Решение № 126460533, 04.04.2025, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/2700/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І.

з секретарем Деменчук О. Г.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором відділу поліції № 1 (м.Овруч) Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Можарівським Юрієм Володимировичем, від 30 червня 2024 року серії ГАБІ № 924057 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що 30 червня 2024 року інспектором ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Можарівським Юрієм Володимировичем відносно нього було складено постанову серії ГАБІ № 924057 по справі про адміністративне правопорушення на підставі ст.183 КУпАП, яку він отримав особисто 30.06.2024 року о 14 год., протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, не складався. На підставі даної постанови його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. В зазначеній постанові інспектор поліції вказав, що 30.06.2024 року близько 13 год. 15 хв., ОСОБА_1 в с.Заріччя по вул.Коростенській, здійснив завідомо неправдивий виклик на спецлінію «102», а саме повідомив, що нібито працівники поліції не пропускають його на блокпості, хоча даного факту не було.

Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною, винесена з порушенням норм процесуального та адміністративного права та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Дійсно 30 червня 2024 року близько 13 год. він рухався на своєму автомобілі по вул.Коростенська в с.Заріччя та на блокпості був зупинений поліцейськими зведеної бригади при ГУНП у Житомирській області «Воля». Після зупинки його транспортного засобу вказані вище поліцейські висловили йому претензію з приводу того, чому він так часто проїжджає через блокпост, на що він відповів, що їздив забирати людей із церкви, але всі не помістилися в автомобіль, і він їде знову до церкви забирати решту своїх знайомих. Спілкуючись із працівниками поліції «Воля» між ними виникла суперечка. Поліцейські почали витягувати його з автомобіля, розірвали йому футболку (копія додається) та нанесли йому декілька ударів в обличчя, після чого він змушений був викликати працівників поліції, зателефонувавши на лінію «102». Після цього поліцейськими «Воля» в нього було відібрано телефон та його розбито (копія фото додається). Приїхавши на місце виклику, інспектором поліції Можарівським Ю.В. було висунуто звинувачення, що нібито він здійснив завідомо неправдивий виклик на спецлінію «102» і факти його побиття нічим не підтверджені, і відносно нього була складена оскаржувана постанова. Цього ж дня він звернувся до КНП «Овруцька міська лікарня» з приводу забою лівої скроневої ділянки (копія довідки додається).

Позивач зазначає, що інспектором поліції при винесені постанови порушено порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбачений главою 22 КУпАП.

Зокрема, положеннями ч.2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У відповідності до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Разом з цим, згідно з ч.5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач зазначає, що в постанові потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Вважає, що доказів наявності адміністративного правопорушення в його діях інспектором поліції встановлено не було ( в додатку до оскаржуваної постанови відсутні докази відеофіксації та протокол про адміністративне правопорушення).

Після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Зазначає, що незважаючи на те, що за змістом ч.5 ст.258 КУпАП співробітник поліції не був зобов`язаний складати протокол про адміністративне правопорушення, разом з тим, він мав право це зробити. У випадку, коли особа заперечує факт вчинення правопорушення, саме протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом його вчинення, такими доказами могли бути пояснення правопорушника, свідків, рапорти працівників поліції.

Також позивач вказує, що не є належним доказом усне твердження працівника поліції, озвучене йому. Спостереження працівником поліції правопорушення може мати місце, однак воно має бути зафіксоване на матеріальному носії.

Як стало відомо позивачу, працівники поліції, окрім оскаржуваної постанови, не складали більше жодних матеріалів. Будь-яких пояснень та додатків до постанови, йому не надано для ознайомлення.

Крім того позивач зазначає, що за загальним правилом розгляд справи починається оголошенням про те, яка справа розглядається, з`ясовується хто прибув на розгляд справи, встановлюються анкетні дані особи, яка притягається до відповідальності, роз`яснюються її права , надається можливість подати докази, заявити клопотання. Після цього особа, яка розглядає справу, має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Керуватися попереднім спостереженням певних подій за відсутності доказової бази така особа не має права. Це пов`язано з тим, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Позивач констатує, що статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона правопорушення, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

На думку позивача, навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без з`ясування умислу на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції.

