Постановление суда № 126503129, 10.04.2025, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

10.04.2025

Справа № 494/627/25

Провадження № 1-кс/494/175/25

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2025 р. м. Березівка

Слідчий суддя Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

слідчого - ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Березівка Одеської області клопотання заступника начальника СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №62023150020000943 від 13.12.2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2025 року слідчий СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №62023150020000943 від 13.12.2023 року. Вказане клопотання подано разом із клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Визначення судді було здійснено автоматизованою системою документообігу та визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .

На обґрунтування поданого клопотання, слідчий посилався на те, що згідно ізвимогами ст.1Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» воєннийстан -це особливийправовий режим,що вводитьсяв Україніабо вокремих їїмісцевостях уразі збройноїагресії чизагрози нападу,небезпеки державнійнезалежності України,її територіальнійцілісності тапередбачає наданнявідповідним органамдержавної влади,військовому командуванню,військовим адміністраціямта органаммісцевого самоврядуванняповноважень,необхідних длявідвернення загрози,відсічі збройноїагресії тазабезпечення національноїбезпеки,усунення загрозинебезпеки державнійнезалежності України,її територіальнійцілісності,а такожтимчасове,зумовлене загрозою,обмеження конституційнихправ ісвобод людиниі громадянината праві законнихінтересів юридичнихосіб іззазначенням строкудії цихобмежень.Відповідно доуказу ПрезидентаУкраїни ОСОБА_9 .Про введеннявоєнного станув Українівід 24.02.2022№ 64/2022та ЗаконуУкраїни «Прозатвердження УказуПрезидента України«Про введеннявоєнного станув Україні»від 24.02.2022№ 2102-ІХвведено воєннийстан навсій територіїУкраїни.Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/22 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/22 від 14.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 р. № 2263-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 р. № 2500- IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 21.11.2022 року. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №757/2022 від 07.11.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 № 2738-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Відповідно до закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2915-IX від 07.02.2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 строком на 90 діб. В подальшому відповідно до закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 254/2023 від 01.05.2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 3275-ІХ від 27.07.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Згідно з указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №734/2023 від 06.11.2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 08.11.2023 N 3429-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, продовжено Указом Президента України від 05.02.2024 №4924, що затверджений законом України від 06.02.2024 №3564- IX. Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.

09.03.2022 року, відповідно до Указу президента України від 24.02.2022 № 69/2022 та набуття чинності Указу президента «Про загальну мобілізацію» та виконання вимог мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України № 32/321/501/13т ОСОБА_5 призвано на службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 146 від 20.05.2023 солдата ОСОБА_5 призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 13.05.2023 року №46-РС на посаду старшого стрільця - оператора 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу частини та визнано таким, що з 20.05.2023, справи та посаду прийняв і приступив до виконання бойових завдань в польових умовах на посаді стрільця - оператора 1стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 . Згідно положень п. 4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України. Відтак, з 09.03.2022, тобто з дня направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов`язку - проходження військової служби за призовом під час мобілізації. Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби. Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України. Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_5 як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст. 9,11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Будучи військовослужбовцем військової служби, призваним за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. ст. 9,11,12,14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців. Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентують порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях. Отже, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді старшого стрільця - оператора 1 відділення 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу З стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану 09.08.2023 о 08:00 год, не з`явився вчасно на службу без поважних причин до лікувального закладу Військово медичного клінічного центру Південного регіону (м. Одеса), що розташований у м. Одеса, Приморський район, (більш точне місце дислокації зазначити неможливо у зв`язку із введенням на території України воєнного стану) для проходження військової служби в умовах лікування, та незаконно перебуває поза його межами до тепер, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби. Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України (далі- КК України), тобто - нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. 24.03.2025 року вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, матері ОСОБА_5 - ОСОБА_10 . Окрім того, вказане вище повідомлення було направлено поштою до військової частини НОМЕР_2 , де проходив військову службу ОСОБА_5 . Під час досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Слідчий та прокурор вважає про наявність ризиків передбачених п.п.1,2,3,4 та п.5 ч.1 ст.177 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК України). Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні 10.04.2025 року клопотання підтримали на підставах викладених у клопотанні, просили його задовольнити. Також, посилались на наявність ризиків, що зазначені у клопотанні. Крім того, просили визначити розмір застави. Останнього було затримано 09.04.2025, оскільки підозрюваний перебував у розшуку та слідчим суддею надано дозвіл на його затримання з метою приводу для розгляду вищевказаного клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти вказаного клопотання. Просили застосувати більш м`який запобіжний захід цілодобовий домашній арешт. Ризики зазначені у клопотанні є необґрунтованими та непідтвердженими. Водночас, ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення свою вину не визнавав. Будь-яких клопотань, заяв під час розгляду справи не заявляли. Також вказав, що далі не має бажання проходити військову службу.

