Решение № 126407799, 31.03.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 рокуСправа №640/10275/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне Управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, -

УСТАНОВИВ:

10.06.2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Головного управління ОСОБА_1 до Головне Управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-62099-17 від 20 травня 2019 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що у 2005 році був зареєстрований як фізична особа - підприємець. Головним управлінням ДФС у м. Києві не проводилось жодних перевірок стосовно термінів чи повноти сплати єдиного внеску та не направлялось на його адресу податкових вимог, актів перевірки, тощо. Також вказує, що господарської діяльності ним не провадилось, податкова вимога не була отримана. Позивач вважає, що він не є страхувальником у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску. З огляду на наведене, вважає вимогу про сплату боргу з єдиного соціального внеску № Ф-62099-17 від 20 травня 2019 року протиправною та просить її скасувати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2019 року адміністративну справу №640/10275/19 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2019 року справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.08.2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві надано до суду відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. В інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковується нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2017, 2018 та І квартал 2019 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місць, як фізичній особі підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пенсі та застосуванням штрафів. Таким чином, засобами інформаційної системи ДФС в автоматичному режимі сформовано та направлено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.05.2019 № Ф-62099-17. З огляду на викладене вважає оскаржувану вимогу правомірною та просить відмовити в задоволенні позову.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825-ІХ, матеріали адміністративної справи №640/10275/19 скеровано за належністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

29 січня 2025 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи №640/10275/19.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справу передано для розгляду судді Рябчук О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 р. адміністративну справу № 640/10275/19 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі, як відповідача 2: Головне управління ДПС у м. Києві.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

07.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов. Відповідач заперечує проти позову в повному обсязі з огляду на наступне. Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» ДПС України, доступними на рівні перегляду ГУ ДПС у м. Києві, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перебував на обліку в ДПІ у Деснянському районі як платник податків з 27.10.2005 по 05.06.2019, на загальній системі оподаткування. Інформація про платників єдиного внеску, які були зареєстровані до 01 жовтня 2013 року та не зняті з обліку, отримано від Пенсійного фонду України, як діючих та завантажено до реєстру страхувальників у 2013 року. Станом на 01.10.2013 року Пенсійним фондом України передано ФОП ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ №2464 ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2013 є платником єдиного внеску. Обов`язок сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлений законодавством. В зв`язку з несплатою єдиного внеску у позивача виникла заборгованість в розмірі 21030,90грн. та сформовано податкову вимогу №Ф-62099-17 від 20.05.2019року. З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

24.02.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 подано відповідь на відзив проти позову. Позивач звертає увагу, що підприємницьку діяльність не здійснював, у зазначений у вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-62099-17 період працював офіційно, був найманим працівником, застрахованою особою, платником єдиного внеску був роботодавець, що виходячи із мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, досягалася за рахунок його сплати роботодавцем (що підтверджується довідкою форми ОК-5, додається).

Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6ст.12 Кодексу адміністративного судочинства Українидля цілей цьогоКодексусправами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» ДПС України ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перебував на обліку в ДПІ у Деснянському районі як платник податків з 27.10.2005 по 05.06.2019, на загальній системі оподаткування.

Інформація про платників єдиного внеску, які були зареєстровані до 01 жовтня 2013 року та не зняті з обліку, отримано від Пенсійного фонду України, як діючих та завантажено до реєстру страхувальників у 2013 року. Станом на 01.10.2013 року Пенсійним фондом України передано ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного внеску.

Головним управлінням ДФС у м. Києві 20.05.2019 року винесено податкову вимогу №Ф-62099-17 на суму 21030,90 грн. ( двадцять одна тисяча тридцять гривень 90 копійок).

Відповідачем надано витяг з інтегрованої картки платника податків, згідно якого за кодом платежу 71040000 обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску:

- за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн;

- І-ІV квартали 2018 року по термінах сплати: 19.04.2018 (2457,18 грн), 19.07.2018 (2457,18 грн), 19.10.2018 (2457,18 грн), 21.01.2019 (2457,18 грн);

- І квартали 2019 року по термінах сплати: 19.04.2019 (2754,18 грн).