Позивач стверджує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статті 183 КУпАП; від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні знання, відповідно до покладених на них повноважень.

30.06.2024 року близько 13 год. 15 хв. ОСОБА_1 в с.Заріччя по вул.Коростенській здійснив завідомо неправдивий виклик на спец. Лінію «102», а саме повідомив, що нібито працівники поліції не пропускають його на блокпості, хоча даного факту не було.

В ході опрацювання вказаного виклику, працівниками поліції було здійснено виїзд на місце події, де факт затримки позивача працівниками поліції на «Блокпості» не знайшов свого підтвердження.

Статтями 283 і 284 КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як постанови про накладення адміністративного стягнення, так і рішення, що постановлюється в конкретній адміністративній справі.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 183 КУпАП передбачено відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.

Об`єктивна сторона правопорушення, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст.252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Представник відповідача зазначає, що доказом встановлення вини позивача являється винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення та відеозапис з портативної камери працівника поліції (додається).

Враховуючи принцип невідворотності, який передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок, особа має нести адміністративну відповідальність.

Безкарність правопорушника заохочує на вчинення нових проступків і подає негативний приклад іншим нестійким особам.

Представник відповідача вказує, що позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, йому були роз`яснені його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (зачитано вголос). Позивачу роз`яснено строки сплати штрафу, порядок оскарження постанови та порядок примусового виконання постанови про стягнення штрафу. Позивач відповідно до ст.268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись з усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Тому позивач жодним чином не був обмежений у своїх правах та обов`язках, про що поставив власний підпис в оскаржуваній постанові.

За встановлених обставин доводи позивача стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення ним правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст.183 КУпАП, є безпідставними та необґрунтованими, а крім того жодними доказами не підтвердженими.

Представник відповідача окремо звертає увагу, що хоч КАС України і покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідача, однак це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і про порушення, передбачене ст.183 КУпАП.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як вбачається з копії постанови по справі про адміністративне правопорушення, серії ГАБІ № 924057, винесеної 30.06.2024 року інспектором СРПП ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області старшим сержантом поліції Можарівським Іваном Володимировичем, 30.06.2024 року близько 13 год. 15 хв., ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик на спецлінію «102», а саме повідомив, що нібито працівники поліції не пропускають його на блок пості, хоча даного факту не було, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП, за що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 грн.

Статтею 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

У відповідності до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до змісту статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 року у справі № 357/10134/17 звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Судом встановлено, що згідно з відеозаписом, який доданий представником відповідача до відзиву на позовну заяву, на місце події по вул.Коростенська в с.Заріччя Коростенського району Житомирської області, на блокпост прибув на службовому автомобілі інспектор СРПП ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ст.лейтенант поліції Можарівський Іван Володимирович, на блокпості знаходився позивач ОСОБА_1 та поліцейські, які несли службу; позивач вище поясу був роздягнутий, тобто був без футболки, вони між собою про щось розмовляли, однак з відеозапису не можливо встановити про що саме у зв`язку із поганим звуком; інспектор Можарівський І.В. попросив позивача пред`явити документи, які підтверджують його особу та запитав у нього інші анкетні дані, позивач надав запитувані документи та відповів на запитання інспектора, потім до інспектора підійшли працівники поліції, які несли службу на блокпості, інспектор щось у них запитав, вони йому щось відповіли, про що велася розмова з відеозапису встановити не вдалося із-за поганого звуку; потім інспектор ОСОБА_2 почав заповнювати формуляр постанови по справі про адміністративне правопорушення та повідомив позивача що на нього складено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ст.183 КУпАП за те, що він здійснив дзвінок на спецлінію 102 та повідомив, що нібито працівники поліції не пропускають його на блокпості, хоча даного факту не було; повідомив, що штраф складає 850 грн. та має бути сплачений протягом 15 днів, у разі несплати штраф подвоїться та становитиме 1700 грн., роз`яснив позивачу його права, передбачені Конституцією України та КУпАП, запитав чи буде позивач розписуватися про отримання постанови, позивач погодився та поставив свій підпис в постанові про її отримання.

Однак, з вказаного відеозапису судом не встановлено, що інспектор ОСОБА_2 відібрав пояснення у позивача та поліцейських, які несли службу на блокпості, щодо події, яка мала місце 30.06.2024 року з приводу якої він прибув на виклик, жодних питань позивачу він не задавав.

Матеріали справи не містять письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та поліцейських, які несли службу на блокпості, та жодних інших доказів, на основі яких інспектор Можарівський І.В. встановив наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП та винність ОСОБА_1 у його вчиненні.

Згідно з копією рапорту інспектора чергового ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Турбала А.В. від 30.06.2024 року, яка міститься в матеріалах справи, 30.06.2024 року о 13:26 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 30.06.2024 року о 13:25 год. за адресою Овруцький район, с.Заріччя, блокпост, відбувається конфлікт з працівниками поліції і особами в камуфляжній формі, не пропускають заявника, вимагають пред`явити документи; заявник: ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_1 .

В матеріалах справи містяться фотороздруківки пошкодженого мобільного телефону та розірваного одягу, а також копія довідки лікаря КНП «Овруцька міська лікарня» Міткевича С.А. від 02.07.2024 року про те, що ОСОБА_1 30.06.2024 року звертався в Овруцьку лікарню з приводу забою лівої скроневої ділянки.

Також позивачем подано копію листа управління головної інспекції Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 08.08.2024 року № СЕД-12013-2024, адресованого ОСОБА_3 , згідно з яким його звернення, яке надійшло 04.07.2024 року до відділу документального забезпечення ГУНП в Житомирській області з ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області щодо можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими Зведеної бригади поліції при ГУНП в Житомирській області під умовним найменування «Воля» розглянуто; за викладеними у зверненні відомостями проведено службове розслідування відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Положення про дисциплінарні комісії Національної поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 року № 893; за результатами службового розслідування відомості, що стали підставою для його проведення, визнано такими, що частково знайшли своє підтвердження та поліцейських, які допустили порушення службової дисципліни притягнуто до дисциплінарної відповідальності; окрім того копію висновку службового розслідування направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Хмельницькому, для встановлення наявності у діях поліцейських Зведеної бригади поліції при ГУНП в Житомирській області під умовним найменуванням «Воля» ознак кримінального правопорушення, та прийняття рішення відповідно до ст.214 КПК України.

З врахуванням вказаного, судом встановлено, що інспектором СРПП ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Можарівським І.В. при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП відносно ОСОБА_1 , порушено норми ст.280 КУпАП, зокрема не з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, і чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, адже належних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП інспектором зібрано не було.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових і речових доказів, висновків експертів, показань свідків.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність винесеної ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами вчинення особою порушення, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно із статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевірку документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Суд при розгляді справи не знайшов підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

У відповідності до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень; у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За вказаних обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю в зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Вимога позивача про визнання оскаржуваної постанови протиправною задоволенню не підлягає, оскільки не належить до повноважень суду, передбачених ч.3 ст.286 КАС України.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Однак, за подання до суду позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення розмір судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який в 2024 році встановлений на рівні 3028 грн., тобто сплаті підлягає судовий збір в сумі 605,60 грн.

Тому, судовий збір в сумі 605,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, службова особа якого виступала відповідачем у справі, а переплачений судовий збір в сумі 605,60 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Тому керуючись ст.ст.241, 245, 246, 255, 257, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Скасувати постанову інспектора СРПП ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Можарівського Івана Володимировича по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 924057 від 30.06.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.183 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 605,60 грн. судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету переплачений ним судовий збір в сумі 605,60 грн. згідно з фіскальним чеком № 1351776523 від 08.07.2024 року на р/р: UA898999980313111206000006767, отримувач: ГУК у Жит. обл./ТГ м.Овруч, код отримувача: 37976485, надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), призначення платежу: *;101; НОМЕР_2 ; ОСОБА_1 ; судовий збір Овруцький районний суд.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.04.2025 року.

Суддя: В. І. Вачко