Розглянувши подане клопотання та додані до нього документи, вивчивши матеріали кримінального провадження №62023150020000943, вислухавши думки учасників судового розгляду, вважаю наступне.

На розгляді у СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження за №62023150020000943 від 13.12.2023 року, у якому ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

З матеріалів кримінального провадження №62023150020000943 вбачається, що згідно ізвимогами ст.1Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» воєннийстан -це особливийправовий режим,що вводитьсяв Україніабо вокремих їїмісцевостях уразі збройноїагресії чизагрози нападу,небезпеки державнійнезалежності України,її територіальнійцілісності тапередбачає наданнявідповідним органамдержавної влади,військовому командуванню,військовим адміністраціямта органаммісцевого самоврядуванняповноважень,необхідних длявідвернення загрози,відсічі збройноїагресії тазабезпечення національноїбезпеки,усунення загрозинебезпеки державнійнезалежності України,її територіальнійцілісності,а такожтимчасове,зумовлене загрозою,обмеження конституційнихправ ісвобод людиниі громадянината праві законнихінтересів юридичнихосіб іззазначенням строкудії цихобмежень.Відповідно доуказу ПрезидентаУкраїни ОСОБА_9 .Про введеннявоєнного станув Українівід 24.02.2022№ 64/2022та ЗаконуУкраїни «Прозатвердження УказуПрезидента України«Про введеннявоєнного станув Україні»від 24.02.2022№ 2102-ІХвведено воєннийстан навсій територіїУкраїни.Відповідно доуказу ПрезидентаУкраїни «Провведення воєнногостану вУкраїні» №64/22від 24.02.2022,затвердженого ЗакономУкраїни «Прозатвердження УказуПрезидента України«Про введеннявоєнного станув Україні»від 24.02.2022№ 2102-ІХ,в Українівведено воєннийстан із05години 30хвилин 24лютого 2022року.Відтак,з 24.02.2022по теперішнійчас дієвоєнний стан.09.03.2022року,відповідно доУказу президентаУкраїни від24.02.2022№ 69/2022та набуттячинності Указупрезидента «Прозагальну мобілізацію»та виконаннявимог мобілізаційноїдирективи ГоловнокомандувачаЗбройних СилУкраїни №32/321/501/13т ОСОБА_5 призвано наслужбу замобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 танаправлено дляпроходження військовоїслужби довійськової частини НОМЕР_1 .Наказом командиравійськової частини НОМЕР_2 № 146від 20.05.2023солдата ОСОБА_5 призначеного наказомкомандира військовоїчастини НОМЕР_3 (поособовому складу)від 13.05.2023року №46-РСна посадустаршого стрільця-оператора 1стрілецького відділення2стрілецького взводу3стрілецької ротивійськової частини НОМЕР_2 ,зараховано досписків особовогоскладу частинита визнанотаким,що з20.05.2023,справи тапосаду прийняві приступивдо виконаннябойових завданьв польовихумовах напосаді стрільця-оператора 1стрілецькоговідділення 2стрілецького взводу3стрілецької ротивійськової частини НОМЕР_2 .Згідно положеньп.4ч.1ст.24Закону України«Про військовийобов`язок івійськову службу»,початком проходженнявійськової службидля громадян,призваних навійськову службупід часмобілізації,на особливийперіод тана військовуслужбу запризовом осібофіцерського складу,є деньвідправлення увійськову частинуз відповідногорайонного (міського)територіального центрукомплектування тасоціальної підтримкиабо деньприбуття доЦентрального управлінняабо регіональногооргану Службибезпеки України.Відтак,з 09.03.2022,тобто здня направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 довійськової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 набув статусувійськовослужбовця -особи,яка проходитьвійськову службута зцього ждня розпочаввиконання своговійськового обов`язку-проходження військовоїслужби запризовом підчас мобілізації.Так, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені вимогами законодавства, що регламентують порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях. Отже, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді старшого стрільця - оператора 1 відділення 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу З стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану 09.08.2023 о 08:00 год, не з`явився вчасно на службу без поважних причин до лікувального закладу Військово медичного клінічного центру Південного регіону (м. Одеса), що розташований у м. Одеса, Приморський район, (більш точне місце дислокації зазначити неможливо у зв`язку із введенням на території України воєнного стану) для проходження військової служби в умовах лікування, та незаконно перебуває поза його межами до тепер, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Водночас, положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України, визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другийщо об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.5 ст.407 КК України- нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. .

