Постановление суда № 126424910, 07.04.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20890/24

1-кп/569/883/25

УХВАЛА

07 квітня 2025 року м. Рівне

Колегія судді Рівненського міського суду Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського міського суду Рівненської області в м. Рівне, клопотання прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні №22024180000000062 від 01.04.2024 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_6 , -

ВСТАНОВИЛА:

Колегією суддів Рівненського міського суду Рівненської області здійснюється розгляд кримінального провадження №22024180000000062 від 01.04.2024 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України.

Прокурор відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , без визначення розміру застави. У клопотанні вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України, зокрема в поширенні матеріалів, які містять виправдовування, визнання правомірною та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році та державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану. 03.05.2024 слідчим суддею Рівненського міського суду постановлено ухвалу про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строк застосування кого в подальшому продовжувався, і на даний час закінчується. Необхідність у продовженні застосованого запобіжного заході щодо обвинуваченого, прокурор обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, що обвинувачений може переховуватися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності (п.1), оскільки останній, будучи проросійськи налаштованою особою, має близьких родичів та знайомих осіб, які проживають на тимчасово окупованій території АР Крим, у 2020-2021 роках здійснював виїзди через КПВВ «Каланчак» до ТОТ АР Крим, і враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, санкція якого передбачає покарання на строк 15 років або довічне позбавлення волі із конфіскацією майна, та те що значна частина державного кордону України, у зв`язку із російською агресією, не перебуває під контролем Державної прикордонної служби України, у тому числі на території російської федерації. Крім цього, за своєю професійною діяльністю ОСОБА_6 протягом 2019-2024 років здійснював систематичні виїзди за кордон до країн Європейського Союзу, отже останній може вжити заходи щодо втечі з країни. Ризик незаконного впливу на свідків (п.3) є реальним, враховуючи, що ОСОБА_6 знайомий з матеріалами кримінального провадження та йому відомо про уже наявних свідків. Існує ризик, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5), оскільки будучи особою, яка підтримує проросійські наративи, добровільно погодився на співпрацю із представником спецслужби держави-агресора та виконував його завдання, і маючи доступ до засобів електронного зв`язку продовжить здійснювати дії, спрямовані на шкоду державні безпеці України. За віком та станом здоров`я ОСОБА_6 може знаходитись під вартою у слідчому ізоляторі. Покликаючись на наведене, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, під час дії воєнного стану, про що у кримінальному провадженні містяться вагомі докази, тяжкість покарання що йому загрожує, а також положення ч.6 ст. 176 КПК України, прокурор просить продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, без визначення розміру застави, відповідно до абз. 3 п. 5 ч. 4 ст. 183 КК України.

В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою, на домашній арешт цілодобово. Вважає клопотання прокурора безпідставним, а ризики необґрунтовані, покликаючись на обставини викладені у письмовому клопотанні.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 підтримала думку свого підзахисного.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, ознайомившись з клопотанням прокурора, колегія суддів приходить до наступного висновку.

В ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження, стосовно ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід тримання під вартою, без визначення розміру застави.

В ході судового провадження, застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_6 неодноразово продовжувався.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до положення ст. 178 КПК України (ч.1), при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний західнеобхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Прокурором доведено, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 не зменшились, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується останній, а також обставини їх вчинення.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , які мають високий ступінь суспільної небезпеки, так як вчинені громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України у період воєнного стану, у час протистояння російській збройній агресії, їх тяжкість та суспільну небезпеку, що на думку колегії суддів спонукатиме обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні, а також, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, отже ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, є реальними, і на даний час не зменшились.

У зв`язку з відкритою військовою агресією рф проти України, розпочатою 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Дія воєнного стану в Україні, триває до тепер.

ОСОБА_6 обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. ч.2 ст. 111 КК України Державна зрада, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, а також у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України, - Виготовлення, поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів враховує, що ч.6 ст. 176 КПК України передбачено єдиний запобіжний захід, який застосовується до осіб, що обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, вчиненого в період воєнного стану тримання під вартою.

З огляду на викладене, за наявності ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5, ч.1 ст. 177 КПК України, а також що наразі триває судове провадження, слід продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

ЄСПЛ визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».

Зважаючи на обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, зокрема ч.2 ст. 111 КК України, за вчинення якого передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, його суспільну небезпечність, з огляду на обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, спрямованих проти національної безпеки України, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, враховуючи обставини, передбачені ст.177, 178, 183 КПК України, сукупність відомостей про особу обвинуваченого приписи ч. 6 ст. 176 КПК України, ч. 4ст. 183 КПК України, що продовжують існувати зазначені в ухвалі ризики, у своїй сукупності вказує що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен запобігти існуючим ризикам на цій стадії судового провадження, та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не встановлено.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, розмір застави не визначається, відповідно до абз. 3 п. 5 ч. 4 ст. 183 КК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні №22024180000000062 від 01.04.2024 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_6 , - задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Керч Республіка Крим, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 05.05.2025.

ОСОБА_6 утримувати в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом п`яти з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3