Решение № 126473608, 03.04.2025, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/249/25

Провадження № 2/135/194/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03.04.2025 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Сіроко Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77585847. На виконання умов договору позикодавець перерахував на вказаний позичальником рахунок 13342 грн, виконавши свої зобов`язання за договором.

04.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №025-040122, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог від 09.02.2022 до Договору факторингу №025-040122 ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права вимоги до відповідача за договором позики №77585847.

ТОВ «СірокоФінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 45203,47 грн, з яких: 13342 грн сума неповерненої позики; 31861,47 грн сума заборгованості по процентам.

ТОВ «Сіроко Фінанс» направляло позичальнику вимогу про щодо сплати основного боргу та нарахованих відсотків, проте ця вимога була не виконана, порушення не усунуто. Тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у зазначеному розмірі.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Сіроко Фінанс» за договором позики №77585847 в розмірі 45203,47 грн, яку позивач просив стягнути із відповідача та стягнути судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи через підсистему Електронного суду, однак в судове засідання не з`явилася. Клопотання про розгляд справи за її відсутності чи відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не направила.Відзиву на позов до суду не подала.

За таких обставин судом, з урахуванням положень ч.1 ст.280 ЦПК України, було ухвалено розглядати справу заочно на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Відповідно до ст.13ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81ЦПКУкраїни кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77585847, за умовами якого Товариство надає позичальнику ОСОБА_1 позику на суму 13 342 грн, строком на 30 днів, із процентною ставкою, яка становить 1,99 % згідно п.п. 2.1, 2.2, 2.3 цього Договору.

У Додатку №1 до договору позики №77585847 визначено дату видачі та дату повернення позики, згідно якого позичальник зобов`язаний сплатити місячний платіж на погашення позики до 07.10.2021, що складається з погашення суми позики та процентів за користування позикою.

Згідно з пунктами 1 і 2.1. договору позики №77585847 від 07.09.2021 Товариство надало позичальнику грошові кошти в сумі 13342 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача. Дана обставина не заперечується відповідачем.

Проте відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором позики в повному обсязі не виконала, не сплачувала кошти на погашення тіла позики і відсотки за користування позикою згідно договору позики.

В зв`язку з цим, станом на 04.01.2022 (дата передачі права вимоги за договором факторингу №025-040122) у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Товариством за договором позики №77585847 від 07.09.2021.

04.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №025-040122, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Згідно умов Договору факторингу Права Вимоги, які ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступає ТОВ «Сіроко Фінанс» за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед ТОВ «Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та визначені в Реєстрі прав вимог. Підписаний Сторонами Реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги до Боржників та є невід`ємною частиною Договору (п.2.1.3).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог до Договору факторингу №025-040122, зазначено, що ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №77585847 в сумі 45203,47 грн, з яких: 13342 грн сума заборгованості за основним боргом; 31861,47 грн сума заборгованості по процентам.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (даліЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до змісту статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується, зокрема,Законом України «Про електронну комерцію».

Наведене узгоджуєтьсяз правовоюпозицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243ск20), від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20.

Згідно зіст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п.6 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст. 3 вищевказаного закону).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію»визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положенняЗакону України «Про електронну комерцію»передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як вбачається з позову та доданих до нього документів, договір позики між позикодавцем та позичальником був підписаний електронним підписом останнього (відповідача), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, тобто був укладений в електронній формі відповідно до вимогЗакону України «Про електронну комерцію».

Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови позики, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, суд вважає встановленим факт укладення ОСОБА_1 договору позики №77585847 від 07.09.2021 з ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» із дотриманням вимогстатті 12 Закону України «Про електронну комерцію.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно зстаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно дост. 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Встановлено, що ТОВ «Сіроко Фінанс» має право вимоги до ОСОБА_1 на підставі укладеного договору позики №77585847 від 07.09.2021.

Розрахунок заборгованості за договором позики №75931315 від 07.09.2021 наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом лише стосовно заборгованості відповідача за неповерненою сумою позики у розмірі 13342 грн. Однак, щодо розміру заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 31861,47 грн даний розрахунок не може вважатися в повній мірі обгрунтованим.

З договору позики №77585847 від 07.09.2021 та Додатку №1 до нього вбачається, що сторони погодили строк дії позики у 30 днів та нарахування відсотків на залишок суми позики до 07.10.2021.

Тобто, відсотки на залишок суми позики позивачем мали нараховуватися протягом місяця, починаючи з 07.09.2021 і до 07.10.2021. У той же час, позивачем відповідно до розрахунку заборгованості відсотки були нараховані до 04.02.2022.

Тому судвважає обґрунтованимидоводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики №77585847 в частині боргу за сумою позики в розмірі 13342 грн.

При цьому розмір заборгованості за відсотками в сумі 31861,47 грн позивачем в повній мірі не доведено. В цій частині, стягненню підлягає заборгованість відповідача за відсотками у розмірі 5189,21 грн

Так, пунктом 2.2 договору позики було передбачено, що строк кредиту складає 30 днів. Пунктом 2.3 договору позики передбачено, що процентна ставка становить 1,99 % в день.

Відтак,судом встановлено,що згідноумовдоговору розмір боргу за процентами за 30 днів користування становить 7977,11 грн. (13342 грн x 1,99 % x 30 днів = 7977,11 грн).

Враховуючи сплату відповідачем 2787,9 грн за договором, що вказано позивачем у розрахунку та відповідній довідці, розмір заборгованості за відсотками, що залишився після сплати становить 5189,21 грн. (7977,11-2787,9=5189,21).

Відтак,судомвстановлено,щозгідноумовдоговору позики,з урахуваннямчасткового погашеннявідповідачем боргу,заборгованість попроцентам за30днів користуванняпозикою щопідлягає стягненнюз відповідачастановить 5189,21грн.

При цьому позивачем не доведено, що відповідач ініціював продовження строку користування позикою, ініціював зміну дати погашення позикою, не доведено що сторони домовились про продовження строку позики понад строк, вказаний в п. 2.2 Договору, не доведено умов можливої пролонгації, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання таких умов.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦКУкраїни право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Такий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати вказаний правовий висновок Верховного Суду і до правовідносин, що склались по даній справі.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку як кредитодавцю, так і фактору не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Таким чином,позовні вимогиТОВ «СірокоФінанс» простягнення з ОСОБА_1 заборгованості задоговором позики №77585847підлягають задоволенню в розмірі 18531,21 грн, що складається із 13342 грн. основної суми боргу, 5189,21 грн заборгованості за процентами.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає в зв`язку з недоведеністю.

Відповідно до ст.141ЦПКУкраїни стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.

По даній справі позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір має бути присуджені позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явивпозов назагальну суму 45203,47 грн. Позов задоволенона суму18531,21 грн. Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 1241,33 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 )на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Сіроко Фінанс»(м.Київ,вул.МитрополитаВасиля Липківського,буд.45,офіс 510А,ЄДРПОУ 42827134)заборгованість задоговором позики№77585847від 07.09.2021 у розмірі 18 531,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» 1241,33 грн судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя