шляхом визначення, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Застосування Закону України«Про захистправ споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про фінансовий лізинг»).

Закон України«Про захистправ споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаномузаконі прописанапроцедура укладаннядоговору,яка включаєпитання щодонадання інформаціїспоживачеві одинпро одногота щодоумов договору:про наданняпослуг задміністрування фінансовихактивів дляпридбання товаріву групах,винагороди товариства,порядок розподілутовару,тощо.А уразі ненаданнязазначеної інформаціїсуб`єктгосподарювання,який повиненїї надати,несе відповідальність,встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Жодна з перелічених у ст.4Закону України«Про захистправ споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду.

Велика Палата Верховного Суду України у своїй постанові від 07.04.2020 по справі 743/534/16-ц визначила, що за пунктом 22 статті 1Закону України«Про захистправ споживачів» у значенні цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відтак, на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виконання договору фінансового лізингу та договору поруки не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

За вказаних обставин, відсутні підстави для врахування судом частини дванадцятої статті 28 ЦПК України.

Статтею 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Місцезнаходження відповідача- Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк»: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, що не відноситься до території Деснянського району м. Чернігова.

Враховуючи наведене, дана справа не належить до територіальної підсудності Деснянського районного суду м. Чернігова.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин, судом, встановленим законом для розгляду вказаної заяви, є Печерський районний суд міста Києва, у зв`язку з чим справу належить передати на його розгляд.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 27, 31, 258-261, 353, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

передати справу № 750/4825/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживачів та визнання права власності на транспортний засіб на розгляд Печерському районному суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.П. Рахманкулова