За вказаний період було сплачено позивачем єдиний внесок в сумі 0,00 грн., у зв`язку з чим виникла недоїмка в сумі 21030,90 грн.

Не погоджуючись з винесеною вимогою про сплату боргу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначеніЗаконом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.

До вказаногоЗаконуз 01.01.2017 р.Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIIIбули внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 1 частини першоїстатті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно підпункту 1 частини другоїстатті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною третьоюстатті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цьогоЗаконунараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першоїстатті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 7 частини першоїстатті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»визначено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до положень частини першої-четвертоїстатті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цьогоЗакону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цьогоЗаконузобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) для платника єдиного внеску - фізичної особи затверджена наказом Міндоходів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі -Інструкція №449) та наведена у додатку 7 до вказаної Інструкції.

Згідно розділу VIІнструкції №449передбачено Порядок стягнення заборгованості з платників, яким передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Так, враховуючи наявність заборгованості по єдиному соціальному внеску, на виконання вимог п. 4ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно з п. 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та на підставі даних ІТС контролюючих органів, контролюючим органом правомірно сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску відносно позивача.

Водночас, за приписами ч. 16ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Щодо доводів позивача про те, що нарахування відповідачем сум єдиного внеску без проведення перевірки та складення акту за результатами перевірки суперечать положенням чинного законодавства, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VIІнструкції №449у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Згідно з абзацами 1-4 пункту 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Як зазначено у абзаці 6 пункту 3 розділу VI Інструкції, орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Відповідно до абзацу 11 пункту 3 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Як передбачено абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою відповідно до додатку 6 (для юридичної особи) або за формою відповідно до додатку 7 (для платника - фізичної особи).

Отже, проведення документальної перевірки не є обов`язковою підставою для формування вимоги зі сплати недоїмки, оскільки Інструкція №499 передбачає декілька підстав формування вимоги, серед яких зокрема облікові дані з інформаційних систем органу доходів і зборів.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо визначення недоїмки з єдиного внеску виключно на підставі акта перевірки, Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №440/1256/19 зазначив, що положеннями законодавства не передбачено обов`язкової та єдиної умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту.

Аналогічних висновків про те, що проведення перевірки та складення акту перевірки не є обов`язковою передумовою прийняття контролюючим органом вимоги про сплату недоїмки за єдиним внеском дійшов Верховний Суд у постановах від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, від 10.12.2019 у справі №826/25425/15.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення нормЗакону № 2464-VIщодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.

Позивачем надано до матеріалів справи довідку форми ОК-5 надані Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 1998 по 2022 роки.

Так, відповідно до наданих відомостей у період нарахування податку з єдиного внеску позивач перебував у трудових відносинах та за січень серпень 2017, січень листопад 2018 року було здійснено відрахування страхових внесків в повному обсязі.

Згідно до ч. 1ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно дост. 76 Кодексу адміністративного судочинства Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановленняобставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Законом передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом і не залежить від подання чи неподання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перебував на обліку в ДПІ у Деснянському районі як платник податків з 27.10.2005 по 05.06.2019, на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та з 01.10.2013 року Пенсійним фондом України передано ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного внеску.

Проте, в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у спірний період перебував у трудових відносинах з підприємствами та відповідні відрахування здійснювались його роботодавцями за період січень серпень 2017, січень листопад 2018 року, про що до матеріалів справи надано довідку форми ОК-5.

За таких обставин, Головним управлінням ДФС у м. Києві протиправно було нараховано заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску та податкова вимога підлягає частковому скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 384,20грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головне Управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києвіпро визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-62099-17 від 20 травня 2019 року Головного управління ДФС у м. Києві в частині нарахування єдиного соціального внеску за період січень серпень 2017, січень листопад 2018 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 384,20грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбаченістаттею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук