Постановление суда № 126445829, 07.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 квітня 2025 року м. Київ 320/14232/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа Дніпровський відділ Державної виконавчої служби у м.Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа Дніпровський відділ Державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) (заяву від 14.01.2025 №1318050/41/47-2025) про примусове виконання постанови серії 4АВ №08064900 від 25.10.2024 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України;

- визнати виконавчий документ, постанову серії 4АВ №08064900 від 25.10.2024 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з порушенням строків пред`явлення до виконання.

Вирішуючи питання про відкриття провадження, суддя виходить з такого.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина 5 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Правила розмежування предметної юрисдикції (підсудності) адміністративних справ встановлено статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (частина 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 3 статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підсудність окремих категорій справ визначається цим Кодексом.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовано статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною першою цієї статті Кодексу передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, загальне правило, яке встановлено наведеними нормами Кодексу адміністративного судочинства України полягає в тому, що предметна юрисдикція (підсудність) адміністративних судів не може бути змінена.

Таким чином, спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень стосовно притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача з приводу рішення про примусове виконання постанови серії 4АВ №08064900 від 25.10.2024 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України та визнати виконавчий документ, постанову серії 4АВ №08064900 від 25.10.2024 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з порушенням строків пред`явлення до виконання.

Отже, враховуючи наведене, даний спір підсудний місцевому загальному суду, як адміністративному, а не окружному адміністративному суду.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Передачу справ з одного суду до іншого суду визначають положення статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, вказаною нормою законодавець не врегулював питання передачі справ за правилами предметної підсудності.

Отже, виходячи із приписів частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування судом закону за аналогією, правила щодо передачі адміністративного позову з одного суду до іншого суду в даному випадку мають визначатись з урахуванням норм, які визначають передачу справ за територіальною підсудністю.

Так, згідно з частиною 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана (частини 1, 2 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 25 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Ураховуючи, що адміністративна справа ОСОБА_1 за позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним рішення про примусове виконання постанови предметно підсудна місцевому загальному суду як адміністративному, суддя приходить до висновку про необхідність передати даний адміністративний спір за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва - за місцем реєстрації відповідача.

Керуючись статтями 20, 29, 243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

1. Адміністративну справу №320/14232/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа Дніпровський відділ Державної виконавчої служби у м.Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - передати за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

2. Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

3. Копію ухвали надіслати (вручити) позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Василенко Г.Ю.