Хоча, ОСОБА_5 не визнає своє вини, однак перевіривши матеріали клопотання та оригінали матеріалів кримінального провадження №62023150020000943 від 13.12.2023 року, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри за ч.5 ст.407 КК України.

Підозра ОСОБА_5 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.407КК України,підтверджується зібранимив кримінальномупровадженні доказами,які містятьсяу матеріалахкримінального провадження.

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Згідно ізст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:переховуватисявід органів досудового розслідування та/або суду;знищити, сховати або спотворитибудь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;незаконно впливатина потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;перешкоджатикримінальному провадженню іншим чином;вчинити іншекримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому,КПК Українине вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Як зазначено у клопотанні, прокурор та слідчий посилаються на наявність ризиків, передбачених п.1, п.2, п.3, п.4 та п.5 ч.1 ст.177 КК України.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, то слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи: існування можливості переховування на тимчасово окупованих територіях України; пред`явлення йому підозри у вчиненні, в тому числі тяжкого злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, в тому числі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Більш того, ОСОБА_5 перебував у розшуку , про що свідчить постанова слідчого від 26.03.2025 року. Також, ухвалою слідчого судді від 04.04.2025 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою.

Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають слідчому судді підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями23та224 КПК Українипроцедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до ч. 4ст. 95 КПК Українисуд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає, що у зв`язку з тим, що на даний час, встановлюються інші свідки протиправних діянь підозрюваного ОСОБА_5 , які мешкають на території Одеської області, у тому числі й військовослужбовці Збройних Сил України, що дає змогу ОСОБА_5 , знаходячись на свободі, впливати на цих осіб, а тому цей ризик має місце.

З приводу ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то слідчий суддя також вважає його обґрунтованим, оскільки ОСОБА_5 є військовослужбовцем, таким чином добре володіє різними видами озброєння та може вчинити злочини проти встановленого порядку несення військової служби, зокрема пов`язане з ухиленням від обов`язків проходження військової служби. Також, під час судового засідання ОСОБА_11 повідомив, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Водночас, щодо ризику за п.2 ч.1 ст.177 КПК України (спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) та як зазначено у клопотанні, «…оскільки на даний час триває досудове розслідування…», то даний ризик не знайшов свого підтвердження та недоведений слідчим, прокурором, а тому слідчий суддя вважає його безпідставним.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбаченихст. 178 КПК України, а саме:

-вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України;

-пред`явлення йому підозри у вчиненні, в тому числі тяжкого злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні яких, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років;

- станом на день розгляду клопотання ОСОБА_5 виповнилося 51 рік.

Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідування кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Тобто, є обґрунтовані підстави вважати, що стосовно підозрюваного, який вчинив тяжкий злочин, з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3,4 та 5 ч. 1ст. 177 КПК України, доцільно застосування запобіжний захід саме у виді тримання під вартою.

Разом з цим, слідчий суддя враховує вимоги ч.8 ст.176 КПК України, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405,407,408,429Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першоїцієї статті.

