Решение № 126468503, 09.04.2025, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/12/25

Номер провадження № 2/194/297/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Клімової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Гордєєва О.В. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.07.2019 року ОСОБА_1 отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 строк дії03/23, тип Універсальна. 10.03.2023 року відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № б/н від 10 березня 2023 року та взяв на себе зобов`язання виконати умови договору, після чого за допомогою ОТП пароля підписав заяву № б/н від 24.09.2020 року. Згідно підписаного договору відповідач отримав кредитну картку «Універсальна» у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі до 200000,00 грн. тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; строк кредитування: 12 місяців (п.9.2. Договору); процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.9.3 Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4. Договору); розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.9.4. Договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2ст.625 Цивільного кодексу Українивстановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,0% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору). Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогамПостанови НБУ від 13.12.2019 № 151Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України. На підставі укладеного Договору відповідачка отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер НОМЕР_2 , строк дії - 06/27, типУніверсальна. У зв`язку з порушеннями зобов`язань закредитним договором та з урахуванням внесених коштів напогашення заборгованості відповідач станом на 15.12.2024 р. має заборгованість в розмірі 44724, 54 грн., яка складається з наступного: 36985, 82 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7738, 72 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 березня 2023 року у розмірі 44724, 54 грн., яка складається з наступного: 36985, 82 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7738, 72 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, та судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Відповідач не з`явився у судове засідання, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Згідно вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 10 березня 2023 року відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, та згодом, за допомогою ОТП пароля підписав заяву № б/н від 10 березня 2023 року про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, та взяв на себе зобов`язання виконати умови договору по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків, та підтвердив, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Згідно підписаного договору відповідач отримав кредитну картку «Універсальна» у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі до 200000,00 грн. тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.9.2. Договору); а також відповідачу доведена інформація щодо реальної річної процентної ставки, орієнтованої загальної вартості кредиту, порядку його повернення, процентна ставка, відсотків річних: 42,0% для картки «Універсальна» (п.9.3 Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4. Договору); розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.9.4. Договору).Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,0% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).

Крім цього, відповідач за допомогою ОТП пароля підписав 10 березня 2023 року паспорт споживчого кредиту.

Отже, відповідачем підписано за допомогою ОТП пароля кредитний договір, де зазначений порядок повернення кредиту, сплата відсотків та наслідки прострочення виконання або невиконання зобов`язань.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 10 березня 2023 року, відповідач станом на 15.12.2024 року має заборгованість по кредиту в розмірі 44725, 54 грн., яка складається з: 36985, 82 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7738, 72 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Також, з розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 10 березня 2023 року та виписки за договором вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, так в останнє він витрачав кредитні кошти 01.07.2023 року у сумі 36995, 19 грн. та в останнє погашав заборгованість 26.08.2023 року у розмірі 9, 37 грн.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11 Закону № 675-VIII).

За змістомстатті 12ЗаконуУкраїни«Про електроннукомерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Нормоюстатті 639 ЦК Українипередбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Відповідно до ч. ч. 1,2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістомст. ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Уст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною 2ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ізч.1ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.

За змістомст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістомст. 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріали справи містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови, зокрема й щодо сплати процентної ставки.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоніпроти Франції», заява № 17862/91,§ 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W.проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй, що прямо передбачено устатті 8 Конституції України.

Відповідно доч.4ст. 42 Конституції Українидержава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першоюстатті 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені устатті 3 ЦК України.

Свобода договоруєоднієюіз загальнихзасадцивільногозаконодавства,щопередбаченоу п.3ч.1ст. 3 ЦК України.

Одним ізосновоположнихпринципівцивільного судочинстваєсправедливість,добросовісністьтарозумність,щопередбаченоу п.6ч.1ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч.1,3ст. 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даномувипадкудоговірніправовідносини виниклиміжбанкомта фізичноюособою-споживачембанківськихпослуг (ч.1ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно зп.22ч.1статті1Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від22 листопада 1996 року № 543/96-В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертоїстатті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту таУмов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідачумови договору№ б/нвід 10.03.2023 рокусвоєчасно ів повномуобсязі невиконував,кредит неповернув.Таким чиномвідповідачем булипорушені вимогист.ст.526,527,530ЦК України,умов Договоруі виниклазаборгованість передБанком,загальна сумаякої станомна 15.12.2024року маєзаборгованість покредиту врозмірі 44724, 54 грн.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 10 березня 2021 року та виписки за договором вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, так в останнє він витрачав кредитні кошти 01.07.2023 року у сумі 36995, 19 грн. та в останнє погашав заборгованість 26.08.2023 року у розмірі 9, 37 грн.

На підставівикладеного,суд вважаєза необхіднепозов задовольнитиповністю тастягнути звідповідача накористь позивачазаборгованість закредитним договором№б/нвід 10березня 2023року станомна 15.12.2024року врозмірі 44724, 54грн., яка складається з наступного: 36985, 82 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7738, 72 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 19,49,76,77,81,131,141,247,256,280,281 ЦПК України, суд,

-У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номеробліковоїкарткиплатника податків НОМЕР_3 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ,на користьАкціонерного товариствакомерційний банк«Приватбанк»,Код ЄДРПОУ14360570,рах.№ НОМЕР_4 ,заборгованість закредитним договором№б/нвід 10березня 2023року врозмірі 44724, 54грн., яка складається з наступного: 36985, 82 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7738, 72 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номеробліковоїкарткиплатника податків НОМЕР_3 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ,на користьАкціонерного товариствакомерційний банк«Приватбанк»,Код ЄДРПОУ14360570, юридичнаадреса:м.Київ вул.Грушевського буд. 1Д рах № НОМЕР_4 , судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складено 09 квітня 2025 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін