Постановление суда № 126501392, 09.04.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6004/25

Провадження № 2/344/2783/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., ознайомившись з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Вестхім», ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМ-2020» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства «Вестхім», ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМ-2020» про:

1.визнання договору від 25 листопада 2020 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТМ-2020» та громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 16 грудня 2016 року органом 8030, посвідчений приватним нотаріусом Футуймою В.Б. від 25 листопада 2020 року та зареєстрований в реєстрі за №818, недійсним;

2.визнання договору купівлі-продажу майна від 25 листопада 2020 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТМ-2020» та громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві 31 березня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Футуймою В.Б. від 25 листопада 2020 року та зареєстрований в реєстрі за №819, недійсним;

3.визнання договору купівлі-продажу майна від 01 квітня 2022 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТМ-2020» та ФОП ОСОБА_3 , який стосується майна, а саме конвекційної частини печі для нагріву сировини, недійсним.

4.визнання договору купівлі-продажу майна сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101 від 01 червня 2022 року укладений між Фізичною особою-підприємець ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Вестхім», недійсним.

Перевіривши матеріали справи, приходжу наступного висновку.

Відповідно до ст. 186 та ст. 187 ЦПК України суддя до відкриття провадження у справі, після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 175 та 177 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом та лише за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відкриває провадження у справі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів визначено статтею 20 ГПК України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Так, предметом спору, зокрема є визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 01 квітня 2022 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТМ-2020» та ФОП ОСОБА_3 , який стосується майна, а саме конвекційної частини печі для нагріву сировини, а також визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101 від 01 червня 2022 року укладений між Фізичною особою-підприємець ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Вестхім», а отже, існує спір про право і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

Таким чином, у даній позовній заяві позивач об`єднав позовні вимоги до юридичних осіб, які слід розглядати в порядку господарського судочинства.

Так, частиною четвертою статті 188 ЦПК України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Відповідно до частини шостої статті 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Зміст наведених норм свідчить, що порушення правил об`єднання позовних вимог, у разі якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз`єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

При цьому роз`єднання позовних вимог можливе лише в тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду в тому суді, який роз`єднав позовні вимоги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2019 року в справі № 9901/458/19.

Так, припис частини четвертої статті 188 ЦПК України унеможливлює розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів. Такий ж висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 199/6042/19,

Зважаючи на наведене, оскільки позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, роз`єднання яких є неможливим з огляду на те, що їх слід розглядати в порядку різного судочинства, приходжу висновку про повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Повернення позовної заяви не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Керуючись ст.ст. 185,188 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Вестхім», ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМ-2020» про визнання недійсним договору купівлі-продажуповернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.А. Татарінова