Саме такий випадок і має місце у даній справі, оскільки в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності Збройних сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.

У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування взяті під варту військовослужбовці можуть триматися в окремих ізольованих приміщеннях казарменого типу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Для узятих під варту військовослужбовців додатком 12 «Про гауптвахту» до Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України та Порядком тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 03.11.2020 № 394(далі - Порядок), визначено окремий порядок та умови їх тримання у спеціальному приміщенні гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що є установою військового типу.

Розділом ХІ Наказу міністерства юстиції України №394 від 03.11.2020 року Про затвердження Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців тримання на гауптвахтах узятих під варту військовослужбовців здійснюється відповідно до Закону України «Про попереднє ув`язнення» та цього Порядку.

Таким чином, законодавством встановлено імперативні вимоги тримання військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, на гауптвахтах.

Так, підозрюваний має статус військовослужбовця, а тому враховуючи зазначене слідчий суддя вважає, що утримання ОСОБА_5 у спеціалізованій військовій установі гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних силах України, буде найбільш доцільним.

Також враховуючи, що взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, але зважаючи, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на що посилався слідчий, прокурор у своєму клопотанні.

Зазначені висновки суду засновані перед усім на тому, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Вказані обставини виключають об`єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов`язання.

Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194КПК Україниі зобов`язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу - не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.

Передбаченийст. 181 КПК Українизапобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Водночас, підозрюваний може ухилитись від органів досудового слідства, також може мати вплив на свідків. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов`язаний підозрюваного з можливістю спілкування з іншими особами, в тому числі шляхом телекомунікаційних зав`язків, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі, а тому суд доходить до переконання, що підозрюваний фактично безперешкодно та не маючи будь-яких стримуючих факторів може залишитись за даною адресою, може залишити його.

Відповідно дост. 182 КПК України,застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує вимоги ст.182 КПК України та те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину за ч.5 ст.407 КК України, з огляду на обставини справи, майновий стан підозрюваного, який офіційно не працює, тобто не має постійного джерела прибутку, а також зважаючи на існування вищезазначених ризиків, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному у якості альтернативного запобіжного заходу заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням на останнього у разі внесення застави обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням його особистих характеристик, врахувавши думку підозрюваного щодо визнання інкримінованого кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 КК України, слідчий суддя доходить висновку, що до підозрюваного слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави.

Разом з цим, суд враховує Лист Верховного Суду від 26.11.2024 року, підписаний головою Касаційного кримінального суду ОСОБА_12 про те, що чинне законодавство наділяє слідчого суддю, суд повноваженнями застосовувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на підставі відповідного клопотання слідчого, прокурора, водночас не покладає обов`язку визначити місце виконання цього запобіжного заходу. Водночас, вирішення питання про визначення місця виконання цього запобіжного заходу стосовно військовослужбовця віднесено до компетенції підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що виконують завдання з конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, відповідно до Порядку організації несення служби черговими змінами охорони і конвоювання підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та конвоювання засуджених, ухятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 05.07.2022 року №178. Тому, в ухвалах судів про обрання військовослужбовцям запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою рішення про направлення їх на гаупвахту для виконання цього запобіжного заходу не зазначається.

За змістом ч.ч. 1, 2ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_5 затимано 09.04.2025 року о 15:20 год.

Керуючись статтями 176, 177, 178,183, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №62023150020000943 від 13.12.2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: до року 08.06.2025 року.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту у залі суду строком до 08.06.2025 року.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,рахувати з моменту затримання, а саме з 09.04.2025 року по 08.06.2025 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 в якості альтернативного запобіжного заходу, заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят ) грн 00 коп.

Підозрюваний, або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:

Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Код отримувача за ЄДРПОУ: 26302945

Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ

Код банку отримувача: 820172

Рахунок отримувача: UA418201720355249001000005435

Призначення платежу: згідно ухвали суду від 10.04.2025 року, заставна сума за ОСОБА_5 , суддя: ОСОБА_1 .

У разі внесення застави на відповідний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з с. Косівка, Березівського району Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

-повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

-утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали в частині покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків становить до 08.06.2025 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.04.2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1