Решение № 126407782, 07.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 рокуСправа №160/6848/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму нарахованої пенсії (заборгованість) за період з 13.05.2022 р. до 30.04.2024 р. у розмірі 435 337,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі №160/20570/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за період з 13.05.2022 по 30.04.2024, нарахована сума заборгованості в розмірі 435337,50 грн., проте не сплачена.

Ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Відповідач, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 р. у справі №160/20570/23 позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.07.2023 №047250013934 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, у частині відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 та в частині підстав, з яких було відмовлено у призначенні пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

26.12.2024 року адвокат, в інтересах ОСОБА_1 , звернувся із адвокатським запитом №532 від 26.12.2024 року до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із проханням повідомити, чи було здійснено ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі висновку Дніпропетровського окружного адміністративного суду, викладених у рішеннях від 25.01.2024 року по справі №160/20570/23? повідомити про розмір заборгованості органу пенсійного фонду перед ОСОБА_1 по пенсійним виплатам станом на день надання відповіді (з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду); надати розрахунок заборгованості органу пенсійного фонду по пенсійним виплатам перед ОСОБА_1 станом на: - день постановлення рішення суду від 25.01.2024 року по справі №160/20570/23; - день надання відповіді на даний адвокатський запит; у випадку наявності заборгованості органу пенсійного фонду перед ОСОБА_1 , повідомити про причини невиконання сплати заборгованості та вказати строки такого виконання; надіслати копію пенсійної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з додатками, включаючи наступні документи: - довідка про трудовий та страховий стаж - довідки ОК-5 та ОК-7. - розрахунок пенсійної справи - форма РС-право».

06.01.2025 року на електрону пошту адвоката від уповноваженої особи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшла відповідь №0400-010307-8/1537 від 03.01.2025 року, відповідно до якої було зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 р. по справі № 160/20570/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області призначено пенсію ОСОБА_1 з 13.05.2022 р. з урахуванням висновків суду. Загальний розмір пенсійної виплати становить: з 13.05.2022 - 19340,00 грн; з 01.07.2022 - 20270,00 грн; з 01.12.2022 - 20930,00 грн; з 01.03.2024 - 23610,00 грн. Розрахунок суми доплати на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 р. по справі № 160/20570/23 за період з 13.05.2022 по 30.04.2024. З 01.05.2024 виплата пенсії проводиться у розмірі згідно рішення суду. Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також зазначено, що належні пенсійні кошти, нараховані за рішенням суду від 25.01.2024 р. по справі № 160/20570/23 за період з 13.05.2022 р. по 30.04.2024 р., в розмірі 435337,50 грн., будуть виплачені після виділення додаткових бюджетних призначень Пенсійному фонду України для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Крім того, преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" установлено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров`я, екологічної безпеки.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативноправові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Як уже зазначалось, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 року у справі № 160/20570/23 позивачу нараховані кошти за період з 13.05.2022 р. по 30.04.2024 р, в розмірі 435337,50 грн., проте відповідачем вони не сплачені.

Таким чином, оскільки на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 року у справі № 160/20570/23 позивачу означена сума в розмірі 435337,50 грн. нарахована відповідачем та не заперечується ним, що підтверджується листом за №0400-010307-8/1537 від 03.01.2025 р., суд з метою усунення порушеного права позивача на належний розмір пенсії, вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму нарахованої пенсії (заборгованість) за період з 13.05.2022 р. до 30.04.2024 р. у розмірі 435 337,50 грн., на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 року у справі №160/20570/23, з урахуванням виплачених сум.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в загальному розмірі 3482,71 грн., що документально підтверджується квитанцією від 06.03.2025 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 3482,71 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Крім того, позивачем у позові заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., позивачем надано договір № 319/2024 про надання правової допомоги від 20.12.2024 року, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 03.03.2025 року, завдання акт про надання правової допомоги від 03.03.2025 р.

В той же час для вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу мають бути надані, зокрема, докази, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку - квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем не надано доказів їх реальної сплати, зокрема не надано банківських розрахункових документів (платіжного доручення чи приходного касового ордера).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 30 квітня 2020 року у справі №826/4466/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Враховуючи відсутність документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні означеної заяви щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму нарахованої пенсії (заборгованість) за період з 13.05.2022 р. до 30.04.2024 р. у розмірі 435 337,50 грн.

У задоволенні заяви щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у розмірі 5 000,00 грн відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3482,71 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят дві гривні, 71 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька